Ухвала

від 20.01.2025 по справі 924/1014/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/1014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 (у складі колегії суддів: Маціщук А.В. (головуючий), Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)

за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України,

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до:

1. Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України,

2. Приватного підприємства "Кьюейді"

про визнання недійсним договору про реконструкцію казарми під багатоквартирний житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 (повний текст складено 09.10.2024) у справі № 924/1014/23.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 касаційну скаргу Міністерства оборони України було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням Судом неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано 10-денний строк із дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

29.12.2024 через систему "Електронний суд" до Суду від Міністерства оборони України надійшла заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

15.01.2025 зазначену заяву було передано на розгляд колегії суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Случ О.В.

Розглянувши вказану заяву Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Крім того, процесуальним законом не передбачено, що після повернення касаційної скарги перебіг строку на касаційне оскарження постанови та рішення судів попередніх інстанцій розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника у поданій ним заяві значною частиною фактично дублюють раніше наведені ним, які вже визнавались Судом неповажними, а додаткові аргументи не містять належного обґрунтування, в тому числі, щодо наявності об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску. У зв`язку із зазначеним колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні заяви з таких підстав.

Так, вперше подану Міністерством оборони України касаційну скаргу, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2024 було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження; 2) доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Надано строк для усунення недоліків до 18.12.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 04.12.2024 касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі № 924/1014/23 було повернуто заявникові на підставі статей 174, 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник у визначений Судом строк вимоги ухвали Суду від 18.11.2024 не виконав.

Звертаючись повторно з касаційною скаргою, 16.12.2024 (що підтверджується відбитком вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) заявником було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, яке обґрунтоване тим, що підставою пропуску ним строку на касаційне оскарження стали об`єктивні обставини неможливості своєчасної сплати судового збору, а саме процедура реорганізації Департамента ресурсного забезпечення Міноборони (на розгляді якого перебуває відповідна заява на сплату судового збору) із визначенням правонаступництва за Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України.

Крім того, скаржник просив врахувати, що у зв`язку з веденням воєнного стану в Україні Міністерство оборони України залучено до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р "Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні". Так, упродовж строку встановленого процесуальним законодавством на касаційне оскарження судового рішення, можливість здійснити сплату судового збору об`єктивно була достатньо обмежена внаслідок складної безпекової ситуації в державі, спричиненої російською агресією, зокрема, через масштабні ракетні обстріли території України.

Також скаржник посилався на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р затверджено План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні, до виконання яких залучено Міністерство оборони України.

Крім цього, заявник просив врахувати рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні", а саме, що суддям судів України рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх. Так, сплата судового збору відповідним структурним підрозділом Міноборони відбулась 13.12.2024, в свою чергу, вже 16.12.2024 відповідна касаційна скарга підготовлена та направлена до Верховного Суду, у зв`язку із чим, на думку скаржника, останній діяв добросовісно, жодним чином не маючи на меті порушити строки реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, за твердженнями Міністерства оборони України, запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для продовження процесуальних строків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 касаційну скаргу Міністерства оборони України було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням Судом неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків.

29.12.2024 через систему "Електронний суд" до Суду від Міністерства оборони України надійшла заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій заявник навів ті ж самі підстави для поновлення вказаного строку, які ним було наведено у касаційній скарзі, поданій 16.12.2024.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвалою від 20.12.2024 вже визнано неповажними. Інших об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження заявником наведено не було.

Також, Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, Суд вважає, що підстави для задоволення заяви про поновлення вказаного строку відсутні, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження мали для скаржника суб`єктивний характер та залежали виключно від нього самого.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі № 924/1014/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 116, 119, 174, 234, 242, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі № 924/1014/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ