Рішення

від 16.01.2025 по справі 5011-43/4949-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2025Справа № 5011-43/4949-2012 (910/18059/23)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Іващука В.А.

до 1. фізичної особи-підприємця Сантросяна Арарата Артаковича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторний альянс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД"

про визнання недійсним правочину

в межах справи № 5011-43/4949-2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" (ідентифікаційний код 14355221)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 5011-43/4949-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 відкрито провадження у справі № 5011-43/4949-2012 (910/18059/23).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору; залучено до участі у справі № 5011-43/4949-2012 (910/18059/23) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору; відкладено підготовче засідання на 06.02.24; зобов`язано позивача надіслати на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" копію позовної заяви з додатками; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" строк в 7 днів для надання пояснень на позовну заяву з дня отримання ним копії позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Іващука В.А. до фізичної особи-підприємця Сантросяна Арарата Артаковича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторний альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності договору.

13.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат, а саме, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" 114 153, 75 грн витрат на професійну правничу адвокатську допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат призначено на 16.01.2025.

У судовому засіданні 16.01.2025 розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" надав пояснення по суті поданої заяви та просив суд про її задоволення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України та КУзПБ, суд вказує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного норми ГПК України є загальними стосовно норм Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019), які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених Законом про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019).

Водночас, аналіз положень Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019) свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правила розподілу судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України унормовано таким чином:

- судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї статті);

- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина четверта цієї статті).

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч. 13 ст. 129 ГПК України).

Системний аналіз положень ст. 126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких в тому числі віднесено витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (подібний висновок, викладений в додаткових ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 911/2902/19, від 02.06.2021 у справі № 906/977/19, ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 925/1067/19, від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, від 14.07.2021 у справі № 904/1169/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначається, що частина третя статті 126 ГПК України не визначає конкретний склад відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Отже, зважаючи на принципи рівності й справедливості, правової визначеності, ясності та недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного та достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Так, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відзначає, що 21.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" звернулося із клопотанням про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не зазначивши на чиїй стороні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва віл 21.12.2023 (суддя Пасько М.В.) було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про залучення в якості третьої особи, відповідно залучено до участі у справі № 5011-43/4949-2012 (910/18059/23) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 (суддя Стасюк С.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Іващука В.А. до фізичної особи-підприємця Сантросяна Арарата Артаковича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторний альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності договору.

Натомість, в даному рішенні (висновки суду за результатами розгляду справи) було вказано: "При тому, суд вказує, ще поясненням третьої особи - ТОВ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" оцінка судом не надавалася, дані пояснення жодним чином не покладалися в основу прийнятого судом рішення, адже, вони не стосуються предмету та підстав доказування в даній справі та не впливають на результат прийнятого рішення, а зводяться виключно до неналежного виконання на переконання ТОВ "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" керуючим санацією - Іващуком Валентином Анатолійовичем покладених на нього повноважень виключно у справі № 5011-43/4949-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія".".

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, враховуючи те, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 5011-43/4949-2012 (910/18059/23), судом було вказано, що подані третьою особою пояснення зводяться виключно до неналежного виконання керуючим санацією - Іващуком Валентином Анатолійовичем покладених на нього повноважень виключно у справі № 5011-43/4949-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія", то за таких обстави, суд не вбачає правових підстав для компенсації за рахунок іншої сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" витрат на професійну правничу допомогу.

При тому, суд звертає увагу на те, що стягнення понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 114 153, 75 грн з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія", яке перебуває у процедурі банкрутства та й так знаходиться в скрутному фінансовому становищі, є способом надмірного збагачення в даному випадку третьої особи, на користь якої такі витрати стягуються, і становить для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Керуючись ст. 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про розподіл судових витрат, а саме, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЄВЕЦЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" 114 153, 75 грн витрат на професійну правничу адвокатську допомогу - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено після виходу з відпустки: 20.01.2025

Суддя Сергій СТАСЮК