Рішення

від 21.01.2025 по справі 638/958/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/958/22

Провадження № 2/638/550/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря Піддубкіної А.В.,

представника відповідача Романченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», ПАТ КБ «НАДРА», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за іпотечним договором, -

встановив:

26.01.2022 позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», ПАТ КБ «НАДРА», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 6/5/2007/840-КЛ/83 від 23.01.2019, укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС».

- визнати недійсним договір про відступлення прав за іпотечним договором від 23.01.2019, укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДЕБТ ФІНАНС».

- покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимога вказала, що 30.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії №6/5/2007/840-КЛ/83 (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 130 000,00 доларів США на строк до 29.01.2017 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 6/5/2011/840-З/9 від 29.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Зінченко Р.П. за р. № 4116 (далі за текстом - Іпотечний договір), предметом якого є однокімнатні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 62-67, загальною площею 193,2 кв.м. в літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

01.06.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова по справі № 638/4957/15-ц за позовом ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було прийнято рішення яким позов задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» суму заборгованості за кредитним договором №6/5/2007/840-КЛ/83 від 30.01.2007 року у розмірі 79218,28 доларів США та 43556 (сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 27 коп. Стягнено судові витрати у сумі 28138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн 80 коп.

Як стало відомо Позивачеві, що 23.01.2019 між відповідачами був укладений договір купівлі- продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 6/5/2007/840-КЛ/83 (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого другий відповідач як первісний кредитор за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом № UA-EA-2018-11-08-000096-b від 03.01.2019, передав першому відповідачеві як новому кредиторові право вимоги до позивача за Кредитним договором. Також, 23.01.2019 між відповідачами був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами якого другий відповідач як первісний іпотекодержатель відступив (передав) першому відповідачеві як новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором.

Як вбачається з додатку № 1 до Договору купівлі-продажу, загальний розмір заборгованості позивача перед первісним кредитором (другим відповідачем) на дату укладення Договору купівлі- продажу склав 180 215,90 доларів США, що еквівалентно 5 027 273,56 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/4957/15-ц від 01.06.2016 за кредитним договором №6/5/2007/840-КЛ/83 від 30.01.2007 року стягнено заборгованість у розмірі 79218 (сімдесят дев`ять тисяч двісті вісімнадцять) долари США 28 центів та 43556 (сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 27 коп.

Так, ПАТ «КБ Надра» до укладення з ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» договору від 23.01.2019, вже реалізувало своє право грошової вимоги за кредитним договором №6/5/2007/840-КЛ/83 від 30.01.2007 року шляхом пред`явлення відповідного позову, який в подальшому був задоволений судом (судове рішення набрало законної сили), внаслідок чого кредитор - ПАТ «КБ Надра» отримало процесуальний статус стягувана, а не кредитора у зобов`язанні. Крім того, Банком внаслідок звернення з зазначеним позовом до суду було змінено строк виконання кредитного договору.

Слід зазначити, що пунктом 2.1 оскаржуваного договору (який було укладено вже після винесення рішення суду щодо сплати заборгованості за кредитним договором), передбачено набуття новим кредитором усіх прав первісного кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, процентів, штрафних санкцій.

Згідно з Додатком № 1 до цього договору, розмір прав вимоги, що відступаються банком на користь нового кредитора становить 4 146 971,91 грн, що складається з: прострочене тіло кредиту - 1 502 000,00 грн, прострочені проценти - 1 181 419,32 грн, пеня - 1 463 552,59 грн.

Втім, з ухваленням танабранням законноїсили рішеннямДзержинського районногосуду м.Харкова посправі №638/4957/15-цвід 01.06.2016, яким вжевирішено питаннястосовно стягненняза кредитнимдоговором №6/5/2007/840-КЛ/83від 30.01.2007в розмірі79218(сімдесятдев`ять тисячдвісті вісімнадцять)долари США28центів та43556(сороктри тисячіп`ятсот п`ятдесятшість)грн.27коп.,правові відносинищодо поверненнязаборгованості закредитним договоромміж Банкомта позивачемґрунтуються вжене напідставі кредитногодоговору ана підставісудового рішення, відповідно цивільно-правові відносини перейшли в площину виконання рішення суду, а управленою стороною в них є вже ПАТ «КБ «Надра» не як кредитор а як стягувач, зобов`язаною стороною є Позивач не як позичальник, а як боржник.

З вищевикладених підстав, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням ПАТ «КБ «Надра», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з позивачем, мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні лише в межах визначеної судом суми - право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором у визначеному рішенням суду розмірі заборгованості.

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, оскільки зазначеним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова вже було визначено суму, яка підлягає стягненню, вбачається, що предметом оскаржуваного договору про відступлення права вимоги є право вимоги в обсязі більшому, ніж тому, що дійсно мав первісний кредитор на момент переходу цих прав.

Ухвалою від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

28.09.2022 представником відповідача ПАТ КБ «НАДРА» подано відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Комерційний банк» «Надра» визначено виконуючу дирекцію Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження у тому числі, відчуження активів та/або зобов`язань банку.

До ліквідаційної маси банку включається будь-яке нерухоме майно.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24.03.2016 «Про затвердження Положення про організації продажу активів (майна) банків, що ліквідується». Метою цього положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується.

Пунктом 1 Розділу VI вказаного вище Положення визначено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися активи (майно) банку, що ліквідується.

Пунктом 2 Розділу VI вказаного вище Положення визначено, що продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про недійсність укладених між Банком (первинним кредитором) і ТОВ «ФК «Дебт Фінанс» (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги-цей договір є правомірним правочином та не доведено, в чому саме при відступленні права вимоги за договором відбулося порушення його права.

11.11.2023 представником відповідача ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» подано через систему «Електронний суд» відзив, натомість відзив подано поза встановленим судом строком, питання щодо подовження або поновлення строку на подання відзиву, представником перед судом не ставилося, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою від 14.03.2023, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності, окрім цього, матеріали справи містять достатню кількість відомостей, про належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Надра» у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся неодноразово.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися неодноразово належним чином, причина неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання для фізичної особи, найменування та місцезнаходження для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Поряд з цим, згідно з частиною третьою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звідси вбачається, що право вимоги є об`єктом цивільних права, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено у частині першій статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу згідно з абзацом 1 частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати, так звані номінальну вартість та реальну вартість.

Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

Реальна вартість права вимоги, як і будь якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, зокрема, попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а у процедурах банкрутства через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

Тобто реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент в залежності від ряду обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України,достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабовідсутністьобставин справи,яківходятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів, які б доводили позовні вимоги та не доведено, в чому саме при відступленні права вимоги за договором відбулося порушення його права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовлено, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», ПАТ КБ «НАДРА», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач:

ОСОБА_5 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33-Б, пов. 3, оф. 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40254432.

- ПАТ КБ «НАДРА», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20025456.

- ОСОБА_2 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

- ОСОБА_3 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення виготовлено 21.01.2025.

Суддя Д.М. Цвіра