Постанова

від 24.12.2024 по справі 522/7111/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2269/24

Справа № 522/7111/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Чукітової В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги представника ОСОБА_1 адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни та представника ОСОБА_2 адвоката Юшинської Ірини Євгенівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси 12 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа Банк»), який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Антарктика», Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа Банк»), який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

22.04.2016 року АТ «Альфа Банк»(попередня назва - АТ «Альфа Банк»), який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» (далі Банк), звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та уточнивши позов 21.11.2016 року просив в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту №2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлове приміщення (квартиру), загальною площею 49,1кв.м., житловою площею 32,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 21.12.2007 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір кредиту №2007/13-2.06/786, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано на умовах забезпеченості грошові кошти в сумі 190000,00 доларів США, зі сплатою 13% річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 20.12.2017 року. В якості забезпечення позичальником виконання своїх обов`язків щодо погашення кредиту: сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченою іпотекою вимогою, кредитор з майновими поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклав іпотечні договори, за умовами яких майнові поручителі передають кредитору в іпотеку нерухоме майно: нежилі приміщення №204, №304, №209 та №309, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується іпотечними договорами від 21.12.2007 року, які були нотаріально посвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі іпотек.

Свої зобов`язання, визначені п. 3.1.1. договору кредиту, позивачем виконано належним чином в повному обсязі: позичальнику надано суму кредиту готівкою.

Однак, неналежне виконання взятих на себе зобов`язань позичальником призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 24.03.2014 року згідно з розрахунком заборгованості становить 375794,77 доларів США, з якої: сума заборгованості за кредитом 177 052,13 доларів США, сума заборгованості за відсотками 154 918,36 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 24 492,21 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 19 332,06 доларів США.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 у цивільній справі №522/20428/14ц позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено та визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на вищевказане іпотечне майно, а саме на: нежилі приміщення №204, №304, №209, №309, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.24-26).

Однак, ПАТ «Укрсоцбанк» не має можливості виконати рішення суду та зареєструвати за собою право власності на зазначене іпотечне майно, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набув право власності на нежилі приміщення під №204 та №304, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу від 07 липня 2006 року, укладеними між ним та ВАТ «Антарктика».

Позивач зазначив, що у листопаді 2012 року ОСОБА_6 , діючи разом з невстановленими особами, увійшовши в довіру до ОСОБА_2 , шляхом омани, переконали його передати їм правовстановлюючі документи на спірні нежилі приміщення. На підставі підробленої розписки і підроблених документів про об`єднання двох нежитлових приміщень в одне та про присвоєння їм одного нового номера 210, замість номерів 204 і 304, на користь ОСОБА_6 ухвалено рішення Приморським районним судом м. Одеси від 30 листопада 2012 року про визнання за ним права власності на нежиле приміщення під АДРЕСА_3 .

Проте, зазначене рішення в подальшому було скасоване, а у задоволенні позову відмовлено.

Зазначені обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2015 року (т.5, а.с.204-211), ніким не спростовані не підлягають доказуванню.

Однак, ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на нежиле приміщення під №210, після чого передав право власності на спірне приміщення своєму сину ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27.12.2012 року.

В подальшому ОСОБА_4 розділив спірне майно на дві самостійні квартири, яким присвоєно нові номери №210та №310, вжив дії з переведення їх до складу жилого фонду-квартири та продав квартиру під АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , яка 31 березня 2013 року зареєстровала своє право власності на спірне приміщення.

Такими чином, враховуючи, що майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк», фактично належить особі, яка не виступала іпотекодавцем, а саме ОСОБА_1 , а кредит залишається не погашеним, банк змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В свою чергу, 19.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПрАТ «АНТАРТИКА», ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання недійсним договору іпотеки (т.1, а.с.78-86).

Ухвалою суду від 24.11.2016 року булоприйнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 із первісним позовом Банку (т.1, а.с.125).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року позовну заяву АТ «Сенс Банк» (попередня назва - АТ «Альфа Банк»), який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», було задоволено (т.6, а.с.222-236).

В рахунок часткового погашення заборгованості за Договором кредиту №2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, яка станом на 24.03.2014 року становить 375 794,77 доларів США, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житлове приміщення (квартиру), загальною площею 49,1 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір в сумі 3 654,00грн.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 адвокат Чукітова В.В. та представник ОСОБА_2 адвокат Юшинська І.С. ставлять питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси 12 липня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.7, а.с.1-12,17-31).

В поясненнях на апеляційні скарги представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Борщенко К.Ю. просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційних скарг (т.7, а.с.104-106).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2016 року Апеляційний суд Одеської області по справі № 522/20428/14-ц ухвалив рішення, яким встановив ряд юридичних фактів. Зокрема, судом було встановлено, що строк виконання основного зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором настав 03 червня 2009 року, оскільки саме в цей день був здійснений останній платіж боржником ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з п. 4.5 Кредитного договору, згідно якого в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.5.8 (сплата процентів), п. 3.3.9 (своєчасна та в належному стані сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Крім того, зазначені обставини встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.05.2016 року (т.1, а.с.115-122).

Таким чином, право звернення до суду з позовом для захисту своїх прав виникло у ПАТ «Укрсоцбанк» 03 серпня 2009 року.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань із щомісячним погашенням платежів. Строк виконання кожного щомісяця зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Зазначені обставини свідчать про те, що прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_3 виникло ще 03.08.2009 р., як і право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із таким простроченням, і саме з цієї дати і розраховується позовна давність на звернення стягнення на предмет іпотеки, яка сплинула ще 03.08.2012 року.

Оскільки з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк звернувся до суду 22 квітня 2016 року, то строк позовної давності сплив.

Згідно зі ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору, Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань, в даному випадку з 03.08.2009 р.

З матеріалів справи також вбачається, що із заявою про застосування строку позовної давності представник ОСОБА_1 адвокат Чукітова В.В. звернулась 07 жовтня 2022 року, до суду дана заява надійшла 10 жовтня 2022 року (т.6, а.с.87-88), то в даному випадку цей строк слід застосувати, як того вимагає ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 від 19.10.2016 року до ПрАТ «АНТАРТИКА», ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання недійсним договору іпотеки, то колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ч.1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договоромкупівлі-продажуодна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорюванні.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст. 215 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що така підстава, як наявність арешту на час укладення договору купівлі-продажу07.07.2006 рокунежитлового приміщення, нині спірна квартира, не знайшла свого підтвердження, оскільки ухвалою суду від 01.03.2005р. арешт було скасовано.

Враховуючи викладене,суд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро те,що вданому випадкувідсутні жодніпідстави вважати,що начас укладенняспірного договорукупівлі-продажувід 07.07.2006рокунежитлового приміщення,об`єктбув обмеженийу цивільномуобігу ійого продаж порушує норми цивільного законодавства. Тобто зазначені обставини свідчать про те, що права ОСОБА_1 не були порушені.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 набула право власності на предмет іпотеки - спірну квартиру лише 23.04.2013р., то її права не могли бути порушені укладеним значно раніше договором купівлі-продажу від 07.07.2006 року.

З підстав викладеного, рішення суду, в частині зустрічного позову ОСОБА_1 , підлягає залишенню без змін.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг частково надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти первісних позовних вимог Банку, зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , заперечень проти судового рішення та доводів апеляційних скарг.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), остання зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки,

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Приморського районного суду м. Одеси 12 липня 2023 року, в частині задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, є незаконним і підлягає скасуванню через пропуск строку позовної давності Банком для звернення до суду для захисту свого права.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року є законним і обґрунтованим оскаржуваним, доводи апеляційних скарг його в іншій частині не спростовують, оскільки рішення у справі в іншій частині ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги в іншій частині слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню на 50%, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3850,50 грн. половину судового збору, який ОСОБА_1 сплатила за подання апеляційної скарги (ит.7, а.с.33).

Керуючись ст. ст.141,367,368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни та представника ОСОБА_2 адвоката Юшинської Ірини Євгенівни, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси 12 липня 2023 року, в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа Банк»), який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа Банк»), який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у розмірі 3850,50 грн. (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 50 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Через відпустку суддів Сегеди С.М., Вадовської Л.М. Сєвєрової Є.С., повний текст судового рішення складено 20.01.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова