Постанова

від 03.04.2025 по справі 795/310/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 795/310/18

провадження № 61-1279ав25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Романенко О. Ю.,

учасники справи:

стягувач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна»,

боржник - ОСОБА_1 ,

за участю:

представника стягувача -Ковалевського Євгена Володимировича,

представника боржника - Кротенка Ігоря Костянтиновича ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду

(м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кротенко Ігор Костянтинович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року і ухвалив таку постанову.

Історія справи

1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня

2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 490054631 у розмірі 236 379,47 грн: за відсотками - 57 420,19 грн, пенею - 178 959,28 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2. Не погодившись з рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його скасування.

3. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року. Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто особі, яка її подала.

4. Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року залишено без змін.

Зміст поданої заяви

5. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року.

6. Як на виключну обставину ОСОБА_1 посилався на рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі № 3-9/2019 (206/19), яким Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема з підстав того, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

7. Додатково посилався на те, що третейський суд розглянув непідвідомчу йому справу, провів розгляд без виклику та повідомлення сторін про дату та час слухання справи, лише на підставі наданих позивачем документів, у яких було зазначено про неіснуючу заборгованість за кредитним договором №490054631

від 27 грудня 2007 року. Зазначав, що на момент розгляду справи заборгованість за указаним кредитним договором була відсутня, що підтверджується довідкою №279-09.10 від 30 вересня 2010 року. Після передачі предмета застави позивачу та отримання від нього офіційного документа - довідки про виконання всіх зобов`язань і відсутність заборгованості, він ніяких інших або окремих кредитних договорів, додатків до кредитного договору

№ 490054631 від 27 грудня 2007 року з ПАТ «Альфа-Банк» не укладав та не підписував особисто, нікого на такі дії не уповноважував. Вважав помилковим посилання третейського суду на укладення між ним та позивачем третейської угоди.

8. 16 серпня 2023 року до участі у справі в якості правонаступника позивача залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна».

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

9. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду 12 червня 2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого

2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року закрито.

10. Ухвала мотивована тим, що ухвала апеляційного суду від 21 лютого

2018 року про відмову у поновленні строку на подачу заяви про скасування рішення третейського суду не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за виключними обставинами.

11. Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 червня 2024 року скасовано, справу передано до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.

12. Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд виходив з того, що відмова суду у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду унеможливлює розгляд такої заяви по суті та свідчить про те, що розгляд справи про оскарження рішення третейського суду завершився. З огляду на те, що в Рішенні Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2 р(II)/2022 у справі № 3-9/2019(206/19) перевірено конституційність пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України, якими керувався апеляційний суд, ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року підлягає перегляду за виключними обставинами в розумінні частини першої статті 423 ЦПК України.

13. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у цій справі задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого

2018 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї ухвали суду.

14. Ухвала суду мотивована тим, що поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду відбувається лише у разі, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Зі змісту ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня

2013 року судом було розглянуто по суті, з дослідженням питання щодо наявності чи відсутності відповідних підстав для поновлення пропущеного строку, за результатами якого апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні. Суд визначив, що ОСОБА_1 не надав належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні приписів статей 77, 78, 80 Цивільного процесуального кодексу України, щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року. Посилання заявника на відсутність у нього обов`язку повідомляти банк про зміну місця свого проживання та/або реєстрацію у зв`язку з виконанням всіх зобов`язань та відсутністю заборгованості за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року суд відхилив, зазначивши, що такі доводи неодноразово були предметом розгляду судів у судових справах на стадії виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

15. 27 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Кротенко І. К., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року, постановити нову ухвалу про поновлення ОСОБА_1 строку для оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року та скасувати зазначене рішення третейського суду.

16. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що Чернігівський апеляційний суд не у повній мірі з`ясував всі обставини, що мають об`єктивне значення для справи, неналежно перевірив всі докази, наявні в матеріалах справи, не виконав вказівки Верховного Суду та безпідставно керувався положеннями частини п`ятої статті 454 ЦПК України, які було визнано неконституційними.

17. Посилається заявник на неврахування судом додаткової угоди від 30 вересня 2010 року до кредитного договору №490054631 від 27 грудня 2007 року, якою було підтверджено виконання всіх зобов`язань, відсутність заборгованості та припинення дії кредитного договору з 30 вересня 2010 року. Зауважує, що в подальшому він ніяких відносин з АТ «Альфа-Банк» та його правонаступниками не мав, ніяких договорів не укладав й нікого на такі дії не уповноважував. Зазначене, на його думку, свідчить про те, що з дня припинення дії кредитного договору № 490054631 від 27 грудня 2007 року, а саме - з 30 вересня 2010 року він не був зобов`язаний повідомляти АТ «Альфа Банк» про своє місце перебування, проживання та/або реєстрації, а також й про інші обставини свого особистого життя.

18. Акцентує увагу на наявних у матеріалах справи доказах того, що він був тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців за договором найму житлового приміщення, але фактично за цією адресою ніколи не проживав (довідка Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області № 26-06/452 від 14 червня 2018 року). У матеріалах справи, в тому числі третейської, відсутні безспірні докази того, що він достовірно знав про її розгляд. Повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи. Зазначене свідчить про те, що він з об`єктивних причин не знав й не міг знати про розгляд справи третейським судом.

19. Крім того, посилається на розгляд третейським судом справи, яка не була йому підвідомча, а також застосування до нього на підставі оскарженого рішення третейського суду подвійного стягнення за виконання зобов`язань за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року (на предмет застави та на земельну ділянку). Також зазначає про те, що судом не було враховано обставин, встановлених заочним рішення від 21 листопада 2023 року у справі

№ 536/423/21, зокрема щодо відсутності заборгованості по кредитному договору №49 054631 від 27 грудня 2007 року та припинення його дії -

30 вересня 2010 року, що ставить під сумнів питання подальшого правонаступництва ТОВ «Глобал Інфінті Україна».

Рух апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кротенко І. К., на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року. Витребувано з Чернігівського апеляційного суду справу № 795/310/18.

21. У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи

№ 795/310/18.

22. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 березня 2025 року о 10:00 годині за адресою: проспект Повітряних Сил, 28, м. Київ, з повідомленням учасників справи.

23. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року задоволено заяву

ТОВ «Глобал Інфініті Україна» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24. У судовому засіданні 20 березня 2025 року оголошено перерву до 14:00 години 03 квітня 2025 року.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив

25. 07 лютого 2025 року ТОВ «Глобал Інфініті Україна» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

26. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований посиланням на безпідставність доводів заявника про відсутність заборгованості за кредитним договором та припинення його дії.

27. Зазначає, що наведені заявником доводи були спростовані під час розгляду справи № 756/4253/23, при розгляді якої судом встановлено, що твердження ОСОБА_1 про погашення боргу у 2010 році є необґрунтованими.

28. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року у справі № 536/423/21, на яке посилається заявник, не набрало законної сили, оскільки переглядається в суді апеляційної інстанції.

29. Крім того, оскарження першого договору факторингу, укладеного між банком та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ніяким чином не вплине на чинність другого договору, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «Глобал Інфініті Україна», про що двічі було зазначено судом при відмові товариству у залученні до участі у справі в якості третьої особи.

30. 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Кротенко І. К., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду відповідь на відзив ТОВ «Глобал Інфініті Україна», у якій акцентує увагу на неспростуванні ні банком, ні його правонаступниками у жодній із зазначених у відзиві на апеляційну скаргу судових справах наданих ним доказів погашення заборгованості за спірним договором станом на 30 вересня 2010 року.

31. Додатково зауважує, що рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі № 1168-5/176/13 не виконано, а відповідні посилання на це ТОВ «Глобал Інфініті Україна» не підтверджені жодними доказами.

32. 19 лютого 2025 рокуТОВ «Глобал Інфініті Україна» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду письмові пояснення, у яких посилається на безпідставність доводів відповіді на відзив. Акцентує увагу на обставинах судової справи № 756/4253/23, під час розгляду якої суду були надані докази наявності заборгованості за кредитним договором. Крім того, судом було критично оцінено надану ОСОБА_1 довідку щодо відсутності заборгованості, з огляду на те, що вона підписана неуповноваженим в. о. директора іншого відділення банку, без зазначення його реквізитів.

Пояснення представників сторін у судовому засіданні

33. Представник ОСОБА_1 - Кротенко І. К. просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу. Наголошував на тому, що про винесення третейським судом рішення ОСОБА_1 стало відомо у 2018 році. Третейський суд перебуває у стадії припинення. Водночас рішення третейського суду було виконано шляхом звернення стягнення на земельну ділянку. Стверджував, що ОСОБА_1 не проживав за місцем реєстрації і не міг отримувати кореспонденцію від третейського суду. Водночас третейський суд не мав компетенції на вирішення спору між ним на банком.

34. Представник ТОВ «Глобал Інфініті Україна» - Ковалевський Є. В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вказував, що заборгованість позичальника була наявною. Підтвердив, що рішення третейського суду було виконано у 2023 році.

Фактичні обставини справи

35. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня

2013 року було задоволено в повному обсязі позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року у розмірі 236 379,47 грн:

по відсотках - 57 420,19 грн; пеня - 178 959,28 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. У рішенні Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»

від 09 серпня 2013 року у справі № 1168-5/176/13 зазначено, що у зв`язку із відсутністю заяв та згоди обох сторін про інший порядок розгляду спору, розгляд відбувся на підставі письмових матеріалів, без проведення усного слухання.

36. Не погоджуючись з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»

від 09 серпня 2013 року, 02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»

від 09 серпня 2013 року. В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказував, що оскаржуване ним рішення третейського суду від 09 серпня

2013 року ухвалено з порушенням його прав, як споживача послуг банку за договором споживчого кредиту, без дотримання положень статті 6 Закону України «Про третейські суди» та Закону України «Про захист прав споживачів». Одночасно, у поданій заяві ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду від 09 серпня 2013 року, зазначивши, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду він дізнався лише у грудні 2017 року, а копію рішення третейського суду фактично отримав рекомендованим листом 18 січня

2018 року.

37. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 06 серпня

2018 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»

від 09 серпня 2013 року було відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто заявнику.

38. Ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року мотивована тим, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалено третейським судом 09 серпня 2013 року. ОСОБА_1 був стороною у справі третейського суду в статусі відповідача. Строк подання заяви про скасування рішення третейського суду для нього сплинув 07 листопада 2013 року, натомість вказана заява ним подана 02 лютого 2018 року. Передумовою поновлення порушеного процесуального строку є наявність обставин, що можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду з боку ОСОБА_1 . Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року оспорюється ним майже через п`ять років після його постановлення. Дослідивши матеріали справи №1168-5/176/13 Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», апеляційний суд в ухвалі від 21 лютого 2018 року дійшов висновку, що ОСОБА_1 у належний спосіб повідомлявся третейським судом про початок розгляду третейської справи і йому у належний спосіб була направлена копія рішення третейського суду, тому його посилання на недотримання судом процесуальних норм є безпідставними та необґрунтованими. Зазначено, що поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження рішення третейського суду, враховуючи сплив значного проміжку часу та після початку його виконання, на підставах, які не мають на меті виправлення серйозних помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, призведе до порушення принципу юридичної визначеності та «право на суд» кредитора на суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Апеляційний суд вважав за необхідне у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року відмовити. Разом з тим, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повернуто заявнику, як таку, що подана після закінчення встановленого частиною п`ятою статті 454 ЦПК України строку, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.

39. Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №2 р(II)/2022 в справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України в тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду. Пункт 1 частини п`ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

40. З матеріалів третейської справи № 1168-5/176/13 за позовом

ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 станом на 27 грудня 2007 року (дата укладення кредитного договору № 490054631) був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта (аркуші третейської справи 27-28). Саме за цією адресою ПАТ «Альфа-Банк» направляло ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту від 04 липня 2013 року (аркуші третейської справи 32-34) та копію позовної заяви (аркуші третейської справи 38-39). За цією ж самою адресою третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 18 липня 2013 року та копію рішення третейського суду від 09 серпня 2013 року, але зазначена кореспонденція повернулася до третейського суду неврученою, з відміткою працівників поштового зв`язку «адресат не проживає» (а.с. 32, 33 справи

№ 795/310/18).

41. Згідно з пунктом 8.2 частини № 2 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору (п. 5 договору), позичальник зобов`язався письмово повідомляти кредитора про зміну паспортних даних, ідентифікаційного номеру, номерів контактних телефонів, реєстрації його місця проживання (або прописки) не пізніше трьох робочих днів з дня проведення таких змін (аркуш третейської справи 14).

42. Ні матеріали третейської справи, ні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду не містять будь-яких відомостей щодо зміни заявником місця проживання або реєстрації. В своїй заяві до апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив адресу свого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , додавши при цьому і іншу адресу для листування (а.с. 2 справи №795/310/18).

43. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року у справі № 363/2522/21 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4042 від 24 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу

Івано-Франківської області Личук Т. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Інфініті Україна» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 490054631 від 27 грудня 2007 року, у розмірі 1 089 871,06 грн.

44. Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 липня

2022 року у справі № 363/2522/21 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

45. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2023 року у справі № 751/8865/13-ц, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, задоволено заяву

ТОВ «Глобал Інфініті Україна», замінено стягувача у справі № 751/8865/13-ц з примусового виконання виконавчого листа з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на його правонаступника ТОВ «Глобал Інфініті Україна». Видано дублікат виконавчого листа № 751/8865/13-ц, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 236 379, 47 грн. для пред`явлення до виконання.

46. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 24 травня 2023 року у справі № 536/1861/21 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а саме пені за кредитним договором № 490054631

від 27 грудня 2007 року у розмірі 10 806 148,62 грн, відступленої ТОВ «Глобал Інфініті Україна» за договором факторингу від 23 березня 2021 року.

47. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва

від 21 листопада 2023 року у справі № 536/423/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», АТ «Альфа-Банк» про визнання договору факторингу недійсним задоволено. Визнано недійсним договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, укладений 26 вересня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», в частині переуступки права вимоги за кредитним договором № 490054631, укладеним 27 грудня 2007 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

48. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада

2023 року у справі № 756/4253/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Глобал Інфініті Україна», ТОВ «Довіра та гарантія» про визнання договору факторингу недійсним залишено без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

50. Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

51. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

52. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

53. Згідно з частиною третьою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

54. За правилами статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

55. Звертаючись до суду із заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року за виключними обставинами, ОСОБА_1 , з урахуванням поданих уточнень, посилався на визнання неконституційними положень пункту 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України (рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі № 3-9/2019 (206/19).

56. Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2 р(II)/2022 в справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України в тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

57. Водночас Конституційний Суд України вказав, що пункт 1 частини п`ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

58. Встановивши, що ухвала Апеляційного суду Чернігівської області

від 21 лютого 2018 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року та повернуто заяву, була прийнята на підставі частин п`ятої, сьомої статті 454 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, для її перегляду за виключними обставинами.

59. Верховний Суд вже зауважував, що здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, необхідно ураховувати, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, визначений строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах.

60. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України).

61. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України).

62. За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

63. Враховуючи те, що пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), суду доцільно дослідити питання поважності пропуску строку на подання заяви про оскарження рішення третейського суду, передбаченого вимогами частини п`ятої статті 454 ЦПК України.

64. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/2018, від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20, від 20 травня 2022 року у справі № 824/236/21, від 02 червня 2022 року у справі № 814/477/21, від 09 червня 2022 року у справі № 824/3/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23.

65. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-ІХ

від 29 червня 2023 року, який набрав чинності 21 липня 2023 року, частини п`яту і сьому статті 454 викладено у новій редакції: «5. Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом»; «7. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними».

66. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

67. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

68. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою.

69. ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (рішення у справі «Пономарьов проти України», № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).

70. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

71. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

72. Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані(рішення у справі «Дія 97» проти України», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

73. ЄСПЛ вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», № 38789/04, від 08 квітня 2010 року).

74. ЄСПЛ зауважував, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

75. При перевірці поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня

2013 року судом першої інстанції було встановлено, що справа розглядалася на підставі письмових матеріалів без проведення усного слухання. Третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 18 липня 2013 року та копію рішення третейського суду від 09 серпня

2013 року, але зазначена кореспонденція повернулася до третейського суду неврученою, із відміткою працівників поштового зв`язку «адресат не проживає».

76. Звертаючись до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року, ОСОБА_1 наголошував, що про наявність зазначеного рішення він дізнався лише після отримання його копії у відповідь на його заяву до третейського суду (лист Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 січня 2018 року № 1-1/18).

77. Встановивши, що заява про скасування рішення третейського суду була подана відповідачем лише через більш, ніж чотири з половиною роки після його ухвалення, при цьому судова кореспонденція неодноразово направлялася третейським судом ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для поновлення визначеного законом процесуального строку.

78. У цьому контексті суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що зазначена адреса боржника була вказана ним як в укладеному з банком кредитному договорі № 490054631 від 27 грудня 2007 року, так і у наданих до суду останнім додатковій угоді до кредитного договору від 30 вересня 2010 року, довідці в.о. директора Полтавського відділення ПАТ «Альфа-Банк» вих № 279-09.10 від 30 вересня 2010 року, договорі доручення № 490054631 від 27 вересня 2010 року, акті прийому-передачі автомобіля від 27 вересня 2010 року. Крім того, указана адреса була зазначена ОСОБА_1 у заяві про скасування рішення третейського суду № 1168-5/176/13 від 09 червня 2013 року, поданій до суду у лютому 2018 року.

79. Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 8.2 частини № 2 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору (п. 5 договору), позичальник зобов`язався письмово повідомляти кредитора про зміну паспортних даних, ідентифікаційного номеру, номерів контактних телефонів, реєстрації його місця проживання (або прописки) не пізніше трьох робочих днів з дня проведення таких змін. Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомляв банку іншу адресу свого проживання або адресу для листування.

80. Судом першої інстанції не встановлено місця фактичного проживання ОСОБА_1 , яке було відмінним від місця його реєстрації, на час вирішення третейським судом спору. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кротенко І. К. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак не надав суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт проживання боржника за іншою адресою на час розгляду справи третейським судом та ухвалення оскарженого рішення.

81. У справі «Горячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

82. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) Верховний Суд зазначав, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав за належними (відомими) адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для направлення кореспонденції.

83. Отже у цій справі вимога про дострокове повернення кредиту від 04 липня 2013 року та копію позовної заяви банк направив ОСОБА_1 за наданою їм банку адресою. За цією ж самою адресою третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 18 липня 2013 року та копію рішення третейського суду від 09 серпня 2013 року.

84. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18).

85. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

86. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

87. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за обставин справи, що переглядається (тривалий пропуск процесуального строку, направлення поштової кореспонденції банком та третейським судом за адресою реєстрації місця проживання відповідача, не зазначення заявником причин неможливості її отримання, відсутності відомостей про інше місце проживання заявника), поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду зі спливом значного періоду часу та без поважних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності.

88. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

89. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 354, 368, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кротенко Ігор Костянтинович, залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович