Ухвала

від 15.01.2025 по справі 752/18066/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18066/23

Провадження по справі № 1-кп/752/909/25

У Х В А Л А

іменем України

"15" січня 2025 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

під час судового розгляду кримінального провадження, данні про яке 04.08.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100010002347, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосілки Київської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обох обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, -

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

встановив:

Голосіївським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яким пред`явлено обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду обвинуваченими заявлене клопотання про закриття провадження щодо них на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність інкримінованого їм діяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Після роз`яснення їм права на повний судовий розгляд, не наполягали на його продовженні та просили закрити провадження.

Представник потерпілого - Інституту еволюційної екології НАН України - ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання обвинувачених про закриття провадження у зв`язку із декриміналізацією. Вказував на те, що під час пред`явлення обвинувачення не було враховано природо-охоронне та природно-заповідне законодавства та сума збитку (шкоди), яка могла бути завдана злочинними діяннями обвинувачених, розрахована невірно, про що він вказував під час судового розгляду, та при належному обчисленні з урахуванням вимог Постанова КМУ № 575 від 10.05.2022 шкода буде більшою, ніж та, про яку вказано у обвинувальному акті. На його думку, закриття провадження створить прецедент із негативними наслідками, оскільки залишає діяння обвинувачених без покарання.

Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження. Не вбачала підстав для зміни обвинувачення відповідно до ст. 371 КПК України, зокрема в частині збільшення вартості деревини, яку намагалися викрасти обвинувачені. Вважала, що вартість деревини, визначена відповідно до висновку експерта у розмірі 1771,91 грн., э правильною. Також вказувала на те, що діяння обвинувачених не були доведені до кінця та не призвели до негативних наслідків, що також може свідчити про малозначність їх діяння.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у тому, що, маючи умисле на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, розподіливши ролі, 04.08.2023 в період часу з 12 год. 20 хв. по 13 год. в умовах воєнного стану, маючи при собі заздалегідь приготовлені лом, сокиру та бензопилу, зустрілись біля межі урочища «Теремки» та направились вглиб з метою підшукування деревини, яку мали на мір викрасти. Перебуваючи у виділі №8, кварталі №?4, земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 (загальною площею 82,9966 га), яка розташована за адресою: м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 65 та входить до урочища «Теремки», ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернули свою увагу на сухе вітровальне дерево дубу звичайного, яке входить до лісового масиву, що перебував на балансі Інституту еволюційної екології НАН України (довжиною 18 м та середньою окружністю 94 см), вартість якого в перерахунку на дрова становила 1 771,91рн., яке вони вирішили викрасти. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_4 розпочав розпилювання стовбура сухого дерева, між тим, бензопилу затиснуло, після чого ОСОБА_3 взяв до рук сокиру та почав розрубувати стовбур дерева в місці розпилу, під час чого вони були помічені старшим інспектором з охорони природно-заповідного фонду Інституту еволюційної екології НАН України ОСОБА_9 , який припинив їх протиправну діяльність. З причин, що не залежали від волі обвинувачених, вони не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Своїми діями ОСОБА_8 та ОСОБА_3 намагались завдати матеріальної шкоди Інституту еволюційної екології НАН України на суму 1 771,91 грн.

Такі діяння ОСОБА_10 та ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 К України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Згідно із ст. ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених ст. 337 КПК України.

Частина 2 вказаної статті наділяє прокурора правом змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Повноваження суду щодо меж судового розгляду регламентовані частиною 3 вказаної статті, яка передбачає, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Повноваження суду щодо зміни кваліфікації можуть мати місце за наслідками розгляду кримінального провадження.

Як було встановлено під час судового розгляду, прокурор не вбачав підстав для зміни обвинувачення відповідно до ст.338 КПК України, як про це наполягав представник потерпілого, та вважав, що дії обвинувачених кваліфіковані вірно, зокрема і в частині визначення вартості майна, яке вони намагалися викрасти. Дане провадження також не є провадження приватного обвинувачення, тому потерпілий не має право вимагати зміни обвинувачення. За таких обставин суд обмежений тим обвинуваченням, яке пред`явлено прокурором, а саме яке кваліфікує діяння ОСОБА_10 та ОСОБА_3 за ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 К України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Згідно із ч.1 ст. 283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Щодо права обвинувачених на закриття провадження, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, злочинність та караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Водночас відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до КУпАП. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов`язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.

Як було зазначено вище ОСОБА_10 та ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 04.08.2023 незакінченого замаху на крадіжку на суму 1771,91 грн.

Неоподатковуваний мінімум у частині кваліфікації кримінальних або адміністративних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становив 2684грн.

Тобто, податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум) у серпні 2023 складала 1342 грн. (2684 грн х 50%).

Між тим, вартість товару, викрадення якого ставиться обвинуваченим у провину, не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн. ?1771,91 грн.).

Вказані обставини є такими, що дають підстави вважати, що у разі застосування положень Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року, діяння, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перестають бути кримінально караним. Тобто, наявні підстави для застосування положень ч.1 ст.5 КК України.

Згідно із приписами п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували проти закриття кримінального провадження щодо пред`явленого ним обвинувачення з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження щодо них нього підлягає закриттю у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Процесуальні витрати на залучення експерта слід віднести на рахунок держави. Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. Запобіжні заходи у даному провадженні не застосовувалися.

Керуючись Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 58 Конституції України, ч.6 ст. 3, ч.2 ст. 4, ч.1 ст. 5 КК України, п.4-1 ч. 1 ст.284, 372, 479-2 КПК України, суд

постановив:

Закрити кримінальне провадження №12023100010002347 від 05.08.2023 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , обвинувачених за ч. 3 ст. 15. ч.3 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Речові докази: лом, сокиру, бензопилу Oleo-Mac, паливно-змащувальні матеріали, інструменти, які передані до камери збереження речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві за квитанцією 009633, 009634 від 28.08.2023 повернути ОСОБА_4 .

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта ОСОБА_11 (висновок №3751 від 21.08.2023) в розмірі 200 грн. віднести на рахунок держави.

Після набрання ухвалою законної сили, направити її копію до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 20.01.2025 о 17 год.

Суддя ОСОБА_1