Рішення

від 20.01.2025 по справі 460/7810/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2025 року м. Рівне№460/7810/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (далі Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою від 23.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

03.08.2024 позивач подав уточнений позов разом із заявою про поновлення строку звернення до суду.

За змістом уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1301 від 13.06.2024 «Про результати службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 »; стягнути з військової частини НОМЕР_1 завдану моральну шкоду в розмірі 75000 гривень; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2024 року в повному обсязі.

Ухвалою від 09.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у відповідача всі наявні докази, які слугували підставою для прийняття спірного наказу, та встановлено строк для подання відзиву.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій. 01 червня 2024 року він дізнався про проведення службового розслідування відносно факту внесення відомостей в ЄРДР, а 14.06.2024 дізнався про винесену йому командиром військової частини НОМЕР_1 сувору догану від 13 червня 2024 року за вказаними вище матеріалами. Також його було позбавлено щомісячної премії за червень 2024 року в повному обсязі. Позивач вважає службове розслідування таким, що проведено з недотриманням вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ та Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС від 21.04.2020 № 347 (далі Порядок), а сам наказ командира вч НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 1301, виданий за результатами службового розслідування, таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Позивач зазначив, що серед імперативно визначених Порядком підстав та предметів службового розслідування відсутні такі як По факту внесення відомостей до ЄРДР. Законодавець імперативно встановив, що проведення службового розслідування відбувається до початку досудового розслідування, а не після такого початку, яким є внесення відомостей в ЄРДР. Окрім того проведення перевірки законності фактів внесення відомостей до ЄРДР, а також встановлення наявності події злочину, його розслідування встановлення самої події кримінального правопорушення, доказ вини або невинуватості особи в його вчиненні згідно вимог КПК України покладається саме на орган досудового та прокурора, а в подальшому, якщо такі відомості знайдуть підтвердження в ході проведення досудового розслідування - судом. Таким чином, призначаючи службове розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР, командир військової частини перевищив свої службові повноваження, перебрав на себе повноваження органу досудового розслідування, присвоївши повноваження, які йому законом не надані.

Також позивач звертає увагу на невідповідність висновку службового розслідування вимогам Порядку. Зокрема, що 10.06.2024 його було викликано до ТВО командира роти аеророзвідки спеціального призначення ОСОБА_2 для дачі пояснень щодо факту внесення відомостей до ЄДР. Позивач надав вичерпні пояснення щодо того, що не скоював ніяких протиправних дій 29.05.2024 та взагалі знаходився в цей час на лікуванні, надавши довідку про тимчасову непрацездатність. Однак вказані обставини його перебування на лікуванні не встановлені або не спростовані матеріалами службового розслідування та не відображені у висновку службового розслідування, хоча мають суттєве значення. Посилання на те, що позивач орієнтовно о 15:00 наніс декілька ударів руками в обличчя гр. ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілій умисні легкі тілесні ушкодження. Однак матеріали службового розслідування будь-яких доказів зазначеного не містять; встановлений в розслідуванні час суттєво не співпадає з часом, вказаним у витягу з ЄРДР (14:00). Щодо відмови від виконання вимог працівників ДБР пройти перевірку на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, зазначив, що відповідне право надано особі КПК України, а тому не може бути поставлене йому у вину. Всупереч Порядку, не встановлено умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків. Крім цього, позивач вказує на неузгодженість зазначених в резолютивній частині висновку причин та пропозицій з інформацією про підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Позивач стверджує, що ТВО командира військової частини НОМЕР_1 якість та відповідність проведеного службового розслідування не перевірив, врахувавши пропозиції підпорядкованого командира, що призвело до видання протиправного наказу. Враховуючи наведене, а також те, що винність позивача та наявність самої події кримінального правопорушення на час видачі оскарженого наказу та на день подання позову не доведено, а інших правопорушень, які б могли слугувати підставою притягнення до відповідальності позивача матеріалами службового розслідування не встановлено та в наказі не наведено, позивач вважає, що оскаржений наказ видано передчасно, з порушенням вимог Конституції України та законів України, а тому такий наказ підлягає скасуванню.

Позовна вимога про виплату премії є похідною від вимоги про скасування оскаржуваного наказу. Зауважує, що про подію, яка стала предметом службового розслідування, командиру було відомо ще 30.05.2024. Покликається до п. 4 розділу ХVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, в частині, зокрема, що …військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач вказує, що за весь час проходження служби з 2022 року він демонстрував зразкову поведінку, сумлінно виконував всі накази командирів, неодноразово з високою ефективністю приймав участь у бойових діях. Отримав бойову травму контузію при захисті Батьківщини. Оскаржений наказ було оголошено всьому складу військової частини. Внаслідок публічного безпідставного приниження позивача як молодшого командира перед всім особовим складом військової частини та протиправного позбавлення позивача частини грошового утримання, він отримав велике нервове навантаження, внаслідок якого знову почав відчувати сильні болі в області шлунку, які викликані загостренням внаслідок нервових переживань ерозійного гастриту; внаслідок нервового стресу стала сильно боліти голова, він змушений був звернутися до невропатолога, який у висновку зазначив загострення хвороб: локалізоване порушення головного мозку; стан після ВЧТ (МВТ) з наявністю стійких цефалгій, центральної вестибулопатії; сенсоневральної приглухуватості, вираженого церебростенічного синдрому; інсомнії; ентезопатія хребта.

Ствердив, що протиправно проведене розслідування та позбавлення виплати премії викликало у позивача психологічні проблеми, він намагався скоїти самогубство, в нього почалися нервово-психологічні зриви. Всі ці прояви помітило командування та направило позивача на позачерговий огляд у відділення психологічного забезпечення. Психологи повністю підтвердили наведене вище та запропонували направити його на позачерговий огляд до психіатра. Внаслідок протиправних дій відповідача у позивача почалися психічні проблеми. Висновком Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 17.06.2024 у позивача діагностовано: посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, виражений цефалгічний та цереброанестичний синдроми з імсомнію; вертеброгенна дорсалгія. В подальшому позивачу надавалася невідкладна медична допомога в умовах стаціонарного лікування. Погіршення стану психічного здоров`я позивача зумовлене протиправними діями відповідача, які спричинили суттєві моральні страждання.

Також позивач зазначив, що щомісячна премія складає суттєво більшу частину місячного грошового забезпечення військовослужбовця, за червень 2024 року він отримав тільки 7258,22 грн, був позбавлений премії в сумі 21160,00 грн.

Підсумовуючи, позивач вказав, що йому завдано немайнових втрат, які спричинені моральними і фізичними стражданнями, які потягли за собою негативні зміни в житті: негативні переживання та спогади, тривогу, емоційні й тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей; призвело до потреби постійного відвідування лікарів з приводу відновлення стану свого здоров`я.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив повністю. Покликаючись до норм Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 квітня 2020 року № 347 (далі Порядок), відповідач на обґрунтування своїх заперечень звернув увагу, зокрема, на таке. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться в разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів; неправомірного застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки; порушення правил несення вартової або внутрішньої служб; розголошення змісту або втрати службових документів; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; установлення фактів завдання шкоди державі. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця. Згідно п. 4 розділу ІІ Порядку Службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, крім анонімних повідомлень, що містять відомості про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», якщо наведена в них інформація стосується конкретної особи, містить конкретні дані, які можуть бути перевірені; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір завданої шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, досудового розслідування, а також за рішенням суду. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника). 30.05.2024 т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ № 1187 «Про призначення службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 », відповідно до якого 30.05.2024 до військової частини надійшла інформація, що стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за № 62024100120000479 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, заступнику командира роти по роботі з особовим складом лейтенанту ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування з 30.05.2024 по 29.06.2024. Таким чином, положення п. 2 Порядку передбачають можливість призначення службового розслідування в інших випадках, окрім встановлених пунктом 1, з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця. Отже, твердження позивача про відсутність підстав для призначення службового розслідування не ґрунтується на нормах законодавства. Окрім цього, відповідач заперечив твердження позивача про те, що командир перевищив свої службові повноваження та перебрав повноваження органу досудового розслідування. Зазначив, що службове розслідування було призначене в межах наданих Дисциплінарним статутом та Порядком повноважень командира. Зауважив, що описова частина висновку службового розслідування містить час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки, викладено обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування. Висновок також містить посилання на норми законодавства, які порушив військовослужбовець, а також вбачається причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та їх наслідками, пояснення військовослужбовця відображають його ставлення до вчиненого. Таким чином, твердження позивача про невідповідність описової частини висновку службового розслідування вимогам вищевказаного Порядку є такими, що не виповідають дійсності. Також вказав, що в дійсності висновок службового розслідування містить описку у прізвищі, ініціалах та званні військовослужбовця, стосовно якого призначене таке службове розслідування, однак сам висновок в цілому, а також матеріали службового розслідування підтвердження (докази) внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України до ЄРДР, що зокрема підтверджується копією витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.05.2024 № 62024100120000479, в якому зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача. Отже твердження позивача про те, що нібито не зрозуміло, які ж саме вимоги військової присяги, ст. 11, 16 Статуту та ст. 4 Дисциплінарного статуту порушені, є безпідставними. Покликаючись до практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, відповідач зауважив, що хоча притягнення ОСОБА_1 наказом від 13.06.2024 № 1301 до дисциплінарної відповідальності і є похідним від внесення відомостей стосовно дій останнього до ЄРДР, однак ґрунтується на окремих, самостійних правових підставах. Крім того, вказав, що, видаючи наказ про результати службового розслідування від 13.06.2024 № 1301, ВЧ НОМЕР_1 діяла в межах своїх дискреційних повноважень та не порушувала ні прав, ні інтересів позивача. Також, зазначив, що позивач не надав суду доказів та не виклав у позові обґрунтувань, з яких можна було б встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та станом здоров`я позивача. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказав на необґрунтованість доводів відповідача. Зокрема, зазначив, що у висновку вказано, що подія сталася у під`їзді, але жодних доказів вказаного матеріали розслідування не містять, не вказано в якому саме під`їзді, натомість в витягу з ЄРДР вказана тільки адреса можливої події, якщо така подія відбувалася. Крім того, відзив не містить пояснень, чому розслідуванням всупереч Порядку не встановлено перебування позивача в момент події на лікуванні у ТМО МВС, вказану обставину відзивом не спростовано. Твердження представника відповідача про те, що зазначення у резолютивній частині висновку іншого військового звання, прізвища та ініціалів правопорушника є опискою, не заслуговує на увагу суду, так як не підкріплено належними та допустимими доказами. Проте вказане свідчить про суттєві порушення в проведенні розслідування. Зауважив, що помилки або описки в резолютивній частині, які звинувачують особу у вчиненні кримінального правопорушення, недопустимі, а механізм їх усунення Порядком не визначено взагалі. Вважає, що позивача притягнуто не за дисциплінарне правопорушення, а саме за початок розслідування можливого вчинення кримінального правопорушення, а висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ в свою чергу також стосується саме можливого майбутнього встановлення вини, або невинуватості позивача внаслідок належного виконання органом досудового розслідування та судом завдань кримінального провадження.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що предметом оскарження за позовом є наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 1301 «Про результати службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 », у якому зазначено посилання на норми, за порушення яких ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема: ст. 12 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (не доповідь безпосередньому начальникові про встановлені у службовому розслідувані обставини), ст. 4 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України». При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноважень суб`єкта його накладення. Крім того, положення Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень. Вказав, що позивач помилково зазначає про ототожнення кримінального правопорушення і дисциплінарного правопорушення, у той час як проведене розслідування та винесений наказ стосуються саме дисциплінарного правопорушення та відповідальності військовослужбовця за його вчинення. Щодо позбавлення позивача премії, вказав, що оскільки висновок службового розслідування затверджено у червні 2024 року, то позивача було позбавлено премії за червень 2024 року правомірно. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та станом здоров`я військовослужбовця. Навпаки, додані до позову документи дають змогу встановити, що стан здоров`я виник у зв`язку з перенесеними травмами під час участі у бойових діях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У додаткових письмових поясненнях сторони підтримали свої доводи та аргументи, викладені у заявах по суті справи.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 30.11.2022 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 Національній гвардії України на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2022 №369.

30.05.2024 до ВЧ НОМЕР_1 надійшла інформація, що 29.05.2024 Другим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №62024100120000479 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.

У зв`язку з чим та з метою з`ясування причин і умов такого факту командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 30.05.2024 №1187 «Про призначення службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 ».

12.06.2024 за наслідками проведеного службового розслідування було складено висновок службового розслідування.

13.06.2024 на підставі вказаного висновку т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №1301, яким за порушення вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді "суворої догани".

Вважаючи такий наказ ВЧ НОМЕР_1 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Частиною другою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч. 2 розділу Вступ Статуту).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема, Національної гвардії України (ч. 4 розділу Вступ Статуту).

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII та ч. 1 ст. 3 Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 4 Статуту).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі Дисциплінарний Статут), яким неухильно керуватися усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг (ч. 1 Вступу).

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема, Національної гвардії України (ч. 4 Вступу).

Статтею 11 Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Отже, відповідно до вимог Статуту, дисциплінованість є обов`язком кожного військовослужбовця.

При цьому, згідно зі статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Дисциплінарного Статуту).

За змістом статті 3 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного Статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частинами першою та третьою статті 5 Дисциплінарного Статуту за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Статтею 45 Дисциплінарного Статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного Статуту).

Згідно зі ст. 85 Дисциплінарного Статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (ч. 1).

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (ч. 2).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (ч. 4).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (ч. 4).

Підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов`язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань, визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020 № 347 (в редакції, чинній на час прийняття спірного наказу; далі - Порядок №347).

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку №347 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством, та визначення ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено це правопорушення, а також з`ясування інших обставин, пов`язаних з таким порушенням.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування проводиться в разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів;

неправомірного застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки;

порушення правил несення вартової або внутрішньої служб;

розголошення змісту або втрати службових документів;

установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань;

установлення фактів завдання шкоди державі.

Службове розслідування призначається командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця (п. 2 розділу ІІ Порядку №347).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №347 передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника).

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку №347 рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

Командир (начальник) зобов`язаний призначити службове розслідування не пізніше дня, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, для з`ясування обставин, за яких вони сталися (абз. 1 п. 4 розділу ІІІ Порядку №347).

За змістом п. 5 розділу ІІІ Порядку №347 службове розслідування призначається письмовим наказом, у якому зазначаються: підстави для призначення службового розслідування; прізвище, ім`я, по батькові особи, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено), та її посада; мета проведення службового розслідування; дати початку та закінчення проведення службового розслідування; посадова особа, якій доручено проведення службового розслідування, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); матеріально-технічне забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування (за потреби).

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено військовослужбовцю офіцерського складу. У разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (абз. 1 п. 6 розділу ІІІ Порядку №347).

Строки проведення службового розслідування визначені розділом ІV Порядку №347, згідно з яким службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) (абз. 1 п. 1).

Початок службового розслідування визначається з дати видання наказу про його призначення (п. 2).

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження командиром (начальником), який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) (п. 3).

Строк проведення службового розслідування не включає часу перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або часу відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п. 4).

Як встановлено судом з матеріалів справи, 30.05.2024 т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 видав наказ №1187 «Про призначення службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 », яким заступнику командира роти по роботі з особовим складом лейтенанту ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування з 30.05.2024 по 29.06.2024.

Підставою для призначення службового розслідування слугувало те, що 30.05.2024 до ВЧ НОМЕР_1 надійшла інформація, що стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №62024100120000479 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, яка доведена до т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 рапортом лейтенанта ОСОБА_6 від 30.05.2024.

Метою проведення службового розслідування є з`ясування причин та умов факту внесення таких відомостей до ЄРДР.

Таким чином, наказ про призначення службового розслідування виданий командиром, який має право видавати письмові накази та притягати позивача до дисциплінарної відповідальності, у день, коли йому стало відомо про подію, що слугувала підставою для його прийняття.

Такий наказ містить підстави для призначення службового розслідування; особу, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено); мету проведення службового розслідування; дати початку та закінчення проведення службового розслідування; посадову особа, якій доручено проведення службового розслідування.

Відтак, зазначений наказ від 30.05.2024 №1187 відповідає вимогам розділів ІІ та ІІІ Порядку №347.

Перевіряючи підстави, які передували проведенню службового розслідування відносно позивача та слугували підставою для його проведення, суд встановив, що 29.05.2024 Вишгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області було затримано військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 , стосовно якого 29.05.2024 о 17:43 год. Другим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження за №62024100120000479) про повідомлення про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження за №62024100120000479 від 29.05.2024) 29.05.2024 близько 14:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наніс декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив останній умисні тілесні ушкодження.

Як стверджує відповідач у відзиві, службове розслідування призначене з метою уточнення причин та умов внесення до ЄРДР відомостей за №62024100120000479 про вчинення позивачем 29.05.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вказану мету проведення службового розслідування відображено в констатуючій частині наказу від 30.05.2024 №1187, яка відповідає умовам, зазначеним у п. 2 розділу ІІ Порядку №347, в разі яких воно може бути призначене командиром (начальником).

Враховуючи викладене, покликання представника позивача на відсутність підстав для проведення службового розслідування, передбачених п. 1 розділу ІІ Порядку №347, та про перевищення командиром військової частини своїх службових повноважень при призначенні службового розслідування по факту внесення відносно позивача відомостей до ЄРДР, суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Щодо аргументів представника позивача, з покликанням на абзац 1 пункту 8 розділу І Порядку №347, про те, що «…законодавець імперативно встановив, що проведення службового розслідування відбувається до початку досудового розслідування, а не після такого початку, яким є внесення відомостей в ЄРДР» слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 розділу І Порядку №347 якщо під час проведення службового розслідування буде встановлено, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир (начальник), який призначив службове розслідування, письмово повідомляє про це органу досудового розслідування.

При цьому, зміст пункту 8 розділу І Порядку №347 не містить вказівок щодо дій командира (начальника) після початку досудового розслідування, чи внесення відомостей до ЄРДР про правопорушення військовослужбовця.

Суд зауважує, що вказана норма визначає саме обов`язок командира (начальника) повідомити орган досудового розслідування про правопорушення військовослужбовця з ознаками кримінального правопорушення, а не заборону проведення службового розслідування після внесення відомостей в ЄРДР щодо такого правопорушення та початку досудового розслідування.

Таким чином, висновки представника позивача, зроблені за наслідками аналізу тексу абзацу 1 пункту 8 розділу І Порядку №347, є хибними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що службове розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 призначене т.в.о. командира (начальника) у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо тверджень представника позивача про те, що висновок службового розслідування не відповідає Порядку №347, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія або правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; порушення норм законодавства або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків; наявність шкоди (у разі виявлення факту заподіяння шкоди державі - у чому полягає така шкода, її розмір, причини виникнення, а також винні особи).

Згідно з п. 1 розділу VІІ Порядку №347 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який має містити вступну, описову та резолютивну частини.

За змістом пунктів 2, 3 та 4 розділу VІІ Порядку №347 у вступній частині висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ініціали особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені під час проведення службового розслідування відомості про: обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) вчинено правопорушення або які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посаду, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема про наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; військове майно (грошові кошти), якому завдано шкоду, та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого. В описовій частині також зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються надані ними результати службового розслідування.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: інформація про підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) конкретного дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 7 розділу VІІ Порядку №347 висновок службового розслідування підписується особами, які проводили службове розслідування, та візується посадовою особою юридичної служби. У разі встановлення порушення порядку проведення службового розслідування та/або вимог законодавства посадова особа юридичної служби надає свої письмові заперечення, які долучаються до матеріалів службового розслідування. Після підписання висновок службового розслідування подається на затвердження командиру (начальнику), який призначив службове розслідування.

До матеріалів службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування (п. 8 розділу VІІ Порядку №347).

Як встановлено судом з матеріалів справи, за результатами проведеного службового розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 12.06.2024 складено висновок службового розслідування.

У вступній частині висновку службового розслідування зазначені посада, звання, прізвище, ініціали особи, яка проводила службове розслідування - т.в.о. командира роти аеророзвідки спеціального призначення лейтенант ОСОБА_4 , а також підстави для проведення службового розслідування наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.05.2024 №1187, вимоги Порядку №347 та ст. 85 Дисциплінарного Статуту по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 .

В описовій частині висновку відображено: посаду, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові позивача, його персональні дані: дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, його характеристику; обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; вимоги законодавства, які було порушено.

Зокрема, в ході службового розслідування встановлено, що 29.05.2024 орієнтовно о 15:00 год., перебуваючи в під`їзді будинку по АДРЕСА_1 , молодший сержант ОСОБА_1 наніс декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілій умисні легкі тілесні ушкодження. На вимогу працівників Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про перевірку на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння молодший сержант ОСОБА_1 написав письмову відмову. 29.05.2024 о 17:38 Другим слідчім відділом Територіального управління ДБР, розташованого y місті Києві, було внесено відомості до ЄРДР № 62024100120000479.

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 повідомив:

"29 травня 2024 року я після відвідування ТМО МВС на підставі направлення лікаря отримав план лікування гастриту, який виник в мене в період проходження служби та виконання бойових завдань та отримавши звільнення від виконання службових обов`язків для проходження лікування (лікарняний) повернувся в квартиру яку я тимчасово орендую за адресою: АДРЕСА_2 . Так як я весь день відчував сильний біль у шлунку, сильний головний біль та запаморочення, а також підвищене нервове збудження, які виникають в мене систематично внаслідок отримання мною при виконанні бойового завдання травми голови (наслідки мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, струсу головного мозку з астено-невротичним синдромом з інсомнією, акубаротравми з хронічною лівобічною сенсоневральною приглуховатістю, центральною вестибулярною дисфункцією, гіпертонічною хворобою 1 ступеню та порушення відділу вестибулярного аналізатора 2 ступені) я після прийняття призначеного лікування ліг на ліжко та заснув. Ближче до вечора (точний час я не пам`ятаю) в двері моєї квартири грімко постукали і я практично не проснувшись відкрив двері. Мене повалили на землю та одягли кайданки на руки. В подальшому мені роз`яснили, що мене затримано в квартирі поліцейськими та буде доставлено до відділу поліції для вчинення подальших дій. Після доставки мене у відділ поліції мене в кайданках помістили в камеру для затриманих відібравши телефон. Мої прохання надати мені можливість зателефонувати адвокату, або надати мені адвоката для надання правової допомоги були поліцією проігноровані. Через деякий час до приміщення поліції прибула особа, яка представилася мені працівником органу досудового розслідування Державного бюро розслідувань та практично одночасно прибув ТВО командира роти, який підтвердив мені повноваження працівника ДБР та необхідність виконувати його законні вимоги. Я знову звернувся з проханням надати мені можливість поговорити з адвокатом, проте моє прохання залишилося без задоволення працівником ДБР. В подальшому вказаний працівник почав вимагати від мене здати свої біологічні зразки для проведення експертизи. В зв`язку з тим, що мені не було надано адвоката при затриманні, я на законних підставах відмовився від здачі біологічних зразків для проведення експертизи, використавши надане мені законодавством таке право. Хочу повідомити, що я не відмовляюсь від здачі своїх біологічних зразків в любий зручний для керівництва день та час у передбачений законом спосіб. Також повідомляю, що я 29.05.2024 не вживав алкогольні напої та будь які препарати, обіг яких заборонений або обмежений, а також не вчиняв будь яких заборонених законом протиправних дій, принаймні я про них не пам`ятаю".

Отже, підставою для внесення відомостей до ЄРДР № 62024100120000479 є неправомірне застосування військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 29.05.2024 заходів фізичного впливу (нанесення легких тілесних ушкоджень) до громадянки ОСОБА_3 .

При цьому, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 , покликаючись на те, що в зазначений день перебував на лікуванні в Державній установі «ТМО МВС України по м.Києву та Київської області», а також на те, що не пам`ятає про вчинення будь яких заборонених законом протиправних дій, заперечив свою причетність до вищевказаної події.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що обставини перебування позивача 29.05.2024 на лікуванні не встановлені або не спростовані матеріалами службового розслідуванням та не відображені у висновку службового розслідування хоча.

На підтвердження вказаних обставин надав довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної Гвардії України №086462, видана 28.05.2024 Державною установою «ТМО МВС України по м. Києву та Київської області», за змістом якої військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 , зокрема, у період з 28.05.2024 по 31.05.2024 перебував на амбулаторному лікуванні.

Суд критично оцінює вищевказані покликання представника позивача як на підставу порушення порядку проведення відповідачем службового розслідування. Суд вважає, що факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні (медична допомога, яку пацієнт отримує без госпіталізації до лікарні) не спростовує факту вчинення правопорушення, яке слугувало підставою для внесення відомостей до ЄРДР № 62024100120000479, а в подальшому і проведення ВЧ НОМЕР_1 службового розслідування.

Враховуючи підставу проведення службового розслідування, суд відхиляє як безпідставні покликання представника позивача на неправильність зазначення у висновку службового розслідування часу (15:00 год. замість 14:00 год.), зазначення громадянки ОСОБА_3 потерпілою та щодо відмови позивача на вимогу працівника ДБР пройти перевірку на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, оскільки такі обставини у своїй сукупності не впливають на результати службового розслідування та не спростовують його висновків.

Як встановлено судом, в мотивувальній частині висновку службового розслідування вказано, що своїми діями військовослужбовець порушив вимоги Військової присяги, ст. 11, 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил Збройних Сил України, України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 Кримінального Кодексу України, а також те, що причиною даного факту є особиста недисциплінованість молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Зі змісту службової характеристики військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 від 07.06.2024, долученої до матеріалів службового розслідування, суд встановив, що під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 позивач зарекомендував себе наступним чином: особисту бойову готовність підтримує на задовільному рівні, задовільно володіє закріпленою за ним зброєю, тримає її справною, чистою, готовою до бою; тактику дій екіпажу в різних видах бою знає задовільно; військову справу вивчає не сумлінно, задовільно виконує свої службові обов`язки, не завжди засвоює все, чого навчають командири (начальники), для виконання завдань за призначенням потребує додаткової підготовки; не намагається вдосконалювати свої знання, уміння та навички за фахом; посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно) знає; не додержується правил військової дисципліни, допускає порушення форми одягу, додержується правил особистої та колективної гігієни; під час перебування за межами частини не одноразово порушував громадський порядок; безініціативний, допускає негідні вчинки і не стримує від них інших; не завжди виявляє повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, не додержується правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; не займається над підвищенням рівня фізичної підготовки; виконує правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержується правил пожежної безпеки; допускає порушення розпорядку дня військової частини; накази командирів (начальників) виконував не завжди точно та своєчасно, потребує додаткового контролю. Висновок: за своїми морально-діловими якостями молодший сержант ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає.

Викладене спростовує твердження представника позивача про те, що в супереч вимогам Порядку №347 в ході службового розслідування не було встановлено умов, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення.

Що ж до зазначення в останньому абзаці мотивувальної частини висновку службового розслідування звання, прізвища та ініціали іншого військовослужбовця (солдат ОСОБА_7 ), а не позивача, то суд розцінює це як описку при складанні тексту висновку (про що також зазначає відповідач у відзиві), адже службове розслідування проведене відносно молодшого сержанта ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також відносно події, в якій він є учасником - внесення відомостей до ЄРДР № 62024100120000479 стосовно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Зміст резолютивної частини висновку службового розслідування містить інформацію про підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування та пропозиції щодо закінчення службового розслідування, а також пропозиції щодо застосування до позивача конкретного дисциплінарного стягнення у вигляді "суворої догани".

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок службового розслідування відповідає вимогам пунктів 1, 2, 3, 4 та 7 розділу VІІ Порядку №347.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 розділу ІХ Порядку №347 командир (начальник), який призначив службове розслідування, розглядає висновок службового розслідування, усі інші матеріали службового розслідування та затверджує його.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено у вчиненні дисциплінарного правопорушення, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проєкт відповідного наказу.

Накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, здійснюється в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

За змістом статті 48 Дисциплінарного Статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Таким чином, командир при застосуванні до військовослужбовця дисциплінарного стягнення наділений повноваженнями на власний розсуд визначити вид такого стягнення в залежності від характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 13.06.2024 на підставі висновку службового розслідування від 12.06.2024 т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №1301, яким за порушення вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді "суворої догани".

Відповідно до ст. 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

За змістом ст. 4 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

На переконання суду, внесення відомостей до ЄРДР № 62024100120000479 стосовно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 про вчинення ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, затримання військовослужбовця у зв`язку з подією кримінального правопорушення Вишгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області давали відповідачу достатні та обґрунтовані підстави для висновку про недотримання позивачем військової дисципліни та, відповідно, про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку. При цьому суд підкреслює, що ні факт внесення означених відомостей до ЄРДР, ні факт затримання позивача Вишгородським РУП ГУ НП у Київській області, ні факт неповідомлення особисто позивачем свого безпосереднього командира про такі обставини, - позивачем не заперечуються та матеріалами справи не спростовуються.

За встановлених обставин суд вважає, що відповідач в межах своїх дискреційних повноважень застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх обставин, встановлених службовим розслідуванням, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо твердження представника позивача про передчасність оскарженого наказу слід зазначити про таке.

Вирішення питання про правомірність притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

У постанові від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на наведене, сам факт відкриття кримінального провадження не дає підстав вважати передчасним спірний наказ відповідача, позаяк за результатами проведення службового розслідування відповідач оцінював поведінку військовослужбовця через призму норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, безвідносно до кримінально-правової кваліфікації дій позивача.

Таким чином, за сукупністю наведеного, доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого наказу та не дають суду підстав для його скасування.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за червень 2024 року в повному обсязі, суд зазначає таке.

Згідно з довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» від 15.07.2024 №QAHLOK9VHNPGOJPR 12.07.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 7258,22 грн. Деталі операції: «Zarobitna platа».

Суд зауважує, що згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку позовна заява не містить вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної премії за червень 2024 року, містить лише вимогу про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому таку премію.

Разом з тим, як зазначив представник позивача у позовній заяві, позовна вимога про виплату премії є похідною від вимоги про скасування оскаржуваного наказу.

При цьому відповідач у запереченні на відповідь на відзив ствердив, що позивача було правомірно позбавлено премії за червень 2024 року у зв`язку з описаним вище висновком службового розслідування.

Отже, наведене дає суду підстави вважати, що сторона позивача та сторона відповідача пов`язують невиплату позивачу премії за червень 2024 року безпосередньо з фактом проведеного службового розслідування та виданим за його результатами спірним наказом.

Оцінюючи наведені учасниками справи аргументи в цій частині судового спору суд враховує таке.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція).

Згідно з п. 4 розділу XVII Інструкції командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок).

Згідно п. 1 розділу VII Порядку № 347 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування.

За обставинами цієї справи 30.05.2024 тво командира взводу аеророзвідки спеціального призначення лейтенант ОСОБА_8 звернувся з рапортом на ім`я тво командира військової частини НОМЕР_1 про те, що 29.05.2024 стало відомо про затримання правоохоронними органами військовослужбовця ОСОБА_1 , а також відкриття кримінального провадження 62024100120000479. Просив призначити службове розслідування щодо вказаної події.

Цього ж дня 30.05.2024 наказом № 1187 командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Згідно з висновком службового розслідування, службове розслідування, яким підтверджено факт внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 , запропоновано вважати закінченим та підписано особою, яка проводила службове розслідування, 12.06.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 1301 службове розслідування по факту внесення відомостей до ЄРДР стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 наказано вважати закінченим.

З урахуванням наведеної хронології та тієї обставини, що подія кримінального правопорушення, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, мала місце 29.05.2024, суд вважає, що відповідач саме з моменту закінчення відповідного службового розслідування був достеменно обізнаний з фактом вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку, що в подальшому й слугувало підставою для позбавлення позивача виплати премії за червень 2024 року. Адже відповідач призначив службове розслідування саме з метою встановити наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки. В разі непідтвердження службовим розслідуванням факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку були б відсутніми й підстави для невиплати премії.

Оскільки під час судового розгляду справи не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу про результати службового розслідування, суд також вважає відсутніми підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу премію за червень 2024 року. Отже така позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то така вимога також є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1301 від 13.06.2024.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з усталеною судовою практикою, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В ході судового розгляду справи в межах спірних правовідносин не встановлено протиправності поведінки відповідача щодо позивача. Відтак, на думку суду, погіршення стану здоров`я позивача та інші негативні наслідки, на які вказується у позові, об`єктивно не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваним наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у справі, що розглядається, відсутні.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати премії, а також відшкодування шкоди (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Н.О. Дорошенко