Рішення
від 18.12.2024 по справі 953/5448/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/5448/23

н/п 2/953/571/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого- судді Муратової С.О.,

за участю секретаря- Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Управління Служби безпеки України в Харківській області (ЄДРПОУ: 20001711, адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ: 39969443, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 21) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, -

встановив:

03.07.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 84244,89 грн.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що Управлінням Служби безпеки України в Харківській області згідно санкції Голови СБ України Грицака В.С. було здійснено фінансування за бюджетною програмою 6521200 «Забезпечення заходів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Служби безпеки України» оперативних заходів на суму 43000 гривень 00 копійок в рамках кримінального провадження №42016220750000020 від 01.02.2016. Частина вказаних грошових коштів у сумі 40000 гривень використовувалася головним відділом БКОЗ УСБУ в Харківській області для участі у проведенні заходів по документуванню фактів вимагання та одержання неправомірної вигоди у ході здійснення військовою прокуратурою Харківського гарнізону досудового розслідування кримінального провадження №4016220750000020 від 01.02.2016, за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на виконання доручення №38т від 03.02.2016 відповідача - ОСОБА_1 , який на той час обіймав посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону. Вказані заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 40000 гривень були одержані заступником начальника відділу митного аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС України в Харківській області Коломійцем О.М. у якості неправомірної вигоди. 18.02.2016 вказані грошові кошти у сумі 40000 гривень вилучені в якості предмета неправомірної вигоди під час проведення огляду місця події у заступника начальника відділу митного аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС України в Харківській області Коломійця О.М. у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016220750000020 від 01.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 24.02.2016 вказані грошові кошти у сумі 40000 гривень направлені до Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса для проведення судово технічної експертизи призначеної слідчим військової прокуратури Харківського гарнізону Альошею А.В. у кримінальному провадженні №42016220750000020. 21.06.2016 вказані грошові кошти у сумі 40000 гривень у запечатаних конвертах доданих до висновків технічних експертиз №2311/3145, 3146/3147, 3148/3149, 3150/3151, 3152/3153 надійшли до військової прокуратури Харківського гарнізону. У той же день, вищевказані висновки судових експертиз із додатками грошовими коштами у загальній сумі 40000 грн. зареєстровані у книзі вхідної кореспонденції військової прокуратури Харківського гарнізону та видані відповідачу, який на той час обіймав посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону. Проте, відповідач, який на той час обіймав посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону та підтримував державне обвинувачення не передав до суду вказані грошові кошти в сумі 40000 грн. у зв`язку з чим під час судового розгляду вказані грошові кошти судом не досліджувались та у відповідності до вимог п. 9 ст. 100 КПК України їх доля судом не вирішувалась, незважаючи на те, що вони вилучені як предмет неправомірної вигоди у ОСОБА_2 та які відповідно до ст. 98 КПК України були речовими доказами у кримінальному провадженні №42016220750000020.

За ознаками заволодіння відповідачем вказаними грошовими коштами Управління в сумі 40000 грн. відділом досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №42017051110000025 від 03.02.2017. 20.02.2017 слідчим в особливо важливих справах відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2017 у кримінальному провадженні №42017051110000025 від 03.02.2017 проведено обшук службового кабінету №17 військової прокуратури Харківського гарнізону за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228, в ході якого виявлені висновки технічних експертиз №2311/3145, 3146/3147, 3148/3149, 3150/3151, 3152/3153 із додатками конвертами, у яких були відсутні грошові кошти у сумі 40000 гривень. Перелічені вище обставини встановлені у мотивувальній частині ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова (справа N?638/8036/18) від 20.03.2023, що набрала законної сили. 25.04.2018 у кримінальному провадженні №42017051110000025 від 03.02.2017, відповідачу повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, у тому числі за фактом привласнення у період з 21.06.2016 по 20.02.2017 40000 грн., які належать Управлінню, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. У зв`язку із спричиненням майнової шкоди, Управління визнано потерпілим у кримінальному провадженні №42017051110000025 від 03.02.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. 20.03.2023 за результатами розгляду клопотання захисника відповідача, ухвалою Дзержинского районного суду м. Харкова (справа №638/8036/18) постановлено закрити кримінальне провадження №42017051110000025 від 03.02.2017 відносно ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України із звільненням останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Вказане рішення суду набрало законної сили та ніким оскаржене не було. Отже, відповідач зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив 40000 (сорок тисяч) гривень, які належать Управлінню чим завдав збитки Управлінню СБ України в Харківській області.

30.05.2018 Управління з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у порядку ч. 1 ст. 128 КПК України у кримінальному провадженні №42017051110000025 від 03.02.2017 пред?явлено позов до відповідача (обвинуваченого) про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме привласнення у період з 21.06.2016 по 20.02.2017 40000 грн., які належать управлінню, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Проте, вказаною вище ухвалою Дзержинского районного суду м. Харкова від 20.03.2023 (справа №638/8036/18) у зв`язку з закриттям кримінального провадження №42017051110000025 від 03.02.2017 із звільненням відповідача від кримінальної відповідальності, залишено без розгляду цивільний позов представника потерпілого УСБУ України в Харківській області, запропонувавши останньому звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Оскільки відповідач добровільно не відшкодував шкоду завдану Управлінню у порядку ч. 1 ст. 127 КПК України, така шкода підлягає відшкодуванню у порядку цивільного судочинства. Перебіг позовної давності розпочався з моменту повідомлення 25.04.2018 відповідачу про підозру, тобто від дня, коли Управління довідалося про особу, яка порушила права Управління. До позовної давності не зараховується період часу з 30.05.2018 по 20.03.2018, а саме з час від дня пред`явлення позову у кримінальному провадженні до набрання законної сили судовим рішенням. Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов?язань». Отже, з моменту отримання грошових коштів Управління у відповідача виникло деліктне зобов`язання з повернення грошових коштів та відшкодування збитків з огляду на приписи статті 66 Конституції України. Відповідач зобов`язаний був повернути грошові кошти та відшкодувати збитки не чекаючи пред`явлення претензії чи позову відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦПК України. Так, подія кримінального правопорушення мала місце у період часу з 21.06.2016 по 20.02.2017. Період з 20.02.2017 по 09.05.2023 прострочення грошового зобов`язання складає 2270 днів. Таким чином інфляційне збільшення складає: 40 000,00 х 1.91962909 - 40 000,00 = 36 785,16. Три проценти річних від простроченої суми складає: 7459.73 грн. Загальна заборгованість (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми) складає: 40 000,00 (сума боргу) + 36 785,16 (інфляційне збільшення) + + 7459.73 грн. (3% річних) = 84 244,89 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (т. 1 а.с. 86).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін (т. 1 а.с. 87).

15.08.2023 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якій він просить в задоволенні позову Управління Служби безпеки України в Харківській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, відмовити (т. 2 а.с. 11-15).

На обґрунтування відзиву зазначив, зокрема, що пред`явлені до нього позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такі, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вказані твердження позивача, спростовуються тим фактом, що станом на 21.06.2016 він, будучи прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону, перебував у щорічній відпустці та фізично не міг отримати вказані грошові кошти, та тим паче розписатись за їх отримання. Факт його перебування у відпустці 21.06.2016 підтверджується відповідним наказом про надання йому відпустки, який міститься в матеріалах кримінального провадження №42017051110000025 від 03.07.2017. Крім того, з метою підтвердження перебування його 21.06.2016 у відпустці, направлено запит до Офісу Генерального прокурора, однак на теперішній час отримана лише проміжна відповідь, що його запит направлено до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. В якості доказів щодо заподіяння ним матеріальної шкоди позивачу, останнім було надано копії матеріалів кримінального провадження №42017051110000025 від 03.07.2017, однак в наданих документах не має жодного підтвердження того, що він отримував вказані кошти. Більше того, відповідно до висновку експерта №19/8-4-267-СЕ/17 від 10.07.2017, який також міститься в матеріалах кримінального провадження №42017051110000025 від 03.07.2017, однак чомусь відповідач залишив вказаний документ поза увагою, «..підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Номер вихідного документа» у 3, 4, 5, 6, 7 рядках на сторінці з книги обліку вхідної кореспонденції військової прокуратури Харківського гарнізону за 2016 рік виконані, ймовірно, ОСОБА_1 ». В самій же описовій частині вказаного висновку експерт зазначає, що виявлені ознаки достатні лише для ймовірного висновку. Тобто навіть судово-почеркознавча експертиза не змогла стверджувально вказати на те, що саме ним робились підписи у книзі вхідної кореспонденції військової прокуратури Харківського гарнізону щодо отримання грошових коштів у сумі 40000 гривень у запечатаних конвертах доданих до висновків технічних експертиз №2311/3145, 3146/3147,3148/3149, 3150/3151, 3152/3153. Вважає, що обставини спору протилежні та колізійні визначеним під час слухання вказаної вище кримінальної справи, то справу слід вирішити відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені судом, котрий її розглядає.

28.08.2023 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача Колесніка І.І., в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 2 а.с. 20-24).

На обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначає, зокрема, що суть відзиву на позовну заяву зводиться до спростування обставин встановлених ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 про закриття кримінального провадження, викладу доводів ОСОБА_1 щодо допустимості, достовірності та достатності доказів у кримінальному провадженні, а також твердження про сумніви у доведеності вини, що виключає кримінальне покарання. 20.03.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова за результатами розгляду клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження №42017051110000025 від 03.02.2017 відносно ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України постановлено ухвалу, якою звільнено останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Вказане судове рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося та набрало законної сили. Порядок оскарження ухвали про закриття кримінального провадження регулюється виключно кримінальним процесуальним законодавством України і не може бути предметом розгляду у межах цивільного судочинства. Згідно мотивувальної частини ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 встановлено наступні дії вчинені ОСОБА_1 : «Враховуючи викладене, прокурор військової прокуратури Харківського гарнізону Макогон Д.О. у період з 21.06.2016 по 20.02.2017 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який знаходиться у приміщенні військової прокуратури Харківського гарнізону за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228, будучі службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив 40000 грн., які належать Управлінню СБ України в Харківській області, що використовувались у кримінальному провадженні №42016220750000020 з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_3 та розпорядився ними, чим завдав збитки державі в особі Управління СБУ в Харківській області». Отже, Управління звільнене від доказування обставин встановлених судовим рішенням, яке не було оскаржене та набрало законної сили у частині привласнення ОСОБА_1 у період з 21.06.2016 по 20.02.2017 40000 грн., які належать Управлінню СБ України в Харківській області. Крім того, Управління надало до суду належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують привласнення ОСОБА_1 у період з 21.06.2016 по 20.02.2017 40000 грн., які належать Управлінню СБ України в Харківській області. До того ж, наведені відповідачем у відзиві доводи (без долучення відповідних доказів) щодо перебування у відпустці станом на дату, яка міститься у книзі вхідної кореспонденції про отримання конвертів з грошовими коштами не спростовує факт заволодіння грошовими коштами (як у частині перебування на робочому місці у період відпустки, так і умисного проставлення невірної дати з метою приховування вчинення злочину). Доводи ОСОБА_1 щодо допустимості, достовірності та достатності доказів у кримінальному провадженні №42017051110000025 можуть бути предметом судового розгляду виключно у межах вказаного кримінального провадження у порядку встановленому кримінальним процесуальним законодавством України. Водночас, посилання відповідача на достатність висновків експерта для доведення факту заволодіння грошовими коштами не враховують взаємозв`язку з іншими доказами, які у сукупності містяться у матеріалах справи. При цьому, зміст вказаного висновку не спростовує виконання підпису ОСОБА_1 , а підтверджує виконання підпису саме ОСОБА_1 з врахуванням ймовірності виходячи з обсягу предмету дослідження. Відповідач, у свою чергу, в супереч вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України не надав жодних доказів, які доводять відсутність вини у завданні шкоди. Звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не звільняє його від обов`язку відшкодувати заподіяну його діями шкоду. При цьому, відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням належить до обов`язків ОСОБА_1 (відповідно до ст. 66 Конституції України), що у свою чергу жодним чином не пов`язано з кримінальним покаранням щодо якого гуртуються доводи відзиву на позовну заяву. З урахуванням викладеного, доводи наведені відповідачем у відзиві є безпідставними, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони східного регіону до участі у цивільній справі за позовом Управління Служби безпеки України в Харківській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 51).

В судове засідання представник позивача Управління Служби безпеки України в Харківській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 24.10.2024 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшли пояснення представника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Карпенко О.І. щодо позову, в яких зазначила, зокрема, що з урахуванням предмету спору, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону підтримує позовні вимоги позивача. Зазначає, що самостійні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків відсутні (т. 2 а.с. 67-68).

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 05.02.2016, в період з 11.05 год. до 11.35 год. старший оперуповноважений в особливо важливих справах ГВ БКОЗ УСБ України в Харківській області ОСОБА_4 на доручення прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Гаврилюка М.Л. за досудовим розслідуванням №42016220750000020 від 01.02.2016, в службовому приміщенні Управління СБ України в Харківській області, здійснив огляд заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів. Оглядом встановлено: грошові купюри являють собою національну грошову валюту України (гривні) на загальну суму 3000 (три тисячі) гривень номіналом 200 (двісті) гривень - 15 (п`ятнадцять) купюр. В процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено ксерокопії всіх купюр на 5 (п`яти) аркушах формату А-4, на яких проставлені підписи понятих, які додаються до даного протоколу огляду. Вказані грошові кошти належать СБ України та після їх огляду вони передані громадянину ОСОБА_5 для подальшої участі в проведенні заходів по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди заступником начальника відділу митного аудиту Управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС України в Харківській області Коломійцем Олегом Миколайовичем, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 118-122).

Постановою військового прокурора Харківського гарнізону про зміну групи прокурорів від 17.02.2016, повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №42016220750000020 здійснювати у складі групи прокурорів, в тому числі: прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Макогона Д.О. (т. 1 а.с. 187).

Згідно протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 18.02.2016, в період з 10.00 год. до 12.10 год. старший оперуповноважений в особливо важливих справах ГВ БКОЗ УСБ України в Харківській області ОСОБА_4 на доручення прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Гаврилюка М.Л. за досудовим розслідуванням №42016220750000020 від 01.02.2016, в службовому приміщенні Управління СБ України в Харківській області, здійснив огляд заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів. Оглядом встановлено: грошові купюри являють собою національну грошову валюту України (гривні) на загальну суму 40000 (сорок тисяч) гривень номіналом 200 (двісті) гривень - 200 (двісті) купюр. В процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено ксерокопії всіх купюр на 50 (п`ятдесяти) аркушах формату А-4, на яких проставлені підписи понятих, які додаються до даного протоколу огляду. Всі купюри, які складені в стопку, помічені за допомогою спеціального люмінесцентного барвника «Промінь-1» з обох сторін. При освітленні лампою з ультрафіолетовим випромінюванням помітки по купюрам люмінесцентного барвника «Промінь-1» випромінюють характерне зеленувате світло. Вказані грошові кошти належать СБ України та після їх огляду та помітки були передані громадянину ОСОБА_5 для подальшої участі в проведенні заходів по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди заступником начальника відділу митного аудиту Управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС України в Харківській області Коломійцем Олегом Миколайовичем, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 123-179).

18.02.2016 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 19.00 год. до 20.08 год., в ході якого, згідно протоколу огляду місця події, вилучено в тому числі вказані вище грошові кошти, які поміщені в пакет, опечатані, проставлені підписи понятих (т. 1 а.с. 180-183).

Постановою військового прокурора Харківського гарнізону про призначення групи прокурорів від 19.02.2016, призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №42016220750000034 від 19.02.2016 у складі, в тому числі: прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Макогона Д.О. (т. 1 а.с. 188-189).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.02.2016 клопотання слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону лейтенанта юстиції Альоши А.В., яке погоджене з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Гаврилюк М.Л. про арешт майна, в тому числі грошових коштів номіналом 200 гривень в кількості 200 штук, повернуто прокурору (т. 1 а.с. 184-186).

Згідно ксерокопії книги обліку вхідної кореспонденції №25 Військової прокуратури Харківського гарнізону, почата 18.05.2016 закінчена 07.07.2016, ОСОБА_1 21.06.2016 отримав: супр. лист та висновок експертизи 3150/3151 від 31.05.2016 по к/п 42016220750000020 та 40 банкнот номіналом 200 грн.; супр. лист та висновок експертизи 2311/3145 від 31.05.2016 по к/п 42016220750000020 та 40 банкнот номіналом 200 грн.; супр. лист та висновок експертизи 3152/3153 від 01.06.2016 по к/п 42016220750000020 та 40 банкнот номіналом 200 грн.; супр. лист та висновок експертизи 3148/3149 від 02.06.2016 по к/п 42016220750000020 та 40 банкнот номіналом 200 грн.; супр. лист та висновок експертизи 3146/3147 від 02.06.2016 по к/п 42016220750000020 та 40 банкнот номіналом 200 грн. (т. 1 а.с. 201-202).

У червні 2016 року прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Макогоном Д. на адресу Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку ст.ст. 32, 291 КПК України направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42016220750000020 від 01.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Додаток: обвинувальний акт на 5 арк., реєстр матеріалів досудового розслідування на 4 арк., розписка підозрюваного ОСОБА_2 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 арк. (т. 1 а.с. 194).

Згідно ксерокопії Наказу Сил антитерористичної операції Військової прокуратури №108к від 09.06.2016, прокурору військової прокуратури Макогону Д.О. надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів за період роботи з 15.08.2015 по 14.08.2016 з 21.06.2016 до 05.07.2016 (т. 2 а.с. 30).

Згідно ксерокопії Наказу Сил антитерористичної операції Військової прокуратури №326к від 31.10.2016, прокурору військової прокуратури Макогону Д.О. надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 5 календарних днів за період роботи з 15.08.2015 по 14.08.2016 з 01.11.2016 до 05.11.2016 (т. 2 а.с. 31).

Згідно ксерокопії рапорту Військового прокурора Харківського гарнізону Бугаєць А. від 02.02.2017, військовою прокуратурою Харківського гарнізону проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016220750000020 від 01.02.2016 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У даному кримінальному провадженні процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів у складі: військового прокурора Харківського гарнізону Бугайця А.В. (старший групи), першого заступника військового прокурора Харківського гарнізону Зубка В.В., заступника військового прокурора Харківського гарнізону Баннікова С.В., прокурорів військової прокуратури Харківського гарнізону Гаврилюка М.Л., ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . За результатами розслідування, відповідно до ЄРДР, прокурором прокуратури Макогоном Д.О. обвинувальний акт у кримінальному провадженні 13.04.2016 скеровано до Дзержинського районного суду м. Харкова. В подальшому, прокурором прокуратури Макогоном Д.О. за його вказівкою здійснювалось підтримання публічного обвинувачення. Станом на 27.01.2016 прокурором прокуратури Макогоном Д.О. йому та першому заступнику прокурора гарнізону ОСОБА_8 доповідалось, що справа перебуває на стадії судового розгляду та проводяться допити свідків. Однак, 02.02.2017 до військової прокуратури Харківського гарнізону надійшов вирок судді Дзержинського районного суду м. Харкова Гайдук Л.П. за участю прокурора Макогона Д.О. від 19.12.2016, який набув законної сили та відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Попередньо встановлено, що прокурором Макогоном Д.О. змінено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №420160220750000020 з ч. 3 ст. 368 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України. Однак, вказане рішення, в порушення ч. 1 ст. 341 КПК України, прокурор Макогон Д.О. не погодив з прокурором вищого рівня, а також не доповів про цей факт йому як керівнику прокуратури та старшому групи прокурорі. Вказаний вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Крім того, 02.02.2017 до нього надійшов рапорт першого заступника військового прокурора Харківського гарнізону Зубка В.В., відповідно до якого 23.01.2017 в Ленінському районному суді м. Харкова ним особисто отримано вирок вказаного суду від 16.01.2017 у кримінальному провадженні №42016051110000005 від 14.01.2016 за обвинуваченням ОСОБА_9 , яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. У вказаному кримінальному провадженні публічне обвинувачення підтримувалось прокурором прокуратури гарнізону ОСОБА_1 . Зі змісту вироку встановлено, що 16.01.2017 прокурором прокуратури Макогоном Д.О. змінено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016051110000005 з ч. 3 ст. 368 на ч. 1 ст. 368 КК України. Однак, вказане рішення, у порушення ч. 1 ст. 341 КПК України, прокурор прокуратури Макогон Д.О. не погодив із прокурором вищого рівня. В подальшому, 24.01.2017, ОСОБА_8 нанесено резолюцію на даному вироку, якою прокурору прокуратури гарнізону Макогону Д.О. доручено підготувати проект довідки про результати розгляду кримінального провадження №42016051110000005 та доповідної записку з метою їх скерування до військової прокуратури сил антитерористичної операції. Згідно журналу обліку вхідної кореспонденції ОСОБА_1 отримав зазначений вирок 25.01.2017. Однак, в порушення вимог п. 23 наказу Генерального прокурора України №4гн від 19.12.2012 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», станом на 02.02.2017 проекти довідки про результати розгляду кримінального провадження №42016051110000005 та доповідної записки ОСОБА_1 не підготовлено. Останній, згідно його усної інформації перебуває на лікарняному. Разом з тим, його як старшого групи процесуальних керівників та як керівника прокуратури, прокурор прокуратури Макогон Д.О. про зміну обвинувального акту та прийняття вказаного рішення судом не повідомляв. На підставі викладеного, просив вирішити питання щодо призначення службової перевірки за вищевказаними фактами (т. 1 а.с. 9-10).

Відповідно до ксерокопії повідомлення заступника начальника Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Харківській області від 27.02.2017, в рамках кримінального провадження №42016220750000020 від 01.02.2016, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на виконання доручення прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Макогона Д.О. №38т від 03.02.2016, Головним відділом БКОЗ Управління для подальшої участі в проведенні заходів по документуванню фактів вимагання та одержання неправомірної вигоди надавалися громадянам України грошові кошти в сумі 3000 грн. та 40000 грн. 17.02.2016 на адресу військової прокуратури Харківського гарнізону сил АТО було спрямовано протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр (реєстр. №70/14-1299 від 05.02.2016) на суму 3000 грн. 19.02.2016 на адресу військової прокуратури Харківського гарнізону сил АТО було спрямовано протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр (реєстр. №70/14-1786 від 18.02.2016) на суму 40000 грн. Вказані грошові кошти до Управління СБ України в Харківській області не повертались (т. 1 а.с. 8, 204).

Згідно ксерокопії довідки начальника фінансового відділу Управління СБ України в Харківській області Денисюка О.В. від 02.03.2017, згідно санкції Голови СБ України Грицака В.С. було здійснено фінансування за бюджетною програмою 6521200 «Забезпечення заходів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Служби безпеки України» оперативних заходів на суму 43000,00 грн. в рамках кримінального провадження №42016220750000020 від 01.02.2016 (т. 1 а.с. 7, 198).

Згідно ксерокопії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.07.2017 №19/8-4/267-СЕ/17, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Номер вхідного документа» у 3, 4, 5, 6, 7 рядках на сторінці з книги обліку вхідної кореспонденції військової прокуратури Харківського гарнізону за 2016 рік виконані, ймовірно, ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 17-18).

Прокурор другого відділу процесуального керівника управління наглядової діяльності Генеральної прокуратури України Куценко І.В. направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова обвинувальний акт від 30.05.2018 відносно ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 11-32).

09.01.2019 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла уточнена позовна заява Управління Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди нанесеної скоєнням кримінального правопорушення, в якому просив прийняти уточнену позовну заяву до розгляду провадження в рамках судового розгляду по кримінальному провадженню №42017051110000025; при ухваленні вироку стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Управління СБ України в Харківській області, грошові кошти в сумі 40000,00 грн. в якості в якості компенсації нанесеної ним матеріальної шкоди (т. 1 а.с. 63-66).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 кримінальне провадження №42017051110000025 від 03.02.2017 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України закрито із звільненням останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; цивільний позов представника потерпілого УСБУ в Харківській області залишено без розгляду, запропонувавши останньому звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (т. 1 а.с. 67-70).

Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 набрала законної сили 28.03.2023 (т. 1 а.с. 70).

12.05.2023 представник Управління Служби безпеки України поштою направив ОСОБА_10 претензію від 10.05.2023, в якій просив добровільно відшкодувати у строк до 22.05.2023 матеріальну шкоду задану Управлінню внаслідок кримінального правопорушення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 84858,22 грн. (т. 1 а.с. 75, 76, 77).

Згідно з частиною другою статті 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

У зв`язку із викладеним, позов подано в межах загальних строків позовної давності.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідност. 1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).

У постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 531/2332/14-к (провадження № 51-3007км18), зроблено висновок про те, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини другої статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_2 закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 644/7193/17 (провадження № 51-2271км21), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що зважаючи на те, що Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду щодо необхідності звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 на підставі статті 49 КК та закриття щодо неї кримінального провадження, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід залишити без розгляду. Залишення позову без розгляду не перешкоджає потерпілій звернутися з цим позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини другої статті 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, від 15.05.2019 у справі № 617/609/15-к, від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 27.05.2021 у справі № 577/977/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Вказаана позиція узгоджується також із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 (справа №205/2031/23).

Постановою Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц встановлено, що законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювана шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

У відповідності до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд не може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, зважаючи на її матеріальне становище, у випадку завдання шкоди вчиненням кримінального правопорушення. Як зазначено вище, шкода заявлена у позові, завдана відповідачем вчиненням злочину, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоду, завданої внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на накази про його відпустку 21.06.2016 та висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.07.2017 №19/8-4/267-СЕ/17 про ймовірність його підписів в книзі обліку вхідної кореспонденції №25 Військової прокуратури Харківського гарнізону, не спростовують отримання ОСОБА_1 вказаних грошових коштів та відсутність даних щодо їх повернення.

Більш того, згідно абз. 1 ч. 7 ст. 284 КПК України, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченоїп. 1 ч. 2ст. 284 КПК України (у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності), не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023, кримінальне провадження №42017051110000025 від 03.02.2017 відносно ОСОБА_1 закрито у зв?язку із закінченням строків давності саме за клопотанням захисника Макогона Д.О. про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності.

Як зазначено вище, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України не є реабілітуючою підставою.

Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2023 набрала законної сили 28.03.2023.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Разом з тим, по своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Разом з тим, оскільки не відбулося конкретизації змісту зобов`язання, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому саме з цих підстав вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, кошти в сумі 40000 грн. 00 коп.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору в силу п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1274 грн. 36 коп. пропорційно до задоволених вимог, а судовий збір у розмірі 1409 грн. 64 коп. компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Управління Служби безпеки України в Харківській області (ЄДРПОУ: 20001711, адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ: 39969443, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 21) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Служби безпеки України в Харківській області (ЄДРПОУ: 20001711, адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 2) матеріальну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 36 коп.

Судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 64 коп. компенсувати за рахунок держави.

В іншій частині в задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: Управління Служби безпеки України в Харківській області (ЄДРПОУ: 20001711, адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ: 39969443, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 21).

Суддя С.О. Муратова

СудКиївський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення18.12.2024
Оприлюднено21.01.2025
Номер документу124519894
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —953/5448/23

Ухвала від 25.02.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 22.01.2025

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Рішення від 18.12.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Рішення від 18.12.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 09.07.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 09.07.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 28.02.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 04.07.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні