Ухвала

від 14.01.2025 по справі 921/461/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 січня 2025 року м. Тернопіль Справа №921/461/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув скаргу без номера від 24.12.2024 (вх.№9855 від 24.12.2024) Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль

про визнання протиправними дій, скасування постанов органу ДВС

у справі

за заявою Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль

про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГК Нафтогаз України, м.Київ

про примусове виконання договірних зобов`язань,

за участю представників:

скаржника: Митник У.М., провідний юрисконсульт, довіреність №2/28-457 від 24.03.2023 (в залі суду);

стягувача: Плигань І.Ю., адвокат, довіреність №05/11-2024 від 05.11.2024 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

органу ДВС: Гнатюк Н.В., головний державний виконавець, довіреність №19 від 08.01.2024 (в залі суду).

Зміст поданої скарги.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, м.Тернопіль звернувся 24.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Тернопільської області з скаргою без номера від 24.12.2024 (вх.№9855 від 24.12.2024) на дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення 16.12.2024 постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76784195 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2024, виданого на примусове виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2024 у справі №921/461/24 про стягнення з Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 2 422 грн 40коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 422 грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги;

- визнати протиправними та скасувати постанову від 16.12.2024 про відкриття виконавчого провадження №76784195 та постанову про арешт коштів боржника.

Скаргу обґрунтовано з посиланням на те, що Університет (боржник за виконавчим документом) є неприбутковою бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому, в силу приписів ч.2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження та п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, виконання наказу господарського суду від 18.11.2024 №921/461/24 повинно здійснюватися шляхом списання коштів з рахунку такого бюджетного закладу виключно органами казначейства, а не органами ДВС. Вважає, що Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірно прийнято до примусового виконання наказ від 18.11.2024 та накладено арешт на кошти боржника за виконавчим документом.

Додатково на підтвердження свого правового статусу, боржником долучено Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2023, сформований в системі "Електронний суд" та №33425257 від 07.08.2024, а також копію Статуту в новій редакції 2019 року, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №248 від 25.02.2019 (клопотання без номера від 26.12.2024 за вх.№9898 від 26.12.2024, заява №2/28-1585 від 28.12.2024 за вх.№9943 від 30.12.2024).

У запереченнях без номера від 03.01.2025 (вх.83 від 06.01.2025) на відзив на скаргу Університетом звернуто увагу на безпідставність доводів Відділу ДВС щодо непоширення дії Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, на спірні правовідносини. Вважає, що органу ДВС слід було керуватися ч.2 ст.6 Закону України Про виконавче провадження.

Позиція стягувача за виконавчим документом.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГК Нафтогаз України не скористалося своїм процесуальним правом на подання заяви по суті скарги.

У судовому засіданні його представник заперечив проти доводів скарги.

Заперечення органу ДВС.

Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано заперечення на скаргу без номера від 02.01.2025 (вх.№40 від 02.01.2025), згідно з якими доводи скаржника заперечуються. Зокрема орган ДВС зазначає, що наказ №921/461/24 від 18.11.2024 відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», його примусове виконання не підвідомче ні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ні Відділам примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, тому 16.12.2024 державним виконавцем правомірно винесено оскаржувані постанови..

На думку ДВС, виконавчий документ суду не може виконуватись органами казначейства згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845 від 03.08.2011, адже цей Порядок застосовується у випадку, коли боржником за виконавчим документом є державний орган, а Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя не є державним органом, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційною правовою формою Університет є державною організацією (установою, закладом).

Також в судовому засіданні державний виконавець зазначив, що на момент винесення оскаржуваних постанов Державні реєстри не працювали, тому перевірити чи боржник є бюджетною установою було неможливо.

Процесуальні дії суду по розгляду скарги.

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року скаргу прийнято до розгляду в судовому засіданні, котре призначено на 02.01.2025 з перенесенням засідання на 14.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у відпустці (ухвала від 07.01.2025).

В судовому засіданні скаржник та державний виконавець підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті скарги.

Відповідно до ч.1 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

В судовому засіданні 14.01.2025 судом оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Обставини справи.

22.07.2024 на розгляд Господарського суду Тернопільської області від Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя надійшла заява №2/28-956 від 22.07.2024 (вх.№522 від 22.07.2024) про забезпечення позову до подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про примусове виконання договірних зобов`язань, передбачених договором про постачання електричної енергії споживачу №225 від 22.12.2023.

Ухвалою Господарський суду Тернопільської області від 24.07.2024 заяву Університету задоволено.

Вжито заходи забезпечення шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" вчиняти дії стосовно припинення постачання електричної енергії на об`єкти Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, визначені у Додатку А до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 №225 до вирішення справи по суті; заборони Акціонерному товариству "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" припиняти електроживлення об`єктів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, визначених у Додатку А до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 №225 до вирішення справи по суті.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 ухвалу місцевого господарського суду від 24.07.2024 залишено без змін.

За результатом розгляду касаційної скарги, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2024 року скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя відмовлено. Згідно з статтею 129 ГПК України судом касаційної інстанції, вирішено питання про судові витрати; стягнуто з Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 2 422, 40 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 422, 40 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; доручено місцевому господарському суду видати відповідні накази.

18.11.2024 на примусове виконання даної постанови суду касаційної інстанції Господарським судом Тернопільської області видано наказ №921/461/24.

16.12.2024 на підставі заяви ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" №119/07-64689-2024 від 05.12.2024 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Надією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76784195 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/461/24 від 18.11.2024 та цього ж дня , відповідно до ст.18, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику Тернопільському національному технічному університету імені Івана Пулюя, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 558428грн.

Боржник за виконавчим документом вважає такі дії органу ДВС неправомірними, оскільки, з огляду на правовий статус боржника за цим виконавчим документом, такий наказ повинен виконуватися органами Державної казначейської служби України. Зазначає, що Університет є бюджетною неприбутковою установою, тому відноситься до переліку боржників, стягнення з яких у примусовому порядку здійснюється згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Як вбачається з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №33425257 від 07.08.2024 та від 09.01.2023, сформованого в системі "Електронний суд", Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя є юридичною особою, державну реєстрацію якої здійснено 16.10.2003, про що 01.06.2005 в Реєстр внесено запис за №16461200000000899; Університет є державною організацією (установа, заклад), а органом управління Міністерство освіти і науки України.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя діє згідно нової редакції Статуту, погодженого Конференцією трудового колективу університету (протокол №1 від 12.12.2017) та затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №248 від 25.02.2019.

За змістом пунктів 1.5, 1.6 Статуту, Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя утворений згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.1996 №1563 «Про створення Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя» та є правонаступником: Тернопільського загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту (1960-1964 рр.), утвореного наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української СР від 11.03.1960 № 84; Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту (1964-1991 рр.), утвореного наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР від 15.05.1964. № 245; Тернопільського приладобудівного інституту (1991-1995 рр.), утвореного постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 №48.

Згідно з п.1.8 Статут, Університет є державним неприбутковим акредитованим (Сертифікат серії РД-ІV №2072267 від 04.09.2014) закладом вищої освіти та підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Відповідно до п.1.11 Статуту, Університет є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої він набув з дня його державної реєстрації, котра утворена у формі державної установи і фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Університет веде самостійний баланс, має майно, вкладний (депозитний), валютний рахунки в установах державних банків, реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки в органах Державної казначейської служби України, може набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем, відповідачем у суді.

У пункті 3.1 Статуту визначено, що Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет. Зокрема, Міністерство освіти і науки України: затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт Університету у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету; затверджує склад Наглядової ради Університету (п..2 Статуту).

Згідно з п.7.4, 7.5 Статуту, власні надходження Університету, отримані від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю, благодійні внески та гранти, плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; гранти вітчизняних і міжнародних організацій; дивіденди від цінних паперів, добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб відповідно до рішення, прийнятого вченою радою Університету, зараховують на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків. Зазначені доходи, а також відсотки, отримані від розміщення коштів Університету на вкладних (депозитних) рахунках в установах державних банків, включають до фінансового плану (кошторису) Університету і можуть використовуватися на придбання майна і його використання, капітальне будівництво та ремонт приміщень, поліпшення матеріально-технічного, навчально-лабораторного, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу тощо в межах статутної діяльності Університету. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна Університету, використовують виключно на потреби Університету.

У пункті 7.9 Статуту зазначено, що фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Залучені кошти спрямовуються на провадження статутної діяльності Університету в порядку і на умовах, визначених законодавством та цим Статутом (п.7.10 Статуту).

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя внесений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search), за інформацією з якого Університет є розпорядником бюджетних коштів, має відкриті казначейські рахунки в ГУ ДКСУ у Тернопільській області (код за Єдиним реєстром 8829, КВК 220).

Також, відповідно до рішення Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області №1619184601044 від 26.12.2016 про присвоєння ознаки неприбутковості, Університет відноситься до бюджетних установ.

Мотиви та норми закону, застосовані судом.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Отже, норми статей 3 та 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" розмежовують порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу та державного підприємства.

З`ясовано, що боржник за виконавчим документом (наказом №921/461/24 від 18.11.2024) - Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя є державним неприбутковим закладом вищої освіти, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою Університету (боржника за виконавчим документом) визначено державна організація (установа, заклад).

У розумінні Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (п. 2 Порядку).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно з п.24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку. Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку (п. 26 Порядку).

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (п. 47 Порядку).

Отже, для визначення органу примусового виконання судового рішення має значення статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, від 06.11.2023 у справі №906/624/22).

Як вже зазначалося, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів та, відповідно, Університет внесено до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691 "Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів".

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Згідно з приписами пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 1 Положення "Про Державну казначейську службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (пп.3 п.4 Положення).

Чинне законодавство України не передбачає механізму та порядку виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з бюджетної установи органами державної виконавчої служби.

Відтак, виходячи з фактичних обставин справи, правового статусу боржника за наказом №921/461/24 від 18.11.2024, виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства.

Пунктом 9 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Як вбачається із матеріалів справи та вищезазначених правових норм, державний виконавець, отримавши пред`явлений до виконання наказ, зобов`язаний був на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ стягувачеві без прийняття до виконання, у зв`язку із тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, однак зазначена норма закону державним виконавцем дотриманою не була.

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів скаржника та наявність правових підстав для задоволення скарги про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця від 16.12.2024 про відкриття виконавчого провадження №76784195 та про арешт коштів боржника, винесених згідно наказу господарського суду від 18.11.2024 №921/461/24.

Керуючись ст.3, 11, 18, 42, 232-235, 255, 326, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу без номера від 24.12.2024 (вх.№9855 від 24.12.2024) Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя про визнання протиправними дій, скасування постанов органу ДВС у справі №921/461/24, - задовольнити.

2. Визнати дії головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Надії Володимирівни щодо винесення 16.12.2024 постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76784195 неправомірними

3. Скасувати постанову державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Надії Володимирівни про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2024 №76784195 та постанову від 16.12.2024 про арешт коштів боржника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання) до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано 17.01.2025.

Суддя Н.О. Андрусик