Постанова

від 04.03.2025 по справі 420/40610/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40610/24

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ДЗК+ про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ДЗК+, в якій просила суд визнати протиправними дії та скасувати експертні грошові оцінки у зведеному виконавчому провадженні №70214882.

Дослідивши адміністративний позов в межах ч.1 ст.171 КАСУ на предмет дотримання ст.ст.160, 161, 123 КАСУ, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення його без руху.

17.01.2025 року від представника позивача на виконання ухвали суду надано до суду зокрема заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що 18 вересня 2023 року Позивач дізналася про порушення її прав, після того як її представник Тарасенко О.Ю., звернувшись до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича (далі - Відповідач) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, відкритих відносно Позивача, у той же день отримала для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження №70214882, в якому об`єднані виконавчі провадження №66058036, №70210117, №70211798.

З урахуванням цих обставин, 28 вересня 2023 року Позивач скерував позовну заяву про визнання протиправними дій приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича в порядку ст. 287 КАС України до Одеського окружного адміністративного суду, якій присвоєно номер справи - 420/26429/23. Однак, за результатами апеляційного та касаційного перегляду справи №420/26429/23 було встановлено факт того, що Позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права, підтвердженням чого слугує постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року.

Отже, зважаючи на відсутність у Позивача до 08 вересня 2023 року можливості належним чином ознайомитись із матеріалами зведеного виконавчого провадження №70214882 через перебування за межами України у зв`язку з військовими діями на території України та побоювання за власне життя та здоров`я; відсутність необхідних матеріалів у Автоматизованій системі виконавчого провадження, а також на відмову в задоволенні позову по справі № 420/26429/23 через обрання не ефективного засобу захисту порушених прав та неможливість реалізувати такий спосіб захисту як рецензування звіту з оцінки через закриття виконавчого провадження, у Позивача немає ніякого іншого ефективного засобу для юридичного захисту своїх порушених прав як скерувати позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду про визнання дій приватного виконавця Носенко Сергія Борисовича протиправними та скасування результатів оцінки майна - земельних ділянок за кадастровими номерами 5121084800:01:001:0150; 5121084800:01:001:0151; 5121084800:01:001:0143; 5121084800:01:001:0144; 5121084800:01:001:0156; 5121084800:01:001:0154, 5121084800:01:001:0147, 5121084800:01:001:0158, 5121084800:01:001:0149, 5121084800:01:001:0148, 5121084800:01:001:0153, 5121084800:01:001:0146; 5121084800:01:001:0152; 5121084800:01:001:0155.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача Тулби Тетяни Іванівни про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ДЗК+ про визнання протиправними дії та скасування експертних грошових оцінок у зведеному виконавчому провадженні повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Тулба Т. І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що 28 вересня 2023 року Позивач скерувала позовну заяву про визнання протиправними дій приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича в порядку ст. 287 КАС України до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 420/26429/23). Однак, за результатами апеляційного та касаційного перегляду справи №420/26429/23 було встановлено факт того, що Позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права

Судом першої інстанції проігноровано, що зведене виконавче провадження № 70214882, в межах якого оскаржуються дії приватного виконавця ОСОБА_2 наразі закрите, а майно реалізовано. Таким чином, застосування спеціального десятиденного строку є досить формальним, оскільки не впливає на хід виконавчого провадження. Вказує про надмірний формалізм. Вказує, що у зв`язку з перебуванням Апелянта закордоном в Італії, вона не має можливості постійно перебувати на зв`язку й відповідно не могла бути вчасно обізнаною про результат касаційного перегляду справи № 420/26429/23. Так, враховуючи зазначене, Апелянт вийшла на зв`язок зі мною, Тарасенко Оксаною Юріївною, (як з її представником) лише 19 грудня 2024 року й відповідно в зазначену дату дізналася про результати касаційного перегляду справи № 420/26429/23 за матеріалами якого було встановлено факт того, що Позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, керуючись п. 3 ч. 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині того, що адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта та тим фактом, що я, як Адвокат, не була обізнана про рішення клієнта щодо подання чи неподання нової позовної заяви - Апелянтом було пропущено строк на звернення до суду із позовною заявою по справі № 420/40610/24.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду, а позивачем не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому прийшов до висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/40610/24, як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.

За приписами пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Отже, аналіз вищенаведених норм дає свідчить про алгоритм дій суду при отриманні позовної заяви, зокрема, суддя, отримавши позовну заяву перевіряє її на відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення доказів поважності причин його пропуску.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Положеннями п.1 ч. 2 ст. 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений ст. 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої ст. 74 Закону № 1404-VIII. рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до суду чітко обмежений нормами КАС України, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування експертних грошових оцінок земельних ділянок у зведеному виконавчому провадженні.

Так, судом враховано, що на спірні правовідносини поширюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в значені ст. 287 КАС України, за правилами п.1 ч.2 якої позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, доводи апелянта що оскільки зведене виконавче провадження № 70214882, в межах якого оскаржуються дії приватного виконавця закрите, то застосування спеціального десятиденного строку є досить формальним, не вказують на неможливість застосування десятиденного строку звернення до суду, а тому є такими що не беруться до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.09.2023 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

В той же день нею були отримані для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження №70214882, в якому об`єднані виконавчі провадження №66058036, №70210117, №70211798. Проте до суду позивач через свого представника звернулась лише 30.12.2024 року.

Так, у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує про те, що позивач не могла вчасно (в межах десятиденного строку) звернутись з позовом, оскільки лише 06.12.2024 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року було встановлено факт того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

З цими ж підставами апелянт позв`язує пропуск строку звернення до суду й у апеляційній скарзі, при цьому також зазначає, що у зв`язку з перебуванням апелянта закордоном, вона не має можливості постійно перебувати на зв`язку й відповідно не могла бути вчасно обізнаною про результат касаційного перегляду справи № 420/26429/23, а вийшовши на зв`язок з адвокатом про рішення касаційного суду дізналася 19.12.2024 року та виявила бажання подання позовної заяви, у зв`язку з чим було пропущено строк звернення до суду.

З даного приводу, визначаючись щодо поважності причин пропуску строку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Апеляційний суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Апеляційний суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Позивач не заперечує обставини пропуску строку звернення з даними позовними вимогами, однак сфокусував свої доводи щодо поважності причин пропуску строку лише на результатах касаційного перегляду справи № 420/26429/23 за матеріалами якого було встановлено факт того, що Позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

З матеріалів справи встановлено, що 06.12.2024 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №420/26429/23 від 06 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Тарасенко Оксана Юріївна, залишено без задоволення.

Судом першої інстанції правомірно звернуто увагу, що з розділу Статус доставки в ЕС комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що вищенаведену постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 420/26429/23 від 06 грудня 2024 року, отримано в електронному кабінеті адвокатом Тарасенко Оксана Юріївна 07.12.2024 року.

Поряд з цим 07.12.2024 року припадає на вихідний день, а тому відлік часу з якого починає спливати строк звернення на оскарження починається з 09.12.2024 року. Таким чином останній день в який можливо було звернутися позивачу (представнику позивача з урахуванням наведених представником позивача обставин у заяві про поновлення строку) в межах десятиденного строку є 19.12.2024 року, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на обізнаність про рішення клієнта щодо подання чи неподання нової позовної заяви до 19.12.2024 року не вказує про поважність причин пропуску строку звернення до суду. В свою чергу відносини між адвокатом і клієнтом, зокрема в частині питання надання згоди на звернення до суду з позовом, роз`яснення щодо строків звернення є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. При цьому, договору про надання правової допомоги до суду не надано, та судом не може пересвідчитися в тому чи передбачає такий договір необхідність попереднього узгодження з замовником всіх етапів дій, які має намір вчинити адвокат.

Колегія суддів зазначає, що адвокат, перебуваючи на території України, міг скористатися наданими йому повноваженнями та вчинити необхідні дії, зокрема повідомити клієнта про наявність рішення касаційного суду, з метою вчасного подання позову до суду, однак цього не зробив.

Також колегія суддів зазначає, що позивач скористалася своїм правом на отримання правової допомоги, що свідчить про відсутність необхідності особистої присутності позивачки при оформленні та подачі позовної заяви у цій справі, а тому її перебування за кордоном не є поважною причиною пропуску строку.

В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, чого позивачем зроблено не було.

Враховуючи обставини справи, зазначені позивачем (апелянтом) причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.04.2021 року у справі № П/320/591/20 про те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 26.06.2018 року у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року у справі №576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що цей позов поданий з пропущенням установленого строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2025 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова