Постанова

від 14.01.2025 по справі 320/49075/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/49075/23 Головуючий у 1 інстанції: Кочанова П.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759890701 від 01.12.2023 року;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0760142303 від 01.12.2023 року;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759960701 від 01.12.2023 року;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759950701 від 01.12.2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759890701 від 01.12.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0760142303 від 01.12.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759960701 від 01.12.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00759950701 від 01.12.2023.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перевіркою повноти визначення ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» сум податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 встановлено його заниження на загальну суму 402 553 грн., у тому числі у 2021 році - на 272 720 грн. та у 2022 році - на 129 833 грн. Зазначає, що ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» було надано пояснення, «що при переїзді в інше офісне приміщення документи були втрачені, у зв`язку з чим, до нерезидентів були направлені повторні запити на отримання довідок. На даний момент довідки ще очікуємо.» Станом на дату закінчення перевірки ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» не надано довідки (сертифікати) «Про підтвердження статусу податкового резидента» «Henkeli Freixenet Austria GmbH» (Австрія) та «Henkell and CO. Sektkellerei KG» (Німеччина) за 2021-2022 роки (легалізовані та завірені згідно законодавства). Крім того, апелянт вказує, що перевіркою своєчасності подання ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» до контролюючого органу звітів №1-ОА, встановлено порушення строків подання звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв, чим порушено частину третю ст. 16 Закону №481.

19 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 13 січня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» надійшли додаткові письмові пояснення.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року, валютного - за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Результати перевірки оформлені Актом №71951/Ж5/26-15-07-01-08/30373419 від 06.11.2023, у висновках якого зазначено, що ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» порушено:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.139.1.2 п.139.1, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.140.2, пп.140.5.4, 140.5.7, 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Мін`юсті України 22.01.2016 №124/28254, в результаті чого, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього у сумі 33 077 004 грн, у тому числі за 2021 рік у сумі-.27 373 080 грн, за 2022 рік у сумі 33 077 004 гривень;

- пп.141.4.2 п.141.4 статті 141 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами), в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу джерелом походження з України на загальну суму 403 287 грн., у тому числі, за 2021 рік на суму 273 475 грн., за 2022 рік на суму 129 812 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, ч. г) п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201, п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 822455 грн, у тому числі, за червень 2021 року у сумі 5561 грн, за липень 2021 року у сумі 22818 грн, за грудень 2021 року у сумі 13334 грн, за січень 2022 року у сумі 75598 грн, за лютий 2022 року у сумі 16305 грн, за травень 2022 року у сумі 429 грн, за серпень 2022 року у сумі 18407 грн, за вересень 2022 року у сумі 2558 грн, за грудень 2022 року у сумі 667445 гривень та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2022 року у сумі 349373 гривень;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого, встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- ч.3 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в результаті чого, звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою 1-ОА за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року, лютий, березень, квітень 2022 року подані з порушенням терміну подання;

- ст. 222 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого, встановлено порушення строків сплати акцизного податку в 2021, 2022 роках;

- п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та розділ 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в результаті чого, встановлено несвоєчасне подання податкового розрахунку за І квартал 2022 року, за II квартал 2023 року та подання з помилками податкового розрахунку (форма №1ДФ) за І квартал 2021 року та II квартал 2021 року;

- п. 11 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 (зі змінами та доповненнями);

- п.63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого, встановлено не подання повідомлень за формою №20-ОПП про наявні об`єкти через які провадиться діяльність Товариства.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2023:

- № 00759890701, яким до ТОВ "ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 85000,00 грн;

- № 0760142303, яким ТОВ "ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 403287,00 грн;

- № 00759960701, яким ТОВ "ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1233683,00 грн, в тому числі: основний платіж - 822455 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 411228,00 грн;

- № 00759950701, яким для ТОВ "ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА" встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 349373,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За приписами статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно абзацу 1 пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року, валютного - за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року та іншого законодавства за відповідний період, результати якої оформленні Актом №71951/Ж5/26-15-07-01-08/30373419 від 06.11.2023.

Так, у висновках Акту перевірки податковий орган вказав про порушення ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА», зокрема, вимог ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Вищевказане порушення полягало в поданні позивачем звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою № 1-ОА за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року, лютий, березень, квітень 2022 року з порушенням терміну подання.

У зв`язку з цим, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00759890701 від 01.12.2023 року.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17 000 гривень.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 року за №340/28470 (далі - Наказ №49), затверджено, зокрема, форми звіту №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв", форми звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" та порядки їх заповнення.

Пунктом п. 2 Наказу №49 передбачено, що заповнення форм звітів здійснюється з використанням кодів продукції та кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з додатком до цього наказу.

Відповідно до Порядку заповнення звіту форми №2-РС, звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв подають суб`єкти господарювання незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Порядком заповнення розділу І "Обіг алкогольних напоїв" передбачено, що у графі 5 вказується кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її зберігання у звітному місяці.

У графах 1, 2 розділу І зазначаються відповідно вид та код алкогольних напоїв згідно з додатком до Наказу №49.

У графі 9 розділу І вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці.

Згідно Порядку заповнення звіту форми №1-ОА, звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

У відповідності до порядку заповнення розділу І "Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв" графі 5 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання у виробника алкогольних напоїв у звітному місяці.

У графах 1, 2 розділу І зазначаються відповідно вид та код алкогольних напоїв згідно з додатком до Наказу №49.

У графі 8 розділу І зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв усього за звітний період.

Таким чином, дані звіту форми №2-РС стосуються виключно інформації щодо виробництва власної продукції та її реалізації, а в звітах №1-ОА зазначається інформація щодо придбання та реалізації саме придбаної продукції у оптовій мережі.

При цьому, інформація про алкогольні напої придбані у виробників і її реалізація відображається саме у звіті форми №1-ОА та не повинна включатися до звіту форми №-2-РС.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звіти форми №2-РС та №1-ОА - це звіти, які подають за різні види діяльності: щодо виробництва та реалізації виробленої продукції; обігу алкогольних напоїв у оптовій мережі (придбання та реалізація придбаної продукції).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою № 1-ОА за зазначеними вище реєстраційними номерами ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» не складалися та до контролюючого органу не подавалися.

ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» були складені та подані до контролюючого органу звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою № 1-ОА за наступними реєстраційними номерами: за червень 2021 - №9186454857, за липень 2021 - №9225589433, за серпень 2021 - №9268749909, за вересень 2021 - №9304296137, за жовтень 2021 - №9338155891.

Слід зазначити, що вказані відповідачем в Акті та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні реєстраційні номери є реєстраційними номерами звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою №2-РС, які були складені та подані позивачем до контролюючого органу за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року, лютий, березень, квітень 2022 року, що підтверджується доданими до даної позовної заяви копіями звітів за формою №2-РС.

Отже, з Акту перевірки неможливо достеменно встановити за які саме порушення термінів подачі звітів встановлено порушення.

Крім того, як зазначив позивач, ГУ ДПС у м. Києві на підставі акту фактичної перевірки від 15.11.2021 № 8489/26-15-09-01/30373419 було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2022 №00967670901, яким до ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» вже застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 136000,00 грн за порушення термінів подання звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою № 1-ОА та звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою №2-РС.

Разом з тим, з розрахунку штрафної санкції до вказаного податкового повідомлення-рішення слідує, що штрафні санкції було застосовано за порушення термінів подачі звітів за формою 1-ОА за серпень, вересень, жовтень 2021 року та за формою 2-РС за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.

Визначений в податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2022 №00967670901 штраф був сплачений позивачем у повній сумі, що підтверджується платіжним дорученням № 9156 від 20.01.2022.

Таким чином, вищенаведене свідчить про повторне застосування до позивача штрафних санкцій у період за 2021 рік.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, якщо податковим органом було допущено помилку в назві звіту, то у суду відсутня можливість встановити в якій саме частині допущено таку описку та неможливо встановити правильність розрахунку застосованого штрафу з урахуванням кількості встановлених актом перевірки порушень термінів подачі відповідних звітів.

Враховуючи вищевказане, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00759890701 від 01.12.2023 року складено з порушенням норм податкового законодавства, що свідчить про його необґрунтованість та наявність підстав для скасування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Головним управлінням ДПС у місті Києві в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи в цій частині або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційна скарга відповідача містить тільки наведений з Акту перевірки опис обставин.

З приводу податкового повідомлення-рішення № 0760142303 від 01.12.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття даного податкового-повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп.141.4.2 п.141.4 статті 141 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу джерелом походження з України на загальну суму 403 287 грн., у тому числі за 2021 рік на суму 273 475 грн., за 2022 рік на суму 129 812 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» при виплаті доходів у вигляді роялті компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) та процентних доходів нерезиденту компанії "Henkell Co. Sektkellerei KG" (Німеччина) неправомірно застосовано пільги по оподаткуванню, які передбачені частиною 1 статті 12 Конвенції між Урядом Республіки Австрії і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно та п. b) ч. 2 ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

З Акту перевірки слідує, що, на виконання умов ліцензійних договорів, за використання знаків для товарів та послуг від 01.01.2011 № 1 та від 01.01.2011 № 2 ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» було перераховано компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (попередня назва до 2019 - "Henkell Co. Sektkellerei G.m.b.H") (Австрія) дохід у вигляді роялті на загальну суму 75 175,00 євро (еквів. 2 476 258,13, грн.), в тому числі у 2021 році - 49 950,00 євро (еквів. 1 657 081,26 грн ), у 2022 році - 25 225,00 євро (еквів. 819 176,87 гри). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримувався та не сплачувався.

Також, на виконання умов договорів позики від 26.11.2020 № 26/11, від 09.06.2021 № 09/06, від 01.09.2021 № 1/09, від 22.10.2021 № 22/10 та від 31.01.2020 № 10/01, позивачем було перераховано компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) дохід у вигляді процентів на загальну суму 8 866,34 евро (еквів. 295 354,95 грн.), в тому числі у 2021 році - 6 814,39 євро (еквів. 229 459,59 грн), у 2022 році - 2 051,95 євро (еквів. 65 895,36 грн). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримано та сплачено за ставкою 5% на загальну суму 15 521 грн.

В силу вимог підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема проценти.

За приписами пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Так, 17 березня 1999 року Україною ратифікована Конвенція між Урядом Республіки Австрії і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, що була підписана сторонами 16 жовтня 1997 року. Дана Конвенція набула чинності для України 20 травня 1999 року.

У відповідності до пункту 1 статті 12 вищевказаної Конвенції, роялті, які виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню у цій другій Державі.

22 листопада 1995 року Україною ратифікована Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, що була підписана сторонами 03 липня 1995 року та набула чинності для України - 04 жовтня 1996 року.

Згідно п. b) ч. 2 ст. 11 Угоди, проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів від валової суми процентів.

Статтею 103 ПК України врегульовано особливості застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Нормами пунктів 103.2, 103.3 статті 103 ПК України закріплено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України.

Згідно пункту 103.2 статті 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

За визначенням пункту 103.3 статті 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерелом їх походження з України, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

У відповідності до п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В свою чергу, згідно вимог п. 103.6 ст. 103 ПК України, у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Відповідно до пункту 103.8 статті 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Як зазначив позивач, під час проведення перевірки Товариство не мало можливості надати посадовим особам відповідача відповідні довідки (сертифікати) на підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) та компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) за 2021 - 2022 роки, оскільки, вони були втрачені при переїзді в інше офісне приміщення. У зв`язку з цим, позивач звернувся до компаній-нерезидентів з проханням повторно надати довідки (сертифікати) на підтвердження статусу податкового резидента.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач під час проведення перевірки повідомляв Головне управління ДПС у м. Києві про втрату довідок та те, що Товариство звернулося до компаній-нерезидентів з проханням повторно надати такі довідки (сертифікати) на підтвердження статусу податкового резидента. Про це зазначено в Акті перевірки, однак, контролюючим органом з даного приводу не було вжито жодних дій, в тому числі, не було продовжено строків проведення перевірки.

Довідки на підтвердження статусу податкового резидента від компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) та компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) були отримані ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» вже після винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, позивачем надано наступні довідки:

- на підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) у 2021р. - довідка від 14.12.2023;

- на підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) у 2022р. - довідка від 06.12.2023;

- на підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) у 2021р. - довідка від 01.11.2023;

- на підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) у 2022р. - довідка від 01.11.2023.

При цьому, слід наголосити, що у вищевказаних довідка підтверджено статус податкового резидента компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) та компанії "Henkell and CO. Sektkellerei KG" (Німеччина) саме за 2021 - 2022 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на дату виплати доходів у 2021-2022 роках компанії «Henkell Freixenet Austria GmbH» (Австрія) та «Henkell Co. Sektkellerei KG» (Німеччина) не були резидентами країн, з якими укладено міжнародний договір України та не були бенефіціарними власниками отриманих доходів.

Також, колегія суддів враховує, що під час проведення перевірки позивачем було надано контролюючому органу для ознайомлення довідку від 22.04.2021 щодо підтвердження статусу податкового резидента компанії "Henkell Freixenet Austria GmbH" (Австрія) у 2020 році.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій щодо виплати протягом 2021-2022 років доходів на користь нерезидентів, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Як наслідок, правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0760142303 від 01.12.2023 та наявність підстав для його скасування.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 01.12.2023 № 00759960701 та № 00759950701, слід зазначити наступне.

Приймаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, ч. г) п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201, п.208.2 ст.208 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 822455 грн, у тому числі за червень 2021 року в сумі 5561 грн, за липень 2021 року в сумі 22818 грн, за грудень 2021 року у сумі 13334 грн, за січень 2022 року у сумі 75598 грн, за лютий 2022 року у сумі 16305 грн, за травень 2022 року у сумі 429 грн, за серпень 2022 року у сумі 18407 грн, за вересень 2022 року у сумі 2558 грн, за грудень 2022 року у сумі 667445 гривень та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2022 року у сумі 349373 гривень.

На переконання контролюючого органу, заниження податку на додану вартість у грудні 2022 року на суму 584551 грн, відбулося внаслідок ненарахування ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» податкових зобов`язань з ПДВ та не реєстрації податкових накладних в ЄРПН по операціям зі списання протермінованої дебіторської заборгованості по постачальникам по рахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги" по якій були проведені заходи щодо стягнення, на суму 2 922 753 грн.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 за №237 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі - П(С)БО №10), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість.

Пунктом 5 П(С)БО №10 визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно п. 4 П(С)БО №10, сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю. Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, є поточною дебіторською заборгованістю. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

У відповідності до пункту 6 П(С)БО №10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

За визначенням п. 7 П(С)БО №10, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів формується тільки під грошову заборгованість, яка передбачає надходження грошових коштів, а не товарів/послуг. Тобто під дебіторську заборгованість з виданих авансів, за якою очікується надходження товарів/послуг, резерв сумнівних боргів не формується.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» для списання безнадійної дебіторської заборгованості у 2022 році було оформлено бухгалтерські довідки: № 168 від 31.12.2022, № 147 від 31.12.2022, № 129 від 31.12.2022, № 443 від 31.12.2022, № 69 від 31.12.2022.

Із вищевказаних довідок вбачається, що списано до витрат суми товарної заборгованості (заборгованість за попередньою оплатою, тобто заборгованість, за якою позивач перерахував кошти вищевказаним контрагентам за товари, роботи чи послуги, однак, постачальники не поставили товари, не виконали роботи або не надали послуги).

Загальна сума безнадійної дебіторської заборгованості, згідно з оформлених бухгалтерських довідок, становить 2 922 752,55 грн.

Слід зазначити, що у пункті 198.5 статті 198.5 ПК України перелічені випадки, коли платник ПДВ зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання.

Разом з тим, серед підстав, встановлених пунктом 198.5 ст. 198.5 ПК України, відсутня норма щодо «списання простроченої дебіторської заборгованості».

Крім того, статтею 192 ПК України визначено вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Згідно пункту 7 П(С)БО № 10 "Дебіторська заборгованість", поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Тобто, величина резерву сумнівних боргів створюється виключно для дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом.

В свою чергу, згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти" до фінансових активів належать: грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Отже, резерв сумнівних боргів формується тільки під грошову заборгованість, яка передбачає надходження грошових коштів, а не товарів.

У випадку, коли підприємство сплатило аванс за товари, роботи чи послуги, у підприємства виникає дебіторська заборгованість, яка не є фінансовим активом, тому що при її погашенні не отримуватимуться кошти.

При визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю незалежно від того, чи здійснювалися заходи її стягнення.

Аналогічно не передбачено формування податкової накладної та її реєстрація у реєстрі у разі списання нестач та необоротних активів. При використанні основних засобів або їх списанні не відбувається постачання активу з наступним отриманням прибутку або збитку, не виникає податкове зобов`язання.

Враховуючи вищезазначене, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є необґрунтованими.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2023 року № 00759960701, № 00759950701 та наявність підстав для їх скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ УКРАЇНА» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 20.01.2025 р.