Постанова

від 14.01.2025 по справі 211/3368/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/910/25 Справа № 211/3368/24 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.КривогоРогу Дніпропетровської області від27серпня 2024року, ухваленого суддею Ніколенко Д.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 27 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1 , починаючи з 26 червня 2010 року за добровільною домовленістю з власником ОСОБА_4 користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , загальною площею: 0,0597 га. - для колективного садівництва, кадастровий номер 1211000000:03:536:0795, яка розташована в Садовому товаристві «Відпочинок», Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

26 червня 2010 року відповідач ОСОБА_2 власноручно написала розписку про отримала від ОСОБА_1 грошовікошти у розмірі 28000 гривень 00 копійок за продажйому вказаної вище земельної ділянки та передала йому оригінал Державного акту на право приватної власності на землю від 30 липня 2002 року за №2093.

На сьогоднішній день він продовжує користуватися вищевказаною земельною ділянкою, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується земельною ділянкою, доглядає за дачним будинком, який збудував, та утримує його, постійно обробляє дану земельну ділянку та сплачує всі податки за користування даною земельною ділянкою.

Тому, просив задовольнити заявлені вимоги та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею: 0,0597 га. - для колективного садівництва, кадастровий номер 1211000000:03:536:0795, яка розташована в Садовому товаристві «Відпочинок», Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з господарськими спорудами.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги та судові витрати по справі покласти на відповідача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції однобоко та необ`єктивно розглянув справу, так як суд не допитав відповідача, третю особу, окрім того позивача введено в оману, а саме запропоновано написати заяву про розгляд справи без участі позивача, завіривши, що справу по суті спору буде розглянуто позитивно, тому він погодився на розгляд справи за його відсутності. Також вказує, що судом не були допитані свідки, зазначені у позовній заяві.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позовні вимоги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно рішення Криворізької Ради народних депутатів №957 від 21.03.2002 ОСОБА_2 отримала в приватну власність земельну ділянку площею 0.0597 гектарі, яка розташована на території Криворізької міської ради у с/т «Відпочинок» у Довгинцівському районі для ведення колективного садівництва, та 30.07.2002 отримала Державний акт на право приватної власності на землю. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2093 від 10 липня 2002 року (а.с. 14).

Відповідно до розписки від 26 червня 2010 року, відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 28000 гривень 00 копійок за продаж дачі з дачними спорудами та земельною ділянкою (а.с. 13).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він з 26.06.2010 користується дачею, на якій розташовані дачні споруди, та земельною ділянкою, яка, у свою чергу, фактично була продана її власником ОСОБА_2 без укладення договору купівлі-продажу, також він оплачує податки за її користування, тим самим доглядаючи за дачею та земельною ділянкою, тому вважає, що він добросовісно та відкрито заволодів майном і має право власності на нього.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволені його позовних вимог на підставі досліджених доказів, виходив з недоведеності позивачем обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Судом встановлено, що позивач фактично купив у відповідача земельну ділянку у Садовому товаристві «Відпочинок» без оформлення угоди нотаріально, та з цього часу, він з дозволу власника земельної ділянки відповідача у справі, користується нею, а відтак у позивача відсутні підстави для набуття права власності на земельну ділянку з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Так, судом першої інстанції встановлено, що власником спірної земельної ділянки є відповідач по справі ОСОБА_2 , яка отримала цю ділянку у приватну власність для ведення колективного садівництва на підставі рішення Криворізької Ради народних депутатів №957 від 21.03.2002 та 30.07.2002 отримала Державний акт на право приватної власності на землю. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2093 від 10 липня 2002 року (а.с. 14).

У червні 2010 року відповідач продала позивачу спірну земельну ділянку з дачними спорудами за 28000 грн., що підтверджено відповідною розпискою (а.с. 13).

Відповідно до положень ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно нормч.1ст.656ЦПК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За змістомч.5ст.656ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Вимогами ч.1 ст.657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 продала відповідачу ОСОБА_1 належну останній земельну ділянку з дачними спорудами, при цьому договір купівлі - продажу нерухомого майна (земельної ділянки) у встановленому законом порядку не оформили, а обмежились складенням відповідної розписки від 26.06.2010.

Таким чином, у разі укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 на законних підставах набув би право власності на придбане ним нерухоме майно.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що позивач фактично купив у відповідача земельну ділянку у Садовому товаристві «Відпочинок» без оформлення угоди нотаріально, та з цього часу він з дозволу власника земельної ділянки відповідача у справі, користується нею, дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для набуття права власності на земельну ділянку з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівськогорайонногосудум.КривогоРогуДніпропетровськоїобласті від27серпня2024рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: