Постанова

від 16.01.2025 по справі 947/13628/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1991/25

Справа № 947/13628/24

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеський торговельно-економічний фаховий коледж,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Одеського торговельно-економічного фахового коледжу,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року,

за позовом ОСОБА_1 до Одеського торговельно-економічного фахового коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Одеського торговельно-економічного фахового коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якої зазначила, що вона працювала в Одеському торговельно-економічному фаховому коледжі з 1992 року за безстроковим трудовим договором на посаді вихователя гуртожитку.

Зазначає, що з 31.12.2023 керівництво коледжу звільнило ОСОБА_1 з причини закінченого трудового договору (строкового), котрий взагалі не був оформлений, на що вона написала скаргу до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 03.01.2024 К-15/ПД - 24 і позов до Київського районного суду м. Одеси. Але справа до суду не дійшла, оскільки згідно з приписом Держпраці від 25.01.2024 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01.01.2024 року, про що вона дізналась 29.01.2024 року. В день поновлення були надані повідомлення про подальше звільнення яке відбудеться 31.03.2024 у зв`язку зі скороченням посади вихователя гуртожитку, а також надане повідомлення про зміну істотних умов праці з 01.02.2024 року.

Відповідно до наказу Коледжу від 29.01.2024 року № 20 «Про внесення змін до штатного розпису у зв?язку зі скороченням посади» у зв`язку з раціоналізацією штатної структури Коледжу для підвищення ефективності і оптимізації економічних можливостей Коледжу скорочується посада вихователя гуртожитку.

ОСОБА_1 посилається, що її звільнено на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України із порушенням чинного законодавства України: змін в організації виробництва фактично не відбувалось, наказ підписаний одноосібно директором коледжу без узгодження з профспілкою, та не затверджений у встановленому порядку в порушення підпункту 2 пункту 5.3. Статуту коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.01.2022 № 52, а також з порушенням підпункту 9 цього пункту, таке звільнення не відповідає нормам КЗпП України, законів України «Про колективні договори і угоди» та «Професійні спілки їх права та гарантії діяльності».

Щодо зупинення за ініціативою роботодавця одноосібно на період воєнного стану дії окремих положень колективного договору зазначає, що з 24.02.2022 року будь-яких змін до колективного договору коледжу не вносилось в установленому законодавством порядку, що й порушує статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІX та не було враховано заборону звільнення педагогічних працівників до закінчення навчального року.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 22.03.2024 № 09/к/тр по Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу «Про звільнення ОСОБА_2 », поновити її на роботі на посаді вихователя гуртожитку та стягнути на її користь заробітну плату.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 01.07.2024 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнав незаконним та скасував наказ №09/к/тр від 22.03.2024 року Одеського торговельно-економічного фахового коледжу про звільнення з 31.03.2024 року ОСОБА_1 з посади вихователя гуртожитку. Поновив ОСОБА_1 на посаді вихователя гуртожитку у Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України. Стягнув з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року у загальному розмірі 51529,68грн. Допустив негайне виконання рішення суду в частині рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя гуртожитку у Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України. Допустив негайне виконання рішення суду в частині рішення про стягнення з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 17176,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не доведено дотримання законодавства під час скорочення зі штату підприємства штатної одиниці вихователь гуртожитку, так як не доведено, що зазначені у наказах та протоколах загальних зборів підстави для такого скорочення дійсно мали місце, а крім того була порушена процедура звільнення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі Одеськийторговельно-економічнийфаховий коледжпросить суд скасувати рішенняКиївського районногосуду м.Одеси від01.07.2024року усправі №947/13628/24та ухвалитинове рішення,яким відмовитиу позові ОСОБА_1 .Стягнути з ОСОБА_1 на користьОдеського торговельно-економічногофахового коледжунараховані тавиплачені їйкошти 8-10липня 2024року урозмірі 58126,23грн пронарахування заробітноїплати ОСОБА_1 з 01.07.2024по 09.07.2024року, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційнійскарзі скаржникпосилається нате,що у трудовому законодавстві відсутня чітка норма, яка регламентує дії власника або уповноваженого ним органу при плануванні звільнення працівників з причин економічного характеру, але одночасно, Київський районний суд м. Одеси нехтуючи нормами закону вважає підставою задоволення позову відсутність доказів Одеського торговельно-економічного фахового коледжу щодо аналізу економічних можливостей коледжу та розрахунку підвищення ефективності і оптимізації управління закладом.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої начебто є її працівник (ч.1 ст. 43 КЗпП) взагалі не може бути прийнятним, оскільки ОСОБА_3 не є та не була членом профспілкової організації Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (відрахування до профспілкового фонду не проводились), а тому на неї не поширюються гарантії, передбачені законодавством про професійні спілки, як передбачено п. 5, 6 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не мав повноважень та законних підстав обговорювати доцільність проведення скорочення штату, в тому числі по економічним можливостями коледжу, навіть з`ясовувати будь-яким чином думку сторін трудового спору з цього питання, оскільки в судовому порядку не доводиться з боку Одеського торговельно-економічного фахового коледжу, а ОСОБА_1 не можуть оспорюватись питання: яких цілей бажав досягнути ОСОБА_4 торговельно-економічний фаховий коледж, чим він керувався при скороченні штату чи чисельності, чи можливо було уникнути скорочення працівника та інше.

Посилається, що зміст поданого до суду позову ОСОБА_1 не містить, а ні попереднього розрахунку, а ні періоду розрахунку заробітної плати, навіть загального розміру заробітної плати для стягнення. Одеський торговельно-економічний фаховий коледж звертає увагу, що суд першої інстанції зобов`язав сплати ОСОБА_1 не заробітну плату, а середньомісячну заробітну плату, за виплатою якої ОСОБА_5 до суду не зверталась.

Одеським торговельно-економічнимфаховим коледжем розраховано відповідно до п. 2 та п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, що середня заробітна плата за один місяць у розмірі 10770,71 грн, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати, так ОСОБА_1 отримала у березні 2024 року компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3437,28 грн та в квітні 2024 року та вихідну допомогу в розмірі 9374,42 грн. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року у загальному розмірі складає 32312 грн 13 коп. Сума переплати складає 19217,55 грн.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 23.09.2024року відкрито апеляційнепровадження заапеляційною скаргою, роз`яснювалось ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Одеський торговельно-економічний фаховий коледж копію ухвали про відкриття провадження від 23.09.2024 року отримав 27.09.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 копія ухвалипро відкриттяпровадження від 23.09.2024року такопія апеляційноїскарги надсилались засобами поштового зв`язку, конверт повернувся до суду із зазначенням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Від ОСОБА_1 01жовтня 2024року надійшоввідзив наапеляційну скаргу,згідно якоговона вважає рішення суду справедливим та обґрунтованим.

10 жовтня 2024 року Одеський торговельно-економічний фаховий коледж подав до суду відповідь на відзив.

02 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду додаткову інформацію на відповідь на відзив Одеського торговельно-економічного фахового коледжу.

Одеський торговельно-економічний фаховий коледж судову повістку отримав 04.11.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку отримала 04.12.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 16січня 2025року,яка занесенадо протоколусудового засідання,відмовлено відповідачуу приєднаннідо матеріалівсправи тадослідженні наказуОдеського торговельно-економічногофахового коледжувід 08.07.2024року №44/к/тр;наказу Одеськоготорговельно-економічногофахового коледжувід 09.07.2024року №45/к/тр;наказу Одеськоготорговельно-економічногофахового коледжувід 09.07.2024року №46/к/тр;розрахунку нарахуваньзаробітної платиза періодз 01.07.2024року по09.07.2024року,доповіді на засіданні трудового колективу від 15.01.2024 року, з огляду на таке.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18.

Надані відповідачем документи не існували на час розгляду справи судом першої інстанції, а стосуються виконання оскаржуваного рішення суду.

Що стосується доповіді на засіданні трудового колективу від 15.01.2024 року, то відповідачем не викладено обставини і не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції у визначений цивільним процесуальним законодавством строк вказаного доказу.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала.

Представники Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Гура О.Л. та Марочкін В.О. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підтримали.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.01.2025 року прийняв відмову Одеського торговельно-економічного фахового коледжу від апеляційної скарги в частині оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та в цій частині закрив апеляційне провадження. Отже, апеляційним судом переглядається апеляційна скарга лише в частині оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року про стягнення з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не доведено дотримання законодавства під час скорочення зі штату підприємства штатної одиниці вихователь гуртожитку, так як не надано доказів, що зазначені у наказах та протоколах загальних зборів підстави для такого скорочення дійсно мали місце.

Суд зазначив,оскільки скороченняштатного розписупідприємства булозаплановано на01.04.2024року,то непізніше ніж01.01.2024року роботодавецьповинен бувнадати первинноїпрофспілкової організаціїінформацію щодозаходів позвільненню позивачата провестиз нимиконсультації,включаючи інформаціюпро причинизвільнень,а такожпровести консультаціїз профспілкамипро заходищодо запобіганнязвільненню абопом`якшення несприятливихнаслідків звільнення.Саме змоменту такогозвернення законодавецьвизначає початокпроцедури скороченняштатів. Суд вважав доведеним факт порушення роботодавцем початкової процедури скорочення штатів.

Суд враховуючи, що звільнення відбулось 22.03.2024 року з визначенням строку звільнення з 31.03.2024 року, рішення ухвалено 01.07.2024 року, то строк вимушеного прогулу складає три місяці, згідно довідки середня заробітна плата позивача за лютий березень 2024 року склала 17176,56 грн, то вважав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 51529,68 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно допункту 1частини першоїстатті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом директора Одеського торговельно-економічногофахового коледжувід 20.12.2023року №94/к/трвихователь гуртожитку ОСОБА_1 звільнена з 31.12.2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно наказу директора Одеського торговельно-економічного фахового коледжу «Про скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_6 » № 03/к/тр від 26.01.2024 року, відповідно до Акту Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 25.01.2024 року №ПД/ОД/996/103 скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_2 » від 20.12.2023 року №94/к/тр та поновлено ОСОБА_7 на посаді.

Наказом директора Одеського торговельно-економічного фахового коледжу «Про зміну істотних умов праці» № 19 від 26.01.2024 року, для підвищення якості виховної роботи у гуртожитку, створення необхідних умов для навчання, побуту, відпочинку студентів, забезпечення умов охорони життя під час повітряної тривоги, особливо дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківської опіки з 01.02.2024 року для вихователя гуртожитку ОСОБА_2 запроваджено режим роботи тривалістю 8 годин, з 13:00 до 21:00, з перервою на харчування з 17:00 до 18:00, та у випадку не надання згоди працівника звільнити на підставі п. 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Наказом Одеського торговельно-економічного фахового коледжу від 29.01.2024 року № 20 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням штату працівників», з яким ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 29.01.2024 року, у зв`язку з раціоналізацією штатної структури коледжу для підвищення ефективності і оптимізації управління закладом і на основі проведеного аналізу економічних можливостей коледжу наказано головному бухгалтеру ОСОБА_8 , старшому інспектору з кадрів ОСОБА_9 з 01.04.2023 року внести зміни в штатний розпис з виведенням з нього посади вихователь гуртожитку з річною заробітною платою в розмірі 129248,52 грн та підгодовувати і вручити письмове попередження ОСОБА_10 про наступне звільнення з роботи з 31.03.2024 року у зв`язку із скороченням посади і надати пропозицію про вакантну посаду прибиральника приміщень.

29.01.2024 року ОСОБА_1 вручено «Повідомлення про заплановане скорочення» від 29.01.2024 року № 01, що засвідчено її підписом 29.01.2024 року, в якому зазначено: для підвищення ефективності і оптимізації управління закладом вводяться зміни в штатний розпис з виведенням з нього посади вихователь гуртожитку. Попереджено про наступне звільнення з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та наказу Одеського торговельно-економічного фахового коледжу № 19 від 29.01.2023 року, яке відбудеться 31.03.2024 року з виплатою допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно запропоновано переведення на посаду прибиральника приміщень. У разі прийняття пропозиції про переведення запропоновано не пізніше 31 березня 2024 року подати заяву до відділу кадрів. У разі відмови у той самий термін повідомити про прийняте рішення відділ кадрів.

Наказом «Про звільнення ОСОБА_2 » № 09/к/тр ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , вихователя гуртожитку, звільнено з 31 березня 2024 року, у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП.

Пунктом 5.3. Статуту Одеського торговельно-економічного фахового коледжу передбачено, що директор коледжу вирішує питання фінансово-господарської діяльності коледжу, формує його структуру, формує штатний розпис та його затвердження у встановленому законом порядку, є розпорядником майна і коштів, забезпечує дотримання штатно-фінансової дисципліни.

Відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу від 15.01.2024 року № 01, зокрема щодо скорочення тимчасово посади вихователя гуртожитку, для підвищення ефективності і оптимізації управління закладом, економії бюджетних коштів за відсутністю студентів коледжу в гуртожитку з 01.04.2024 року, згідно графіку навчального процесу внести зміни в штатний розпис з виведенням з нього посади вихователя гуртожитку з 01.04.2024 року.

Директором Одеського торговельно-економічного фахового коледжу направлено листа від 22.01.2024 року за № 38 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації із долученням до нього копії протоколу загальних зборів трудового колективу від 15.01.2024 року з проханням тимчасово скоротити у штатному розписі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу посаду вихователь гуртожитку у зв`язку із виробничою необхідністю та відсутністю студентів коледжу в гуртожитку з 01.04.2024 року. На загальних зборах трудового колективу було вирішено скоротити посаду вихователя гуртожитку на основі проведеного аналізу економічної можливістю коледжу та економії бюджетних коштів. У разі поновлення проживання здобувачів освіти у гуртожитку Одеського торговельно-економічного фахового коледжу посада вихователя гуртожитку буде введена в штатний розпис навчального закладу.

Суд першої інстанції стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за вимушеного прогулу у сумі 51529,68 грн, виходив із середньомісячного заробітку позивача за лютий-березень 2024 року у розмірі 17176,56 грн, зазначеного у довідці про заробітну плату.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при розрахунку середньомісячної заробітної плати помилково враховані суми отримані позивачем у березні 2024 року, а саме: компенсація за невикористану відпустку у розмірі 3437,28 грн, вихідна допомога у розмірі 9374,42 грн, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішенняпро поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Оскільки позивача звільнено з 31 березня 2024 року, то суд першої інстанції правильно визначив період вимушеного прогулу з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року.

В пункті32постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів від06листопада 1992року №6зазначено,що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням,відстороненням від роботиневиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимПостановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995№ 100 із змінами та доповненнями.

З урахуваннямцих норм,зокрема абзацучетвертого пункту2Порядку обчисленнясередньої заробітноїплати, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за лютий - березень 2024 року.

Звертаючись до суду позивачем до позовної заяви додана довідка про доходи № 01 від 26.03.2024 року, видана Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем.

Відповідно до довідки про доходи Одеського торговельно-економічного фахового коледжу № 01, яка видана ОСОБА_1 , в тому, що вона працює в Одеському торговельно-економічному фаховому коледжі на посаді вихователь і її заробітна плата за період лютий-березень 2024 року становить 34353,12 грн, а саме: за лютий 2024 року - 10770,71 грн, за березень 2024 року 23582,41 грн.

Взявши доуваги зазначенудовідку продоходи судпершої інстанціїне звернувуваги,що позивачемнадана довідкапро доходи,а непро середнюзаробітну плату,розраховану відповідно до вимог постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Так, судом першої інстанції для розрахунку середньої заробітної плати взята заробітна плата позивача за два місяці до звільнення, а саме за лютий-березень 2024 року, проте судом не з`ясовано із яких складових складається заробітна плата позивача за березень 2024 року, тобто які саме складові заробітної плати необхідно враховувати при розрахунку середнього заробітку.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В апеляційнійскарзі відповідачпосилається нате,що судомпершої інстанціїне повноз`ясовані обставини,які мають значення для справи, зокрема судом першої інстанції безпідставно при обчисленні середньої заробітної плати враховані суми компенсації за невикористану відпустку у розмірі 3437,28 грн, вихідної допомоги у розмірі 9374,42 грн.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Судом першої інстанції не з`ясовано із яких складових складається заробітна плата позивача за березень 2024 року, тобто не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, перевіряючи доводи апеляційної скарги вважав за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити довідку про доходи № 03 від 10.07.2024 року, надану відповідачем, яка не є новим доказом.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Так, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

Відповідно додовідки продоходи длярозрахунку середньоїзаробітної плати Одеськоготорговельно-економічногофахового коледжу№ 03від 10.07.2024рокупозивачу нараховано за лютий 2024 року 10770,71 грн, за березень 2024 року 23582,41 грн, яка складається з: 10770,71 грн заробітна плата, 3437,28 - компенсація за невикористану відпустку, 9374,42 грн вихідна допомога. Середня сума доходу за місяць становить 10770,71 грн. Згідно постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 до середньої заробітної плати не враховуються: компенсація за невикористану відпустку 3434,28 грн; вихідна допомога при скороченні штатної одиниці 9374,42 грн.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 10770,71 грн, виходячи із наступного розрахунку: 10770,71 грн (заробітна плата за лютий 2024 року) + 10770,71 грн (заробітна плата за березень 2024) / 2 місяці.

Встановивши,що ОСОБА_1 підлягає поновленнюна роботі,і вцій частинірішення судуне оскаржується,суд першоїінстанції дійшовправомірного висновкупро стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на дату ухвалення рішення. Однак помилково здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячної заробітної плати у розмірі 17176,56 грн.

Колегія суддів вважає, що з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року в сумі 32312,13 грн,виходячи із наступного розрахунку 10770,71 грн х 3 місяці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року в справі № 367/569/23 (провадження № 61-4703св24) зазначено, що «у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) зазначено, що: «cуми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018року у справі №359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19».

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справа № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24) викладено правовий висновок про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 разом із вимогою про поновлення на роботі була заявлена вимога про стягнення заробітної плати, при цьому із вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнув суд, позивачка не зверталася, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказано, що: «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату».

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що позивач пред`явив позов про поновлення на роботі, як наслідок просив стягнути «заробітну плату», виклавши в тексті позовної заяви обставини. Та обставина, що при пред`явленні позову позивач просив стягнути «заробітну плату», а не середній заробіток за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), не свідчить, що такі вимоги не пред`явлені, оскільки саме з незаконного звільнення тавтратою заробітної плати за час вимушеного прогулу пов`язані пред`явлені вимоги.

Щодо вимоги скаржника про стягнення з позивача нарахованих та виплачених коштів 8-10 липня 2024 року у розмірі 19217,55 грн, як різницю між сумами 51529,68 грн 32312,13 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.444 ЦПК Українисуд апеляційноїчи касаційноїінстанції,приймаючи постанову,вирішує питанняпро поворотвиконання,якщо,скасувавши рішення(визнавшийого нечинним),він:закриває провадженняу справі;залишає позовбез розгляду;відмовляє впозові повністю;задовольняє позовнівимоги вменшому розмірі.Якщо рішенняпісля йоговиконання скасованоі справуповернуто нановий розгляд,суд,ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника, можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержанного за скасованим рішенням.

Отже поворот виконання пов`язаний із цілим рядом юридичних фактів: скасування раніше ухваленого і виконаного рішення,яке набрало законної сили; набранням новим судовимрішеннямзаконної сили (рішеннямпро повну або часткову відмову у задоволенні позову, ухвалою про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі); вказівка наповорот виконанняу новому судовому рішенні.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011зазначено, що поворот виконання рішення- це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави длявиконання рішеннята повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим)рішенням.Інститутповороту виконання рішенняспрямований на поновлення прав особи, порушенихвиконаннямскасованого (зміненого)рішення,та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем завиконанимта у подальшому скасованим (зміненим) судовимрішеннямненалежного, безпідставно стягнутого майна (абовиконанихдій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконаннядій) відпала.

Первісною основою для повороту виконання є скасування рішення про присудження чи зобов`язання вчинити певну дію або утриматися від її вчинення, яке стало підставою для видачі виконавчого документа, котрий повністю або частково виконаний.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 444 ЦПК України).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники Одеського торговельно-економічного фахового коледжу зазначали про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом у розмірі 51529,68 грн сплачена ОСОБА_1 . Вказані обставини позивачем не заперечувалися.

Відповідно доч.2ст.445ЦПК Україниу справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Отже, у справах щодо стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, поворот виконання рішення суду не допускаєтьсянезалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення.

Ураховуючи положення ч. 2 статті 445 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав повороту виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 року у вказаній справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського торговельно-економічного фахового коледжу суми 19217,55 грн, при цьому скаржником не надано суду доказів того, що рішення суду ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасуватисудове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішенняабо змінитирішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київськогорайонного судум.Одеси від01липня 2024року в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши стягнуту з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року з 51529 грн 68 копійок до 32312 грн 13 копійок. Доповнити абзац четвертий резолютивної частини рішення суду після слів "копійок" наступним "визначенийбез утриманняподатків,зборів,інших обов`язкових платежів". Відмовити Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу у повороті виконання рішення суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 2906,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 11.08.2024 року.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», а Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржнику підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційних скарг у розмірі 1995,90 грн грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Одеського торговельно-економічногофахового коледжу задовольнити частково.

Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від01липня 2024року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши стягнуту з Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (код ЄДРПОУ 44433692) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2024 року по 01.07.2024 року з 51529 грн 68 копійок до 32312 грн 13 копійок.

Доповнити абзац четвертий резолютивної частини рішення суду після слів "копійок" наступним "визначенийбез утриманняподатків,зборів,інших обов`язкових платежів".

Відмовити Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу у повороті виконання рішення суду.

Компенсувати Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1995,90 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В.Назарова