Рішення

від 14.01.2025 по справі 127/17633/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17633/23

Провадження № 2/127/2154/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Позов мотивовано тим, що до червня 2021 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах, у яких у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Два роки назад сторони припинили сімейні стосунки та спільне проживання, і останніх два роки до 17 травня 2023 року син ОСОБА_3 постійно проживав разом із позивачем. 03.03.2023року позивач и разом із сином виїхали до Чеської республіки через повномасштабне вторгнення російської федерації на території України де перебували в статусі біженців до 17 квітня 2023 року. Оскільки позивачу запропонували хорошу роботу за фахом в місті Києві, а перебування в гуртожитках для біженців та відсутність роботи в Чехії не відповідали інтересам малолітнього сина та не давало змоги забезпечити його повноцінний розвиток та забезпечення необхідних потреб, то позивач прийняла рішення повернутись в Україну разом із сином. 17.04.2023 року позивач із сином повернулись із в Україну. Та переїхали на нове місце проживання в с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області. Оскільки позивач як медпрацівник знаходиться на військовому обліку в м. Вінниці, 17.05.2023 року позивач приїхала до міста Вінниці разом із сином для того щоб забрати свій військовий квиток для завершення офіційного працевлаштування в місті Києві. Перед тим як виїхати із Києва в Вінницю, позивач зателефонувала відповідачу, та домовилась із ним, аби син побув із ним на протязі дня поки позивач оформить свої документи. В кінці дня коли позивач закінчила всі справи, та подзвонила відповідачу і повідомила йому, що повертається до Києва оскільки позивачу на наступний день потрібно виходити на роботу, та попросила щоб він привіз сина на залізничний вокзал де вона його забере. ОСОБА_2 попросив, щоб позивач залишила сина із ним на два дні, оскільки він дуже скучив за ним, і хоче провести із ним трохи часу. Позивач погодилась, оскільки син теж хотів трохи побути із своїм батьком. Сторони домовились що ОСОБА_2 привезе сина в Київ 19.05.2023 року. Однак, 19.05.2023 року відповідач сина до позивача не привіз, та попросив щоб син залишився у нього ще на тиждень - до 28.05.2023 року. 28.05.2023року коли позивач їхала до Вінниці щоб забрати сина, то по телефону домовилась із ОСОБА_2 щоб він разом із сином зустріли її на вокзалі, де вона забере дитину. На залізничний вокзал ОСОБА_2 приїхав без сина, та сказав що якщо позивач бажає побачити сина, то повинна сісти до його автомобіля, інакше сина не побаче. Позивач погодилась, оскільки хвилювалась за дитину, та сіла в автомобіль ОСОБА_2 після чого він відвіз позивача до квартири її племінниці ОСОБА_4 , де на неї вже чекав її батько ОСОБА_5 , якого заздалегідь попросив приїхати ОСОБА_2 . Там в квартирі ОСОБА_2 , розпочав скандал, звинувативши позивача перед її рідними що вона не має в Києві ані роботи ані житла, веде начебто аморальний спосіб життя та іншим чином ображав та принижував позивача. Повідомляти де знаходиться син він відмовився в категоричній формі. Позивач зрозуміла, що інформацію про дитину не дізнаюсь та дитину він віддавати не має жодного бажання, то викликала поліцію по «102». Поліцейським що приїхали ОСОБА_2 також відмовився повідомляти де знаходиться дитина, що він є біологічним батьком дитини, а тому має право забрати трирічного сина жити до себе. Позивач написала заяву про викрадення дитини, яку у неї прийняли патрульні, після чого вони поїхали, а ОСОБА_2 , продовжив знущатись із позивача. ОСОБА_2 на протязі часу із 17.05.2023 року не тільки не повідомляє місцезнаходження сина, але навіть не дає із ним поспілкуватись по телефону. Шантажує позивача, та вимагає щоб вона покинула роботу в Києві, повернулась у Вінницю та відновила спільне проживання із ним, і лише за таких умов він погоджується повернути сина. 29.05.2023 року позивач зустрілась із ОСОБА_2 в присутності адвокатів, та домовились що 30.05.2023 року на його вимогу позивач напише йому розписку де зазначить адресу проживання в Києві, місце роботи та адресу дошкільного закладу який буде відвідувати син, а він його повертає. Однак після зустрічі, коли сторони залишились вдвох він почав пропонувати непристойні пропозиції в обмін на сина, від яких позивач відмовилась. На наступний день 30.05.2023 року ОСОБА_2 по телефону від зустрічі та повернення дитини відмовився, та почав висувати нові умови для повернення дитини. Сину лише 3 роки і 6 місяців, два із яких він провів виключно із позивачем. Більше року вони біженцями провели за кордоном рятуючись від війни, і весь це час син був із позивачем, а тому у них склався міцний емоційно- психологічний зв`язок як матері та сина. На фотографіях які ОСОБА_2 , прислав позивачу - син фотографується із вогнепальною зброєю в руках. На фотографіях які надіслав ОСОБА_2 працівникам поліції син має засмучений та стомлений вигляд. Він спить у вуличному одязі, що свідчить про те що ОСОБА_2 за ним не доглядає, окрім того останній в розмові також підтвердив що син знаходиться з якимись родичами ОСОБА_2 . Позивач неодноразово намагалась вирішити дану ситуацію мирним шляхом, однак відповідач погоджується повернути сина виключно під умовою повернення на постійне місце проживання у місто Вінницю. Починаючи із 17 травня 2023 року і по день звернення із даним позовом до суду позивач приховує від позивача місце перебування трирічного сина, та не дає можливості побачитись із ним. В зв`язку із тим, що позивач вичерпала всі можливі мирні шляхи вирішення даної ситуація, вона вимушена звернутись із таким позовом до суду. З метою доведення до уваги суду власної позиції щодо матеріального стану, варто зазначити, що позивач зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_1 . Будинок великий, із сучасним ремонтом та всіма зручностями, в якому наявні всі необхідні умови для проживання сина ОСОБА_3 , його розвитку та дозвілля. Позивач офіційно працює в провідній клініці міста Києва ТОВ «Клініка «Денис» медичною сестрою з фізіотерапії консультативно-діагностичного відділення для дорослих, та має хороший стабільний дохід. Позитивно характеризуюсь за місцем проживання та роботи. Не має шкідливих звичок, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває і ніколи не перебувала, хронічних захворювань, які б перешкоджали у належному вихованні сина не має. Окрім того на відміну від відповідача позивач має досвід батьківства, оскільки від народження і до 17 травня 2023 року син постійно перебував із нею та її опікою, і за цей час між ними виник стійкий емоційно-психологічний зв`язок. Відповідач не має власного житла, та стабільного доходу, проживає на орендованій квартирі. З фотографій які він надсилав після 17.05.2023 року видно що він неналежним чином дбає про сина. Також звертає увагу суду на той факт, що на даний час, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.03.2022 № 64/2022 та триває загальна мобілізація, і відповідач як колишній працівник правоохоронних органів є військовозобов`язаним, призовного віку, та в любий час може бути призваний на військову службу. Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.06.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

22.06.2023року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком. Позов мотивовано тим, що відповідачка у травні 2023 року виїхала до м. Києва, її фактичне місце проживання йому невідомо. Нещодавно ОСОБА_1 повідомила про те, що має намір забрати сина та проживатиме з ним у м. Києві, однак, ні адреси, ні по своє працевлаштування нічого не повідомляє. ОСОБА_2 зазначив, що відповідально ставиться до свого батьківського обов`язку, розуміє, що діти потребують уваги як батька, так і матері, тому в жодному разі зі своєї сторони ніколи не використовував прихильність сина, зокрема його проживання із ОСОБА_2 , у своїх власних інтересах. Навпаки, він акцентує увагу сина на важливості мами у його житті, пояснює, що мама зараз працює та не може бути тимчасово з ним; робить багато фото та відео і надсилає відповідачці; ініціює телефонні розмови дитини з матір`ю. Відтак, виключно в інтересах сина, ОСОБА_2 вважає, що він має проживати із ним. ОСОБА_2 хоче дати дитині гідну освіту і добробут, хоче щоб він почувався захищеним і мав впевненість у майбутньому. ОСОБА_2 з сином проживає у однокімнатній квартирі, яка облаштована усім необхідним: меблями, побутовою технікою. У квартирі зроблений сучасний ремонт. У ОСОБА_3 є все необхідне для повноцінного зростання та комфорту: ліжко, стіл, книжки, комп`ютер, розвиваючі іграшки. ОСОБА_2 на даний час є пенсіонером за вислугою років, отримує пенсію більше 10 000 грн. щомісячно та продовжує працювати (консультаційні послуги з питань охоронних систем). Його графік зайнятості дозволяє йому достатньо часу приділяти своїй дитині, що власне він і робить, оскільки від правильності побудови виховного процесу залежить не тільки визначення характеру дитини, а й взагалі її майбутнє. Провідне значення при цьому має і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки. ОСОБА_2 вчить сина навичкам самообслуговування; вони разом готують їсти; разом відвідують спортивну залу, де ОСОБА_3 під наглядом батька із задоволенням робить фізичні вправи. ОСОБА_3 відвідує дитячий садочок і досить добре комунікує з однолітками. Просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 06.07.2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

13.07.2023 року ухвалою суду об`єднано в одне провадження цивільну справу № 127/17633/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та відібрання її від батька з цивільною справою № 127/18466/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, якій присвоїти номер справи 127/17633/23.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради.

20.09.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грицуляк Т.П. свій позов підтримав, просив позов задовольнити. Позов ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шикунова А.О. в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином про що свідчить розписка в матеріалах справи (а.с.203).

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Шикунової А.О.

Представник третьої особи Служби у справах дітей ВМР в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільского району Київської області в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грицуляка Т.П. про відкладення розгляду справи в зв`язку з неявкою свідків, які хворіють, суд залишив протокольно без розгляду, так як сторони зобов`язувалися забезпечити їх явку та доказів того, що свідки хворіють суду не надано.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грицуляк Т.П., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах до червня 2021 року, у яких в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У наданому суду Висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 166 від 28.06.2024року, зазначено, що фактично гр. ОСОБА_1 , разом зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 .

Працівниками служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради проведено обстеження умов проживання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним актом.

В ході обстеження встановлено, що вказаний будинок облаштований, мебльований, є необхідні речі побуту та вжитку. В дитини є окрема кімната де створені всі умови для розвитку та сну дитини. Є ігрова зона, розвиваючі ігри, іграшки. Для дитини створено відповідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку.

Стало відомо, що будинок відповідає санітарно-гігієнічним умовам проживання, облаштований побутовою технікою та необхідними меблями.

14 березня 2024 року було проведено чергове засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Золочівської сільської ради, на яке було запрошено обидві сторони, які були повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 повідомила, що малолітній ОСОБА_3 проживає з нею. Вихованням та розвитком дитини займається ОСОБА_8 , що підтверджується відповідними довідками з навчальних закладів.

Для розгляду справи ОСОБА_1 надала всі підтверджуючі документи з метою встановлення спроможності виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за ним.

ОСОБА_2 на засідання не з`явився. Оскільки мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, для винесення висновку необхідно заслухати пояснення батька дитини.

28 червня 2024 року було проведено чергове засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Золочівської сільської ради, на яке було запрошено ОСОБА_2 .

Для розгляду справи ОСОБА_2 надав всі підтверджуючі документи з метою встановлення спроможності виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за ним. На засіданні ОСОБА_9 повідомив, що не заперечує проти проживання дитини з матір`ю, але також бажає брати участь у вихованні своєї дитини.

Враховуючи викладене, захищаючи інтереси малолітньої дитини, керуючись ст.160 Сімейного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.72 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», беручи до уваги думку членів комісії, служба у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 . Рекомендовано зустрічі дитини з батьком за згодою сторін.

Згідно довідки МЦ ТОВ «Клініка «Денис» № 26 від 02.06.2023року ОСОБА_1 працює сестрою медичною з фізіотерапії консультативно - діагностичного відділення для дорослих із 24.05.2023року.

Відповідно до довідки ТОВ «Консиліум Плюс» про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 685 від 19.06.2023 року ОСОБА_1 ознак психічних та наркологічних захворювань не має.

Згідно довідки МЦ ТОВ «Клініка «Денис» від 05.07.2023 року ОСОБА_1 практично здорова, хронічних захворювань немає, постійно ніяких ліків не приймає.

Відповідно до консультативного висновку лікаря - терапевта МЦ ТОВ «Клініка «Денис» від 05.07.2023 року ОСОБА_1 практично здорова.

Як вбачається із фотознімків наданими представником ОСОБА_1 - адвокатом Грицуляком Т.П., кімната ОСОБА_3 облаштована меблями та необхідними речами, які необхідні для розвитку та сну дитини. В ній наявна ігрова зона, розвиваючі ігри та іграшки.

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно.

У наданому суду висновку виконавчого комітету ВРМ № 01/00/011/65776 від 27.10.2023року, зазначено що відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 25.09.2023 року працівниками служби дітей ВМР, у сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 в орендованій 1- кімнатній квартирі створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_10 .

Згідно характеристики ГС «ВОАФ» № 186 від 12.09.2023 року та довідки - характеристики Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області № 01-36/1955 від 13.09.2023 року ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 , під час проживання з батьком, був зарахований до складу вихованців дошкільного дитячого закладу № 25. ОСОБА_3 відвідував заклад 49 днів ( з 08.06.2023 по 25.08.2023року). Приводив в садочок та забирав дитину батько.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами по справі з приводу визначення місця проживання дитини, суд керується наступним.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Норми міжнародного права та національного законодавства не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Суд звертає увагу на те, що незважаючи на проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 певний проміжок часу з батьком, де для нього були створені належні умови проживання і розвитку, між дитиною та матір`ю внаслідок цього в силу віку дитини не міг бути втрачений сталий емоційний зв`язок, фактичне проживання дитини з батьком відбулось всупереч волі матері за ініціативою батька.

На даний час дитина з кінця серпня 2023 року проживає разом з матір`ю, що сторонами по справі не заперечується.

Визначення місця проживання дитини з батьком може бути наслідком насильницького відібрання дитини у матері під час виконання такого рішення суду, внаслідок чого дитина отримає психічну травму та потрясіння, в той час як з матір`ю у дитини наявні сталі соціальні зв`язки та стійкий емоційно - психологічний зв`язок.

З огляду на специфіку відносин, що склалися між сторонами, суд допускає такий розвиток подій, стає на захист інтересів дитини, її психічного здоров`я, та робить висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю в тому числі з цих підстав, що відповідатиме інтересам дитини у першу чергу. У свою чергу мати для дитини створила належні умови проживання, піклується про фізичний та духовний розвиток свого сина, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, має стабільний заробіток.

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її інтересам, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Суд встановив обставини, які характеризують як батька так і матір дитини, а також врахував відносини, які склались між ними з часу народження їх дитини, обставини за яких дитина була розлучена з матір`ю, також враховується вік дитини та той факт, що дитини з народження проживала з матір`ю і лише не довгий час ( з травня по серпень 2023року) проживав з батьком та на час ухвалення рішення дитина з серпня 2023 року проживає разом з матір`ю.

Суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2 , понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають іншою стороною.

З огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені та підтверджені документально витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись статями 7, 19, 141, 161 СК України, статями 4, 10, 12, 13, 76 -80, 89, 133, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 , за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.01.2025 року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Служба у справах дітей Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Соборна, 50, код ЄДРПОУ 24894522.

Служба у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 45237406.

Суддя: