Постанова

від 15.01.2025 по справі 909/1001/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/1001/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Волковицька Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (колегія суддів: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.)

за позовом Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради

до Фізичної особи-підприємиці Сочавської Уляни Петрівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Сервіс паркування",

про зобов`язання вчинити дії,

за участю:

позивача: Устінський А. В. (адвокат)

відповідача: Федьків В. Б. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради (далі - Управління транспорту) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємиці Сочавської Уляни Петрівни (далі - Сочавська У. П. ) про зобов`язання Сочавську У. П. звільнити майданчики для паркування шляхом демонтажу тимчасової споруди, паркомату, шлагбауму на в`їзді.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка у зв`язку із припиненням дії договору про обладнання та утримання місць для паркування не звільнила майданчики для паркування від обладнання (тимчасових споруд), які встановлювалися для його виконання.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2024 (суддя Максимів Т. В.) позов задоволено.

2.2 Суд дійшов висновку про те, що відповідачка відповідно до умов договору та приписів законодавства після припинення дії договору зобов`язана звільнити майданчики для паркування. При цьому інтерес позивача полягає саме в звільненні майданчиків від тимчасових споруд, встановлених відповідачкою з метою ведення господарської діяльності.

2.3 Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 рішення суду скасовано, а в позові відмовлено.

2.4 Колегія суддів зазначила, що правовідносини у цій справі є зобов`язально-правові, а не речово-правові, водночас позивач звернувся з позовом, в якому спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, у зв`язку із чим у позові слід відмовити.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Управління транспорту просить постанову скасувати, а рішення суду залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 20 Господарського кодексу України, оскільки дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини мають речово-правовий характер. Скаржник наголошує на тому, що правовідносини у цій справі є зобов`язально-правовими.

3.3 Водночас скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження за виключним випадком, який передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.4 У відзиві на касаційну скаргу Сочавська У. П. зазначає про те, що договір від 27.08.2018 не припинив свою дію, так як у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану в Україні відбулася його автоматична прологанція. Відповідачка вважає, що висновки суду апеляційної інстанції правильними та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

3.5 Подані 03.01.2025 Управлінням транспорту додаткові пояснення, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги, не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою з огляду на положення частини 1 статті 298 ГПК України, а тому згідно частини 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 27.08.2018 Управління транспорту (уповноважений орган) та Сочавська У. П. (Оператор) уклали договір № 114/1П про обладнання та утримання місць для паркування (далі - договір).

4.2 Відповідно до п. 1.1 договору Уповноважений орган надає Оператору право на надання послуги з платного паркування на майданчиках для паркування, визначених у додатку до цього договору, а Оператор зобов`язується обладнати та утримувати майданчики для паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил благоустрою міста Івано-Франківська та цього Договору. Згідно з додатком до цього Договору його предметом є Лот 1: І паркувальна зона (Площа Ринок, 1-11; Площа Ринок; вул. Шеремети - вул. Старозамкова).

4.3 Відповідно до п.2.3.2 договору, Оператор зобов`язаний, зокрема здійснювати власним коштом облаштування майданчиків для паркування обладнанням, дорожними знаками, наносити розмітку, забезпечити утримання майданчиків для паркування відповідно до Вимог щодо обладнання та утримання майданчиків для паркування. Звільнити майданчики для паркування негайно після припинення дії цього договору (п.2.3.11 Договору).

4.4 Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 27.08.2018 та діє до 27.08.2023.

4.5 25.08.2023 Сочавська У. П. на адресу позивача направила лист № 08, в якому зазначила, що згідно з чинним законодавством на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, договори укладені до початку воєнного часу пролонгуються автоматично. Отже, договір про обладнання та утримання місць для паркування від 27.08.2018 є діючим, а тому у вказаний період відповідачка продовжує надання послуг з паркування і облаштування паркувальних зон, зазначених у договорі.

4.6 28.08.2023 позивач направив на адресу відповідачки лист № 8046/26.1-10/07в, відповідно до якого зазначив, що 28.08.2023 дія договору припинена; просив виконати умови п.2.3.11 договору щодо обов`язку негайного звільнення майданчиків для паркування, припинення здійснення господарської діяльності та демонтування відповідного обладнання. 31.08.2023 позивач у відповідь на лист відповідачки також наголосив на необхідності звільнення майданчика та відсутність підстав для пролонгації дії договору на період воєнного стану.

4.7 З метою перевірки дотримання умов договору уповноважені представники Управління транспорту провели перевірку та склали акти перевірки дотримання умов договору від 16.10.2023, 17.10.2023, 18.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023, 23.10.2023, 24.10.2023, 25.10.2023, 26.10.2023, 27.10.2023, відповідно до якого встановлено факт здійснення Сочавською У. П. господарської діяльності на майданчиках для паркування та зобов`язали її виконати умови договору. Вказані акти складалися в присутності представника Сочавської У. П., який відмовився як від підписання, так і від отримання примірників.

4.8 Рішенням Міськради від 15.12.2023 оператором спірних майданчиків, який організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів визначене Комунальне підприємство "Сервіс паркування".

4.9 15.09.2023 Виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 1200 "Про демонтаж самовільно встановлених об`єктів" на підставі матеріалів Комунального підприємства "Муніципальна інспекція "Добродій", відповідно до якого вирішив протягом двох робочих днів з моменту його оприлюднення демонтувати тимчасові споруди та засоби обмеження дорожнього руху. Це рішення визнано протиправним та скасовано відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/6853/23.

4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.11 Велика Палата Верховного Суду послідовно та неодноразово виснувала про те, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

4.12 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

4.13 Так, колегія суддів зазначає, що вважаючи договір припиненим позивач, який був орендодавцем, звернувся до суду із зобов`язально-правовим способом захисту порушеного права. При цьому формулювання позовної вимоги про зобов`язання звільнити майданчики для паркування шляхом демонтажу тимчасової споруди, паркомату та шлагбауму, які були встановлені з метою виконання укладеного між сторонами договору, про що зазначив Івано-Франківський окружний адміністративний суду у своєму рішенні від 04.01.2024 у справі № 300/6853/23, відповідає ефективному способу захисту порушеного права позивача.

4.14 За вказаних обставин правові висновки, покладені судом апеляційної інстанції в основу мотивів оскарженої постанови, не грунтуються на фактичних обставинах справи та не спростовують у цій частині висновків місцевого господарського суду.

4.15 Водночас колегія суддів зазначає, що Управління транспорту вважало, що укладений між сторонами договір не є договором найму.

4.16 Разом з тим, згідно висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 15.03.2024 у cправі № 910/1248/23, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер (як і у даній справі, що переглядається у касаційному порядку), Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (пункт 67).

4.17 За вказаних обставин слід зазначити, що згідно з пунктом 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

4.18 Відповідно до абзацу 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

4.19 Обставин, за яких укладений між сторонами договір не міг вважатися продовженим в силу вказаних вимог законодавства, суди не встановили, а учасники справи на такі обставини не посилалися. Таким чином, доводи відповідачки, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що у зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану цей договір не припинив свою дію, ґрунтуються на встановлених обставинах справи та положеннях чинного законодавства.

4.20 Отже, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції мав відмовити у задоволенні позову за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

4.21 Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.22 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови. За вказаних обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

4.23 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради у справі № 909/1001/23 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Н. О. Волковицька