Постанова

від 07.02.2024 по справі 369/1818/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/1818/19

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3751/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Шпаковичу С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 листопада 2022 року (суддя Волчко А.Я.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування свідоцтв, визнання незаконним та скасування рішення, внесення змін до записів у Державному земельному кадастрі, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом та визнання права користування частинами земельних ділянок,

встановив:

у лютому 2019 року ОСОБА_4 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою, у якій просила:

скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане 23 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_5 ;

скасувати свідоцтво про право власності, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-168, відповідно до якого ОСОБА_6 належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-171, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у рівних долях набули у власність в порядку спадкування 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 травня 2004 року в

частині, що стосується безкоштовної передачі у власність громадянам України ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства;

скасувати у Державному земельному кадастрі записи про право власності на земельну ділянку, площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 25% за кожним, зазначивши власником даної земельної ділянки Шпитьківську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362177;

скасувати у Державному земельному кадастрі записи про право власності на земельну ділянку, площею 0,1855 та, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 25% за кожним, зазначивши власником даної земельної ділянки Шпитьківську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362177;

визнати за ОСОБА_4 право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_4 право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

судові витрати стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_7 , спадкоємцями якої першої черги за законом були вона, її сестра ОСОБА_3 та їх батько ОСОБА_5 . У вересні 2017 року, зі слів двоюрідної сестри, їй стало відомо, що на момент смерті її матері належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як частина у спільному сумісному майні, збудованому її батьками за час їх шлюбу у 1970 році. Проте ніхто зі спадкоємців за оформленням своїх спадкових прав до нотаріуса не звертався. Також спадкоємцям відповідно до вимог законодавства відійшла у користування земельна ділянка, на якій розміщений зазначений будинок, відповідно до розміру їх часток в успадкованому будинку.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 її батько одружився вдруге з ОСОБА_6 та в них народився син - ОСОБА_1 . Всі вони проживали у будинку, побудованому її батьками.

Позивачка стверджувала, що після одруження її батько, користуючись тим, що вона та її сестра, як малолітні, не усвідомлювали, що є співвласницями житлового будинку, без їх згоди добудував у 1975 році прибудову «а» до житлового будинку, а в подальшому і низку господарських будівель і споруд. ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер, не лишивши заповіту, тому спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були вона, ОСОБА_3 , як його дочки, відповідач ОСОБА_1 , як син, та

його дружина ОСОБА_6 .

Позивачка зазначала, що невідомим для неї чином після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 на його ім`я було видано свідоцтво про право власності на весь житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року.

Позивачка стверджувала, що її мачуха ОСОБА_6 , добре знаючи, що житловий будинок, належний її покійному чоловіку, був побудований ним у шлюбі з першою жінкою, взяла у Шпитьківській сільській раді довідку про те, що начебто спадковий будинок було побудовано з нею у шлюбі 1975 року, хоча це не відповідає дійсності, оскільки за час їх шлюбу було побудовано лише невелику прибудову та господарські будівлі і споруди, які стали прилеглими до цього будинку, і подала її державному нотаріусу Першої київської обласної державної нотаріальної контори, внаслідок чого 17 січня 1998 року державним нотаріусом було видано на ім`я ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину будинку. Такі ж свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частину житлового будинку були отримані нею, відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 .

Позивачка вважала, що це суттєво порушило її право на спадкове майно, оскільки після смерті своїх батьків вона повинна була набути у власність 1/3 частину зазначеного житлового будинку (1/6 частину після смерті матері та 1/6 після смерті батька). Так само повинна була успадкувати і її сестра ОСОБА_3 , а мачуха ОСОБА_6 та брат ОСОБА_1 повинні були успадкувати по 1/6 частині будинку лише після смерті батька.

Позивачка зазначала, що для реалізації своїх спадкових прав на спірний житловий будинок вона разом з її сестрою подали до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті їх матері, але отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2854/02-31 від 06 жовтня 2018 року, причиною якої стало існування спірних свідоцтв про право власності та про право на спадщину за законом.

Позивачка вважала, що разом з прийняттям у спадщину житлового будинку до неї, її сестри та брата, а також мачухи повинна була перейти у користування земельна ділянка відповідно до розміру їх часток у будинку, однак, рішенням 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 травня 2004 року було безкоштовно передано у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства, видано 31 березня 2005 року на їх ім`я державний акт серії ЯБ №286742 на право власності на земельну ділянку, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, площею 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку та на земельну ділянку, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, площею 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , а також зареєстровано у Державному земельному кадастрі за ними право власності по 25% за кожним. У подальшому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2014 року, зазначений державний акт був визнаний недійсним.

Позивачка стверджувала, що спірний житловий будинок та земельні ділянки з

кадастровими номерами 3222488201:01:012:0018 та 3222488201:01:012:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровані на разі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла її мачуха ОСОБА_6 , єдиним спадкоємцем першої черги за законом після її смерті є відповідач ОСОБА_1 , як її син.

Позивачка вважала, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами був побудований у 1970 році її батьками, тобто був їх спільною сумісною власністю, тому після смерті батька було неправомірно видано 23 грудня 1997 року на його ім`я свідоцтво про право власності на житловий будинок і внаслідок цього неправомірно було видано 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у рівних долях набули у власність в порядку спадкування 1/2 частину цього ж житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Позивачка стверджувала, що після смерті своїх батьків успадкувала 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, тому за нею необхідно визнати право власності на 1/3 частину цього житлового будинку, а також до неї перейшло і право користування 1/3 частиною земельної ділянки, на якій цей житловий будинок розташований, площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, ОСОБА_2 залучено до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У червні 2022 року ОСОБА_2 подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву, в якій посилаючись на ті самі доводи, виклав прохальну частину в наступній редакції:

скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане 23 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 ;

скасувати свідоцтво про право власності, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-168, відповідно до якого ОСОБА_6 належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-171, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у рівних долях набули у власність в порядку спадкування 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з

господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за померлою дружиною ОСОБА_4 ;

визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 травня 2004 року в частині, що стосується безкоштовної передачі у власність громадянам України ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства;

скасувати у Державному земельному кадастрі записи про право власності на земельну ділянку площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 25% за кожним;

визнати за ОСОБА_2 право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємця ОСОБА_4 , якій належало це право;

визнати за ОСОБА_2 право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємця ОСОБА_4 , якій належало це право;

судові витрати стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 видане 23.12.1997 року на ім`я ОСОБА_6 .

Скасовано свідоцтво про право власності, видане 17.01.1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-168, відповідно до якого ОСОБА_6 належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17.01.1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-171, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних долях набули у власність в порядку спадкування 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після батька

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , та її матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за померлою дружиною ОСОБА_4 .

Визнано незаконним та скасовано рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13.05.2004 в частині, що стосується безкоштовної передачі у власність громадянам України ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства.

Скасовано у Державному земельному кадастрі записи про право власності на земельну ділянку площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 25% за кожним.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємця ОСОБА_4 , якій належало це право.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., як спадкоємця ОСОБА_4 , якій належало це право.

У поданій апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено обсяг спадкового майна на момент смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не враховано, що підставою виникнення в громадянина в 1970 році права власності на житловий будинок був сам факт спорудження будинку та прийняття будинку в експлуатацію, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази побудови спірного будинку станом на 1971 рік.

Відповідач зазначає, що суд не звернув увагу на те, що 23 грудня 1997 року на ім`я померлого ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на спірний будинок на підставі рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року, яке є чинним. Крім того, згідно довідки Шпитьківської сільської ради, яка ніким не спростована,

будинок за адресою: АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_5 у 1975 році в шлюбі з ОСОБА_6 .

Також відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази відведення земельної ділянки під спірний будинок в 1970 році, а також відсутні докази, що спірні земельні ділянки входили до спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .

Крім цього відповідач зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду було визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спірного будинку, однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому визнання права власності за померлою особою суперечить чинному законодавству.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було замінено відповідача Шпитьківську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на належного відповідача - Дмитрівську сільську територіальну громаду Бучанського району Київської області, у зв`язку із входження Шпитьківської сільської ради до складу останньої та протиправно не залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_3 в якості співвідповідачки, таким чином порушивши її права.

Крім цього відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первісна позивачка ОСОБА_4 дізналась про порушення свого права із листа архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 06-04/1151 від 23 жовтня 2017 року, а тому строк позовної давності пропущений не був, оскільки ОСОБА_4 могла і повинна була дізнатись про зазначені нею обставини ще 17 січня 1998 року, коли отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батька, в якому містяться посилання на оспорювані нею факти. Крім цього ОСОБА_4 була відповідачкою у цивільній справі № 2-4185/12, рішення по якій було ухвалено Києво-Святошинським районним судом Київської області та встановлено обставини набуття ОСОБА_6 права власності на належну їй частку спірного будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Безпалюк Н.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.133-135, 144-145 т.3), двічі у судове засідання не з`явилися, 29 листопада 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи у її відсутність, Дмитрівська сільська рада причини неявки свого представника не повідомила, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новоселецької О.А., яка апеляційну скаргу підтримала, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Безпалюк Н.В., які проти апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1961 року (с.с.31-32, 34-35, 37 т.1).

Згідно листа сільського голови Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 2018 року, з 21 травня 1966 року ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та їх дочки ОСОБА_10 та ОСОБА_1 були зареєстровані у будинку АДРЕСА_2 (с.с.41 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла (с.с.38 т.1).

7 травня 1972 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , яка змінила прізвище на ОСОБА_11 (с.с.43 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_12 у них народився син ОСОБА_1 (с.с.44 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року затверджено представлені Київським міжміським БТІ списки на жилі будинки громадян, зокрема, у селі Шпитьки Києво-Святошинського району, які відповідають реєстраційним даним погосподарських книг. Установлено належність і право власності на жилі будинки громадян, зокрема, у с. Шпитьки Києво-Святошпнського району на підставі затверджених списків. Київському міжміському бюро технічної інвентаризації в установленому порядку доручено провести реєстрацію жилих будинків громадян, зокрема, в селі Шпитьки та оформити свідоцтва про право власності на громадян власників житлових будинків. Установлено, що технічна інвентаризація і реєстрація жилих будинків, оформлення свідоцтв про право власності на жилі будинки громадян проводиться за рахунок власників жилих будників (с.с.46 т.1).

На підставі вказаного рішення 23 грудня 1997 року було видано свідоцтво про право власності, згідно якого жилий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (с.с.47).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (с.с.48 т.1).

17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , яким посвідчено, що ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить частка у спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, а саме житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.50 т.1).

Також, 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 139, згідно якого спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 в рівних долях кожний. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з частини житлового будинку, загальною житловою площею 51,7кв.м з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.52).

Рішенням 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 812 від 20 травня 2004 року передано безкоштовно у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,2273 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1855 га (с.с.59,60).

31 березня 2005 року видано ОСОБА_6 . Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 286742, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером: 3222488201:01:012:0018, площею 0,2273 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка з кадастровим номером: 3222488201:01:012:0019, площею 0,1855 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по 25% у кожного (с.с.67-68 т.1).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року виділено ОСОБА_4 в сумісне користування земельну ділянку (під

житловим будинком, господарськими спорудами та для їх обслуговування) площею 335,82кв.м. Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 484,295кв.м - частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 463,75 кв.м - частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою (с.с.182-184 т.2).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2013 року у справі № 2-4185/12-ц, зміненого рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2014 року, визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 286742, виданий 31 березня 2005 року на підставі рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 13 сесії 24 скликання від 20 травня 2004 року (с.с.71-75 т.1).

Згідно довідки № 387 від 20 березня 2018 року, виданої КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_6 (1/2 частина) на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. за реєстровим номером 4-168; ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (по 1/8 частині за кожним) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. за реєстровим номером 4-171 (с.с.111 т.1).

6 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. від 6 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_7 (с.с.76 т.1)

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла (с.с.82 т.1).

18 лютого 2020 року із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мурзак С.О. звернувся ОСОБА_1 (с.с. 14 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 (с.с.92 т.2).

18 березня 2021 року заяву про прийняття спадщини ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. подав ОСОБА_2 (с.с.91 т.2).

Інші спадкоємці ОСОБА_4 подали приватному нотаріусу Леденьову І.С. заяви про відмову від прийняття спадщини (с.с.98, 103, 109 т.2)

Постановою приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. від 21 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:016012:0019, та частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,2273 га, кадастровий номер:3222488201:016012:0018, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.185 т.2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок був спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , тому на час смерті ОСОБА_5 йому належало на праві власності 2/3 частин спірного будинку, а

відтак свідоцтво про право власності на будинок 23 грудня 1997 року ОСОБА_5 видано неправомірно, з порушенням норм діючого на той час законодавства, у результаті чого у подальшому неправомірно були видані свідоцтво про право власності ОСОБА_6 та свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Суд вважав, що ОСОБА_2 , як спадкоємець та правонаступник ОСОБА_4 , успадкував 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 і разом із частиною будинку до нього перейшло і право користування 1/3 частиною земельної ділянки, на якій цей житловий будинок розташований, а саме 1/3 частина земельної ділянки, площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 1/3 частина земельної ділянки, площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, тому підлягають скасуванню рішення сільської ради від 20.05.2004 в частині, що стосується безкоштовної передачі у власність громадянам України ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та відповідне скасування у Державному реєстрі записів про право власності.

Також суд першої інстанції вважав, що строк позовної давності у даній справі не є пропущеним, оскільки про порушення своїх прав первісна позивачка ОСОБА_4 дізналася із листа архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 06-04/1151 від 23 жовтня 2017 року, яким було надано засвідчену копію рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 87.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає обставинам справи, наданим доказам та не ґрунтується на нормах матеріального права.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спір у даній справі виник з приводу набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1961 року.

Частина 1 статті 4 ЦК УРСР 1963 року передбачала, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 86 ЦК УРСР, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Стаття 22 КпШС УРСР, яка діяла на час смерті ОСОБА_7 , визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Частина 5 статті 20 Земельного Кодексу УРСР 1970 року передбачала, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій

та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

З наявних в матеріалах справи документів достовірно встановлено, що подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , згідно погосподарської книги Шпитьківської сільської ради, були зареєстровані у будинку АДРЕСА_4 з 21 травня 1966 року.

Разом з цим, матеріали справи не містять інформації кому, коли і на якій підставі була надана земельна ділянка, на якій був збудований будинок АДРЕСА_2 .

З наданої апеляційному суду копії сторінок погосподарської книги № 3 Шпитьківської сільської ради 1967-1969 років вбачається, що будинок був збудований у 1924 році, а головою сім`ї була ОСОБА_13 - мати ОСОБА_7 .

Згідно довідки-характеристики, виданої Київським міжміським бюро технічної інвентаризації № 15 від 6 січня 1998 року, будинок АДРЕСА_1 1975 року побудови (с.с.127 т.1), а відповідно до технічного паспорта на будинок, який виготовлений 7 березня 2018 року, житловий будинок 1970 року побудови (с.с.58 т.1).

Отже, суду надані документи, які мають різні дати побудови спірного будинку.

Матеріали справи не містять доказів, що спірний будинок належав будь-кому на праві власності на час смерті ОСОБА_7 , що спростовує доводи позивача, що ОСОБА_7 належала частина спірного будинку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, доказуванню у даній справі підлягало твердження позивача, що спірний будинок був збудований або придбаний подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у період їх шлюбу і до смерті ОСОБА_7 .

Однак, матеріали справи таких доказів не містять і вони не були надані суду ні первісним позивачем ОСОБА_4 , ні її правонаступником ОСОБА_2 .

Сам по собі факт проживання подружжя у будинку і реєстрація у ньому не підтверджують, що будинок був набутий подружжям у власність шляхом його побудови у період шлюбу.

Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції послався на норми ЦК УРСР 1963 року, які передбачали, що у власності громадян може бути житловий будинок, однак суд не встановив та у судовому рішенні не зазначив, коли саме подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 набули у власність спірний житловий будинок і на підставі яких саме дій.

Свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_5 було видано на ім`я ОСОБА_5 23 грудня 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Шпітьківської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року.

При цьому, матеріали справи не містять свідоцтва про право власності на будинок

АДРЕСА_5 , видане 23 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 , яке скасував суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 .

Скасовуючи вказане свідоцтво, суд першої інстанції не врахував, що воно видане на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Шпітьківської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року, яке у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалося і воно є чинним.

Також суд першої інстанції не врахував, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, які посвідчують право власності, тобто воно не породжує виникнення права власності, а тільки фіксує факт наявності відповідного права.

За загальним правилом, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положення ЦК УРСР 1963 року не містили поняття складу спадщини, однак у цивільному праві визнається, що спадщина - це матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов`язки померлої особи, що переходять до її спадкоємців.

Відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_4 , як дочка ОСОБА_7 , мала право на спадкування тих прав та обов`язків, а також матеріальних цінностей, які належали її матері на день її смерті.

Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що ОСОБА_7 на час відкриття її спадщини належала частина будинку АДРЕСА_5 , а зазначений будинок був спільним майном подружжя.

Також позивачем не було надано суду належних та достатніх доказів, що спірний будинок був побудований саме у 1970 році.

Безпідставним вважає колегія суддів і висновок суду першої інстанції про те, що право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, перейшло до спадкоємців ОСОБА_7 на підставі положень ст. 90 ЗК УРСР 1970 року, оскільки вказана норма регулювала правовідносини щодо земельних ділянок, розташованих у містах.

За обставинами даної справи спірна земельна ділянка знаходиться у с. Шпитьки, у якому був розташований радгосп «Шпитьковський».

Отже, користування зазначеною земельною ділянкою на час відкриття спадщини ОСОБА_7 , регулювалося нормами ЗК УРСР 1970 року, які визначали порядок надання та користування земельними ділянками у сільській місцевості.

Частини 1 та 2 статті 106 ЗК УРСР 1970 року передбачали, що земельні ділянки в межах сільського населеного пункту, закріплені за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, використовуються ними під забудову житловими, культурно-побутовими, виробничими будівлями і спорудами, а також для присадибного землекористування відповідно до статей 58, 63, 64, 73, 77, 78 цього Кодексу. Розміщення на цих землях житлових, культурно-побутових, виробничих будівель і споруд провадиться за погодженням з виконавчим комітетом сільської Ради депутатів трудящих.

Частинами 1 та 4 статті 77 ЗК УРСР 1970 року було передбачено, що радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства, організації і установи надають присадибні ділянки або городи із земель, призначених для цієї мети, постійним робітникам і службовцям, а також вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які

працюють і проживають у сільській місцевості. Надання присадибних ділянок або городів провадиться на основі рішення адміністрації радгоспів та інших

сільськогосподарських підприємств, організацій і установ.

Робітники, службовці та інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, використовують надані їм присадибні земельні ділянки для будівництва жилих будинків та господарських будівель, а також ведення особистого підсобного господарства.

Згідно частин 1 та 2 статті 78 ЗК УРСР 1970 року робітники, службовці і інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, у таких розмірах: 1) постійні робітники, спеціалісти та службовці радгоспів і лісових господарств - не більше 0,40 гектара. Присадибні ділянки в попередніх розмірах зберігаються за вказаними в пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті робітниками і службовцями при переході їх на пенсію по старості чи інвалідності.

Присадибні ділянки в попередніх розмірах зберігаються за вказаними в пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті робітниками і службовцями при переході їх на пенсію по старості чи інвалідності, а також за сім`ями робітників і службовців, що призвані на дійсну строкову службу в ряди Збройних Сил СРСР або пішли вчитися, - на весь строк перебування на військовій службі або в учбовому закладі.

Стаття 81 ЗК УРСР 1970 року передбачала, що робітникам, спеціалістам та службовцям радгоспів і інших державних сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, які залишили в них роботу, розмір присадибної ділянки зменшується до норм, встановлених пунктом 3 частини першої статті 78 цього Кодексу, якщо вони не мають права користування присадибною ділянкою в більших розмірах з інших підстав, передбачених зазначеною статтею.

Відповідно до погосподарської книги № 3 Шпитьківської сільської ради за 1967-1969 року у користуванні господарства по АДРЕСА_4 перебувала земельна ділянка площею 0,40 га, у тому числі під будівлями - 0,01 га. При цьому, зазначається, що ОСОБА_5 був працівником радгоспу «Шпитьківський».

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що при переході права власності на будинок, який розташований у сільській місцевості, права користування земельною ділянкою у повному обсязі до власника будинку не переходило, а залежало від певних умов.

За таких обставин, твердження позивача, що до ОСОБА_4 у порядку спадкування за матір`ю ОСОБА_7 перейшло право користування 1/3 частиною земельної ділянки, площею 0,40 га, яка рахувалася за домоволодінням, не ґрунтується на нормах матеріального права, які діяли на час відкриття спадщини ОСОБА_7 , а відтак є безпідставними.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що після досягнення повноліття ОСОБА_4 не зверталася у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини матері ОСОБА_7 , 17 січня 1998 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 і не оспорювала його до лютого 2019 року.

При цьому, ОСОБА_4 не було надано суду доказів, які б підтверджували, що у 2017 році вона дізналася про порушення своїх прав на спірний будинок і які б беззаперечно підтверджували, що спірний будинок був побудований її батьками у період їх шлюбу.

Посилання у позовній заяві ОСОБА_4 на лист Шпитьківської сільської ради № 161/1 від 19 березня 2018 року, як на доказ, який підтверджує вимоги позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, так як вказаний лист містить тільки інформацію про те, що згідно погосподарської книги № 2 житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 3 березня 1971 року рахувався за ОСОБА_5 - голова сім`ї та ОСОБА_7 - дружина. Документи, на підставі яких вказаний житловий будинок було зареєстровано в погосподарській книзі, в ній не зазначені.

Отже, вказаний документ достовірно не підтверджує, що спірний будинок був побудований подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у період їх шлюбу.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а отже вона не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, вказано, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18; від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц; від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18; від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18».

Визнаючи незаконним та скасовуючи рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13 травня 2004 в частині безкоштовної передачі у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,4128га, суд першої інстанції у рішенні не навів норми матеріального права, яким, на його думку, не відповідає зазначене рішення.

Разом з цим, суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання за ОСОБА_2 право користування 1/3 частиною земельної ділянки,площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 1/3 частиною земельної ділянки, площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не враховуючи, що зазначені земельні ділянки були передані у власність сторін саме скасованим рішенням Шпитьківської сільської ради від 13 травня 2004 року.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачем права користування 1/3 частиною земельної ділянки, площею 0,4128 га, суд першої інстанції не взяв до уваги наявність рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року, яке ухвалено за позовом саме ОСОБА_4 про виділ земельної ділянки в натурі. Матеріали справи не містять інформації, що дане судове рішення скасоване, а відтак воно є чинним та підлягає обов`язковому виконанню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду є суперечливими, не відповідають

обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до необґрунтованого висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Разом з цим доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу, не залучивши ОСОБА_3 до участі у справі у якості відповідачки, чим порушив її права, колегія суддів вважає безпідставними, так як із вступної частини рішення суду вбачається, що ОСОБА_3 має процесуальний статус відповідача.

Колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги про безпідставність висновку суду першої інстанції про не застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку із недоведеністю позовних вимог та їх необґрунтованістю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю та безпідставністю.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, на підставі частини 1 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 листопада 2022 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування свідоцтв, визнання незаконним та скасування рішення, внесення змін до записів у Державному земельному кадастрі, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом та визнання права користування частинами земельних ділянок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 16 551грн 15коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук