Рішення

від 16.01.2025 по справі 338/1270/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1270/24

16 січня 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (надалі «Позивач») звернулося до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 5752951 від 24 грудня 2021 року в розмірі 111639,50 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 16250 грн., заборгованість за процентами - 95389,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 24 грудня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання кредиту № 5752951 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Визначення понять і термінів, які містяться у цьому Договорі розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит» (далі - Правила), що розміщені на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua.

Вказаний Договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил. Відповідно до п 5.1. та п. 5.2. Правил Сторони домовилися, що Договір укладається в електронній формі шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного Договору відповідно до п. п. 1.3., 1.7., 3.1. Договору Кредитодавець 24 грудня 2021 року перерахував на картковий рахунок Позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 16 000,00 грн., а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 20 липня 2022 року (включно).

Пунктом 1.7 Договору визначено порядок Нарахування Процентів за користування кредитом, відповідно до якого:

У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 8,45% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

Ставки нарахування Процентів за користування кредитом за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні Договору:

- в Базовий період протягом 28 календарних днів з 24.12.2021 року до 21.01.2022 року (включно) у розмірі 1,69 % за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка ( 2.1. Правил));

- в Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 22.01.2022 року до 20.07.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)).

У випадку подовження Позичальником Базового періоду, Строку дії Договору та зміни Кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,69% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)).

В Спеціальний період, з дати закінчення подовженого Базового періоду та до спливу Кінцевої дати виконання Договору (включно), Проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна с:

Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. Договору нараховуються Кредитодавцем протягом усього Строку дії Договору (з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил ) до Кінцевої дати виконання Договору (включно)) на Основну суму кредиту за кожний день користування Кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася. Нарахування Процентів за користування кредитом є правом Кредитодавця, а не його обов`язком. Кредитодавець, без погодження з Позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором Процентів за користування кредитом.

Розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у Графіку платежів, може бути збільшений Кредитодавцем тільки з письмової згоди Позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна Додаткова угода (п. 2.11. Правил).

У разі неналежного виконання Графіку платежів настає Умова дострокового виконання Зобов`язань за Договором (п. 2.43. Правил), у зв`язку Позичальник має сплатити всю Заборгованість (п. 2.14. Правил) за Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору Сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.42. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору 24.12.2021 року до Кінцевої дати виконання Договору 20.07.2022 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати Заборгованості.

Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з Дати повернення/погашення кредиту. ( п.2.8 Правил).

Відповідач станом на 30.08.2024 року має заборгованість - 111 639,50 грн., яка складається з наступного: 16 250, 00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 95 389,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Враховуючи наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 111639,50 грн.

Після виконання вимог п.2 ч.1 ст.187 ЦПК України, ухвалою від 12 вересня 2024 року було відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник Позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Роти заочного розгляду справи заперечень не мав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, надіслала заяву, в якій просила суд відмовити у задоволені позову, оскільки грошових коштів за кредитним договором не отримувала, кредитний договір із позивачем не укладала. Її анкетні дані викрали шахраї, які від її імені оформили на неї кредитний договір.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого Позивач звернувся до суду про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №5752951 від 24 грудня 2021 року та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 16 250 грн.

Як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши Відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору №5752951 від 24 грудня 2021 року, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Надані Відповідачем пояснення, у її заяві від 16 січня 2025 року, що грошових коштів за кредитним договором Відповідач не отримувала, кредитний договір із Позивачем не укладала, що її анкетні дані викрали шахраї та від її імені оформили на неї кредитний договір, суд не приймає до уваги та вважає необгрунтованими.

Так, вказані Відповідачем факти(обставини) не підтверджуються жодними доказами та не спростовують встановлені обставини, щодо укладання Відповідачем кредитного договору №5752951 від 24 грудня 2021 року та отримання грошових коштів у сумі 16 250 грн. Відповідачем не надано доказів та не спростовано той факт, що свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором №5752951 від 24 грудня 2021 року нею були виконані не належним чином.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками (процентами) за користуванням кредитом в розмірі 95 389, 50 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідачем в даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором № 5752951 від 24 грудня 2021 року, а тому враховуючи факт неналежного виконання Відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором № 5752951 від 24 грудня 2021 року, з неї на користь Відповідача ТзОВ «Алекскредит» підлягає стягненню заборгованость за договором № 5752951 від 24 грудня 2021 року, станом на 30 серпня 2024 року в розмірі 111 639, 50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є заонними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з Відповідача слід стягнути на користь Позивача понесені судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 5752951 від 24 грудня 2021 року, станом на 30 серпня 2024 року в розмірі 111 639 (сто одинадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп., яка складається з: 16 250,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 95 389, 50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська області, місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок 12А, Код ЄДРПОУ: 41346335.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Бабче, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя :