Ухвала

від 20.01.2025 по справі 500/213/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/213/25

20 січня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Теребовлянської окружної прокуратури , в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України , Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Підволочиської селищної ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Підволочиської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не винесення на розгляд сесії Підволочиської селищної ради подань Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 15.09.2023 № 1095 та від 28.09.2023 № 1133 про віднесення земельних ділянок до самозалісених та зобов`язання розглянути на сесії ради зазначені подання та прийняти за результатами їх розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дана позовна заява не відповідає вимогам КАС України.

Частиною 3 статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Крім того, статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Так, згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно із частинами 3, 4 статті 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм слідує, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Отже, наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява№ 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Правова позиція Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави, викладена в постановах №№ 924/1256/17, 924/1237/17, 926/03/18, 927/246/18.

Звертаючись з даним позовом до суду, керівник окружної прокуратури зазначив про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів після не розгляду селищною радою подань про віднесення земель до самозалісених, має кваліфікуватися як бездіяльність і призводить до порушення інтересів держави.

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури не надав до суду доказів, того, що Державне агенство лісових ресурсів України, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства самостійно не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з аналогічними позовними вимогами або захист законних інтересів держави неналежним чином здійснюють указані суб`єкти владних повноважень.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позовні вимоги прокурором оформлено таким чином, що в даному випадку він діє не в інтересах держави, а в інтересах Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, подання якого від 15.09.2024 і 28.09.2023 Підволочиською селищною радою не розглянуті.

Суд наголошує, що під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Вирішення спору у той спосіб, про який просить прокурор, спрямований на захист оспорюваного чи порушеного права безпосередньо стосується Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, і прокурором не надано доказів того, що вказаний орган влади позбавлений права самостійно звернутися за захистом порушених прав.

Зі змісту позовної заяви вбачається незгода прокурора з позицією Підволочиської селищної ради щодо не прийняття рішень про віднесення земель до самозалісених, на доказ чого прокурор посилається на долучені до позову листи селищної ради від 13.06.2024, 22.04.2024, 02.12.2024, в яких йдеться про неприйняття відповідачем рішення про передачу спірних земельних ділянок у постійне користування Державного підприємства «Ліси України».

З долучених прокурором письмових доказів прослідковується активна зацікавленість у розгляді спірного питання вказаного суб`єкта господарювання (листи селищної ради від 22.04.2024, 13.06.2024). Окрім того, зі змісту спірних подань установлено, що вони стосуються пропозиції передачі земельних ділянок у постійне користування підприємством лісового господарства.

З огляду на наведене, прокурором не наведено достатніх доводів про те, що він звернувся в інтересах держави, а не суб`єктів, представництво інтересів яких, в силу положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», органами прокуратури не допускається.

Якщо порушуються охоронювані законом права осіб, які не позбавлені права на звернення до суду, то захист оспорюваних прав в першу чергу повинен здійснюватися такими особами, а не прокурором, зважаючи на те, що в цьому разі порушуються не інтереси держави, а права конкретної юридичної особи.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Окрім того, позовна заява містить суперечності щодо обраного прокурором способу захисту. Так, з позову і долучених додатків вбачається, що відповідачем 29.05.2024 і 22.11.2024 на сесію Підволочиської селищної ради спірні подання виносилися і розглядалися, але конкретного рішенн по суті, як то про віднесення чи відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених, з огляду на результати голосування відповідач не прийняв.

Натомість, прокурор стверджує про порушення заявленого права бездіяльністю відповідача, що полягає саме у не винесенні на розгляд сесії спірних подань, що суперечить обгрунтуванням позовних вимог і долученим доказам. З огляду на наведене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не винесенні на розгляд сесії селищної ради спірних подань не узгоджується із наведеними прокурором у позовній заяви підставами і обґрунтуваннями.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №380/8650/22.

Окремо суд зазначає, що у даній справі прокурор представляє інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Більше того, у справі мова йде про можливе вчинення протиправних дій/бездіяльності органом місцевого самоврядування, що свідчить про обов"язок держави, яку представляє прокурор, бути повідомленим про час вчинення таких дій/бездіяльності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами розгляду 29.05.2024 сесією Підволочиської селищної ради не підтримано спірні подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, оскільки депутати проголосували проти (лист відповідача на адресу прокуратури від 20.11.2024), що свідчить про можливість органів влади бути обізнаним про порушення інтересів з цього часу.

Ба більше, прокурор наполягаючи на тому, що процесуальний строк для звернення його до суду з указаним позовом необхідно обчислювати із 30.10.2024 (дня отримання листа Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 25.10.2024), тобто у межах передбаченого ст. 122 КАС України тримісячного строку для звернення суб`єкта владних повноважень до суду, долучає заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що є взаємовиключним.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів та належного обґрунтування щодо підстав представництва інтересів держави в даній справі, дотримання прокурором строків звернення до суду, а також приведення позовних вимог у відповідність до підстав позову.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Підволочиської селищної ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів та належного обґрунтування підстав представництва інтересів держави у даній справі, дотримання прокурором строків звернення до суду, а також привести позовні вимоги у відповідність підставам позову.

на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.

Роз`яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяГрицюк Р.П.