Рішення

від 03.01.2025 по справі 908/853/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/43/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2025 Справа № 908/853/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/853/24

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, 137, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дакс (69106, м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59, код ЄДРПОУ 25221357)

про стягнення 194 261,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Шикун В.О., довіреність № 782/20-24 від 22.02.2024

від відповідача: Плецька Ю.В., адвокат

Бондаренко Т.О., довіреність № 23/24 від 23.05.2024

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакс про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 194261,90 грн. за надані житлово-комунальні послуги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.03.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/853/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. ТОВ «Дакс» на праві власності/користування належить нежитлове приміщення № 17 площею 406,3 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59. Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 77200161 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59, прим 17 між позивачем та ТОВ «Дакс» з 01.11.2021 є укладеним. Житловий будинок № 59 по вул. Павлокічкаська оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а також приміщення відповідача оснащене приладом розподільного обліку теплової енергії. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 на загальну суму 194261,90 грн. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги, однак зобов`язання по сплаті за спожиту теплову енергію за спірний період відповідачем не виконано, що стало підставою звернення до суду з вимогами про стягнення 194261,90 грн

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/853/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/43/24. Судове засідання для розгляду справи призначено на 26.04.2024.

26.04.2024 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає пред`явлені позовні вимоги та звертає увагу на те, що між сторонами було укладено Договір № 704098 від 01 січня 2007 року купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який набуває чинності з 01 січня 2007 року і діє до 31 грудня 2007 року. Позивачем не надано до суду доказів направлення письмової додаткової угоди про розірвання договору і отримання такої угоди відповідачем, а також документу про згоду відповідача на розірвання договору № 704098, на підставі якого до 31.03.2021 проводилась оплата за послуги Концерну «Міські теплові мережі». У відповідача не виникало жодних підстав для укладання нового Типового індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та, як наслідок, проводити оплату згідно нового договору, який вказувався у платіжних документах. Звертає увагу, що 01.01.2007 між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії, а не на послуги з централізованого опалення. В будинку одночасно знаходиться дві категорії споживачів - «населення» якому у житлові квартири надавались послуги з централізованого опалення» та «інші споживачі» де для нежитлових приміщень постачалась теплова енергія у вигляді гарячої води. Тобто рішення виконкому ЗМР не являється належним доказом надання відповідачу саме «послуги з постачання теплової енергії», оскільки Договір № 704098 від 01.01.2007 не розірвано та його умови є чинними і на даний час. Також зазначає, що до 01.05.2022 були чинними письмові договори на послуги з централізованого опалення. Отже Договір купівлі-продажу теплової енергії № 704098 від 01.01.2007 не втратив свою чинність і по даний час, оскільки його умови не підпадають під норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189- VIII на які посилається позивач, а також тому, що згідно п. 1.2. Договору він укладався на виконання положень Закону України «Про теплопостачання» та Постанова КМУ№ 1198 від 03.10.2007, які є діючими нормативно-правовими актами. До того ж відповідач не погоджується із сумою заборгованості, яка заявляється до стягнення.

Ухвалою суду від 26.04.2024 відкладено розгляд справи на 27.05.2024.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано суду відповідь на відзив , в якому позивач просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив, вважає заперечення представника відповідача необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», яка вступила в дію у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017) та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше. Він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Концерн «Міські теплові мережі» повідомило, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між виконавцем послуг та співвласниками багатоквартирного будинку, відповідно до ст. 13-14 цього Закону, мають бути укладені договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складені згідно з типовими договорами. Законодавцем була передбачена така правова модель врегулювання відносин в сфері надання комунальних послуг, як публічний договір приєднання. Тому, виконуючи вимоги статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач розмістив повідомлення про місце опублікування тексту договору та текст індивідуального публічного договору у загальнодоступних місцях на сайті Запорізької міської ради та на власному веб-сайті. У зв`язку з тим, що співвласниками будинку 59 по вул. Павлокічкаській не дотримано процедури визначення із моделлю договірних відносин, тому для співвласників будинку діють наслідки передбачені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, індивідуальний договір з постачання теплової енергії № 77200161 між Концерном «Міські теплові мережі» та ТОВ «ДАКС» є укладеним з 01.11.2021. Позивач зазначає, що взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії як товарної продукції регулюють Правила № 1198. Кого можна вважати споживачем теплової енергії, визначає пункт 3 Правил № 1198. Це: фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності; юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для власного виробництва (п. 4 Правил № 1198). Типового договору на постачання теплової енергії в цьому випадку не існує. Об`єкт споживання (нежитлове приміщення 17) за Договором розташований у багатоквартирному будинку вул. Павлокічкаська, 59. Тобто, у розумінні Закону України «Про теплопостачання» відповідач не є споживачем, а тому цей Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону №2189. Згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 08.09.2023 «Про затвердження питомих погодинних норм витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя для застосування Концерну «Міські теплові мережі», згідно з яким розмір теплового навантаження на опалення будівлі по вул. Павлокічкаська, 59 складає 0,154728 Гкал/годину. Теплове навантаження на опалення приміщення площею 406,3 м2 у будинку за адресою вул. Павлокічкаська, 59 складає: 0,154728 Гкал/год /1531,9 м2 * 406,3 м2 = 0,0410378 Гкал/год. За період з листопада 2021 року по серпень 2022 року до нарахувань умовно-постійної частини тарифу на послугу з постачання теплової енергії для ТОВ «ДАКС» у будинку №59 по вул. Павлокічкаська була прийнята площа приміщення №17 розміром 404,09 м2. Теплове навантаження на опалення житлового будинку № 59 по вул. Павлокічкаській, затверджене Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №273 від 27.08.2021 складало 0,154566 Гкал/годину при загальній опалюваній площі будинку 1530,29 м2. Згідно даних зазначених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно площа нежитлового приміщення №17 ТОВ «ДАКС» у будинку №59 по вул. Павлокічкаська збільшилась на 2,21 м2. В зв`язку із цим загальну опалювану площу житлового будинку №59 по вул. Павлокічкаській в вересні 2022 року було змінено (до 1531,9 м2) та відповідно перераховано теплове навантаження на опалення житлового будинку №59 по вул. Павлокічкаська відповідно до Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні». Позивач вважає, що з його боку надано вичерпний перелік доказів відносно нарахувань.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкладено розгляд справи на 26.06.2024.

31.05.2024 відповідачем подані суду заперечення на відповідь на відзив, в яких посилаючись на відповідь Міністерства розвитку громад та територій (Мінрегіон) № 8/9.3.1/4117-19 від 24.10.2019 зазначає, що при визначення теплового навантаження для нежитлового приміщення, слід враховувати розділ 2 КТМ 204. Нежитлове приміщення відповідача підпадає під вимоги п.2.2.10. КТМ 204 оскільки це окрема частина будинку, використовується під магазин та являється вбудовано - прибудованим нежитловим приміщенням для якого встановлено окремий розподільний вузол обліку. Ще у 2012 році було розраховано індивідуальне значення теплового навантаження для цього приміщення, яке було погоджено з позивачем. Ані площа, ані система опалення у приміщенні не змінювались. Звертає увагу, що у Концерну «МТМ» не має ліцензії/дозволу на проведення розрахунків теплового навантаження, ані в Статуті, ані в КВЕДах такої сфери діяльності не значиться. З таких підстав, у 2012 році Розрахунок теплового навантаження здійснювався суб`єктом господарювання - ТОВ «Теплотехник і К», який мав відповіді дозвільні документи, як то ліцензію АВ № 315498 від 20.04.2007 № 71 -Л . Таким чином, нарахування по умовно - постійній частині тарифу потрібно проводити на теплове навантаження, визначене в індивідуальному проекті, та яке фактично становить - 0,014568 Гкал/год.

25.06.2024 відповідачем подані суду додаткові письмові пояснення щодо нарахувань за обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування системи опалення, що разом складають обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) та надано. Також відповідачем надано контррозрахунок нарахувань за обсяг теплової енергії на опалення приміщення (по умовно - змінній частині тарифу) та ЗБП та контррозрахунок по умовно-постійній частині тарифу для приміщення площею 404,09 м2:

Ухвалою суду від 26.06.2024 відкладено розгляд справи на 04.07.2024.

Ухвалою суду від 04.07.2024 вирішено справу № 908/853/24 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 02.09.2024.

02.09.2024 позивачем подані суду додаткові пояснення щодо площі приміщення, щодо теплового навантаження та контрозрахунку.

В судовому засіданні 02.09.2024 оголошено протокольну перерву до 25.09.2024.

05.09.2024 відповідачем подані суду додаткові пояснення щодо опалювальної площі будинку та опалювальної площі приміщення відповідача, щодо теплового навантаження, щодо нарахувань за місяць загального користування та щодо фактичної заборгованості відповідача.

Ухвалою суду від 25.09.2024 відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2024.

Ухвалою суду від 22.10.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.11.2024.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкладено розгляд справи на 18.12.2024.

В судовому засіданні 18.12.2024 оголошено протокольну перерву до 03.01.2025.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 03.01.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях та визнає фактичну заборгованість у загальному розмірі 36215,03 грн.

В засіданні 03.01.2.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Як вказує позивач ТОВ «Дакс» на праві власності/користуванні належить нежитлове приміщення № 17, площею 406,3 м2 за адресою вул. Павлокічкаська, буд. 59.

Відповідно до вищенаведеного, за доводами позивача, станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 77200161 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59, прим. 17 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакс» з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказане приміщення є опалювальними.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Житловий будинок № 59 по вул. Палокічкаська оснащений приладам комерційного обліку теплової енергії, а також приміщення відповідача оснащене приладом розподільного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласникі будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Пунктами 8,9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Як стверджує позивач, на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 72200161 теплопостачальна організація відпустила відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 на загальну суму 194261,90 грн.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном Міські теплові мережі для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.

Концерном Міські теплові мережі абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року, № 830 позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Відповідач за період з 01.11.2021 по 31.12.2023 не виконав свої обов`язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 194261,90 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про наступне.

Статтями 11, 509 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Позивачем зазначено, що ТОВ «ДАКС» на праві приватної власності/користуванні належить нежиле приміщення № 17 площею 406,3 м2 за адресою м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд.59.

Згідно ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч.7 ст.276 цього Кодексу).

На виконання вищевказаних норм між сторонами було укладено Договір № 704098 від 01 січня 2007 року купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (копія договору разом із додатками міститься в матеріалах справи).

Пунктом 8.1. цього договору визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод.

Розділом 10 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з 01 січня 2007 року і діє до 31 грудня 2007 року (п. 10.1.).

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік від дати, вказаної в п. 10.1., якщо не відбулась одна із обставин вказаних у п. 10.2. (п. 10.2. та п. 10.4.).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивачем не надано до суду доказів направлення письмової додаткової угоди про розірвання договору і отримання такої угоди відповідачем, а також документу про згоду відповідача на розірвання Договору № 704098 від 01.01.2007 на підставі якого до 31.03.2021 проводилась оплата за послуги Концерну «Міські теплові мережі».

Також у матеріалах справи відсутнє відповідне рішення суду.

Суд звертає увагу, що законодавством України заборонено одночасне існування двох договорів на один вид послуг з теплопостачання з одним і тим же теплопостачальником для одного і того ж нежитлового приміщення.

Оскільки Договір № 704098 від 01.01.2007 не розірвано згідно умов п. 10 цього договору, то таким чином безпідставними є твердження позивача, що станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 77200161 про надання послуг з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Пунктом 1.2. Договору № 704098 від 01.01.2007 встановлено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватись Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією».

Закон України «Про теплопостачання» та «Правила користування тепловою енергією», що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 є чинними законодавчими актами та не припинили свою дію і у спірний період з 01.11.2021 і по даний час.

Договір купівлі-продажу теплової енергії № 704098 від 01.01.2007 було укладено на підставі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» де встановлено, що Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

На виконання норм цього закону була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 «Правила користування тепловою енергією» (далі - Постанова КМУ № 1198) де п. 4 також встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Таким чином у відповідача не виникало жодних підстав для укладання нового Типового індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та, як наслідок, проводити оплату згідно нового договору, який вказувався у платіжних документах.

Позивачем зазначено, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Однак з`ясовано, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку де на другому та вище поверхах розташовані житлові квартири для яких надавались послуги з централізованого опалення станом на 01.01.2007.

Такий вид послуг встановлено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004.

На виконання цього закону були затверджені «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Постанова КМУ № 630 від 21.07.2005).

01.01.2007 між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії, а не на послуги з централізованого опалення.

Таким чином в будинку одночасно знаходиться дві категорії споживачів - «населення» якому у житлові квартири надавались послуги з централізованого опалення» та «інші споживачі» де для нежитлових приміщень постачалась теплова енергія у вигляді гарячої води.

Тобто рішення виконкому ЗМР не являється належним доказом надання відповідачу саме «послуги з постачання теплової енергії», оскільки Договір № 704098 від 01.01.2007 не розірвано та його умови є чинними і на даний час.

Таким чином у нежитлове приміщення продовжує постачатись теплова енергія згідно п. 4.2.1 цього Договору де встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати надійне постачання теплової енергії.

Також слід зазначити, що Постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 втратила чинність тільки 01.02.2022 та її норми припинили дію лише 01.05.2022.

Тобто до 01.05.2022 ще були чинними письмові договори на послуги з централізованого опалення.

Отже Договір купівлі-продажу теплової енергії № 704098 від 01.01.2007 не втратив свою чинність і по даний час, оскільки його умови не підпадають під норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189- VIII на які посилається позивач, а також тому, що згідно п. 1.2. Договору він укладався на виконання положень Закону України «Про теплопостачання» та Постанова КМУ№ 1198 від 03.10.2007, які є діючими нормативно-правовими актами.

Позивач зазначає, що взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії як товарної продукції регулюють Правила № 1198.

Кого можна вважати споживачем теплової енергії, визначає пункт 3 Правил № 1198, це: фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності; юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для власного виробництва (п. 4 Правил № 1198).

Типового договору на постачання теплової енергії в цьому випадку не існує.

Згідно наданих доказів до матеріалів справи, об`єкт споживання (нежитлове приміщення 17) за Договором розташований у багатоквартирному будинку вул. Павлокічкаська, 59. Тобто, у розумінні Закону України «Про теплопостачання» відповідач не є споживачем, а тому цей Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону №2189-VІІІ.

Однак, посилання позивача на Правила № 1198 та Закон України «Про житлово- комунальні послуги» №2189- VІІІ від 09.11.2017 є безпідставними, оскільки:

1. Правила були затверджені 03.10.2007, а договір № 704098 укладено раніше на 10 місяців - 01.01.2007, згідно Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005 про що зазначено в п.1.2. договору.

2. Відсутність типового договору не означає про не можливість укладання господарського договору.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами ( ч.2 ст.6 ЦК України).

Договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 704098 від 01.01.2007 підписано з обох сторін без зауважень, оскільки зміст документу було складено та запропоновано до укладання саме Концерном «Міські теплові мережі», а не споживачем.

З двох підписантів тільки теплопостачальна організація у своїй господарський діяльності постійно керується нормами законодавства у сфері теплопостачання та зобов`язана знати їх досконально, дотримуватись та виконувати всі встановлені вимоги без порушення.

Тобто відповідальність за укладання Договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, а не типового Договору про надання послуг з централізованого опалення лежить виключно на позивачеві, який є монополістом у сфері теплопостачання в м. Запоріжжя.

Споживач же у таких взаємовідносинах - є слабшою стороною, який не може звернутись до іншої організації для отримання теплової енергії для обігріву свого нежитлового приміщення.

3. Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» (у першій редакції станом на 02.06.2005) визначено, що теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі- продажу теплової енергії із споживачами.

Якщо у теплопостачальника - це право, то у споживача - це вже обов`язок укласти договір згідно ст.24 Закону України «Про теплопостачання», який було виконано відповідачем в повному обсязі і до 01.11.2021 жодних пропозицій переукласти новий, інший вид договору від Концерну «МТМ» не надходило, як і додаткової угоди про розірвання Договору № 704098 від 01.01.2007.

До 01.11.2021 зобов`язання по оплаті за наданий обсяг теплової енергії відповідачем виконувався згідно виставленим Рахункам та Актам прийому - передачі.

Однак, в Рахунках змінився номер та дата договору, який між сторонами не укладався.

Оскільки є чинним Договір № 704098 від 01.01.2007 то і оплата відповідачем проводилась згідно умов цього договору.

4. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про теплопостачання» є діючим нормативно - правовим актом і, таким чином, договір не є розірваним в силу закону ( ст.651 ЦК України).

Закон України «Про житлово- комунальні послуги» № 2189-VІІІ, на який посилається позивач вважаючи, що договір № 704098 від 01.01.2007 розірвано на підставі цього закону, прийнято майже через 12 років -09.11.2017, а його пункти стали обов`язковими до виконання в повній мірі тільки з 01.11.2021 (через 15 років).

Але це суперечить ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України якими визначено, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Якщо позивач вважав, що необхідно розірвати Договір № 704098 від 01.01.2007, то він був зобов`язаний виконати вимоги п. 8.1. і п.10 цього договору та надіслати додаткову угоду про розірвання такого договору, але так, щоб споживач отримав його не пізніше 01.12.2021, оскільки він пролонгується автоматично на кожен наступний рік на підставі п. 10.4. договору.

Законодавством України заборонено одночасне існування двох договорів.

Відповідач не акцептував публічний договір приєднання і по даний час сплачував кошти за Договором № 704098 від 01.01.2007.

Такий факт підтверджується позивачем у Акті звіряння взаємних розрахунків від 06.05.2024, де вказано, що станом на 01.05.2024 переплата на користь Споживача становить 92 503,00 грн.

Позивачем зазначено, що згідно Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 08.09.2023 «Про затвердження питомих погодинних норм витрати теплоти на опалення та теплове навантаження на потреби опалення для кожної окремо розташованої будівлі м.Запоріжжя для застосування Концерну «Міські теплові мережі»", згідно з яким розмір теплового навантаження на опалення будівлі по вул. Павлокічкаська, 59 складає 0,154728 Гкал/годину.

Теплове навантаження на опалення приміщення площею 406,3 м2 у будинку за адресою вул. Павлокічкаська, 59 складає: 0,154728 Гкал/год /1531,9 м2 * 406,3 м2 = 0,0410378 Гкал/год.

За період з листопада 2021 року по серпень 2022 року до нарахувань умовно-постійної частини тарифу на послугу з постачання теплової енергії для ТОВ «ДАКС» у будинку № 59 по вул. Павлокічкаська була прийнята площа приміщення № 17 розміром 404,09 м2.

Теплове навантаження на опалення житлового будинку № 59 по вул. Павлокічкаській, затверджене рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №273 від 27.08.2021 складало 0,154566 Гкал/годину при загальній опалюваній площі будинку 1530,29 м2.

Згідно даних зазначених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно площа нежитлового приміщення №17 ТОВ «ДАКС» у будинку №59 по вул. Павлокічкаська збільшилась на 2,21 м2.

Однак, позивач безпідставно вказує, що опалювана площі з 404,09 м2 змінилась/збільшилась на 2,21 м2 до площі 406,3 м2 .

У Державний реєстр вносились всі дані, а також показник площі ще 18.12.2004 та оновлювались також станом на 25.07.2017. В таких документах вказана загальна площа, яка постійно становила - 406,3 м2.

Також, 21.01.2022 було оновлено Технічний паспорт, оскільки попередній було пошкоджено, який наразі перебуває в електронному реєстрі.

Згідно з Експлікацією до загальної площі входить два неопалюваних тамбури по 1,2 м2 кожний.

Отже, станом на 01.11.2021 позивачу було відомо точні дані щодо опалюваної площі приміщення відповідача - 404,09 м2, оскільки він з листопада 2021 року по листопад 2022 року розподіляв теплову енергії саме на таку площу.

Слід зазначити, що станом на 21.01.2022 опалювана площа зменшилась до - 403,9 м2, але в порівнянні з опалюваною площею 404,09 м2 між площами є несуттєва похибка всього в 0,19 м або 19 см, що виникла, оскільки останнє вимірювання проводилось лазерним метром, який є більш точним пристроєм.

Отже, при розподілі обсягу теплової енергії у спірний період потрібно застосовувати опалювану площу - 404,09 м2 тому що новий техпаспорт до Концерну «МТМ» не подавався.

В пункті 3 Заяви - приєднання, невід`ємного Додатку до публічного Договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, споживач повинен вказати тільки «опалювану площу» приміщення, оскільки розподіл загального обсягу теплової енергії, що зафіксована вузлом комерційного/будинкового обліку відбувається виключно на опалювану площу приміщення, якщо вона відома виконавцю послуг.

Вище вже вказувалось, що згідно з Експлікацією до загальної площі 406,3 м2 входить два неопалюваних тамбури.

Станом на 01.01.2007 згідно попереднього техпаспорту, Концерном «МТМ» правомірно, із загальної площі 406,3 м2 приміщень «магазину», було виключено площу 2,21 м2, які займають не опалювальні приміщення - тамбури, які передбачені наступними будівельними нормами України, а саме: Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 225 від 29.12.2003 «Про затвердження змін до державних будівельних норм» в зміні № 2 до ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди» Основні положення встановлено:

п. 3.3. У громадських будинках і спорудах, а також у приміщеннях громадського призначення, вбудованих у будинки іншого призначення, крім розташованих у ІУВ кліматичній зоні, при кожному зовнішньому вході передбачати тамбури для теплового та вітрового захисту.

Тамбур - в архітектурі і будівлі прохідний простір між дверима в будівлях, спорудах, що слугує для захисту від проникнення холодного або гарячого повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення.

Тобто в тамбурах не передбачено встановлення опалювальних приладів і тому вони не мають опалюваної площі та не входять до загальної опалюваної площі приміщення.

Таке твердження узгоджується з висновком, зробленим у Постанові Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 по іншій аналогічній справі № 908/1910/20, де колегією суддів було встановлено, що «З загальної площі 751,6 кв.м. приміщень «магазину» на підставі технічного паспорту було виключено площу 16,6 кв.м., які займають не опалювальні приміщення - тамбури та естакада, які передбачені наступними будівельними нормами України».

Отже, опалювана площа приміщення відповідача на яку потрібно розподіляти обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) у спірний період буде - 404,09 м2.

Щодо теплового навантаження для приміщення відповідача.

Тільки для нежитлових приміщень, для нарахувань за надані послуги, застосовується двоставковий тариф, який затверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Згідно п. 48 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

В рахунках, які надані позивачем до матеріалів справи вбачається, що в них значиться три складові:

- нарахування по умовно - змінній частині тарифу;

- нарахування по умовно - постійній частині тарифу;

- абонентська плата.

Відповідно до (далі мовою оригіналу) «Расчета тепла по фактически установленым отопительным приборам» (далі - Розрахунок) виготовленого у 2012 році ТОВ «Теплотехник і К» (ліцензія АВ № 315498 від 20.04.2007 № 71-Л) всього - Q о mах, ккал/ час - 14568.

Згідно підписаної Додаткової угоди № 3 від 01.12.2012 до Договору № 704098 від 01.01.2007 теплове навантаження на опалення становить - 0,014568 Гкал/год, яке визначено в Розрахунку.

Отже нарахування по умовно - постійній частині тарифу має проводитись на показник -0,014568 Гкал/ год, що визначений ліцензованою організацією та узгоджений між сторонами.

Позивач зазначає, що у зв`язку із цим загальну опалювану площу житлового будинку №59 по вул. Павлокічкаській в вересні 2022 року було змінено (до 1531,9 м) та відповідно перераховано теплове навантаження на опалення житлового будинку №59 по вул. Павлокічкаська відповідно до Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

В КТМ 204 України 244-94 знаходяться норми та формули для розрахунку погодинних витрат теплоти на опалення або теплове навантаження для житлових будинків та окремих типів громадських нежитлових приміщень і громадських споруд.

Позивач наводить приклад розрахунку та зазначає, що теплове навантаження на опалення приміщення площею 406,3 м2 у будинку за адресою вул. Павлокічкаська, 59 складає: 0,154728 Гкал/год/1531,9 м2 * 406,3 м2 = 0,0410378 Гкал/год

Такий приклад можна записати двома рівняннями де першою дією буде визначення показника на 1 м2: 0,154728 Гкал/год/1531,9 м2 = 0,000101 Гкал/год* 1 м2 0,000101 Гкал/год * м2 х 406,3 м2 = 0,0410378 Гкал/год

Це свідчить про те, що теплове навантаження однакове як для житлових квартир так і для нежитлового приміщення.

Однак, це пряме порушення вимог КТМ 204 Україна 244-94 тому, що будинок в якому розміщено нежитлове приміщення відповідача 3-х поверховий і позивач бере загальний показник із «Расчета теплового потока на отопление», який визначено згідно таблиці 7.1 КТМ 204 України 244-94 та безпідставно застосовувався для нежитлових приміщень.

Відповідач надано в межах даної справи Запит та відповідь профільного Міністерства.

Так, у відповіді Міністерства розвитку громад та територій (Мінрегіон) № 8/9.3.1/4117-19 від 24.10.2019 зазначено, що «Для планування потреб в теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд застосовуються «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні» (КТМ 204).

Нормування витрат теплоти на потреби опалення житлових та громадських споруд здійснюється відповідно до пункту 2.2 КТМ204».

Ця відповідь була надана одному з підприємців м. Запоріжжя на друге запитання «Запиту на доступ до публічної інформації» - «На підставі якій Методики чи формул визначається максимальне теплове навантаження нежитлового приміщення».

Такий лист було надано під час розгляду справи № 908/3570/19, за результатами розгляду якої Центральним апеляційним господарським судом ухвалена Постанова від 24.03.2020, в мотивувальній частині якої судом апеляційної інстанції встановлено, що:

«Зі своєї сторони відповідач вважає, що позивачем розрахунки проводяться по збільшеним нормам КТМ 204, які можуть використовуватись тільки у разі відсутності індивідуальних проектних даних на будинок, на підставі "Вихідних даних" п.п. 1.4 та 1.5.:

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та доводами відповідача, що під час укладення договору № 501347 від 07.11.2018 позивач невірно визначив теплове навантаження приміщень, які розташовані в означеному об`єкті, що підтверджується відповідними поясненнями та контррозрахунками відповідача, які містяться в матеріалах справи».

Таким чином, керуючись роз`ясненням Міністерства, при визначення теплового навантаження для нежитлового приміщення, слід враховувати розділ 2 КТМ 204.

У пункті 2.2.2. розділу 2 встановлено, що погодинні витрати теплоти на опалення житлових та громадських споруд приймаються по показникам типових та індивідуальних проектів за якими збудовані дані об`єкти.

При відсутності згаданих вище даних витрати теплоти на опалення допускається приймати по аналогії з типовими або індивідуальними проектами, що найбільше відповідають характеристикам цих споруд.

Згідно п. 2.2.10. КТМ 204 якщо частина житлового будинку зайнята громадськими організаціями (магазинами, аптеками та ін.), то розрахункове навантаження на опалення визначається для кожної частини будівлі окремо з урахуваннями об`єму, що займається і прийнятих розрахункових температур внутрішнього повітря для даних громадських організацій (табл. 2.2.).

Нежитлове приміщення відповідача підпадає під вимоги п.2.2.10. КТМ 204 оскільки це окрема частина будинку, використовується під магазин та являється вбудовано - прибудованим нежитловим приміщенням для якого встановлено окремий розподільний вузол обліку.

Ще у 2012 році було розраховано індивідуальне значення теплового навантаження для цього приміщення, яке було погоджено з позивачем. Ані площа, ані система опалення у приміщенні не змінювались

У 2012 році Розрахунок теплового навантаження здійснювався суб`єктом господарювання - ТОВ «Теплотехник і К», який мав відповіді дозвільні документи, як то ліцензію АВ № 315498 від 20.04.2007 № 71 -Л.

Таким чином, нарахування по умовно - постійній частині тарифу потрібно проводити на теплове навантаження, визначене в індивідуальному проекті, та яке фактично становить -0,014568 Гкал/год.

Щодо нарахувань за обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування системи опалення, що разом складають обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП).

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - перша редакція Методики 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 № 358, яким внесено зміни до Методики № 315 (далі - друга редакція Методики № 315).

В приміщенні першого поверху відповідача встановлені радіатори і тому таке приміщення відноситься до категорії «опалюване приміщення», яке обладнано вузлом розподільного обліку.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку.

В пункті 2 першої редакції Методики № 315 визначено термін:

- місця загального користування (далі - МЗК) - місця призначені для забезпечення експлуатації будинку та потового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (термін ст.1 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку№ 417-VIII від 14.05.2015).

Тобто МЗК - це тільки під`їзди разом зі сходовими маршами.

Тоді опалення МЗК - це працюючі опалювальні прилади/радіатори, що встановлені у під`їздах де в наявності циркуляція гарячої води/теплоносія від виконавця.

Відповідно до пунктів 2 та 6 ч. 2 ст. 10 вищевказаного Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (далі -МЗК); обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Тобто, частина загального обсягу теплової енергії спожитої у будинку може бути витрачено на опалення МЗК.

Опалення - штучне нагрівання приміщення в опалювальний період року для компенсації тепловтрат та підтримання нормованої температури (підпункт 3.32. пункту 3 Терміни та визначення понять ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування").

Таким чином, можна дійти висновку, що на вузлі комерційного обліку будинку фіксується обсяг теплової енергії на опалення МЗК, тільки у разі наявності на першому поверху або на сходових клітинах працюючих радіаторів, через які відбувається циркуляція теплоносія і лише у такому випадку такий обсяг підлягає розподілу пропорційно опалюваної площі споживачів.

А у разі відключення опалювальних приладів у під`їздах та відсутності циркуляції в радіаторах гарячої води, не буде жодної Гігакалорії (Гкал) на опалення МЗК.

У такому випадку в показах вузла обліку фактично будуть зафіксовані тільки теплові втрати від трубопроводів, які призначені на забезпечення функціонування системи опалення будинку.

Слід зазначити, що співвласники будинку фактично відключають радіатори у під`їздах і тому не повинні сплачувати за неіснуюче опалення МЗК.

Таким чином, обсяг спожитої теплової енергії на опалення МЗК (по формулі 24 у другій редакції Методики № 315) буде визначатись лише на площу де встановлені працюючі радіатори, через які фактично відбувається циркуляція теплоносія/гарячої води.

Пунктом 10 розділу І Методики № 315 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі є опалювана площа приміщень зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Пунктом 12 розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення» Методики передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідач надавав обґрунтування щодо «опалюваної площі приміщення» № 17 по вул. Павлокічкаська, буд.59, яка становить 404,09 м2 тому, що з загальної площі 406,3 м2 було виключено 2,21 м2 двох тамбурів, які є неопалюваними приміщеннями.

Також, саме на опалювану площу 404,09 м2 позивач проводив розподіл обсягу теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2022 року і це вбачається в додатку № 1 до відповіді №2801/42-4148 від 30.04.2024 на адвокатський запит 22/04/1 від 22.04.2024.

У інший спірний період нарахування безпідставно проводились на загальну площу приміщення 406,3 м2, що прямо суперечить вимогам п. 10 розділу І та п. 12 розділу IV Методики № 315, які вказані вище.

Слід зазначити, що перша редакція Методики № 315 діяла лише у листопаді та грудні 2021 року.

Приміщення відповідача знаходиться в 3-хповерховому житловому будинку.

Згідно п. 2 розділу III «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень» у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії витраченої на опалення МЗК визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

Триповерхова -16%

Обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення визначаються як 8% від спожитої теплової енергії у січні попереднього опалюваного періоду (абзаци 5 п.1 та абзац 5 п.2 розділу V Методики).

Такі обсяги теплової енергії розподіляються пропорційно опалюваній площі споживача.

У додатку 2 відповіді від 02.05.2024 № 2855/42-4300 на адвокатський запит № 26/04/ від 26.04.2024 щодо надання детального розрахунку розподілу обсягу спожитої послуги між всіма категоріями споживачів будинку надана суперечлива інформація щодо загальної опалюваної площі будинку № 59 по вул. Павлокічкаська).

Якщо брати площу приміщень вказаних у січні 2022 року, де з`являється нове приміщення площею 55,9 м2, що підключене перед будинковим ПО та враховуючи, що фактична опалювана площа приміщення відповідача 404,09 м2, то загальна опалювана площа будинку буде всього -1530,29 м2.

Однак, у додатку 1 відповіді №2801/42-4148 від 30.04.2024 на адвокатський запит 22/04/1 від 22.04.2024 вказана площа будинку 1476,6 м2 (листопад 2021 - січень 2022), а потім площа збільшилась до вірно визначеної площі 1530,29 м2 ( лютий, березень 2022).

З листопада 2022 року позивач безпідставно розподіляє обсяг теплової енергії вже на іншу площу будинку - 1531,9 м2 та необґрунтовано множить кількість Гкал/ їм2 на загальну площу приміщення - 406,3 м2.

Тобто розподіл обсягу теплової енергії на ЗБП/МЗК + функ. зроблено не вірно у зв`язку з не коректними даними взятих для розрахунку.

Формули та норми другої редакція Методики застосовуються з 01.01.2022.

В другій редакції обсяг теплової енергії на МЗК та функціонування об`єднані в одному розділі та мають загальну назву «обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби» - скорочено - ЗБП.

Розподіл на ЗБП має проводитись у відповідності до вимог розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення» по формулі 24.

Згідно роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України наданого у останньому абзаці акр.1 листа № 7/11/0528-22 від 16.09.2022 теплопостачальна організація, що є виконавцем розподілу послуги з постачання теплової енергії, для розрахунку фактичного обсягу теплової енергії, що витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, має отримати інформацію щодо складових формули 24 Методики у розпорядників інформації щодо технічної документації па багатоквартирний будинок (додається).

Однак, позивач не виконав вимоги пункту 7 розділу IV Методики та не звертався до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР для отриманням точних даних для формули 24, а зразу почав проводити нарахування по вимогам пункту 8 розділу IV - по спрощеному варіанту та визначав такий обсяг як 25% від загального обсягу теплової енергії .

Відповідач, звернувся до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР з адвокатським запитом № 26/04/1 від 26.04.2024 та отримав точні дані/показники для розрахунку по формулі 24 у відповіді № 1496/01-05 від 06.05.2024.

Відповідачем наданий суду контророзрахунок нарахувань за обсяг теплової енергії на опалення приміщення (по умовно - змінній частині тарифу) та ЗБП, згідно якого заборгованість за спірний період складає 102506,57 грн.

Для нарахувань за надані послуги, тільки для нежитлових приміщень , застосовується двоставковий тариф, який затверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Згідно п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об`єктів теплосноживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об`єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).

Для нарахування по умовно - постійній частині тарифу береться розрахунковий показник - «теплове навантаження на приміщення», що визначено в індивідуальному проекті, яке є сталим/незмінним значенням.

Нарахування проводяться всі 12 місяців кожного року.

Згідно пунктів 8 та 10 «Правил користування тепловою енергією», що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов. Виконання технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, є обов`язкове.

Як зазначалося вище згідно «Расчета тепла по фактически установленым отопительным приборам» що зроблено ООО «Теплотехник и К» лицензия АВ № 315498 от 20 апреля 2007 г. № 71-Л теплове навантаження максимально становить - 14568 ккал/год.

Таке ж саме значення теплового навантаження було зафіксовано у Додатковій угоді № 3 до договору № 704098 від 01.06.2007 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, що укладена 01.10.2012.

Відповідачем надано суду контррозрахунок по умовно-постійній частині тарифу для приміщення площею 404,09 м2 у спірний період листопад 2021 року грудень 2023 року на значення 0,014568 Гкал/год.

По вірно визначеному тепловому навантаженню, сума боргу становить 25 653,46 грн

У контр розрахунку зазначалось, що у березні 2023 року без жодного обґрунтування, по умовно- постійній частині тарифу позивачем було зроблено «перерахунок в бік збільшення на суму 571,45 грн.

Зміна площі відбулась ще у листопаді 2022 року, тариф не змінювався. З таких підстав така сума необґрунтована.

У контррозрахунку відповідачем обґрунтовано застосована «опалювана площа» приміщення - 404,09 м2, на яку протягом року, також, і позивач розподіляв теплову енергію з листопада 2021 року по жовтень 2022 року.

Відповідачем документально підтверджено індивідуальне, фактичне теплове навантаження для приміщення - 0,014568 Гкал, яке було відомо позивачу з Додаткової угоди № 3 від 01.10.2012 р. до договору від 01.06.2007.

Таким чином, контррозрахунок по умовно - постійній частині тарифу відповідачем проведено на вірний показник і тоді фактична сума нарахувань по другій частині двоставкового тарифу за спірний період становить - 25 653,46 грн.

У письмових поясненнях позивач не заперечив, щодо перерозподілу на лютий та березень 2022 року обсягів теплової енергії - показів вузла обліку відповідача 3,246 Гкал, що були подані у березні 2022 року та мали бути скориговані позивачем у наступному або іншому місяці на підставі пункту 30 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019.

В наслідок допущеної помилки було безпідставно завищено обсяг теплової енергії у вигляді «донарахування».

Таким чином, внаслідок того, що позивачем застосовувались не вірні показники щодо опалюваної площі будинку, опалюваної площі приміщення, фактичного теплового навантаження і відсутності перерахунку після подання показів вузла обліку відповідача, сума заборгованості визначена некоректно.

Отже фактична заборгованість за спірний період складає: по умовно - змінній частині тарифу - 102 506,57 грн; по умовно - постійній частині тарифу - 25 653,46 грн; абонплата - 558,00 грн. Всього 128 718,03 грн.

Слід зазначити, що між сторонами фактично не було розірвано Договір № 704098 від 01 січня 2007 року купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді і тому відповідач продовжував проводити оплати по діючому договору, оскільки публічний договір між сторонами не укладався.

Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за договором № 704098 від 01.01.2007 складеного позивачем 06.05.2024 переплата на користь споживача станом на 01.05.2024 становить 92 503,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 36 215,03 грн.

Зазначені вище обставини в сукупності свідчать про незаконність розрахунків позивача, на підставі яких сформувалась спірна заборгованість за постачання теплової енергії у нежиле приміщення № 17 площею 406,3 м2 за адресою м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд.59, яке оснащено вузлом розподільного обліку; про недоведеність позивачем належним та допустимими доказами статусу даного «приміщення», як опалюваного, і, як наслідок - невірне застосування формул, при розрахунку спірної заборгованості за постачання теплової енергії, а також про безпідставне небажання позивача зарахувати переплату ТОВ «ДАКС», погоджену із Концерном «МТМ» в Акті звіряння взаємних розрахунків від 06.05.2024 в розмірі 92 503,00 грн.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" J.К. АND ОТНЕRS v. SWЕDEN) ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("bеуоnd rеаsоnаblе dоubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі», заявлені до ТОВ «ДАКС» у справі № 908/853/24, підлягають задоволенню частково в сумі 36215,03 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дакс (69106, м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59, код ЄДРПОУ 25221357) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , установа банку: Філія АТ Укрексімбанк у м. Києві, код МФО 322313) 36215 (тридцять шість тисяч двісті п`ятнадцять) грн 03 коп. основного боргу.

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дакс (69106, м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 59, код ЄДРПОУ 25221357) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ АБ Укргазбанк, код МФО 320478) 451 (чотириста п`ятдесят одна) грн 59 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2025.

СуддяТ.А. Азізбекян