Ухвала

від 15.01.2025 по справі 2-7/10

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-7/10

Провадження № 6/165/1/25

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙСУД ВОЛИНСЬКОЇОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинськоїобласті у складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську заяву Малого приватного підприємства "Берізка" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними та скасування заходів примусового виконання рішення суду

встановив:

15 квітня 2024 року директор МПП "Берізка" Бойко І.А. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними та скасування заходів примусового виконання рішення суду - зняття арешту майна боржника.

На обгрунтування заяви зазначає, що 08 травня 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП "Берізка" про стягнення заборгованості в розмірі 679981,01 грн. за кредитним договором. АКІБ "УкрСиббанк", подаючи позов, подав заяву про його забезпечення. Ухвалою Нововолинського міського суду накладено арешт на майно, яке належне ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на суму 131757,03 грн. та на грошові кошти в сумі 547823,98 грн., які належать МПП "Берізка", що знаходяться на рахунках в банківських установах. Арешт на нерухоме майно МПП "Берізка" внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстрацйним номером 9120447, що зареєстрований 05.10.2009 реєсратором Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр", Міністерство юстиції України, підставою обтяження слугувала постанова №16878 від 01.10.2009 заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Волинської області Гальчика С.М., а об`єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно власником якого є МПП "Берізка", обтяжувач ВДВС Новоовлинського МУЮ. Також у провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа №2-7/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП «Берізка» про стягнення боргу за договором кредитування №11104249000 від 22.12.2006. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2010 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів в користь позивача 692687,67 грн. заборгованості. Судом був виданий виконавчий лист у цивільній справі №2-7/10, який в подальшому банк пред`явив до примусового виконання у ВДВС Нововолинського міського управління юстиції та 23 листопада 2010 року заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №22767390, у якому боржниками зазначені ОСОБА_1 та МПП «Берізка». Посилається на те, що вказані дії були вчинені державним виконавцем у період касаційного оскарження рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2010, за наслідками якого ухвалою Верховного суду України від 02.03.2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та МПП «Берізка» було задоволено частково, рішення Нововолинського міського суду від 29.04.2010 і ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29.07.2010 в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до МПП «Берізка» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. Оскільки ухвала ВСУ від 02 березня 2011 року набрала законної сили і виконавчий лист у справі №2-7/10 від 29 квітня 2010 року втратив свою чинність, то жодні стягнення чи то обтяження не повинні діяти. Попри вищевказану ухвалу ВСУ, відділом ДВС неправомірно накладено арешт на нерухоме майно МПП "Берізка", що зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 20 червня 2011 року за №11305493, підставою обтяження слугувала постанова №27158506 від 20 червня 2011 року заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Волинської області Гальчика С.М. про арешт нерухомого майна МПП "Берізка".

З урахуванням вищевикладених обставини просив суд визнати виконавчий лист Нововолинського міського суду Волинської області №2-7/10, від 29 квітня 2010 року таким, що не підлягає виконанню; визнати дії правонаступника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними та зобов`язати його зняти наступні арешти зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: за реєстраційним номером 912044 від 05.10.2009, підстава обтяження постанова №16979 від 01.10.2009 заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Волинської області Гальчика С.М., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно - частина нежитлового примішення бувшого магазину "1001 Дрібниця", площею 265,5 кв.м, обтяжувач ВДВС Нововолинського МУЮ; за реєстраційним номером 11305493 від 20.06.2011, підстава обтяження постанова №27158506 від 20.06.2011 заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Волинської області Гальчика С.М., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно - частина нежитлового примішення бувшого магазину "1001 Дрібниця", площею 265,5 кв.м, обтяжувач ВДВС Нововолинського МУЮ. Також просив суд покласти на ВДВС судові витрати у справі, понесені ним у розмірі 3500 грн.

Представник - директор МПП «Берізка» Бойко І.А. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заяву підтримав повністю та просив її задоволити (а.с.237). У додаткових пясненнях від 11 листопада 2024 року, з аналогічних підстав, викладених у заяві, просив зобов`язати Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешти на нерухоме майно МПП «Берізка», як такі, що були накладені неправомірно та в порушення спеціального закону ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с.216-219).

Представник ТзОВ «Кей-Колект», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідно до вимогст.130 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився. Начальник відділу Іщук Л. направила на адресу суду листа, в якому просила суд проводити розгляд справи за заявою МПП «Берізка», в особі Бойка І.А. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування заходів примусового виконання рішення, за відсутності представника відділу (а.с.235). Начальник відділу Іщук Л. у поясненнях, поданих до суду 30 липня 2024 року, просила суд врахувати ту обставину, що ухвалою Нововолинського міського суду від 25 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу з аналогічних підстав, було відмовлено. Постановою Волинського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Крім того, боржником, який звернувся до суду через тринадцять років після закінчення виконавчих проваджень, усупереч ст.81 ЦПК України, не надно будь-яких доказів, які підтверджують наявність накладеного арешту на нерухоме майно у виконавчих провадженнях №22767898, №22766884, на момет звернення до суду із заявою та скасування заходів примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3ст.432 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вивчивши доводи та підстави поданої заяви, дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, приходить до такого висновку.

Відповідно дост.12ЦПК України, цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізпринципом диспозитивності,встановленим ст.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК Українивстановлено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях,а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконання судових рішень є заключною стадією цивільного судочинства та відповідно до ч.1ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), є сукупністю д ій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Отже, вирішуючи у судовому засіданні процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, в тому числі щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виканню, суд керується загальними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Судом встановлено, що в провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа №2-7/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП «Берізка» про стягнення боргу за кредитними договорами, за наслідками розгляду якої 29 квітня 2010 року ухвалено рішення. Позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача 152071,93 грн. заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2006 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. заборгованості за кредитним договором №11104249000 від 22.12.2006 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 29 липня 2010 року.

11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області було видано виконавчий лист №2-7/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. заборгованості за договором кредиту, який стягувачем було пред`явлено на виконання до ВДВС Нововолинського міського управління юстиції, правонаступником якого є Володимирський відділ Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.164).

23 листопада 2010 року заступником начальника ВДВС Нововолинського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22767884 щодо примусового стягнення з МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. заборгованості. Одночасно виконавцем постановлено накласти арешт на все майно, що належить МПП «Берізка» у межах суми стягнення, що підтверджується долученою інформацією з ВП - спецрозділ по ВП 22766884 (а.с.190).

На примусовому виконанні у ВДВС Нововолинського МУЮ також перебував виконавчий лист №2-7/10, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 11.08.2010 року про стягнення з боржника МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 566,67 грн. сплаченого судового збору та 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, всього на суму 576,67 грн., що підтверджується долученою інформацією з ВП - спецрозділ по ВП 22766898 (а.с.188-189).

Верховний Суд України 02.03.2011 постановив ухвалу, якою скасував рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2010 та ухвалу Волинського апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до МПП «Берізка», виконавче провадження №22737898 щодо примусового стягнення з МПП «Берізка» 576,67 грн. закрито на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання щодо МПП «Берізка» (а.с.166-168).

Відповідно до наданої ОСОБА_1 інформаційної довідки №341429500 від 03.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта-юридичної особи МПП «Берізка», арешт на нерухоме майно суб`єкта накладався постановою заступника начальника ДВС Нововолинського міського управління юстиції Волинської області №16878 від 01.10.2009, а також постановою №27158506 від 20.06.2011 року. Отже, майно МПП «Берізка» було арештовано до та після здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №22737898.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2-7/10, що виданий судом 11 серпня 2010 року таким, що не підлягає виконанню, Бойко І.А., як представник МПП «Берізка», просить суд зобов`язати Володимирський відділ Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на нерухоме майно, яке належить МПП «Берізка».

Однак, представником заявника не надано суду будь-яких доказів, які підтверджують наявність накладеного арешту на нерухоме майно МПП «Берізка» у межах виконавчих проваджень №22767898 чи №22767884 на момент звернення до суду із заявою. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем виконавчі провадження були закінчені ще 04 травня 2011 року, тому немає підстапідстав вважати, що до та після закінчення виконавчого провадження було постановлено рішення державним виконавцем щодо арешту нерухомого майна підприємтва.

Більше того, сам заявник у заяві зазначає, що арешт нерухомого майна МПП «Берізка»у 2009 році був накладений в забезпечення позову Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МПП "Берізка" про стягнення заборгованості. З долученої копії ухвали Нововолинського міського суду від 17 вересня 2009 року (а.с.165) вбачається що цей позов був поданий до суду 08 травня 2009 року, справа №2-850-09, тобто жодним чином не стосується справи №2-7/10, за результатами розгляду якої був виданий судом спірний виконавчий лист.

Статтею 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень частини другоїстатті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книгип`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Крім того, за своїм змістом частина другастатті 432 ЦПК Українипередбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбаченіглавою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що виконавчий лист виданий помилково, або що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його матеріальний обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннямистатті 432 ЦПК України.

При цьому, суд наголошує на тому, що доведення наявності обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обов`язком заявника, а суд позбавлений можливості збирати будь-які докази.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність обставин, на які посилається заявник, та відсутність підстав для визнання виконавчого листа №2-7/10 від 29 квітня 2010 року таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, вимоги заявника щодо зобов`язання Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти, накладені на нерухоме майно, яке належить МПП "Берізка", оскільки обставини, на які посилається заявник, належними та допустимими доказами не підтверджені, існування такого арешту в межах та на час звернення із заявою не доведено заявником та його представником.

Водночас обставини на які посилається боржникне ототожнюються з підставами для визнання виконавчого листатаким, що не підлягає виконанню.

Оскільки підстави, наведені боржником у поданій заяві з метою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, до зазначених у ч.2 ст.432 ЦПК України матеріально-правових чи процесуально-правових підстав не відносяться, тому суд відмовляє у задоволенні його заяви .

Суд також вважає за необхідне, звернути увагу на те, що відповідно до правових висновків, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (статті 447-453). Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви МПП "Берізка" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними та зобов`язання органів державної виконавчої служби скасувати заходи щодо обтяження нерухомого майна належного підприємству.

Враховуючи наведене, керуючись ст.76, ст.77, ст.78, ст.79, ст.80, ст.81,ст.259, ст.260, ст.261,ст.352, ст.353, ст.354, ст.355,ст.432 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Малого приватного підприємства "Берізка" про визнання виконавчого документу виконавчого листа №2-7/10 від 29 квітня 2010 року, що виданий Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними та зобов`язання Володимирського відділуДержавної виконавчоїслужби уВолодимирському районіВолинської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на нерухоме майно належне підприємству, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньодо Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк