Рішення

від 19.11.2010 по справі 46/450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  46/450

19.11.10

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Кап Трейд”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Бухта Изобилия” 

Про

стягнення 243 456,96 грн.

                                                                                       Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача

Косінов С.А. –представник за довіреністю від 20.10.2010 р.

Від відповідача

не з’явився

19.11.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Маяк-Кап Трейд” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия" 182 460,00 грн. боргу за договором поставки № 09-05-21 від 21.05.2009 р., 9 899,33 грн. пені, 2 897,36 грн. 3 % річних, 8 105,27 грн. інфляційних витрат, 40 095,00 грн. збитків за відповідальне зберігання майна та 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/450 від 17.09.2010 р., яку призначено до розгляду на 11.10.2010 р.  

Ухвалою від 11.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2010 р.

У судове засідання, призначене на 22.10.2010 р., з’явилися представники сторін, які подали суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, доповіли свої правові позиції у спорі. Представник позивача заявлені вимоги підтримав, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив.

22.10.2010 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 19.11.2010 р., з’явився представник позивача, який  надав пояснення по справі. Відповідач  уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  

ВСТАНОВИВ:

21.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Кап Трейд” у якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия" у якості покупця було укладено договір поставки № 09-05-21 (далі-договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його ціну.

Перелік та асортимент товару вказується сторонами в додатках до даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару та порядок оплати товару узгоджується сторонами в додатках до даного договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору поставки, в якому визначено, що постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує наступний товар: стакан з картону_арт. 1000/2РЕ з друком 4 види малюнку по 25 тис. од. кожного, та пластиковою кришкою зі стікером. Ціна товару згідно умов Додатку № 1 к договору поставки становить 335 919,60 грн.

Пунктом 3.4.1. додатку передбачено, що покупець сплачує не менш, ніж 50% від загальної ціни товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури.

1 липня 2009 року TOB "Маяк-Кап Трейд" був виставлений рахунок фактура № СФ - 154 на загальну суму 364 920,00 грн.

02.07.2009 року відповідач сплатив позивачу 182 460,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 227 від 02.07.2009 р. та № 389 від 02.07.2009 р., таким чином, погодивши збільшену позивачем ціну товару.

Дата отримання покупцем на свій поточний рахунок сплати від покупця згідно п. 3.4.1. є датою початку виконання робіт постачальником (п. 3.4.2. додатку).

Відповідно до п. 3.4.4 додатку після затвердження друкарських відбитків стаканів покупець протягом 3-х банківських днів сплачує постачальнику додатково 30% від загальної ціни товару.

Відповідно до п. 3.4.8 додатку остаточний розрахунок за товар покупець має виконати протягом 3-х банківських днів з дати отримання від постачальника письмового повідомлення повної готовності товару до відвантаження.

На підтвердження повідомлення відповідача щодо повної готовності товару до відвантаження, позивач надав претензію від 20.04.2010 р.

Проте, судом зазначена претензія як доказ письмового повідомлення позивачем повної готовності товару до відвантаження не приймається, оскільки докази направлення такої претензії відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки судом не прийнято як доказ звернення до відповідача з претензією, підставою для проведення відповідачем з позивачем розрахунків є, у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Отже борг відповідача перед позивачем складає 182 460,00 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 182 460,00 грн. за договором № 09-05-21 від 21.05.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.   

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 9 899,33 грн. пені, 2 897,36 грн. 3 % річних, 8 105,27 грн. інфляційних витрат, 40 095,00 грн. збитків за відповідальне зберігання майна та 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку прострочення сплати платежу, передбаченого у відповідному додатку до даного договору, покупець на вимогу постачальника виплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 7 663,32 грн. інфляційних витрат, 2 897,36 грн. 3 % річних, 9 899,33 грн. пені.

Позивач стверджує, що у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору та додатку до нього та у зв’язку з відсутністю у позивача вільних площ для зберігання виготовленого товару, він був змушений передати цей товар на відповідальне зберігання ТОВ «Будавтосервіс»в результаті чого поніс збитки в сумі 40 095,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту прав та інтересів, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є, зокрема, відшкодування збитків та майнової шкоди.   

У ст. 22 Цивільного кодексу України вказується, що особа, якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками визнаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір.

Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише договором зберігання від 27.08.2009 р. № 1/2009, укладеним між позивачем та ТОВ «Будавтосервіс».

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів письмового повідомлення позивачем про повну готовність товару до відвантаження.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 095,00 грн. збитків  задоволенню не підлягають у зв’язку з недоведеністю їх розміру та причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. позивач надав угоду про надання адвокатських послуг від 15.06.2010 р. № 15/06/2010, яка укладена між позивачем та ОСОБА_1, акт виконаних робіт від 15.06.2010 р. на суму 10 000,00 грн. та платіжне доручення № 687 від 15.06.2010 р. на суму 10 000,00 грн.   

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню у зв’язку частковим задоволенням позовних вимог.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия"  (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17, ідентифікаційний код 36283939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Кап Трейд” (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 27, ідентифікаційний код 34474947) 182 460 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят) грн. основного боргу, 9 899 (дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто  дев’ять) грн. 33 коп. пені, 7 663 (сім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 32 коп. інфляційної складової боргу, 2 897 (дві тисячі вісімсот дев’яносто сім) грн. 36 коп. 3 % річних, 8 334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 94 коп. витрат на послуги адвоката, 2 029 (дві тисячі двадцять дев’ять) грн. 20 коп. державного мита та 196 (сто дев’яносто шість) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                            Л.В. Омельченко  

Повне рішення складено: 23.11.2010 р.