Постанова

від 14.01.2025 по справі 339/108/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 339/108/24

Провадження № 22-ц/4808/53/25

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Баркова В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Томина С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі,за апеляційною скаргою Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Сметанюком В.Б. 24 вересня 2024 року в м. Болехів Івано-Франківської області, повний текст якого складено 26 вересня 2024 року

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 подано позов до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 серпня 1992 року позивачку призначено на посаду вчителя української мови та літератури Болехівської середньої школи № 2 на умовах безстрокового трудового договору.

30 червня 2020 року наказом №40-В, на виконання вимог абзацу третього частини другої ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ, її переведено з безстрокового на строковий трудовий договір.

01 липня 2020 року наказом №2 №40/1 від 01.07.2020 року прийнята на посаду вчителя української мови та літератури Болехівської ЗОШ І-ІІІ ступеня №2 строком на один рік.

Згідно з наказом № 44-К від 20 серпня 2021 року строковий трудовий договір з нею продовжено строком на один рік, а в подальшому наказом № 196-К від 30 серпня 2022 року - ще на один рік.

Наказом № 171-К від 29 серпня 2023 року її звільнено з роботи в зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року (справа № 339/529/23) вона поновлена на посаді вчителя української мови та літератури з 29 серпня 2023 року в Болехівському ліцеї № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області та зобов`язано відповідача укласти з нею безстроковий трудовий договір.

На виконання зазначеного рішення суду про поновлення на роботі Болехівським ліцеєм № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області видано наказ № 28-К від 01 березня 2024 року про поновлення її на роботі на умовах строкового трудового договору на посаді вчителя української мови та літератури, а наказом № 29-К від 01 березня 2024 року звільнено у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ, зазначила, що з 07 лютого 2023 року умова про строковий характер трудового договору між нею та відповідачем є недійсною, оскільки погіршувала її становище як працівника порівняно із законодавством України про працю.

Вважає, що у відповідача виник обов`язок після 07 лютого 2023 року повідомити позивача про можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості як працівника для його укладення та у випадку її згоди перевести зі строкового трудового договору на безстроковий.

З огляду на неконституційність абзацу третього частини другої ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ, вважає наказ № 29-К від 01.03.2024 про своє звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд визнати незаконним і скасувати наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» від 01 березня 2024 року № 29-К «Про припинення строкового трудового договору», яким її звільнено з роботи, поновити на посаді вчителя української мови та літератури Болехівського ліцею № 2 «Науковий» з 01 березня 2024 року на умовах безстрокового трудового договору (без визначення строку трудового договору) та стягнути з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в сумі 152858 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів і зборів (а.с. 1-3, 84-85, 106, 120).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 доБолехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті провизнання незаконнимнаказу прозвільнення зроботи тапоновлення нароботі задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 01 березня 2024 року № 29-К про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя української мови та літератури Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 01 березня 2024 року на умовах безстрокового трудового договору. Стягнуто з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в розмірі 159 818 грн 40 коп. Стягнуто з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області в дохід держави 1211,20 грн судового збору (а.с.142-148).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт закінчення строкового трудового договору, за встановлених у справі обставин, не надавав відповідачу правових підстав для звільнення позивачки на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Відтак, наказ про звільнення ОСОБА_1 від 01 березня 2024 року № 29-К у зв`язку із закінченням строку трудового договору не може вважатися законним і є таким, що порушує права останньої на працю, відтак підлягає скасуванню. За таких обставин позивачку слід поновити на займаній посаді з 01.03.2024 року на умовах безстрокового трудового договору та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2023 року по 24.09.2024 року у розмірі 159818,40 грн. Також суд наголосив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно ч.2 ст.233 КЗпП України.

Короткий змістта узагальнюючідоводи апеляційноїскарги

На вказане рішення Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області подавапеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі та укладення з нею безстрокового договору шляхом винесення відповідного наказу.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області у справі №339/529/23 позов ОСОБА_1 в уточненій редакції до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 з 29 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя української мови та літератури. Зобов`язано Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір з нею шляхом винесення відповідного наказу.

На виконання рішення суду у справі №339/529/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, директором Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Мельником А.Ф. видано наказ, яким поновлено позивачку на роботі на тих самих умовах, що і до звільнення, тобто на умовах строкового трудового договору.

Вказує, що позивачка до звільнення працювала на умовах строкового трудового договору, строк якого закінчився 25.08.2023, тому її було звільнено у зв`язку з закінченням строку трудового договору, підстав для її поновлення на роботі немає.

Оскільки позивачкою не оспорюється наказ №32-к про її поновлення на роботі, то вона погодилась з поновленням на роботі з 25.08.2023 року на умовах строкового трудового договору.

Свою волю на укладення строкового трудового договору та його продовження позивачка виявила, коли написала відповідні заяви. Уклавши строковий трудовий договір, позивачка мала усвідомлювати, що вона буде працювати протягом строку, визначеного укладеним строковим трудовим договором та по закінченню обумовленого договором строку буде звільнена із займаної посади на підставі наказу.

Крім того зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №310/2284/17, від 14.09.2022 року у справі №752/3341/19, від 11.10.2023 року у справі №288/1537/20.

Вважає, що звільнення позивачки відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивачка не перебувала у трудових відносинах станом на 20.03.2024 року, оскільки її було звільнено з 25.08.2023 року.

Зазначає, що позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 року по 09.09.2024 року, проте просить поновити її на роботі з 20 березня 2024 року. Заява про збільшення позовних вимог подана тільки у вересні 2024 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому строк пред`явлення до суду цієї вимоги обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постановах від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 та від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.

Вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 року по 22.04.2024 року та не подано клопотання про поновлення даного строку, який пропущений з поважних причин.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволення позову відмовити (а.с.154-157).

Позиція інших учасників справи

Представником ОСОБА_1 адвокатом Томиним С.В. поданий відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Безпідставними є твердження про те, що рішення Болехівського міського суду про поновлення позивачки ОСОБА_1 на роботі було виконане відповідачем шляхом видання наказу про поновлення її на роботі на умовах строкового трудового договору. Рішенням Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року позивачку поновлено на посаді вчителя української мови та літератури, рішення у цій частині допущено до негайного виконання. 29 лютого 2024 року позивачка звернулась до керівника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Мельника А.Ф. щодо поновлення її на роботі. Наказом від 01.03.2024 року №28-К, всупереч вимогам судового рішення її було поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору, а наказом №29-К від 01.03.2024 року звільнено з роботи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. 01 березня 2024 року керівник ліцею Мельник А.Ф., в присутності заступників Лугової Н.В., Фрищин Т.Г., а також голови первинної профспілкової організації Юсип Л.М. та члена профспілкового комітету Цюрак О.Я. довів до відома позивачки накази № 28-К та № 29-К від 01.03.2024, які вона відмовилася підписувати, вважаючи такими, що не відповідають рішенню суду. Таким чином, до робочого місця позивачка допущена так і не була.

Зазначає, що в другій половині дня 01 березня 2024 року позивачка звернулася до Долинського відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. Відтак, на підставі виконавчого листа № 339/529/23 від 29.02.2024 старшим державним виконавцем Пигачем А.О. відкрито виконавче провадження. Постановою ВП №74330243 від 06 березня 2024 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з виконанням боржником рішення суду до його відкриття.

Ухвалою Болехівського міського суду від 10 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.09.2024 р., скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича про закінчення виконавчого провадження задоволено, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74330243 від 06 березня 2024 року. Скасовано постанову старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пигача Андрія Орестовича про закінчення виконавчого провадження ВП № 74330243 від 06 березня 2024 року.

Зазначає, що виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Таким чином, наказ відповідача від 01.03.2024 року №28-К, відповідно до якого позивачку всупереч вимогам судового рішення було поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору, суперечить рішенню Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року. У зв`язку з цим вказане рішення не може вважатись виконаним, а позивачка ОСОБА_1 такою, що була поновлена на роботі.

Крім того, як зазначено у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 25.06.2024, починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести позивачку з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023, наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивачки на працю.

Враховуючи зазначене, вважає обґрунтованими висновки Болехівського міського суду, викладені в оскаржуваному апелянтом рішенні, про те, що факт закінчення строкового трудового договору за встановлених у справі обставин не надав відповідачу правових підстав для звільнення позивачки на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Вважає помилковими твердження апелянта про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому строк пред`явлення до суду вимоги про його стягнення обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався, або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч. 2 ст. 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП України) і не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі згодом звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Вказані висновки висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).

Просить апеляційну скаргу Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду без змін (а.с.191-193).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судове засідання не з`явився представник Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції в електронний кабінет.

У клопотанні про зупинення провадження у справі просить розгляд справи проводити без участі представника апелянта.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Томина С.В., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її задоволення в частині обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 27 серпня 1992 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя української мови та літератури Болехівської середньої школи № 2 на умовах безстрокового трудового договору (порядковий номер запису у трудовій книжці 10, а.с.5).

Наказом № 40-В від 30 червня 2020 року по Болехівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на виконання вимог абзацу 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» позивачку звільнено з роботи у зв`язку із припиненням трудового договору з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком, п. 9 ч.1 ст. 36 КЗпП України (порядковий номер запису у трудовій книжці 12, а.с.5).

З 01 липня 2020 року наказом № 40/1-В позивачка прийнята на посаду вчителя української мови та літератури з повним тижневим навантаженням на підставі трудового договору, укладеного строком на один рік (порядковий номер запису у трудовій книжці 13, а.с.5).

Наказ № 44-к від 20.08.2021 року свідчить про те, що з 25.08.2021 року позивачка працювала на підставі строкового трудового договору, укладеного з строком на один рік з повним тижневим навантаженням на посаді вчителя української мови та літератури відповідно до статті 22 КЗпП України (порядковий номер запису у трудовій книжці 14, а.с.5) .

Згідно з рішенням Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 21.09.2021 року, з 27.09.2021 року Болехівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів перейменована на Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області (порядковий номер запису у трудовій книжці 15, а.с.5).

Наказом № 185-к від 26 серпня 2022 року продовжено строковий трудовий договір з позивачкою до 29.08.2022р. на час перебування у відпустці працівника (порядковий номер запису у трудовій книжці 16, а.с.5).

З 30.08.2022 року з позивачкою укладено строковий трудовий договір строком на один рік з неповним тижневим навантаженням на посаду вчителя української мови та літератури відповідно до ст. 22 КЗпП України, згідно наказу №196-к від 30.08.2022 року (порядковий номер запису у трудовій книжці 17, а.с.5).

Наказом №171-К від 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п.2 ст.36 КзПП України (порядковий номер запису у трудовій книжці 18, а.с.6).

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 від 05 квітня 2023 року, 03 травня 2023 року адресовані відповідачу, відповідно до яких вона просила укласти з нею безстроковий трудовий договір згідно з рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року, а отже мала легітимні очікування, що трудові правовідносини між сторонами будуть унормовані відповідно до чинного законодавство України (а.с. 7, 9).

Не визнаючи права позивачки на можливість укладення безстрокового трудового договору, відповідач свою відмову аргументував тим, що з нею був укладений строковий трудовий договір, який є чинним (а.с. 8, 10).

23 серпня 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою вважати укладений строковий трудовий договір таким, що укладений на невизначений строк (а.с.11).

Однак, відповідач наказом № 171-К від 29 серпня 2023 року звільнив позивачку з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2. ст. 36 КЗпП України (порядковий номер запису у трудовій книжці 18, а.с.6).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка оспорювала це звільнення і рішенням Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року її поновлено з 29 серпня 2023 року в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» на посаді вчителя української мови та літератури та зобов`язано відповідача укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу (справа №339/529/23). Це рішення суду набрало законної сили, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження (а.с. 14).

У цьому рішенні суду надана оцінка діям відповідача щодо звільнення позивачки з роботи, вона поновлена на роботі і суд зобов`язав відповідача по суті унормувати трудові відносини з позивачкою відповідно до рішення Конституційного суду.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнений не був, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися.

01 березня 2024 року, на виконання рішення Болехівського міського суду від 29 лютого 2024 року, Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області видав наказ №28-К про поновлення ОСОБА_1 на роботі на умовах строкового трудового договору від 30.08.2022 року вчителем української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням, з 29.08.2023 року (а.с.15).

Того ж дня, Наказом №29-К від 01 березня 2024 року Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 звільнено 29 серпня 2023 року з посади вчителя української мови та літератури у зв`язку із закінченням строку трудового договору, за п.2 ст.36 КзПП України. Підставою видачі наказу зазначено: наказ від 30.08.2022 року №196-К «Про укладення строкового трудового договору» (зі змінами); рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року у справі №339/529/23, яким в частині зобов`язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір із ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного наказу, не визначено строки укладення безстрокового договору, не допущено в цій частині до негайного виконання рішення суду, а саме рішення не набрало законної сили (а.с.16).

Згідно розрахункових листів Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області за квітень-травень 2023 року (два останні відпрацьовані місяці), встановлено: (а.с.88-89).

У травні 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 12533,38 грн, утримано 2569,34 грн, на руки 9964,04 грн.

У червні 2024 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 12010,23 грн, утримано 2462,09 грн, на руки 9548,14 грн.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

Отже, укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту».

Рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорюванні приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 7 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Оскільки позивачка після ухвалення рішення Конституційного Суду неодноразово подавала заяви роботодавцю щодо унормування трудових відносин з нею відповідно до Закону та цього Рішення та просила укласти з нею безстроковий трудовий договір, тому відповідач мав врахувати такі обставини та забезпечити реалізацію трудових прав позивачки.

Видаючи наказ від 01.03.2024 року про поновлення позивачки на роботі на умовах строкового трудового договору, відповідач не змінив умови її праці, не вирішивши питання про укладення з нею безстрокового трудового договору, не допустив її до роботи, а того ж дня наказом № 29-К від 01 березня 2024 року звільнив її з роботи з 29 серпня 2023 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Дії відповідача, які полягали у повторному виданні наказу про звільнення позивачки з роботи, свідчать про те, що ним відверто проігноровано конституційне право працівника на працю.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07 лютого 2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

За наведених обставин, правильними є висновки суду про те, що оспорюваний наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивача на працю, враховуючи її заяви про безстроковість трудових відносин.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Болехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті №29-К від 01 березня 2024 року підлягає скасуванню, а позивачка поновленню в Болехівському ліцеї№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті на посаді вчителя української мови та літератури на умовах безстрокового трудового договору.

Доводи апелянта про те, що позивачкою не оскаржено наказ про поновлення на роботі на умовах строкового трудового договору від 01.03.2024 року не заслуговують на увагу, оскільки виданням цього наказу право позивачки не порушено, а порушення її права настало з моменту звільнення з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, бо відповідач не виконав свого обов`язку після поновлення її на роботі, замість укладення із нею безстрокового трудового договору, порушив її право на відновлення попередніх умов праці, звільнивши її.

Разом з тим, колегія суддів не в повній мірі погоджується із визначеним розміром стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає, зокрема діяльність у межах його педагогічного навантаження,норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.

Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та/або посадовою інструкцією.

Оплата праці педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти регламентується постановою КМУ від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», на виконання якої розроблений наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затверджених схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами).

Вказана Інструкція застосовується і на сьогодні в частині, що не суперечить умовам праці, визначеним у наказі Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Отже педагогічне навантаження вчителя це 18 годин на тиждень, що регламентується Законом України «Про повну загальну середню освіту», тому обчислення середнього заробітку суд мав провести із 18 годинного тижневого навантаження, виходячи не із середньоденної, а із середнього динної заробітної плати.

Суд вірно встановив, що позивачка при розгляді справи № справа №339/529/23 не заявляла позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу при звільненні.

По сутіпозивачка наказомвід 01березня 2024року повторно булазвільнена зодного ітого ждня (29серпня 2023року),до роботи01березня 2024року допущенане буланавіть наумовах строковоготрудового договору,тому слідвважати,що часомвимушеного прогулує періодз 30серпня 2023року,оскільки29.08.2023року єостаннім робочимднем, подень ухваленнярішення судомпершої інстанціїпро поновленняна роботі(24 вересня 2024 року).

Середній заробіток за частиною другоюстатті 235 КЗпП Україниза своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

При визначенні середнього заробітку судом береться до уваги розрахункові листи за квітень-травень 2023 року (два повні відпрацьовані місяці позивачкою, які передували місяцю, у якому було звільнено позивачку) (а.с.88-89).

Відповідно до вказаних розрахункових листків за два місяці її заробітна плата на посаді вчителя української мови та літератури Болехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті за період квітень-травень 2023 року становила, відповідно, 12533,38 грн та 12010,23 грн., а відповідно до норм тривалості робочого часу при 18-годинному робочому тижні у квітні-травні 2023 року визначено 72 та 82,8 годин.

Відповідно середньогодинний заробіток становить 158,55 грн = (12533,38+12010,23): (72+82,8).

Розраховується середній заробіток за нормами тривалості робочого часу при 18-годинному робочому тижні на 2023 рік:

Серпень (30 і 31.08) 2 дні (18/5=3,6х2=7 год); 158,55х7=1109,85 грн;

Вересень 75,6 год; 158,55х75,6=11986,38 грн;

Жовтень 79,2 год; 158,55х79,2=12557,16;

Листопад 79,2х158,55=12557,16 грн;

Грудень 75,6х158,55=11986,38 грн.

Розраховується середній заробіток за нормами тривалості робочого часу при 18-годинному робочому тижні на 2024 рік:

Січень 82,8х158,55=13127,94 грн;

Лютий 75,6х158,55=11986,38 грн;

Березень - 75,6х158,55=11986,38 грн;

Квітень 79,2х158,55=12557,16;

Травень - 82,8х158,55=13127,94 грн;

Червень 72х158,55=13127,94 грн;

Липень - 82,8х158,55=13127,94 грн;

Серпень - 79,2х158,55=12557,16;

Вересень (по 24.09.) 61,2х158,55=9703,26 грн.

За весь період вимушеного прогулу з 30 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року середній заробіток складає 159786,69 грн.

Разом з тим, у заяві про збільшення позовних вимог від 16.09.2024 року ОСОБА_1 просить стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в розмірі 152858,00 грн (а.с.120).

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд, стягнувши з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в сумі 159 818,40 грн, допустив помилку не лише у періоді вимушеного прогулу та механізмі обчислення середнього заробітку, а й вийшов за межі позовних вимог.

Отже з Болехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті за період з 30.08.2023 року по 24.09.2024 року підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 152858,00 грн, з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Щодо посилань апелянта на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому строк пред`явлення до суду вимоги про його стягнення обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався, або повинен був дізнатись про порушення свого права, то такі не беруться до уваги з огляду на наступне.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідачем позивачка звільнена 01 березня 2024 року з 29 серпня 2023 року.

Позов у цій справі поданий до суду 25 березня 2024 року, тобто з позовом про поновлення на роботі позивачка звернулася не поза межами місячного строку, починаючи з дня, наступного за звільненням.

Цей спір не пов`язаний із невиплатою сум, що належать працівникові при звільненні, оскільки таке питання позивачкою не ставиться. На ці правовідносини положення статей 116 та 117 КЗпП України не поширюються.

У цих правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого може бути обмежений, але не у випадку якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника. Орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, відповідач наказом від 01 березня 2024 року повторно звільнив позивачку з 29 серпня 2023 року, з позовом вона звернулась в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд першої інстанції ухвалив рішення 24 вересня 2024 року, тому період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає з 30 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року.

Враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права при визначенні середнього заробітку та порушення норм процесуального права (суд вийшов за межі позовних вимог), відповідно дост. 376 ЦПК Українирішення суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідност. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Болехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті задовольнити частково.

Змінити рішення Болехівського міськогосуду Івано-Франківської області від 24вересня 2024року в частині стягнення з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження вул. Богдана Янишина, 12, м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20555042 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в розмірі 152858,00 грн (сто п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень нуль копійок) з відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Змінити розподілсудових витрат,стягнувши з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження вул. Богдана Янишина, 12, м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20555042, на користь держави судовий збір у розмірі 1158,40 грн (одна тисяча сто п`ятдесят вісім гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

В.М. Барков

О.В. Пнівчук

Повний текстпостановискладено 20січня 2025року.