Ухвала

від 20.01.2025 по справі 420/40610/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/40610/24

УХВАЛА

20 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗК+» про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні.

Ухвалою від 06.01.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

17.01.2025 року від представника позивача на виконання ухвали суду надано до суду зокрема заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що 18 вересня 2023 року Позивач дізналася про порушення її прав, після того як її представник Тарасенко О.Ю., звернувшись до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича (далі - Відповідач) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, відкритих відносно Позивача, у той же день отримала для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження №70214882, в якому об`єднані виконавчі провадження №66058036, №70210117, №70211798.

З урахуванням цих обставин, 28 вересня 2023 року Позивач скерував позовну заяву про визнання протиправними дій приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича в порядку ст. 287 КАС України до Одеського окружного адміністративного суду, якій присвоєно номер справи - 420/26429/23. Однак, за результатами апеляційного та касаційного перегляду справи №420/26429/23 було встановлено факт того, що Позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права, підтвердженням чого слугує постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року.

Отже, зважаючи на відсутність у Позивача до 08 вересня 2023 року можливості належним чином ознайомитись із матеріалами зведеного виконавчого провадження №70214882 через перебування за межами України у зв`язку з військовими діями на території України та побоювання за власне життя та здоров`я; відсутність необхідних матеріалів у Автоматизованій системі виконавчого провадження, а також на відмову в задоволенні позову по справі № 420/26429/23 через обрання не ефективного засобу захисту порушених прав та неможливість реалізувати такий спосіб захисту як рецензування звіту з оцінки через закриття виконавчого провадження, у Позивача немає ніякого іншого ефективного засобу для юридичного захисту своїх порушених прав як скерувати позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду про визнання дій приватного виконавця Носенко Сергія Борисовича протиправними та скасування результатів оцінки майна - земельних ділянок за кадастровими номерами 5121084800:01:001:0150; 5121084800:01:001:0151; 5121084800:01:001:0143; 5121084800:01:001:0144; 5121084800:01:001:0156; 5121084800:01:001:0154, 5121084800:01:001:0147, 5121084800:01:001:0158, 5121084800:01:001:0149, 5121084800:01:001:0148, 5121084800:01:001:0153, 5121084800:01:001:0146; 5121084800:01:001:0152; 5121084800:01:001:0155.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Дані норми КАС України встановлюють, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з матеріалів справи 18.09.2023 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Та в той же день нею були отримані для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження №70214882, в якому об`єднані виконавчі провадження №66058036, №70210117, №70211798.

Проте до суду позивач через свого представника звернулась лише 30.12.2024 року.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Також чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже представник позивача вказує про те, що позивач не могла вчасно (в межах десятиденного строку) звернутись з позовом, оскільки лише 06.12.2024 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року було встановлено факт того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Так, судом встановлено, що 27.03.2024 року представником позивача за допомогою свого електронного кабінету подано касаційну скаргу у справі №420/26429/23.

06.12.2024 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №420/26429/23 від 06 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Тарасенко Оксана Юріївна, залишено без задоволення.

Водночас, як вбачається з розділу «Статус доставки в ЕС» комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вищенаведену постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року, отримано в електронному кабинеті адвокаткою Тарасенко Оксана Юріївна 07.12.2024 року.

Поряд з цим суд враховує, що 07.12.2024 року припадає на вихідний день, а тому відлік часу з якого починає спливати строк звернення на оскарження починається з 09.12.2024 року. Таким чином останній день в який можливо було звернутися позивачу (представнику позивача з урахуванням наведених представником позивача обставин у заяві про поновлення строку) в межах десятиденного строку є 19.12.2024 року.

Натомість, як вже зазначалось раніше, представник позивача звернулась з позовом у цій справі 420/40610/24 лише 30.12.2024 року, тобто с пропуском десятиденного строку звернення до суду.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. При цьому стороною позивача на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/40610/24, як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Тулби Тетяни Іванівни про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗК+» про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяЕ.А.Іванов