Вирок

від 20.01.2025 по справі 638/21876/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/21876/24

Провадження № 1-кп/638/31/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського районного суду м. Харкова об`єднане кримінальне провадження за № 120242226240000910 від 03.10.2024 та за № 12024221200002363 від 09.11.2024 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Харкова, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1.03.11.2000 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі;

2.13.06.2003 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 10.12.2004 умовно-достроково на невідбутий строк покарання 1 рік 1 місяць 08 днів;

3.13.03.2006 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71, 107 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

4.23.05.2007 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 06.07.2009 умовно-достроково на невідбутий строк покарання 5 місяців 15 днів;

5.28.01.2011 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 28 липня 2012 року по відбуттю строку покарання;

6.11.07.2014 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки;

7.04.02.2015 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі;

8.03.03.2015 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 28 січня 2016 року по відбуттю строку покарання;

9.30.01.2019 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 8 місяців 4 днів позбавлення волі, звільненого 30 січня 2019 року по відбуттю строку покарання;

10. 13.09.2019 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

11.26.04.2021 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі. На підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 року вказаний вирок змінено в частині призначеного покарання. Вважати засудженим за ч. ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі. Звільненого 01.02.2024 умовно-достроково на невідбутий строк покарання 1 місяць 17 днів;

12. 20.11.2024 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачуваних ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , 02.10.2024 близько 19 годин 30 хвилин, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-1X від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому указами Президента України було продовжено до цього часу, перебуваючи у КНП "МКЛ ШНМД ім. проф. Мешанінова", а саме у палаті № 518 другого травматологічного відділення, яке розташоване за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, буд. 3А, побачив потерпілу ОСОБА_7 . В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 , попрохав її особистий мобільний телефон марки «Realme» модель «Note 50» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 начебто для того, щоб зателефонувати.

Після чого, спочатку роблячи вигляд, що розмовляє по телефону, почав покидати палату № 518, ігноруючи вимоги потерпілої, яка почала робити зауваження ОСОБА_6 , розуміючи, що його дії стали носити відкритий характер, не припинив свою злочинну діяльність та утримуючи при собі викрадене майно, почав втікати, не реагуючи на вимоги потерпілої повернути телефон.

Таким чином ОСОБА_6 заволодів майном ОСОБА_7 , а саме: мобільним телефоном марки «Realme» модель «Note 50» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартість якого складає 4274 грн 05 коп., захисним склом 5D Japan, вартість якого складає 190 грн 00 коп., та чохлом-книжкою, вартість якого складає 237 грн 50 коп.

Після чого ОСОБА_6 зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 4701 грн 55 коп.

Крім того, 07.11.2024 у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-1X від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому указами Президента України, ОСОБА_6 приблизно з 01 год. 20 хв. по 01 год. 40 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресами: м. Харків, пров. 23-го Серпня, буд. 1 та м. Харків, пров. 23-го Серпня, буд. 7, побачив водомати «AQUALUX», які належать ТОВ «Аквалюкс Харків» (ЄДРПОУ 45853125). В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходилися всередині водоматів «AQUALUX».

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою м. Харків, пров. 23-го Серпня. буд. 1, підійшов до водомату «AQUALUX» та шляхом пошкодження панелі водомату, заволодів грошовими коштами, які знаходилися всередині купюроприймача та монетоприймача, на суму 1716 грн 00 коп.

Продовжуючи свої протиправні дії, об`єднані єдиним кримінально протиправним наміром, направленим на таємне викрадення чужого майна, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, 07.11.2024 в період часу приблизно з 01 год. 20 хв. по 01 год. 40 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 направився за адресою м. Харків, пров. 23-го Серпня, буд. 7, де підійшов до водомату «AQUALUX» та шляхом пошкодження панелі водомату, заволодів грошовими коштами, які знаходилися всередині купюроприймача та монетоприймача, на суму 1339 грн 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_6 довів свій злочинний умисел до кінця виконавши всі дії, які вважав необхідними та разом з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, тим самим спричинивши ТОВ «Аквалюкс Харків» (ЄДРПОУ 45853125) матеріальний збиток на загальну суму 3055 грн 00 коп.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності та згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Представник потерпілого ТОВ «АКВАЛЮКС ХАРКІВ» надав суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, проти розгляду кримінального провадження не заперечує та згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_6 , вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України визнав в повному обсязі, все викладене в обвинувальних актах підтвердив, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і про обставини вчинення інкримінованих йому злочинів пояснив так, як це викладено в цьому вироку, крім того зазначив, що після набрання вироком законної сили має намір клопотати про умовно-дострокове звільнення для проходження ним військової служби за контрактом. Відповідаючи на запитання прокурора ОСОБА_3 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтвердив, що потерпіла зрозуміла його намір заволодіти належним їй майном та почала кликати його та просити повернути мобільний телефон, але він, розуміючи, що його намір викрито, все ж заволодів належним потерпілій мобільним телефоном. Відповідаючи на запитання суду щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтвердив, що завчасно планував заволодіти грошовими коштами, які знаходилися всередині купюроприймачів та монетоприймачів водоматів, що знаходяться поблизу його помешкання.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_6 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень (злочинів), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України, вважала, що достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ст. 70 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України та підтримала позицію іншого прокурора щодо призначення покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила суд врахувати, що обвинувачений щиро покаявся, а також те, що він має намір проходити військову службу за контрактом та боронити країну від агресора, просила застосувати до обвинуваченого мінімальне покарання або, за наявності підстав, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому обвинувачений подав суду заяву, в якій вказав, що йому зрозумілий зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, він визнає свою провину у вчиненні інкримінованих правопорушень та розуміє, що не має права оспорити докази, які не вивчались судом, та матиме право оскаржити вирок лише в частині призначеного покарання, також зазначив про добровільність своєї позиції та про те, що на нього не здійснювалось тиску та визнання провини є добровільним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_6 скоїв тяжкі злочини, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання по справі є щире каяття обвинуваченого, який визнав свою вину, дав правдиві показання, щиро жалкував про вчинене, негативно оцінював вчинені ним злочини, продемонстрував готовність понести заслужене покарання, а також бажання виправити ситуацію шляхом укладення контракту та проходження військової служби.

Обставини, що обтяжують покарання по справі є рецидив злочинів, адже обвинувачений вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, маючи непогашену та незняту судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, за ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, суд керується ч. 1 ст. 70 КК України та обирає принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 суд враховує, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року, останній засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі.

Кримінальні правопорушення (злочини) за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України було вчинено ОСОБА_6 до постановлення вищевказаного вироку.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, та при призначенні покарання за сукупністю злочинів обрати принцип повного складання призначених покарань, перерахувавши відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України 1 рік обмеження волі в 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта. Згідно довідки № 8867/24 від 31.10.2024 про витрати на проведення експертизи, дані витрати становлять 1514,56 грн, які повинні бути стягнуті на користь держави.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст.185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч. 4 ст.186 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 та ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року та за даним вироком остаточно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання, яке призначене ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 20.01.2025.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою залишити без змін.

На підставі ст.72 КК України у строк призначеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07.11.2024 по 19.01.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп.

Речові докази: DVD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського Апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1