Рішення

від 09.01.2025 по справі 914/1471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 914/1471/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця Груп», м. Київ,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин Львівської області,

про: стягнення заборгованості за договором про надання послуг харчування у розмірі 296 788,15 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко М.В. - представник;

від відповідача: Бауман Ю.Т. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця Груп» до Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг харчування у розмірі 296 788,15 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/1471/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2024. В подальшому розгляд справи було відкладено на 09.01.2025.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем свого обов`язку за Договором №01/2021 від 01.11.2021 року про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу). Підтвердив, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено основну суму заборгованості в розмірі 250 000,00 грн, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення вказаної суми боргу та стягнути з відповідача 5292,41 грн інфляційних втрат, 3854,26 грн 3% річних та 37 641,48 грн штрафних санкцій.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтримав закриття провадження в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 250 000,00 грн, проти стягнення 5292,41 грн інфляційних втрат, 3854,26 грн 3% річних та 37 641,48 грн штрафних санкцій заперечив частково, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 18 820,74 грн.

В судовому засідання 09.01.2025 була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено судом, 01 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТЛИЦЯ ГРУП» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Замовник) було укладено Договір №01/2021 про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу), в порядку та на умовах якого, Виконавець надає послуги харчування за системою «шведський стіл» на території їдальні ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Івана Франка, 31 та використання приміщень кухні, їдальні, складських приміщень, обладнаних холодильними технологіями та іншим обладнанням для зберігання та видачі продуктів харчування, організацію споживання їжі і обслуговування Клієнтів.

Відповідно п. 2.5. Договору, Виконавець забезпечує зберігання і видачу продуктів харчування, організацію процесу готування і обслуговування клієнтів по системі «шведський стіл» та/або за системою «меню на замовлення» із дотриманням лікувальних дієт за вибором відпочивальника відповідно до профілю лікування.

Відповідно п. 2.6. Договору, Виконавець забезпечує організацію приготування страв, споживання їжі, обслуговування відпочивальників Замовника з дотриманням лікувальних дієт, технологічних режимів виробництва продукції (сумісність продуктів, їх взаємозамінність, режим кулінарного оброблення сировини тощо), визначених нормативною документацією (технологічними картами, збірниками рецепту страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, затвердженими в установленому порядку, державними стандартами, технічними умовами, а також Санітарними правилами, у відповідності з графіком харчування погодженого Сторонами, а також здійснює подальше прибирання використовуваних приміщень.

Відповідно п. 2.7. Договору, Виконавець погоджує асортиментний перелік дієтичних страв з Держпродспоживслужбою та Замовником.

Відповідно п. 2.8. Договору, Виконавець може здійснювати доставку готових страв у Санаторій з їдальні, за погодженням із Замовником, з дотриманням всіх необхідних санітарних норм, технічних умов і стандартів, вимог чинного законодавства, які вимагаються для надання таких послуг.

Відповідно п. 3.1.1. Договору, Виконавець зобов`язується, забезпечити за власний рахунок їдальню санаторію необхідним обладнанням, якого не вистачає саме для організації харчування за системою «шведський стіл» та «Меню на замовлення».

Згідно п. 3.1.2. Договору, Виконавець зобов`язується, дотримуватись санітарних вимог, технологічних умов та стандартів щодо розміщення та експлуатації обладнання, утримання харчоблоку, залів їдальні та буфетних відділень.

Згідно п. 3.1.3. Договору, Виконавець зобов`язується, дотримуватись санітарних вимог, технологічних умов та стандартів щодо транспортування, приймання та зберігання готових страв, харчової сировини та продуктів харчування.

Згідно п. 3.1.4. Договору, Виконавець зобов`язується, виконувати за власний рахунок закупівлю продуктів харчування та витратних матеріалів, необхідних для належного надання послуг. Харчова продукція, сировина, напівфабрикати імпортного виробництва які використовуються Виконавцем в процесі надання послуг підлягають обов`язковій сертифікації в Україні, повинні мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката. Продукти харчування, сировина вітчизняного виробництва повинна відповідати нормативно-технічній документації та документам, які повинні супроводжувати харчові продукти в обігу, відповідати документам органів що підтверджують її безпечність.

Згідно п. 3.1.5. Договору, Виконавець зобов`язується, забезпечити постійний контроль за якістю та безпекою продовольчої сировини та харчових продуктів, організацію контролю за безпечністю готових страв відповідно до ДСП 4.4.5.078 -2001 «Мікробіологічні нормативи та методи контролю продукції громадського харчування».

Відповідно до п. 3.1.13. Договору, Виконавець зобов`язується узгоджувати з Замовником зміни у режимі роботи та формах обслуговування відпочиваючих. Замовник зобов`язується забезпечити відпочиваючих талонами на харчування встановленого зразку, які є невід`ємною частиною путівки та підтверджують право на надання харчування на відповідний період проживання. Своєчасно та у повному обсязі проводити оплату послуг Виконавця (див п. 3.3.1., 3.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3.5. Договору, Замовник зобов`язується, щоденно, до 18.00 години, подавати Виконавцеві прогноз-заявку на наступний день із зазначенням кількості клієнтів Замовника, які оплатили послуги харчування за системою «шведський стіл».

Відповідно до п.3.3.6. Договору, Замовник зобов`язався, протягом 3 робочих днів з моменту отримання, розглянути та підписати Акт виконаних робіт (наданих послуг), наданий Виконавцем. Оплата послуг, визначена наступними пунктами розділу 4 Договору:

Згідно умов п. 4.4. Договору, з моменту початку надання послуг за даним договором Замовник не пізніше п`ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг, перераховує Виконавцеві 100% грошових коштів від суми обслуговування за місяць, в якому було надано послуги Виконавцем на підставі взаємно погодженого сторонами Акту звірки надання послуг.

Відповідно до п. 4.5. Договору, остаточний розрахунок приводиться протягом 3 робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, з урахуванням авансових платежів, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Згодом, 19 жовтня 2023 року сторонами було підписано Додаткову угоду №3, якою сторони домовились та вирішили за взаємною згодою розірвати Договір. Також, Додатковою угодою Сторони дійшли згоди що сума заборгованості перед Виконавцем складає 495 275,00 грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди, Сторони визначили що сума заборгованості Виконавця перед Замовником становить 114 931,14 грн.

Також сторонами визначено наступні зобов`язання: сума заборгованості у Замовника перед виконавцем складає - 495 275,00 грн, яку останній зобов`язується сплатити до 30 листопада 2023 року. Сума заборгованості у Виконавця перед Замовником складає - 114 931,14 грн. яку останній зобов`язується сплатити до 30 листопада 2023 року.

Виконавцем 23 жовтня 2023 року було перераховано Замовнику згідно Додаткової угоди №3 кошти наступними платіжками:

№ 274 сума - 1 051,74,00 грн

№275 сума - 45 008,40 грн.

№ 276 сума - 1716,00 грн.

№277 сума - 67 155,00 грн.

Загальна сума складає - 114 931,14 грн, тобто Виконавець виконав своє зобов`язання за Додатковою угодою №3 у повному обсязі В свою чергу, Замовник, перерахував на поточний рахунок Виконавця, суму коштів яка становить 245 275,00 грн, непогашеною залишилась заборгованість в сумі 250 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості несвоєчасно сплачених коштів, за кожен день прострочення платежу.

Станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 296 787,88 грн, в тому числі: 250 000,00 грн основна сума боргу, 5292,41 грн інфляційні втрати, 3 854,26 грн 3% річних та 37 641,48 грн штрафні санкції.

В подальшому, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 250 000,00 грн заборгованості за Договором №01/2021 від 01.11.2021, що підтверджується платіжними інструкціями та Актом звіряння взаємних розрахунків за 2024 рік, непогашеними залишились 5292,41 грн - інфляційні втрати, 3 854,26 грн 3% річних та 37 641,48 грн штрафні санкції.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 18 820,74 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до частково задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір №01/2021 від 01.11.2021 року про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором №01/2021 від 01.11.2021 року про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу) на загальну суму 495 275,00 грн.

Останній день оплати заборгованості передбачений Додаткової угодою №3 до Договору: 23.10.2023 року.

До відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 245 275,00 грн за надані послуги за Договором №01/2021.

В подальшому відповідачем було подано клопотання про долучення доказів у якому відповідач повідомив суд, що ним по справі №914/1471/24 через підсистему «Електронний суд» було подано 5 клопотань про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: від 30.10.2024 року, від 14.11.2024 року, від 04.12.2024 року, від 02.01.2025 року та від 03.01.2025 року, які в сукупності підтверджують повне погашення заявленої у позовних вимогах по цій справі основної заборгованості на користь ТзОВ «Світлиця Груп» за Договором №01/2021 про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу) від 01.11.2021 року на загальну суму 250 000 грн.

Додатково, сторона відповідача повідомила суд, що між ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця Груп» було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 2024 р. за Договором про надання послуг харчування №01/2021 від 01.11.2021 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.01.2025 представник позивача підтвердив сплату відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 250 000,00 грн.

Враховуючи наведене, в частині позовних вимог про стягнення 250 000,00 грн основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору (у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 5292,41 грн інфляційних нарахувань та 3854,26 грн 3% річних, дійшов висновку про те, що такий зроблений арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 5292,41 грн інфляційних втрат та 3854,26 грн 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд встановив таке.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50%, дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості несвоєчасно сплачених коштів, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача вказує тяжкий фінансовий стан товариства, значну заборгованість перед іншими контрагентами та військову агресію рф.

Зокрема, у 2023 ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було укладено Договір про спільне безоплатне користування нерухомим майном №73 ДП 11/Г-23.

Відповідно до укладеного Сторонами Договору було передано у безоплатне користування 9 корпусів ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», а також їдальню Дністер та базу матеріально-технічного забезпечення загальною площею 2288,24 м2.

Так, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» встановлено на час дії воєнного стану військово-квартирну повинність з тимчасового розквартирування військовослужбовців та оперативного розміщення військових частин на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про встановлення військово-квартирної повинності з розміщення військових частин» від 08.02.2023 року.

В подальшому, 06.03.2023 року між ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (Сторона 1), (Сторона 2) та Самбірською КЕЧ (району) (Сторона 3) було укладено Договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги, згідно з п. 1.1. якого відповідно до договору про спільне безоплатне користування нерухомим майном №73 від 09.02.2023 року Сторона 3 відшкодовує Стороні 1 вартість комунальних послуг, спожитих Стороною 2 згідно показників лічильників та діючих тарифів.

Однак, згідно з листом Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) від 25.07.2024 року №1814, у Самбірської квартирно- експлуатаційної частини наявна заборгованість перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за спожиті енергоносії та комунальні послуги станом на 01.07.2024 року згідно актів звірки на загальну суму 6 299 469, 43 грн, з яких за: водопостачання та водовідведення 1 341 282,76 грн; теплова енергія 4 307 396,08 грн; електроенергія 612 731,01 грн; вивіз побутових відходів 38 059,58 грн.

Таким чином, заборгованість перед Відповідачем на загальну суму 6 299 469,43 грн впливає на фінансову спроможність останнього у сплаті заборгованості на користь ТзОВ «Світлиця Груп» за надані послуги за Договором №01/2021 про надання послуг харчування за системою «шведський стіл» (аутсорсингу) від 01.11.2021 року.

На підтвердження скрутного матеріального становища ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідачем надано:

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) 2023 рік;

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 2023 рік;

- Розшифровка рядку 1620 «Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» форми 1 «Баланс підприємства» 2023 рік, для підтвердження скрутного фінансового стану підприємства.

Відтак, на даний час склалась ситуація поза волею ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якої підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі у зв`язку з несприятливими тенденціями на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України.

Основним завданням діяльності ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є реалізація оздоровчих продуктів. Однак від початку введення в Україні воєнного стану та початку повномасштабного вторгнення в Україну багато профспілкових санаторіїв в Україні знищено, а інша їх частина використовується для проживання внутрішньо переміщених осіб, які втратили своє житло внаслідок збройної агресії російської федерації. Так, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України: https://minre.gov.ua/news/minreintegraciyi-zaluchyt-mizhnarodnu-dopomogu-dlya- zabezpechennya-malomobilnyh-vpo, у 17-ти лікувально-оздоровчих закладах АТ «Укрпрофоздоровниця» знайшли прихисток близько 5 тисяч переселенців. Значна частка серед них - маломобільні громадяни, які потребують особливої уваги. Аби допомогти цій категорії ВПО, Укрпрофоздоровниця звернулась до Мінреінтеграції.

25.02.2022 року Виконавчий комітет Моршинської міської ради звернувся з листом до Відповідача проханням сприяти безоплатному наданню приміщень санаторію «Світанок» корпуси №2, з метою забезпечення тимчасового проживання осіб, які вимушено залишили житло внаслідок воєнних дій, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом.

За результатами розгляду листа ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» забезпечило громадян України, які постраждали від війни житлом. У ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з 24.02.2022 року по 31.01.2024 року було прийнято та розміщено 1049 внутрішньо перемішених осіб на безоплатній основі. Забезпечення безоплатного тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснювалось на підставі звернень міського голови Моршинської міської ради №121 від 25.02.2022 року та №167 від 11.03.2022 року, що підтверджується довідкою ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 18.03.2024 року №13-16/91 додається.

Враховуючи наведене, на думку сторони відповідача, наявні підстави для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій в розмірі 37 641,48 грн на 50% до 18 820,74 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19, від 06 листопада 2019 року у справі № 917/1638/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 916/545/19, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18, від 14 січня 2020 у справі № 911/873/19, від 10 лютого 2020 року у справі № 910/1175/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/1303/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 925/605/18, від 17 березня 2020 року № 925/597/19, від 18 червня 2020 року у справі № 904/3491/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12 червня 2019 року у справі № 904/4085/18 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/1199/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 918/116/19).

Застосоване у ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 917/686/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 922/1608/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 922/1607/19 та від 04 жовтня 2021 року у справі № 922/3436/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 914/3203/21).

Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак, результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які встановлюються судом у кожній конкретній справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки (пені) суд виходить з такого: фінансовий стан відповідача; значна кредиторська заборгованість відповідача перед контрагентами; розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій в декілька разів більший від суми невиконаного зобов`язання з оплати основного боргу.

На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача, який під час воєнного стану підтримує економіку держави здійснюючи ведення господарської діяльності у секторі сільськогосподарського виробництва.

Суд зазначає, що таке зменшення розміру неустойки на 50% від заявленого розміру жодним чином не нівелює значення пені, як відповідальності за порушення зобов`язання, адже одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція щодо наведеного викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 911/682/21.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 917/5/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, значний розмір заборгованості інших контрагентів перед відповідачем, надання відповідачем допомоги внутрішньо переміщеним особам, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд дійшов висновку про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до 18 820,74 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 419,56 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 250 000,00 грн основного боргу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська область, м. Моршин(пн), площа Паркова, буд. 3; код ЄДРПОУ: 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця Груп» (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б; код ЄДРПОУ 39610750) 5292,41 грн інфляційних втрат, 3854,26 грн 3% річних 18 820,74 грн штрафних санкцій та 419,56 грн відшкодування витрат судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 20.01.2025.

Суддя Березяк Н.Є.