Ухвала

від 14.01.2025 по справі 522/23168/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/239/25

Справа № 522/23168/24 1-кс/522/57/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03січня 2025рокупро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любашівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024160000000468 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчогосудді Приморськогорайонного судум.Одеси від03січня 2025року задоволенолопотання старшогослідчого вОВС слідчоговідділу УправлінняСБ Українив Одеськійобласті підполковникаюстиції ОСОБА_8 та до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 02.03.2025 включно.

У якості альтернативного запобіжного заходу визначена у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, та, у разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до прокурора, слідчого або суду за вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_7 зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу і постановити нову, якою обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі та обов`язками, передбаченими ст. 194 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20(двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 гривень.

У разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, визначити місце за фактичним місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що прокурор в судовому засіданні не довів наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею не взято до уваги, що на утриманні підозрюваного ОСОБА_7 перебуває вагітна цивільна дружина, його брат інвалід 1-ої групи та мати-пенсіонер, він раніше не судима особа, йому не оголошено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає із своєю цивільною дружиною ОСОБА_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно.

Захисник зазначає, що у відповідності з мотивувальною частиною рішення Конституційного суду України від 08 липня 2002 року № 14-РП/2003 в справі № 1-23/2003 тяжкість злочину законом не визначається підставою для застосування будь-якого виду запобіжного заходу і при цьому за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Крім того, визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 та слідчим суддею не взято до уваги майновий стан підозрюваного ОСОБА_10 , який має офіційну заробітну плату в розмірі 27 000 гривень.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з`явився.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».

З огляду на те, що в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу слідчого судді в цій частині.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_7 на свідків, з метою змінити їх показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вказаний ризик об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Враховуючи також те, що підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, наведене підтверджує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя прийняв до уваги відомості, передбачені ст.178 КПК України, у тому числі: репутацію підозрюваного, а також що кримінальне правопорушення вчинене в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення РФ війни проти України.

Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.

Доводи апеляційної скарги захисника про наявність у ОСОБА_7 вагітної цивільної дружини, матері та брата інваліда 1 групи апеляційний суд приймає до уваги, разом з тим, зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_10 , який у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114- 2,258-258- 6,260,261,437-442- 1Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відносно доводів апеляційної скарги про визначення ОСОБА_7 непомірного розміру застави, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому в абзаці 2 ч.5 ст.182 КПК України зазначено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як убачається із оскарженої ухвали слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_7 визначена застава в межах п.2 ч.5 ст.183 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, обставин інкримінованого злочину, а саме того факту, що останній підозрюється у перешкоджанні законнійдіяльності ЗбройнихСил Українита іншихвійськових формувань,за кваліфікуючимиознаками:перешкоджання законнійдіяльності ЗбройнихСил Українив особливийперіод,з огляду на майновий стан підозрюваного, встановлені ризики, обґрунтовано визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.

Колегія суддів зазначає, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного) та повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.

За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та зменшення розміру застави, є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 січня 2025 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024160000000468 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 02.03.2025 включно, із визначенням розміру застави, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4