Ухвала

від 20.01.2025 по справі 686/18337/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18337/24

Провадження № 22-з/820/9/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради про визнання протиправним звільнення та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради (далі - Департамент) про визнання протиправним звільнення та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовну заяви мотивовано тим, що він працював на посаді директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» на яку призначений згідно контракту від 27.08.2020 року.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання частини щорічної основної відпустки, та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Цього ж дня він подав заяву про звільнення з посади директора шляхом переведення на посаду вчителя технологій та інформатики, за власним бажанням. Проте, остання заява була написана ним у хворобливому стані, під тиском несприятливих обставин, а саме, до дня звільнення на директора неодноразово чинився тиск посадовими особами департаменту, проводилися численні перевірки під надуманим приводом, відстежувалося місце перебування директора та підлеглих, про що колектив навчального закладу зазначив у колективному зверненні.

У подальшому 11 червня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу Департаменту письмову заяву про відкликання попередньої заяви про звільнення за власним бажанням та продовження роботи на посаді директора, однак вказана заява розглянута не була і жодної відповіді він не отримав.

Наказом №152-к від 31 травня 2024 року, ОСОБА_1 18 червня 2024 року був звільнений з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» у зв`язку з переведенням на посаду вчителя технологій та інформатики комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» комунального закладу, за п.5 ст.36 КЗпП України.

Позивач вважає його звільнення незаконним, оскільки до закінчення встановленого законом двотижневого строку письмово відкликав раніше подану ним заяву про звільнення за власним бажанням, крім того, станом на день звільнення він перебував у стані тимчасової непрацездатності. Вважає неправильним посилання в наказі про звільнення, як на підставу припинення трудових відносин, на п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України переведення працівника за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Також зазначає, що даним звільненням йому було завдано моральну шкоду, оскільки ОСОБА_1 близько 10 років працював на посаді директора Ліцею №13, свої обов`язки виконував вчасно та старанно, проте системний тривалий тиск на позивача коштував йому здоров`я, а незаконне звільнення з посади завдало значного удару по авторитету керівника, поставило його у принизливе становище. У позивача порушилися нормальні життєві і ділові зв`язки, взаємовідносини із трудовим колективом та іншими учасниками освітнього процесу.

Посилаючись на зазначене, а також заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» з 18 червня 2024 року та скасувати наказ в.о. Директора Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради №152-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на посаді директора «Ліцей №13 Хмельницької міської ради»;

- стягнути із Департамента освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу за період із дня звільнення по день прийняття рішення у справі;

- стягнути із Департамента освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням, у розмірі 10000 грн.

- вирішити питання судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» з 18 червня 2024 року. Скасовано наказ в.о. директора Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради від 31 травня 2024 року №152-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради».

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101208 грн. 50 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь держави судовий збір в сумі 3633 грн. 60 коп.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року апеляційну скаргу Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінено.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73659,99 грн.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1947,80 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Прядуна Р.В., звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 8000 грн. посилаючись на те, що він поніс ці витрати у зв`язку з переглядом рішення у справі.

Представник відповідача клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 не подавав.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 04 листопада 2024 року (далі Договір), укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Прядуном Р.В., додатковим договором до договору про надання правничої допомоги від 04 листопада та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1081947 від 04.11.2024 року адвокат Прядун Р.В. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в апеляційному суді під час перегляду рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №686/18337/24.

За актом приймання-передачі послуг від 25 грудня 2024 року сторони погодили, що загальний розмір фіксованого гонорару за надання професійної правничої допомоги становить 8000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами другою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ?...? ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз`яснив, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного Бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи на підставі ?...? ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування цих витрат.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які подаються учасником справи до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (за умови, що до закінчення судових дебатів учасник справи зробив про це відповідну заяву).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 зауважив, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. З урахуванням цього принципу: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі №346/2744/21.

На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді ОСОБА_1 подав письмові докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 04.11.2024 року, додаткову угоду від 04.11.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 25 грудня 2024 року. Зазначені докази існували на час перегляду Хмельницьким апеляційним судом рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №686/18337/24.

Натомість, заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

Тому заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 81, 137, 141, 270, 367, 381, 389, 391 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк