Рішення

від 20.01.2025 по справі 918/995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/995/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна"

про стягнення у сумі 710 873,28 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: В.Деркач, виписка з ЄДРЮОФОГФ,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція (позивач), звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (відповідач) про стягнення 710 873,28 грн, з яких: 413 009,28 грн пені та 297 864,00 грн штрафу за договором поставки № 53-122-08-24-14300 від 02.02.2024.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 02.02.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-08-24-14300

(договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивача продукцію на суму 4 255 200,00 грн, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору відповідач з порушенням строків поставив позивачу продукцію на суму 4 215 600,00 грн, що підтверджується накладними, решту продукції на суму 39 600,00 грн не поставив взагалі. За недотримання відповідачем умов договору та порушення строків поставки продукції позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 413 009,28 грн пені та 297 864,00 грн штрафу.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 629, 663, 712 ЦК України та ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232, 271 ГК України.

18.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким за результатами проведеної закупівлі UA-2024-02-02-013373-a між сторонами укладено правочин, проте вказана закупівля відбулась без використання електронної системи на підставі підп. 6 п. 13 постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, бо попередня закупівля UA-2023-11-30-012338-a, оголошена 30.11.2023, де позивач виступав замовником з аналогічним предметом закупівлі, не відбулась у зв`язку з відсутністю поданих тендерних пропозицій, що підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-11-30-012338-a. У зв`язку з цим, 12.12.2023 позивач направив на адресу відповідача лист №23437/042 з пропозицією укласти договір про закупівлю та надіслати на електронну адресу Delivery@rnpp.atom.gov.ua документи згідно з вимогами п. 1 розділу ІІІ тендерної документації на закупівлю 44160000-9 (Сталеві труби на системи важливі для безпеки), оголошення про яку було розміщено в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за № UA-2023-11-30-012338-a. Будучи обізнаним з вимогами тендерної документації закупівлі UA-2023-11-30-012338-a, розуміючи реальність дотримання встановлених позивачем термінів поставки продукції та маючи правомірні очікування до позивача в частині дотримання ним розумних часових меж між подачею документів до фактичного здійснення закупівлі без застосування відкритих торгів, відповідач листом від 22.12.2024 №215-2023 (у паперовому варіанті) та на електронні адреси delivery@rnpp.atom.gov.ua, kuff@rnpp.atom.gov.ua надіслав позивачу пакет документів. Усупереч задекларованої терміновості постачання продукції позивач лише 26.01.2024, після спливу 35 днів, затверджує обґрунтування здійснення закупівлі UA-2024-02-02-013373-a без застосування відкритих торгів та 02.02.2024, тобто на 42 день від дня подачі документів, укладає з відповідачем договір поставки від 02.02.2024 №53-122-08-24-14300. Відповідач був єдиним учасником закупівлі, що подав документи. Фактично затягування позивачем прийняття рішення з проведення закупівлі UA2024-02-02-013373-a без застосування відкритих торгів скоротило відповідачу термін виготовлення та поставки продукції за укладеним правочином щонайменше на 21 день. 26.03.2024 погоджено план якості на поставку сталевих труб на системи, важливі для безпеки виробництва ТОВ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ, в рамках виконання договору від 02.02.2024 № 53-122-08-24-14300, укладеного між сторонами. Тобто позивач, будучи обізнаним про термін поставки товару до 29.03.2024 та тим фактом, що виробництво сталевих труб, які є предметом договору, неможливе без погодженого ним плану якості, фактично унеможливив своєчасне виробництво продукції та зірвав погоджені терміни поставки, встановлені п. 3.1. договору. Листом від 22.03.2024 №43-2024 відповідач повідомив позивача про неможливість своєчасно виконати договірні зобов`язання у зв`язку з затримкою погодження позивачем планів якості та оголошення/проведення закупівлі без застосування відкритих торгів, у зв`язку з чим запропонував продовжити терміни поставки продукції на розумний термін, еквівалентний терміну затримання вчинення позивачем зустрічних дій по відношенню до зобов`язання відповідача, про що укласти додаткову угоду. Відповідач стверджує, що порушення терміну поставки товару, визначеного п. 3.1. договору, має прямий причинно-наслідковий зв`язок з простроченням кредитора, а саме бездіяльності позивача, що є очевидною підставою для відмови у стягненні з відповідача заявлених штрафних санкцій. Зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 Нікопольська міська територіальна громада, до якої належить м. Нікополь, де знаходяться потужності виробництва ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб, з 21.07.2022 по 31.05.2023 віднесено до території активних бойових дій, а з 31.05.2024 до території активних бойових дій, на яких функціонують державні реєстри. Згідно з листом від 23.09.2024 № 425, наданим Нікопольською районною військовою адміністрацією Дніпропетровський області, м. Нікополь зазнавало щоденних ракетних обстрілів, а загальна тривалість повітряних тривог у період з лютого по серпень 2024 року склала 3640 години, що негативно відобразилося на термінах виробництва труб з боку ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб. З огляду на той факт, що умовами договору та закупівлі визначено виключного виробника труб ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб, відповідач стверджує, що позивач був обізнаний та допускав прострочення поставки труб з огляду на постійні обстріли цієї місцевості. У процесі виконання договору відповідач тримав у курсі позивача про деталі виробництва, труднощі, пов`язані з ним внаслідок активних бойових дій, проте позивач жодним чином не квапив з поставкою труб, не зазначав про будь-який можливий розмір заподіяних збитків у зв`язку з цим. У перемовинах, що тривали протягом усього часу, представник позивача запевняв, що вони з розумінням відносяться до ситуації та обставин, що мали місце, у т.ч. з їхнього боку, та гарантували відсутність претензій з приводу порушення термінів. Крім цього, при розрахунку штрафних санкцій позивач допустив помилку при розрахунках в частині визначення простроченого грошового зобов`язання. Згідно з видатковими накладними № 11/06 від 24.06.2024, № 15/08 від 01.08.2024 загальна сума договору поставки становила 4 215 600,00 грн, а не 4 255 200,00 грн, як зазначив позивач. Відтак відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні.

25.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що враховуючи відсутність тендерних пропозицій за закупівлею UA-2023-I1-30- 012338-а, позивач направив відповідачу лист від 12.12.2023 з пропозицією розглянути можливість укладення договору про закупівлю. У листі позивач попередив відповідача, що предмет закупівлі, його технічні, кількісні та якісні характеристики, проєкт договору про закупівлю, а також вимоги до суб`єкта, з яким укладається договір про закупівлю, не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації. Умови договору були відомі постачальнику ще до моменту підписання договору поставки, оскільки вся тендерна документація знаходилась у відкритому доступі на вебпорталі prozorro.gov.ua. Проєкт плану якості постачальник надіслав на електронну адресу філії «ВП «Рівненська АЕС» лише 14.03.2024 і лише після звернення позивача. Позивач неодноразово звертався листами від 05.02.2024 за № 22-2250/041 та від 12,03.2024 за № 22-4905/041 до ТОВ «Нуклесолар Україна» та наголошував на строках поставки, оскільки продукція, передбачена договором (сталеві труби на системи важливі для безпеки), передбачалась для планово-попереджувального ремонту енергоблоку № 1 філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», що в період повномасштабної війни дуже важливо не тільки для підприємства, а й для всієї країни в цілому. Підписавши договір поставки, ТОВ «Нуклесолар Україна» взяло на себе зобов`язання дотримуватись вимог чинного законодавства України. Заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій грунтується на нормах закону та дорівнює вчиненому порушенню договірних зобов`язань з боку ТОВ «Нуклесолар Україна».

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у

справі № 918/995/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для

розгляду справи по суті призначене на 25.11.2024.

18.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2024 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, розгляд справи № 918/995/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 25.11.2024.

19.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 19.11.2024.

21.11.2024 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 21.11.2024.

У судовому засіданні від 25.11.2024 оголошено перерву на 09.12.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/995/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2025.

03.01.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 17.01.2025.

14.01.2025 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 17.01.2025.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

02.02.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-08-24-14300 (договір), за п. 1.1. якого відповідач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність позивача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 44160000-9 сталеві труби на системи, важливі для безпеки, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 3 546 000,00 грн, крім того ПДВ - 709 200,00 грн. Загальна сума договору становить 4 255 200,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов, передбачених у п. 13.10. цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником у 2024 році у строк по 29.03.2024. Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення філії "ВП "Складське господарство"АТ "НАЕК"Енергоатом".

Відповідно до п. 4.1.- 4.2. договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до договору), технічній специфікації до предмета закупівлі ТС до ПЗ(т.) 161-02.05.-2.-2021 (додаток 2.1 до договору) і підтверджується документацією про якість.

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом: "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії"СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно- супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна у трьох примірниках, документ заводу - виробника, що підтверджує якість продукції (товару) та документи, які підтверджують якість продукції, документи, вказані у розділі А.5 технічної специфікації до предмета закупівлі ТС до ПЗ(т.) 161-02.05.-2.-2021 (додаток 2.1 до договору). Успішне проходження продукцією вхідного контролю ВК-2 підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Поштова адреса постачальника для направлення повідомлення (вимоги): 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 1/35, офіс 9/1.

За умовами п. 6.4. договору постачальник зобов`язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України.

Судом установлено, що на виконання умов договору 24.06.2024 відповідач здійснив поставку першої партії продукції на суму 3 048 480,00 грн, що підтверджується накладною № 11/06 від 24.06.2024; 01.08.2024 здійснено поставку другої партії продукції на суму 1 167 120,00 грн, що підтверджується накладною № 15/08 від 01.08.2024, а всього на загальну суму 4 215 600,00 грн. Решта продукції на суму 39 600,00 грн відповідачем не поставлена.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення. При цьому у випадку прострочення поставки продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 9.1. цього договору, становить 3 (три) роки (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.4. договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 9.5. договору).

06.09.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача з претензією № 22-16682/01-юр, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За недотримання відповідачем умов договору щодо поставки продукції позивачем нараховано та заявлено до стягнення 413 009,28 грн пені та 297 864,00 грн 7% штрафу.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною поставкою товару та відповідальністю за таке порушення, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Приписами ст. 626, 627, 628 та 629 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом із матеріалів справи установлено, що кінцевим строком поставки продукції було 29.03.2024, тоді як фактична поставка відбулася 24.06.2024 (із простроченням 86 днів), 02.08.2024 (із простроченням 124 дні), а поставка продукції на суму 39 600,00 грн взагалі не відбулася.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 413 009,28 грн пені та 297 864,00 грн 7% штрафу.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з усталеною практикою господарських судів, застосування до боржника, що порушив господарське зобов`язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоч би одна сторона є суб`єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - ні.

Як установлено судом, при виконанні цього договору відповідачем допущено прострочення поставки товару: на суму 3 048 480,00 грн на 86 днів (з 30.03.2024 по 23.06.2024), на суму 1 167 120,00 грн на 124 дні (з 30.03.2024 по 31.07.2024).

Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу, установив, що розмір першої становить 413 009,28 грн (при заявленому - 413 009,28 грн), а другого - 297 864,00 грн (при заявленому - 297 864,00 грн) (розрахунок додається), відтак пеня та штраф підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо заперечень відповідача, то останній погодив умови договору, зокрема строк поставки продукції, підписавши його. Стосовно неможливості виготовлення продукції у зв`язку із затримкою погодження позивачем планів якості, то п. 4.2. передбачено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати, зокрема технічній специфікації, яка є додатком до договору, та технічній специфікації до предмета закупівлі, яка також є додатком до договору. Відтак відповідач станом на дату укладення правочину був обізнаний із вимогами до якості продукції. Не приймаються судом також посилання відповідача на те, що його виробничі потужності знаходяться на території активних бойових дій, оскільки, вчиняючи правочин, він володів вказаною інформацією, однак це не завадило йому погодити строк поставки. Окрім того, відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність. Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідачем, як зазначалося, відповідних доказів суду не надано.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Отже, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня та штраф підлягають зменшенню до 220 000,00 грн пені та 150 000,00 грн штрафу відповідно.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом

справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 10 663,10 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 10 663,10 грн покладається на відповідача.

При цьому сума, на яку судом на власний розсуд зменшено пеню та штраф, при визначенні розміру судового збору не враховується.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" про стягнення у сумі 710 873,28 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (вул. Пирогова, 1/35, оф. 9/1, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42828452) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція (м. Вараш, Рівненська область, 34403, ідентифікаційний код 05425046) 220 000,00 грн пені та 150 000,00 грн штрафу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 193 009,28 грн пені та 147 864,00 грн штрафу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (вул. Пирогова, 1/35, оф. 9/1, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42828452) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція (м. Вараш, Рівненська область, 34403, ідентифікаційний код 05425046) 10 663,10 грн судового збору.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція (м. Вараш, Рівненська область, 34403, ідентифікаційний код 05425046).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (вул. Пирогова, 1/35, оф. 9/1, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42828452).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 20.01.2025.

Суддя О.Андрійчук