Ухвала

від 13.01.2025 по справі 795/310/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 795/310/18

Апеляційне провадження № 88-ц/4823/1/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники (сторони) третейського розгляду:

позивач: Акціонерне товариство Сенс Банк, процесуальним

правонаступником якого є Товариство з обмеженою

відповідальністю Глобал Інфініті Україна

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року задоволено в повному обсязі позов ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року у розмірі 236 379 грн. 47 коп.: по відсотках - 57 420 грн. 19 грн.; пеня - 178 959 грн. 28 коп.; вирішено питання про судові витрати.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, яку ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.08.2018 року, було повернуто заявнику, із одночасною відмовою у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року за виключними обставинами, і постановлення нової ухвали про поновлення заявнику строку для оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі №1168-5/176/13 посилаючись, як на виключну обставину, на рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року по справі №3-9/2019 (206/19), яким Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.1 ч.5, ч.7 статті 454 ЦПК України в тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду. Також заявник вказує, що третейський суд розглянув непідвідомчу йому справу, без виклику та повідомлення сторін про дату та час слухання справи, лише на підставі наданих позивачем документів, якими позивач вигадав неіснуючу заборгованість по кредитному договору №490054631 від 27.12.2007 року, яка на момент розгляду справи була повністю погашена і відсутня, що підтверджується довідкою №279-09.10 від 30.09.2010 року. ОСОБА_1 зазначає, що після передачі предмета застави позивачу та отримання від нього офіційного документа - довідки про виконання всіх зобов`язань і відсутність заборгованості, він із 30.09.2010 року не був зобов`язаний повідомляти банк про зміну місця свого проживання та/або реєстрацію. Після вищевказаного, заявник ніяких інших або окремих кредитних договорів, додатків до кредитного договору №490054631 від 27.12.2007 року з ПАТ Альфа-Банк не укладав та не підписував особисто, нікого на такі дії не уповноважував. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що посилання третейського суду на укладення між заявником та позивачем третейської угоди є хибним.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2024 року апеляційним судом було закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року .

Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 року у даній справі № 795/310/18, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2024 року скасовано, справу передано до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав вимоги та доводи поданої заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інфініті Україна, яке є процесуальним правонаступником позивача Акціонерного товариства Сенс Банк - Ковалевський Є.В., просив залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, у зв`язку із необґрунтованістю поданої заяви, пояснивши при цьому, що рішення третейського суду від 09.08.2013 року фактично є виконаним.

В судове засідання апеляційного суду Кротенко К.П., належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явився. Згідно приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року було задоволено в повному обсязі позов ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року у розмірі 236 379 грн. 47 коп.: по відсотках - 57 420 грн. 19 грн.; пеня - 178 959 грн. 28 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат. Як зазначено у рішенні Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі №1168-5/176/13, у зв`язку із відсутністю заяв та згоди обох сторін про інший порядок розгляду спору, розгляд відбувся на підставі письмових матеріалів, без проведення усного слухання.

Не погоджуючись із рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, 02.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року. В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказував, що оскаржуване ним рішення третейського суду від 09.08.2013 року ухвалено із порушенням його прав, як споживача послуг банку за договором споживчого кредиту, тобто, без дотримання положень статті 6 Закону України Про третейські суди та Закону України Про захист прав споживачів. Одночасно, у поданій заяві ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку подання заяви про скасування рішення третейського суду від 09.08.2013 року, зазначивши, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду він дізнався лише у грудні 2017 року, а копію даного рішення третейського суду фактично отримав рекомендованим листом 18.01.2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.08.2018 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, було відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було повернуто заявнику.

Ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року мотивована тим, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалено третейським судом 09.08.2013 року. Апеляційним судом у даній ухвалі вказано, що ОСОБА_1 був стороною у справі третейського суду в статусі відповідача. Строк подання заяви про скасування рішення третейського суду для нього сплинув 07.11.2013 року, натомість, вказана заява ним подана 02.02.2018 року. Передумовою поновлення порушеного процесуального строку є наявність обставин, що можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду з боку ОСОБА_1 . Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року оспорюється ним майже через п`ять років після його постановлення, і на стадії виконання. Дослідивши матеріали справи №1168-5/176/13 Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз, апеляційний суд в ухвалі від 21.02.2018 року дійшов висновку, що ОСОБА_1 у належний спосіб повідомлявся третейським судом про початок розгляду третейської справи, і йому у належний спосіб була направлена копія рішення третейського суду, тому його посилання на недотримання судом процесуальних норм, є безпідставними та необґрунтованими. Апеляційним судом в ухвалі від 21.02.2018 року зазначено, що поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження рішення третейського суду, враховуючи сплив значного проміжку часу та після початку його виконання, на підставах, які не мають на меті виправлення серйозних помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, буде порушено принцип юридичної визначеності та Право на суд кредитора на суд, гарантоване п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Вказане висловлено Європейським Судом з прав людини у рішенні Пономарьов проти України від 03.04.2008 року (заява №3236/03). За даних обставин, апеляційний суд вважав за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, відмовити. При цьому, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повернуто заявнику, як таку, що подана після закінчення встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України строку, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

Положеннями ч.7 статті 454 ЦПК України, в редакції станом на час постановлення апеляційним судом ухвали від 21.02.2018 року, було регламентовано, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Разом з тим, як вбачається із ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, судом було розглянуто по суті, із дослідженням судом питання щодо наявності чи відсутності відповідних підстав для поновлення пропущеного строку, за результатами якого апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року. При цьому, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було судом повернуто заявнику, як таку, що подана після закінчення встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України строку, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року за виключними обставинами, і постановлення нової ухвали про поновлення заявнику строку для оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі №1168-5/176/13 посилаючись, як на виключну обставину, на рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 року по справі №3-9/2019 (206/19), яким Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.1 ч.5, ч.7 статті 454 ЦПК України в тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду. Також заявник вказує, що третейський суд розглянув непідвідомчу йому справу, без виклику та повідомлення сторін про дату та час слухання справи, лише на підставі наданих позивачем документів, якими позивач вигадав неіснуючу заборгованість по кредитному договору №490054631 від 27.12.2007 року, яка на момент розгляду справи була повністю погашена і відсутня, що підтверджується довідкою №279-09.10 від 30.09.2010 року. ОСОБА_1 зазначає, що після передачі предмета застави позивачу та отримання від нього офіційного документа - довідки про виконання всіх зобов`язань і відсутність заборгованості, він із 30.09.2010 року не був зобов`язаний повідомляти банк про зміну місця свого проживання та/або реєстрацію. Після вищевказаного, заявник ніяких інших або окремих кредитних договорів, додатків до кредитного договору №490054631 від 27.12.2007 року з ПАТ Альфа-Банк не укладав та не підписував особисто, нікого на такі дії не уповноважував. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що посилання третейського суду на укладення між заявником та позивачем третейської угоди є хибним.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2024 року провадження в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року в справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, закрито. Ухвала суду мотивована тим, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження в справі або залишення заяви без розгляду. Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2018 року про відмову в поновленні строку на подання заяви про скасування рішення трейського суду не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто, не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а, отже, не підлягає перегляду за виключними обставинами. Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з виключними обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з виключними обставинами, процесуальним законом не передбачено, тому процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову в її прийнятті. Суд зазначив, що у цій справі подана заявником заява про перегляд за виключними обставинами вже була прийнята судом до провадження, тому, установивши, що ухвала суду, про перегляд якої порушується питання, не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, необхідно закрити провадження за такою заявою, на підставі статті 255 ЦПК України, що не є порушенням норм процесуального права, з урахуванням стадії розгляду і визначених законом процесуальних можливостей суду.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 року у даній справі № 795/310/18 ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2024 року скасовано, справу передано до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду. Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 31.10.2024 року, оскільки ч.7 статті 454 ЦПК України, в редакції, чинній 21.02.2018 року, містила правило про те, що заява про скасування рішення третейського суду, подана після закінчення строку, встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України, повертається, то відмова суду в поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду унеможливлює розгляд такої заяви по суті та свідчить про те, що розгляд справи про оскарження рішення третейського суду завершився. Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2 р(II)/2022 в справі №3-9/2019(206/19) перевірено конституційність п.1 ч.5, ч. 7 статті 454 ЦПК України, якими керувався апеляційний суд в ухвалі від 21.02.2018 року, тому ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року підлягає перегляду за виключними обставинами, в розумінні ч.1 статті 423 ЦПК України. За даних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд в ухвалі від 12.06.2024 року виснував про закриття провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року внаслідок неправильного застосування норм процесуального права. При цьому, суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року по суті, відповідність застосування судом в ухвалі від 21.02.2018 року п.1 ч.5, ч.7 статті 454 ЦПК України змісту Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2 р(II)/2022 в справі №3-9/2019(206/19) не дослідив та помилково виснував про закриття провадження за заявою про перегляд ухвали за виключними обставинами. У зв`язку із даними обставинами, постановою Верховного Суду від 31.10.2024 року у даній справі №795/310/18 ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2024 року, було скасовано, справу передано до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із положеннями ч.3 статті 423 ЦПК України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Приписами ч.1 статті 425 ЦПК України, яка регламентує порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами визначено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Переглядаючи ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року за виключними обставинами, із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2р (ІІ)/2022 у справі №3-9/2019 (206/19) та висновків постанови Верховного Суду від 31.10.2024 року у даній справі №795/310/18, перевіривши відповідність застосування судом в ухвалі від 21.02.2018 року п.1 ч.5, ч.7 статті 454 ЦПК України змісту Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2р(II)/2022 в справі №3-9/2019(206/19), апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (ч.5 статті 454 ЦПК України в редакції, чинній станом на 21.02.2018 року).

Частиною 7 статті 454 ЦПК України в редакції, чинній станом на 21.02.2018 року, було визначено, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2 р(II)/2022 в справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України в тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

Водночас Конституційний Суд України вказав, що п.1 частини п`ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року № 64/2022 зі змінами.

Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Поновлення пропущенного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, відбувається лише у разі, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Регламентоване ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 18.02.2021 року у справі Sydorenko v.Ukraine зазначив наступне: … Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 §1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував, що: …Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, §41, ЄСПЛ, від 03.04.2008 року).

…Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29.10.2015 року).

…Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що … норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21.12.2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 року у справі № 824/84/23, провадження №61-8937ав23, зазначено, що: …здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями ч.7 статті 454 ЦПК України, в редакції станом на час постановлення апеляційним судом ухвали від 21.02.2018 року, було регламентовано, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Разом з тим, як вбачається із ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, судом було розглянуто по суті, із дослідженням судом питання щодо наявності чи відсутності відповідних підстав для поновлення пропущеного строку, за результатами якого апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року. При цьому, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було судом повернуто заявнику, як таку, що подана після закінчення встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України строку, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

Як вбачається із ухвали Апеляційного суду від 21.02.2018 року, дослідивши матеріали третейської справи №1168-5/176/13 за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року, наданої на запит апеляційного суду, апеляційним судом було вирішено по суті клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення третейського суду та надано відповідну оцінку заявленим ним підставам для поновлення даного строку, які ОСОБА_1 вважав поважними.

Згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, судом було встановлено, що оскаржуване ОСОБА_1 рішення постановлено третейським судом 09.08.2013 року. ОСОБА_1 був стороною у даній справі у статусі відповідача. Таким чином, строк подання заяви про скасування рішення третейського суду для нього сплинув 07.11.2013 року, натомість, вказана заява ОСОБА_1 подана 02.02.2018 року. Апеляційний суд в ухвалі від 21.02.2018 року дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення третейського суду від 09.08.2013 року, не підлягає задоволенню, із наступних підстав.

Апеляційним судом в ухвалі від 21.02.2018 року зазначено, що передумовою поновлення порушеного процесуального строку є наявність обставин, що можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду з боку ОСОБА_1 . Згідно з поданою ОСОБА_1 заявою, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року оспорюється ним майже через п`ять років після його постановлення, і як вбачається із змісту самої заяви, на стадії його виконання.

Дослідивши матеріали третейської справи №1168-5/176/13 за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 27.12.2007 року (дата укладення кредитного договору № 490054631), був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта (аркуші третейської справи 27-28). Саме за цією адресою ПАТ Альфа-Банк направляло ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту від 04.07.2013 року (аркуші третейської справи 32-34) та копію позовної заяви (аркуші третейської справи 38-39).

Судом в ухвалі від 21.02.2018 року встановлено, що за цією ж самою адресою третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 18.07.2013 року та копію рішення третейського суду від 09.08.2013 року, але зазначена кореспонденція повернулася до третейського суду неврученою, із відміткою працівників поштового зв`язку Адресат не проживає (а.с.32, 33 справи №795/310/18).

Згідно з п.п. 8.2 частини № 2 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору (п. 5 договору), позичальник зобов`язався письмово повідомляти кредитора про зміну паспортних даних, ідентифікаційного номеру, номерів контактних телефонів, реєстрації його місця проживання (або прописки) не пізніше трьох робочих днів з дня проведення таких змін (аркуш третейської справи 14).

При цьому, як зазначив суд в ухвалі від 21.02.2018 року, ні матеріали третейської справи, ні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду не містять будь-яких відомостей щодо зміни заявником місця проживання або реєстрації. В своїй заяві до апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив адресу свого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , додавши при цьому і іншу адресу для листування (а.с.2 справи №795/310/18).

Апеляційний суд вказав, що ч.1 статті 131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За вищевикладених обставин, апеляційний суд в ухвалі від 21.02.2018 року дійшов висновку, що ОСОБА_1 у належний спосіб повідомлявся третейським судом про початок розгляду третейської справи, і йому у належний спосіб була направлена копія рішення третейського суду, тому посилання заявника про недотримання судом процесуальних норм є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, судом було відхилено доводи заяви ОСОБА_1 про необхідність скасування рішення третейського суду, яке тривалий час перебуває на виконанні, які зводились до обставин передання ним банку заставного транспортного засобу, в рахунок погашення боргу та констатації відсутності боргу через відступлення права вимоги по договору факторингу від 26.09.2016 року (тобто, через три роки після ухвалення рішення третейським судом) між ПАТ Альфа-Банк та ТОВ ФК Довіра та гарантія, як такі, що не спростовують факту існування у заявника кредитної заборгованості на час ухвалення рішення.

В ухвалі від 21.02.2018 року Апеляційний суд Чернігівської області дійшов висновку, що поновленням ОСОБА_1 строку на оскарження рішення третейського суду, враховуючи сплив значного проміжку часу та після початку його виконання, на підставах, які не мають на меті виправлення серйозних помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, буде порушено принцип юридичної визначеності та Право на суд ПАТ Альфа-Банк, гарантоване п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, як викладено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року Пономарьов проти України (заява №3236/03).

За даних обставин, апеляційний суд вважав за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, відмовити. При цьому, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повернуто заявнику, як таку, що подана після закінчення встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України строку, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

Як вбачається із ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року, судом було розглянуто по суті, із дослідженням судом питання щодо наявності чи відсутності відповідних підстав для поновлення пропущеного строку, за результатами якого апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року.

У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року вказаних вище висновків суду не спростовують, оскільки дані висновки суду узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 78, 80 ЦПК України, щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року. Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на відсутність в нього обов`язку повідомляти банк про зміну місця свого проживання та/або реєстрацію, у зв`язку із виконанням всіх зобов`язань та відсутністю заборгованості по кредитному договору №490054631 від 27.12.2007 року, що підтверджується довідкою №279-09.10 від 30.09.2010 року, оскільки вказані доводи ОСОБА_1 неодноразово були предметом розгляду судів у судових справах на стадії виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 року, в яких рішення суду, якими було надано правову оцінку зазначеним доводам ОСОБА_1 , набрали законної сили.

Приймаючи до уваги наведене вище, наявні у матеріалах справи докази свідчать про відсутність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається із заявою про скасування рішення третейського суду, та пов`язані із перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Тобто, обставини справи свідчать про те, що заяву про скасування рішення третейського суду подано ОСОБА_1 після закінчення строку, встановленого ч.5 статті 454 ЦПК України, і відсутні підстави для поновлення вказаного пропущеного строку, про що констатовано в ухвалі Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року.

Приписами п.2 ч.3 статті 429 ЦПК України регламентовано, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Враховуючи наведене вище, переглянувши ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року у справі №795/310/18 за виключними обставинами, із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №2 р(II)/2022 в справі № 3-9/2019(206/19) та висновків постанови Верховного Суду від 31.10.2024 року у даній справі №795/310/18, перевіривши відповідність застосування судом в ухвалі від 21.02.2018 року п.1 ч.5, ч.7 статті 454 ЦПК України змісту Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року № 2 р(II)/2022 в справі № 3-9/2019(206/19), та перевіривши по суті доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09.08.2013 року у справі №1168-5/176/13 за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. При цьому, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21.02.2018 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної ухвали апеляційного суду.

Керуючись статтями: 423, 429 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 09 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної ухвали апеляційного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів.

Дата складення повної ухвали - 20.01.2025 року.

Головуючий: Судді: