Ухвала

від 14.01.2025 по справі 991/1870/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/1870/22

Провадження №11-кп/991/48/25

Головуючий у суді І інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоолександрівка, Братського району, Миколаївської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги прокурора САП ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , їх захисника - адвоката ОСОБА_7 , захисників обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_17 та захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024.

10.01.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 вироком Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 у кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що зазначеним вироком, серед іншого, обвинуваченому залишено заставу в раніше визначеному розмірі та покладено на нього до набрання вироком законної сили строком на два місяці обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого прокурор вважає за необхідне продовжити строк дії вказаних обов`язків, визначивши їх строк до набрання вироком законної сили.

Наведені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, та йому призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з іншими додатковими покараннями. Наразі ризик переховування від суду не зменшився, оскільки з огляду на вік, на ОСОБА_6 не поширюється обмеження виїзду за кордон, запроваджені в Україні у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану, а його матеріальний стан дозволяє без проблем залишити межі України та забезпечувати тривале перебування за кордоном. Оскільки обвинувачений вже по суті є засудженим до реального строку покарання, строк дії покладених на обвинуваченого для забезпечення пасивного контролю за його переміщенням та його належної поведінки обов`язків має бути продовженим до набрання вироком законної сили.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що твердження прокурора про його засудження вироком, який наразі переглядається в апеляційному порядку, суперечить ст. 62 Конституції України. А тому не можна стверджувати про ймовірність відбування ним покарання допоки наведений вирок не буде переглянутий судом апеляційної інстанції (т. 67 а.п. 38).

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, надала письмові заперечення (т. 67 а.п. 86-94).

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні прокурора доводи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Найбільш релевантними до обставин даного провадження (в частині продовження дії обмежень, передбачених ст.194 КПК та встановлених оскаржуваним вироком суду першої інстанції) є положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також відповідна практика Європейського суду з прав людини з цього питання, наведена далі по тексту.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ст. 131 КПК).

Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст. 374 КПК).

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за трьома епізодами обвинувачення, та визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 (два) роки та з конфіскацією 1/3 (однієї третини) належного йому майна. Обвинуваченому залишено заставу в раніше визначеному розмірі та покладено на нього до набрання вироком законної сили строком на два місяці обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України, який спливає 18 січня 2025 року.

Застосування обмежень, передбачених §1 Глави 18 КПК, після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. (а) та (с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом (а) для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту (с), за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.

В той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 (a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).

Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження... Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (Wemhoff v. Germany, 27 June 1968, § 9, Series A no. 7).

Суд в світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень п.(а) §1 ст.5 Конвенції звертає увагу, що гарантії статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту (а) §1 ст.5 Конвенції, оскільки у цьому випадку має забезпечуватись виконання покарання, а не вирішуватись спір між сторонами кримінального провадження.

Також у суду відсутні потреби аналізувати і інші питання: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість; ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання; обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду.

Отже, продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків після ухвалення Вищим антикорупційним судом щодо нього обвинувального вироку із призначенням реального покарання у вигляді позбавлення волі є обґрунтованим для необхідності забезпечення дієвості кримінального провадження, та є гарантією виконання покарання, призначеного судом, у разі набрання обвинувальним вироком законної сили.

Оцінюючи письмові заперечення захисника ОСОБА_7 на клопотання прокурора, які здебільшого зводяться до незгоди із ухваленим щодо ОСОБА_6 вироком, а також на позитивні характеристики обвинуваченого, його сімейний стан та відсутність рухомого та нерухомого майна за кордоном, колегія суддів приймає їх до уваги. Але при цьому зазначає, що наведені доводи не є настільки вагомими та виключними, щоб переважити необхідність продовження строку дії обмежувальних заходів, передбачених ст.194 КПК, з метою забезпечення можливого виконання покарання у майбутньому у випадку набрання чинності обвинувальним вироком.

На підставі наведеного, враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, визначивши строк їх дії - до набрання вироком Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 законної сили.

Керуючись ст.ст. 194, 199, 201, 418 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Продовжити до набрання вироком Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 законної сили, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду або до органу виконання покарань без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4