Постанова

від 15.01.2025 по справі 554/8045/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 554/8045/20

провадження № 51-2443 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020175040000262, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурманськ РФ, раніше судимого, востаннє вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.07.2022 скасовано звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 4 ст. 186 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2023 рокуОСОБА_7 засудженодо покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 395 КК України у виді арешту на строк

5 місяців; за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 дні.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 29 червня 2023 року.

Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_7 строк відбутого покарання за попереднім вироком з 11 липня 2022 року по 29 червня 2023 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Маркет продукт» у рахунок відшкодування майнової шкоди 3 461,70 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Полтавський апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 19 лютого 2024 року, яким призначив ОСОБА_7 покарання: за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 10 днів.

Виключено із вироку посилання суду на зарахування в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строку відбутого покарання за вироком від 20 липня 2020 року з 11.07.2022 по 29.06.2023.

На підставі ст. 404 КПК України уточнено вступну частину вироку щодо ОСОБА_7 , вказано замість неправильної дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 » правильну « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що

11 та 13 серпня 2020 року, перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «АТБ - маркет продукти-564», що по вул. Європейській, б. 28-А в м. Полтаві, а 06 липня 2021 року в приміщенні магазину ТОВ «АТБ - маркет продукти-128», що по вул. Героїв Сталінграду, б. 30 у м. Полтаві, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно відповідно на суму 308 грн, 229,20 грн та 411,90 грн, чим спричинив ТОВ «АТБ - маркет» матеріальну шкоду на вказані суми.

17 листопада 2020 року, о 21 год 20 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи біля приміщення магазину ТОВ «АТБ - маркет продукти-564», що по вул. Європейській, б. 28-А в м. Полтаві, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав візок для перевозки товару вартістю 2 924,50 грн, чим спричинив ТОВ «АТБ - маркет» збитку на зазначену суму.

08 квітня 2022 року, о 12 год, ОСОБА_7 , перебуваючи біля кафе «Wagonstreetcafe», що неподалік зупинки громадського транспорту «Центральний ринок» по вул. Шевченка, б. 27 у м. Полтаві, в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито заволодів мобільним телефоном «Samsung», моделі «Galaxy А20-S», 3/32 GB, який належав ОСОБА_9 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 3 266 грн.

Крім цього, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.01.2022 засудженому ОСОБА_7 було встановлено адміністративний нагляд терміном на 6 місяців та згідно статей 3-6 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», застосовано такі обмеження: заборонено перебування у торгівельних об`єктах, де реалізують спиртні напої на розлив з ціллю розпивання напоїв; заборонено залишати межі Полтавської області без дозволу органів Національної поліції.

Про встановлення адміністративного нагляду і обмежень, визначених ухвалою суду від 06.01.2022, та порядок їх виконання ОСОБА_7 було належним чином ознайомлено під підпис 13.01.2022 і попереджено про кримінальну відповідальність за порушення встановлених обмежень адміністративного нагляду.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов`язані повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місць роботи, проживання чи перебування, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах.

Однак, ОСОБА_7 у травні 2022 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, не повідомивши представників Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, діючи умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без дозволу органів Національної поліції, самовільно, без поважних причин, залишив територію Полтавської області та виїхав за її межі, де перебував до 11.07.2022, чим порушив обмеження, встановлені ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.01.2022.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить вирок суду апеляційної інстанції змінити, призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 5 місяців; за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.2020 та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 дні.

В обґрунтування вказує, що при призначенні покарання апеляційним судом належним чином не враховано дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, відсутність внаслідок вчиненого тяжких наслідків, дані про особу засудженого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його тяжкий стан здоров`я, оскільки на момент винесення вироку та на даний час ОСОБА_7 проходить лікування з приводу активного туберкульозу, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Вважає, що у апеляційного суду були всі підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 4 ст. 186 КК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги. Крім цього просили Суд на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вийти за межі касаційних вимог у зв`язку із внесенням змін до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити кримінальне провадження за епізодами, кваліфікованими за ч. 2 ст. 185 КК України, де вартість викраденого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прокурор просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Так, у апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 69 КК України і вважав, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України в межах санкції вказаної правової норми.

Апеляційний суд погодився із доводами прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, при цьому зазначив про безпідставне врахуванням судом в якості обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, оскільки належним чином не було надано оцінки поведінці

ОСОБА_7 , який протягом судового розгляду проявляв непослідовну позицію щодо пред'явленого обвинувачення, заподіяну шкоду не відшкодував, кримінальні правопорушення вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, з метою ухилення від відбування покарання переховувався від суду та був оголошений у розшук.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у поведінці ОСОБА_7 щирого каяття, оскільки в діях останнього відсутнє дійсне, відверте визнання факту вчинення злочинів, щирий жаль з цього приводу та осуд в цій частині своєї поведінки, так як повне визнання вини мало місце більшою мірою під тиском досліджених у судовому засіданні доказів.

Разом з тим, вказаний суд дійшов правильного висновку, що врахування судом скрутного матеріального становища обвинуваченого, як обставини, що пом`якшує покарання, є виправданням злочинної діяльності ОСОБА_7 .

Також, мотивуючи відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд вказав, що станом на момент вчинення злочинів ОСОБА_7 був працездатною особою, не мав жодних обмежень та протипоказань за станом здоров`я до праці, при цьому вів антисоціальний спосіб життя та вчиняв умисні корисливі злочини.

Належно умотивувавши своє рішення, апеляційний суд визнав обставиною, що пом`якшує покарання, - стан здоров`я обвинуваченого, оскільки згідно з наданою стороною захисту довідкою від 11.01.2024 ОСОБА_7 наразі перебуває на лікуванні з приводу активного туберкульозу (т. 6 а. п. 148), та дотримуючись принципу співмірності і індивідуалізації покарання, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, тобто в мінімальному розмірі визначеному санкцією цієї статті.

Про відсутність підстав, які б свідчили про можливість призначення ОСОБА_7 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, на думку Суду, свідчить і те, що у своїй касаційній скарзі захисник не вказує, яким саме чином наведені ним обставини та дані про особу засудженого, з огляду на зміст вироку суду апеляційної інстанції, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 69 КК України є однією з обов`язкових умов для застосування вказаної норми права.

Також, згідно інформації наданої КП «ПО Центр терапії залежностей ПОР» від 21.07.2022, ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря нарколога з 22.01.2016 з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності; опіатів, алкоголю, синдром залежності з 16.10.2018» (т. 6

а. п. 193), що вказує на безпідставність доводів касаційної скарги з наведених підстав.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до Закону № 3886-IX, що набув чинності 09 серпня 2024 року, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється даною правою нормою, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2024 року (провадження № 51-2555 кмо24, справа № 278/1566/21), Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. Разом з цим, у ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1

п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України та ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX) вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2020 році становила 2 102 грн, а у 2021 році - 2 270 грн.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 11, 13 серпня 2020 року та 06 липня 2021 року вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки) у ТОВ «АТБ - маркет» відповідно на суми 308 грн, 229,20 грн та 411,90 грн.

Таким чином, вартість викраденого майна по даним правопорушенням є меншою двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вказані вище діяння не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 434 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 вказаного Кодексу.

Згідно ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 або п. 1-2 ч. 2 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 не заперечував щодо закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 185 КК України з підстави, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Таким чином, вирок апеляційного суду та у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок суду першої інстанції підлягають зміні, скасуванню в частині засудження

ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочинів

11, 13 серпня 2020 року та 06 липня 2021 року, а кримінальне провадження в цій частині, з урахуванням положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України, закриттю на підставі

п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочину 17 листопада 2020 року покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Також необхідно зазначити, що 28 березня 2024 року набрав чинності Закон України № 3342-ІХ від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно до якого покарання у виді арешту полягає в триманні виключно засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті (ч. 1 ст. 60 КК України), а санкція ст. 395 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років.

Як вбачається зі змісту вироку апеляційного суду, ОСОБА_7 призначено покарання за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.

Відповідно до положень ст. 51 КК України покарання у виді штрафу є більш м`яким видом покарання порівняно з покаранням у виді арешту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за ст. 395 КК України покарання у виді штрафу та визначити остаточне покарання із застосуванням приписів ч. 1. ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КК України.

Крім цього, вироком місцевого суду, який в цій частині залишено без змін вироком суду апеляційної інстанції, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Маркет продукт» у рахунок відшкодування майнової шкоди 3 461,70 грн, спричиненої внаслідок вчинення 11, 13 серпня 2020 року та 17 листопада 2020 року крадіжок чужого майна.

Враховуючи, що вироки судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, зокрема за вчинення злочинів 11 та 13 серпня 2020 року, тому із засудженого на користь

ТОВ «Маркет продукт» у рахунок відшкодування заподіяної шкоди необхідно стягнути 2 924,5 грн, а в іншій частині цивільний позов залишити без розгляду.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року та у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити:

скасувати в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочинів 11, 13 серпня 2020 року та 06 липня 2021 року, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;

вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

призначити ОСОБА_7 покарання: за ст. 395 КК України у виді штрафу в розмірі

70 (сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить

1 190 грн, за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення злочину 17 листопада 2020 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2020 року, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років

10 днів.

Цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_7 на користь

ТОВ «Маркет продукт» у рахунок відшкодування заподіяної шкоди 2 924,5 грн, а в іншій частині позов залишити без розгляду.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3