Постанова

від 20.01.2025 по справі 629/1925/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Харків

справа № 629/1925/24

провадження № 22-ц/818/596/25

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

сторони справи:

позивач Кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» на рішення Барвінківського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді судді Коптєва Ю.А., -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсотках за договором споживчого кредиту у розмірі 20278,95 грн, з яких 9049,64 грн - заборгованість по відсотках з застосуванням процентної ставки 54% річних за період червень 2020 року - лютий 2024 року включно; 11229,31 грн - заборгованість по відсотках з застосуванням процентної ставки 90% річних за період червень 2020 року - 23 лютого 2022 року включно.

Позов мотивовано тим, що 12.11.2019 року між кредитною спілкою «Лозівський взаємний кредит» та ОСОБА_1 укладений договір споживчого кредиту ДП № 310, за яким позичальнику було надано кредит в розмірі 20000 грн з загальним строком користування 24 місяці та обов`язком погасити кредит до 12.11.2021 року ( надалі Договір).

Згідно п. 3.1 Договору плата за користування кредитом (проценти) становить 54% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня оформлення кредиту. В разі порушення строку погашення кредиту, але не раніше 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому повинно було відбутися погашення кредиту, на прострочену суму платежу нараховуються 90% річних. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту, яка станом на дату подання позовної заяви позичальником сплачена в повному обсязі. Однак, несплата позичальником прострочених траншів по кредиту призвела до виникнення заборгованості за процентами, що підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Барвінківського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2024 року позовні вимоги Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьКредитної спілки «Лозівський взаємний кредит»,заборгованість по відсоткам за договором споживчого кредиту ДП № 310 від 12 листопада 2019 року, за період червень 2020 року по 12 листопада 2021 року у розмірі 7 988 грн 79 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі1193 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що після спливу строку кредитування, тобто після 12 листопада 2021 року кредитодавця нарахування процентів за користування кредитом відповідачу відповідно до умов договору припинено. Тому позивач має право лише на стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з червня 2020 року по 12 листопада 2021 року у розмірі 7988, 79 грн. Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за ставкою 90% річних у період з червня 2020 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 11 229,31 грн не підлягають задоволенню, оскільки збільшений розмір процентів - 90% річних від суми непогашеної заборгованості, нараховується виключно в межах строку кредитування. Після припинення кредитного договору до позичальника має застосовуватися лише міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбачена ст. 625 ЦК України. Крім цього суд застосував до спірних правовідносин п. 18 Перехідних положень ЦК України за зімстом яких у періоді дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу.

Не погодившись з рішенням суду кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит» подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнувши з ОСОБА_1 суму заборгованості по відсотках за договором споживчого кредиту ДП № 310 від 12.11.2019 року в розмірі 20 278,95 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п. 3.6 укладеного договору споживчого кредиту ДП № 310 від 12.11.2019 року прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредиту не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем. Апелянт зазначає, що фактичне погашення основної сумми кредиту відбулось у лютому 2024 року, а отже з відповідача на користь кредитної спілки підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за договором споживчого кредиту за період з червня 2020 року по лютий 2024 року у суммі 9049, 64 грн та заборгованість по відсотках з застосуванням процентної ставки 90% річних за договором в порядку ст. 625 ЦК України нараховані з червня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 11229,31 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 12 листопада 2019 року було укладено Договір споживчого кредиту ДП № 310 між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Лозівський взаємний кредит», за яким Позичальнику було надано кредит в розмірі 20000 грн. під 54 % річних, загальним строком користування 24 місяці, з обов`язком погасити кредит до 12.11.2021 року.

Згідно п. 3.1. Договору споживчого кредиту ДП № 310 від 12.11.2019 року плата за користування кредитом (проценти) становить 54 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня оформлення кредиту, але не раніше 1 числа місяця, наступного за місецем, в якому повинно було відбутись погашення кредиту, на просрочену суму платежу нараховується у відповідності до ст.625 ЦК України 90 % річних. Тип процентної ставки- фіксована. Реальна річна процентна ставка складає 54,75% (у процентному виразі) та загальна вартість кредиту для Позичальника на дату укладання цього Договору 33649, 54 грн ( угрошовому виразі) та включає в себе суму загального розміру кредиту та проценти за користування кредитом.

У відповідності до п. 3.3 Договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів здійснюватиметься щомісячно згідно графіку, платіжним доручення на поточний рахунок Кредитодавця та/або за заявою Позичальника шляхом зарахування зобов`язань Кредитодавця по наданню кредиту, та/або за заявою Позичальника шляхом зарахування зобов`язань Кредитодавця по надання кредиту за іншим договором, або за заявою Позичальника шляхом зарахування коштів з додаткового пайового внеску.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім самого договору споживчого кредиту, надав графік погашення кредиту та процентів, довідку про стан заборгованості за договором споживчого кредиту та довідку про стан нарахування та сплату відсотків за договором споживчого кредиту.

Як вбачається із довідки від 27 березня 2024 року про стан заборгованості за договором споживчого кредиту заборгованість за тілом кредиту відповідачем було погашено в повному обсязі (а.с.11).

Згідно довідки від 27 березня 2024 року про стан нарахування та сплату відсотків за договором споживчого кредиту розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з червня 2020 року по лютий 2024 року становить 20 278, 95 грн (а.с.12-13).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами договору споживчого кредиту сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - по 12 листопада 2021 року. Відтак, у межах строку кредитування по 12 листопада 2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами не пізніше, ніж в останній робочий день поточного місяця. Починаючи з 13 листопада 2021 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштам за період з червня 2020 року по 12 листопада 2021 року включно, яка з урахуванням наданого позивачем розрахунку становить 7988,79 грн (а.с.14).

Відповідно до п. 3.6 договору споживчого кредиту ДП № 310 від 12.11.2019 року прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредиту не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем.

Пунктом 3.1. кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом у сумі 54% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування коштами. У разі порушення строку погашення кредиту, але не раніше першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому повинно було відбутися погашення кредиту, на прострочену суму платежу нараховується 90% річних.

З огляду на зазначене судова колегія не погоджується з висновком суду про те, що встановлений пунктом 3.1 Договору збільшений розмір процентів - 90% річних від суми непогашеної заборгованості, нараховується виключно в межах строку кредитування. Зазначені підвищені відстостки є мірою відповідальності позичальнтка за порушення грошового зобов`язання, що передбачена ст. 625 ЦК України.

На підтвердження заявленої суми нарахованих процентів позивач подав суду довідку (а.с. 15) про нарахування та сплату відсотків з застосуванням процентної ставки 90% річних за весь час прострочення боржником ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається нарахування розмір процентів - 90% річних від суми непогашеної заборгованості за період з червня 2020 року по 23 лютого 2022 року складає 11 229,31 грн.

Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про застосування до спірних правовідносин вимог п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки нарахування позивачем процентної ставки у розмірі 90% річних здійснено позивачем за період з червня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду в частині відмови у задоволені позову скасувати та ухвалити в ці частині нове рішення яким позов про стягнення відстоків у розмірі 90% річних задовольнити.

Частиною 13ст.141 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК Українипередбачено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог таінші судовівитрати,пов`язаніз розглядомсправи,покладаються навідповідача уразі задоволенняпозову.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, звертаючись до суду першої інстанції сплатив 3028,00 грн та звертаючись з апеляційною скаргою сплатив 4542,00 грн судового збору.

Оскільки позовна заява задоволена на 94,77%, а апеляційна скарга на 91,37% з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Лозівський кредит банк» підлягає стягненню 7019,67 грн судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст 141., 367,368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384,389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Лозівський кредит банк» задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2024 року в частині відмови у задоволені позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» в цій частині - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користьКредитної спілки «Лозівський взаємний кредит»,місцезнаходження: нежитлове приміщення №1, вул. Перемоги, буд.4, м. Лозова, Харківська область, 64602, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 26420886, суму заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту ДП №310 від 12 листопада 2019 року, за період з червня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 11229, 31 грн (одинадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 31 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користьКредитної спілки «Лозівський взаємний кредит»,місцезнаходження: нежитлове приміщення №1, вул. Перемоги, буд.4, м. Лозова, Харківська область, 64602, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 26420886, витрати зі сплати судового збору в сумі7019 (сім тисяч дев`ятнадцять) гривень 67 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Ю.М.Мальований