Ухвала

від 19.02.2025 по справі 946/286/25

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/331/25

Справа № 946/286/25 1-кс/946/153/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024162150001600, внесеного до ЄРДР 04 грудня 2024 року,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною цілодобово залишати місце свого проживання.

Рішення слідчого судді мотивоване вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, прокурор всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтував неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідності обраного запобіжного заходу тяжкості кримінального правопорушення та особі підозрюваного, виходячи із наступних підстав:

- під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- слідчим суддею залишено поза увагою, що підозрюваний немає міцних соціальних зв`язків, веде антисоціальний спосіб життя, перебуває у тісних стосунках з особами, які притягувались до кримінальної відповідальності, не працює.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Із матеріалів апеляційного провадження убачається, що СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 грудня 2024 року за № 12024162150001600, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

14 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, придбання, носіння, зберігання з метою збуту та збут вогнепальної зброї та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (а.с. 65-69).

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до висновку, що факти та відомості, які були озвучені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру.

Натомість, апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, в апеляційній скарзі сторони обвинувачення не оспорюються зазначені висновки слідчого судді. Втім, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є необхідність встановлення судом наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що є необхідним елементом для вирішення інших питань, які порушуються прокурором в апеляційній скарзі, колегія судів погоджується із висновками, встановленими слідчим суддею за наслідком досліджених матеріалів щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, не вдаючись до її оцінки за критеріями доведеності на цій стадії досудового розслідування.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Апеляційним судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які обумовлені наступним:

- ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та, розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7-ми років, останній, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Тому, апеляційним судом було ретельно вивчено особу підозрюваного ОСОБА_7 , який неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, офіційно непрацевлаштований, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, які можуть утримати останнього за місцем свого проживання;

- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у значній мірі підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , якого особисто знає підозрюваний, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість позапроцесуального впливу підозрюваним на свідка з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- підозрюваний не має постійного прибутку та стабільного джерела доходу, натомість кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється вчинив з корисливих мотивів, що свідчить про можливість вчинення іншого кримінальне правопорушення. Крім того, відносно підозрюваного ОСОБА_7 на розгляді Кілійського районного суду перебувають обвинувальні акти у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 України, що свідчать про схильність підозрюваного до протиправної поведінки.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. У свою чергу, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Апеляційний суд звертає увагу, що незаконний обіг зброї та боєприпасів створює загрози національній безпеці та національним інтересам суспільства або держави, а а також громадському порядку, оскільки сприяє збільшенню кількості злочинів, терактів, пограбувань, насильства над людьми та тваринами. При цьому, після повномасштабного вторгнення рф на територію України кримінальні правопорушення щодо незаконного обігу зброї та боєприпасів набули ще більшої актуальності, і це зовсім не засіб захисту від ворога, а потенційна небезпека для пересічних громадян. Тому на підставі викладеного, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Таким чином, колегія суддів не може погодитись із висновком слідчого судді про те, що незастосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою зможе запобігти реалізації останнім встановлених ризиків та забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Так, обираючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя належним чином не звернув уваги на обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, зокрема, характер інкримінованого кримінального правопорушення, що становить підвищений суспільний інтерес.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність у цьому випадку застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вищенаведені обставини у сукупності свідчать про неможливість усунення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_7 у менш обтяжливий спосіб.

Так, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбаченихКПК України.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Апеляційний суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке вчинене із корисливих мотивів, як встановлено органом досудового розслідування, дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку, що на даний час необхідно визначити розмір застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що становить 121 120 ( сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, оскільки, на думку колегії суддів, такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 3 ст.407КПКУкраїни за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати із постановленням нової, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 405,422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024162150001600, внесеного до ЄРДР 04 грудня 2024 року,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024162150001600, внесеного до ЄРДР 04 грудня 2024 року, - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», строком до 14 березня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 ( сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.

Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:

Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 19 лютого 2025 року , заставна сума за ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У разі внесення визначеної застави звільнити підозрюваного з-під варти та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками, визначеними слідчим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині покладених обов`язків становить до 14 березня 2025 року.

Роз`яснити підозрюваному або заставодавцю наслідки невиконання вимог ухвали, передбачені ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати та доставити до ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Забезпечення виконання ухвали в частині затримання та доставки підозрюваного до слідчого ізолятора покласти на прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_12 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4