Ухвала

від 15.01.2025 по справі 946/286/25

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/286/25

Провадження № 1-кс/946/153/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, відносно якого на розгляді Кілійського районного суду перебувають обвинувальні акти у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 України,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відділенням № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024162150001600 від 04.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , знаходячись в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, всупереч передбаченому законом порядку, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті таких своїх дій, без передбаченого законом дозволу, порушуючи Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII віл 17.06.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи, аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21.08.1998, наприкінці жовтня 2024 року, більш точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, придбав шляхом знайдення на березі річки Дунай у м. Кілія Одеської області корпус гранати типу РГД-5 та один запал типу УЗРГМ-2, які переніс до доме та пізніше, без передбаченого законом дозволу, зберігав при собі з метою збуту.

В подальшому, ОСОБА_5 17.12.2024 близько 14:00 години, з метою збуту корпусу гранати типу РГД-5 та одного запалу типу УЗРГМ-2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся з ОСОБА_7 , з яким попередньо домовився про збут боєприпасів за грошові кошти у розмірі 2000 гривень.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи протиправний умисел, спрямований на збут боєприпасів, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті таких своїх дій, з метою збуту боєприпасів ОСОБА_7 , отримав від останнього обумовлену раніше грошову суму у розмірі 2000 гривень за вказані вибухові пристрої, у результаті чого, ОСОБА_5 , своїми діями незаконно придбав, зберігав, носив та збув боєприпаси без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_5 , знаходячись в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, всупереч передбаченому законом порядку, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті таких своїх дій, без передбаченого законом дозволу, порушуючи Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII віл 17.06.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи, аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21.08.1998, маючи за місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , мисливську одноствольну рушницю «ИЖ-КБ», яку саморобним способом переробив, шляхом укорочення ствола до залишкової довжини 295 мм й відпилювання приклада до шийки ложі, тим самим виготовив та придбав без передбаченого законом дозволу нестандартну гладкоствольну вогнепальну зброю 16 калібру. За цією ж адресою ОСОБА_5 зберігав до вказаного обрізу рушниці 5 мисливських патронів 16 калібру, які без передбаченого законом дозволу зберігав при собі з метою збуту.

В подальшому, ОСОБА_5 13.01.2025 близько 14:30 години, з метою збуту обрізу від одноствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ИЖ-КБ» 5 мисливських патронів 16 калібру, перебуваючи адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся з ОСОБА_7 , з яким попередньо домовився про збут боєприпасів за грошові кошти у розмірі 2000 гривень.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи протиправний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті таких своїх дій, з метою збуту вогнепальної зброї та боєприпасів ОСОБА_7 , отримав від останнього обумовлену раніше грошову суму у розмірі 2000 гривень за вказані гладкоствольну вогнепальну зброю та боєприпаси, у результаті чого, ОСОБА_5 своїми діями незаконно придбав, зберігав та збув вогнепальну зброю та боєприпаси без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням суспільно небезпечних обставин, зазначених у диспозиції частини 1 статті 263, а саме носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

13.01.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

14.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, мотивуючи тим, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши думку слідчого, прокурора, захисника, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою.

Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, шо сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлено позицію, викладену у п.1 листа за №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, згідно якої, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, 13.01.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

14.01.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Підозра ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 08.12.2024; допитом свідка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 06.12.2024; клопотанням про проведення обшуку від 13.12.2024 за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 ; ухвалою суду про проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 . від 16.12.2024; протоколом отримання добровільно наданого предмета від ОСОБА_7 , від 17.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 26.05.1970 від 17.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.12.2024; протоколом огляду закупника та вручення грошових купюр від 17.12.2024; протоколом огляду грошових купюр від 17.12.2024; ухвалою суду про накладання арешту на майно від 19.12.2024; дорученням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 12.12.2024; постановою про проведення контролю за злочином від 12.12.2024; постановою про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 12.12.2024; протоколом про результати проведення контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки від 17.12.2024; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 13.01.2025; протоколом огляду грошових купюр від 13.01.2025; протоколом огляду закупника та вручення грошових купюр від 13.01.2025; протоколом додаткового допиту свідка від 13.01.2025; протоколом обшуку від 13.01.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.01.2025; висновком експерта від 13.01.2025 №СЕ-19/116-24/27067-ВТХ; висновком експерта від 14.01.2025 №СЕ-19/116-25/930-БЛ.

Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Враховуючи вищезазначені обставини, наявність у підозрюваного постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для обрання самої суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно відмовити.

Слідчим, прокурором в судовому засіданні не було доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Разом з тим, приходжу до висновку, що виходячи з наявних доказів, досліджених в ході судового засідання ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відносно підозрюваного на розгляді Кілійського районного суду перебувають обвинувальні акти, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому виходячи з вказаного, та в зв`язку з недоведеністю достатніх підстав вважати, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, приходжу до висновку, щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною цілодобово залишати місце свого проживання.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 181-184, 193, 194, 196 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною цілодобово залишати місце свого проживання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не залишати цілодобово місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі судового засідання.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 59 (п`ятдесят дев`ять) днів і обчислюється з 15 січня 2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 14 березня 2025 року.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст судового рішення проголошено 17 січня 2025 року о 15 год. 30 хв. в залі судових засідань № 1 Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Слідчий суддя: ОСОБА_1