Рішення

від 15.01.2025 по справі 134/1794/24

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/1794/24

2/134/56/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 січня 2025 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Глушкової О.І.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Кичук О.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - органу опіки і піклування Крижопільської селищної ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог вказала, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який був розірваний в судовому порядку. Від даного шлюбу у них є двоє малолітніх дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із нею, яких вона самостійно утримує, а також самостійно займається їхнім вихованням, забезпечує їм належні умови для фізичного та духовного розвитку, піклується про їхнє здоров`я. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: аліментів не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість; не спілкується із дітьми, не цікавиться їхнім життям, не бере участі у їхньому вихованні, не піклується як батько про їхнє здоров`я, навіть тоді, коли діти хворіють, виявляє повну байдужість до життя дітей, не проявляє до них ніяких батьківських почуттів. Комісією з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей, який затверджено рішенням виконавчого комітету Крижопільської селищної ради від 19.08.2024 року. Відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Дітям матеріально не допомагає, хоча є працездатною особою. Тому вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей. Тому просить позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Було вирішено питання про витребування доказів.

На виконання ухвали суду: з КНП «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» надійшла відповідь про те, що ОСОБА_2 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває; з відділення поліції № 1 Тульчинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшла відповідь відносно ОСОБА_2 про притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності.

20 листопада 2024 року ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та пояснила суду, що з відповідачем перебувала у шлюбі, у них народилося двоє дітей. Під час спільного проживання між ними постійно виникали сварки через те, що відповідач зловживав спиртними напоями. Одного разу, коли вона була із дітьми в батьків, згоріла їхня хата, яку вони купили, із-за вини відповідача, який перебував в стані алкогольного сп`яніння. Їхні сварки бачили діти. Тому вона вирішила подати на розірвання шлюбу, а також на аліменти в 2020 році. Спочатку відповідач платив аліменти частково, а з 2023 року взагалі перестав платити, через що виникла заборгованість по аліментах. Дітьми не цікавиться, як вони живуть, чим займаються, чи вони мають що їсти чи що одягнутися. Не цікавиться як син вчиться, що його цікавить, ні разу не був на святах в дитячому садочку. Лише коли син йшов у перший клас він приїхав. Після того півтора роки до дітей не приїздив, не бачився з ними, раз в три місяці подзвонить до сина і то коли в стані алкогольного сп`яніння, син не бажає з ним в такому стані розмовляти і каже щоб він дзвонив коли тверезий, однак відповідач так не дзвонить. Він не цікавиться як росте донька, чим вона цікавиться, ні разу не був на жодному святі, яке відбувається в садочку. Навіть на день народження дітей не подзвонить і не привітає, на що син дуже ображається до сьогодні, що батько не привітав його з днем народження. Після півтора роки, як він не бачив дітей, відповідач приїхав цього року на Різдво, побув з дітьми годину і поїхав. Діти відвикли від нього, вони за ним не сумують, не горняться до нього, оскільки майже зовсім його не бачать. Син більш розуміє, що є батько, і те коли він дзвонить в стані алкогольного сп`яніння до нього і він не бажає говорити з ним в такому стані. Донька майже відповідача не пам`ятає, оскільки коли вони розлучилися, вона була ще зовсім маленька, а відповідач не приходив, не провідував її як батько, не намагався піклуватися про нею як батько. Із слів відповідача у нього немає коштів на виховання дітей, він проживає разом із матір`ю, має підзаробітки, які витрачає на себе. Тому наполягає на задоволенню своїх вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи вимог, які викладені в позові. Вважає їх обґрунтованими. Зазначила, що спільні діти позивача та відповідача перебувають на повному утриманні позивачки, яка утримує їх як матеріально, так і самостійно займається їх вихованням, піклується про їх розвиток, забезпечує їм належні умови для фізичного та духовного розвитку, піклується про їхнє здоров`я, що вбачається із довідок, які надані директором садочку і школи, а також із лікарні, про тещо вихованням та здоров`ям дітей займається тільки мати. Батько ні разу не відвідав школу, де навчається син, не цікався як він навчається, чи у нього проблеми із навчанням, чи із однокласниками, чи є у нього друзі, чи є захоплення, один раз відвідав школу, коли син йшов у перший клас. Також не цікавиться життям і доньки, жодного разу не відвідав садочок, свята, які відбуваються в садочку. Відповідач є працездатною особою, може працювати, крім матеріального забезпечення відповідач не проявляє батьківських почуттів. Він не робить ніяких дій, щоб зблизитися із дітьми, наладити контакт з ними. Відповідач не надав суду, і судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які би унеможливлювали виконання відповідачем свої батьківських обов`язків по відношенню до свої малолітніх дітей. Із поведінки відповідача вбачається його свідоме невиконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей, тому просить суд задовільнити позовні вимоги позивачки.

Відповідач в судовому засіданні не визнав вимогу щодо позбавлення його батьківських прав відносно його малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суду пояснив, що не сплачує аліментів, оскільки офіційно не працює, має підзаробіток, якого не вистачає на задоволення своїх потреб. Проживає разом із мамою, свого житла не має, ніякого господарства не веде. Коли був працевлаштований то сплачував аліменти. У нього в самого були проблеми із здоров`ям, він поламав ногу, переніс операцію, сам потребував коштів. Разом з тим зазначив, що дітьми не цікався, не відвідував їх за місцем їх проживання та навчання, відвідування садочка; не брав дітей на вихідні до себе для спілкування. Відвідував тільки сина на перше вересня коли він йшов у перший клас, до сина дзвонить періодично, знає те що він цікавиться борьбою, син говорив по телефону і бачив, як позивачка поширювала в соціальній мережі «Фейсбук» фотографії з досягненнями сина. Позивачка йому не чинить бачитися із дітьми. Не займається вихованням дітей не приймає участі у їхньому житті, оскільки не має на це коштів.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради в судовому засіданні щодо заявлених вимог позивачем покладається на розсуд суду. Разом з тим зазначила, що під час засідання комісії з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради на якому розглядалось питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей, на першому засіданні останній виявив байдужість щодо даного питання та повідомив, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, на другому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що не має змоги виконувати свої батьківські обов`язки оскільки не працює, свого житла не має. Вивчивши питання, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх прямих обов`язків з виховання дітей, покладених на нього сімейним законодавством, тому комісія підтримує вимогу ОСОБА_1 щодо доцільності позбавлення батьківських прав її колишнього чоловіка ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Даний висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Крижопільської селищної ради 19 серпня 2024 року. Під час засідання ОСОБА_2 не звертався за допомогою при вирішенні даного питання, не звертався з роз`ясненнями для вирішення ситуації, яка склалася, виявив байдужість до вказаного питання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (яка змінила прізвище на « ОСОБА_1 », відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.04.2024 року), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.07.2019 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27.09.2016 року відповідно.

Відповідно до висновку № 113 від 04.07.2024 року комісії з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради - доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був розірвано через постійні суперечки, так як ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя, не утримував сім`ю, не цікавився життям та здоров`ям дітей. Під час шлюбу в них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 подала на аліменти ОСОБА_2 , у якого на даний час заборгованість по сплаті аліментів становить 81 567, 48 гривень. Згідно довідок, які надані закладами освіти та лікарні, мати самостійно займається вихованням дітей та піклується про них. ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх прямих обов`язків з виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , покладених на нього сімейним законодавством. Даний висновок затверджений Рішенням № 406 від 19 серпня 2024 року виконавчого комітету Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів, який виданий Крижопільським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 30.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей згідно рішення № 134/1075/20, виданого Крижопільським райсудом 06.08.2020 року становить 81567, 48 гривень.

Так відповідно до: довідки від 19.06.2024 року, яка видана Соколівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) с. Соколівка відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської селищної ради; довідки від 18.06.2024 року, яка видана Соколівською філією № 2 ліцею № 3 с. Жабокрич Крижопільської селищної ради; виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виписки з амбулаторної карти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - вбачається, що піклуванням, в тому числі і здоров`ям, і вихованням дітей займається мати, ОСОБА_1 , самостійно.

Разом з тим відповідач сам підтвердив той факт, що вихованням дітей не займається; не піклується про їх духовний розвиток, не цікавиться їхнім життям, не бачиться з ними; не цікавиться їхнім здоров`ям; не утримує їх матеріально.

Факт невиконання ОСОБА_8 своїх батьківських обов`язків по відношення до своїх малолітніх дітей підтвердили в судовому засіданні і свідки: ОСОБА_9 , яка перебуває у дружніх стосунках із сім`єю позивачки, добре знає сторін по справі та їхніх дітей. Остання суду дала покази про те, що ОСОБА_2 , відколи сторони розлучилися, дуже рідко провідує дітей, один раз він бачив дітей, коли син йшов в перший клас у 2023 року і цього року на Різдво. Більше він дітьми не цікавився, не бачився з ними. Матеріально не допомагає; до сина ОСОБА_4 дзвонить тільки тоді, коли випивший, а дитина не бажає з ним в такому стані розмовляти (про це їй сам ОСОБА_4 говорив, оскільки вони в добрих дружніх відносинах), а відповідач висновки для себе ніяких не робить і дальше зловживає спиртними напоями. Вихованням дітей, матеріально утримує дітей їх мати ОСОБА_1 .

Аналогічні покази дала суду і свідок ОСОБА_12 , яка є дружиною рідного брата позивачки і сім`ю знає добре, оскільки постійно спілкуються між собою. Остання підтвердила той факт, що відповідач дітьми взагалі не цікавиться, не цікавиться їхнім життя, за весь час, коли вони не проживають, а це понад 5 років, відповідач два рази приїжджав до дітей. До сина дзвонить раз в три місяці і то коли п`яний, а дитина не бажає з ним розмовляти в такому стані, хлопчику вже 8 років і він розуміє, що батько п`яний. Коли вона спілкується з дітьми, останні навіть про нього не згадують, оскільки, він про них не турбується і вони про нього забувають, як про батька. Вихованням дітей, їх утриманням займається мати - позивачка по справі.

Доказами того, що відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями підтверджується відомостями, які надані відділенням поліції № 1 Тульчинського ВП ГУНП у Вінницькій області, а саме те, що ОСОБА_2 тричі притягувався до кримінальної відповідальності (в силу кримінального законодавства вважається таким що не судимий, однак дані відомості свідчать про неналежну поведінку відповідача); протягом 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 180, ч. 1 ст. 178, ст. 177, ст. 176 КУпАП; протягом 2023 року - за ч. 1 ст. 130 КУпАП; протягом 2021 року - за ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ч. 1, 2 ст. 178, ст. 176, ст. 177 КУпАП. З даних відомостей вбачається що усі правопорушення пов`язані із алкоголем.

Твердження відповідача про те, що він не виконує свого батьківського обов`язку по утриманні та вихованні своїх неповнолітніх дітей через те, що він не працює, у нього немає коштів спростовується наступним.

Так відповідно: до ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу; до ст. 150 СК України - батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; відповідно до ст. 151 СК України - батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; відповідно до ст. 152 СК України - право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом; відповідно до ст. 153 СК України - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом; відповідно до ст. 155 СК України -здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом; відповідно до ст. 157 СК України - питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; відповідно до ст. 158 СК України - за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї; відповідно до ст. 160 СК України - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Як судом встановлено, що позивач не чинила перешкод відповідачу у спілкуванню із спільними малолітніми дітьми, про це зазначила як сама позивачка так і визнано самим відповідачем в судовому засіданні. Про те, відповідач за більш як п`ять років окремого проживання тільки два рази відвідав дітей. Для відвідування та спілкування з дітьми значних коштів не потрібно, як на підставу невиконання батьківський обов`язків посилається відповідач. Для дітей визначну роль відіграє і нематеріальні блага, а саме: піклування про них, турбота, увага, зацікавленість батька у тому, чим цікавиться дитина, прийти та погратися із дітьми іграшками, бути присутнім на святах, які відбуваються в садочку та в школі, підтримати дитину порадами; зважаючи що син займається спортом - відповідач ні разу не був на його змаганнях, не радів за його досягнення, не цікавився його досягненнями у навчанні (можливо з якихось предметів потрібна допомога), у спорті (про досягнення сина дізнався із соціальних мереж, де позивачка виставляла фото сина із змагань, пишаючись досягненнями сина), у відносинах із однокласниками, друзями (можливо йому була потрібна порада як батька); деколи дзвонив сину на телефон і спілкувався ним, як встановлено в судовому засіданні із показів позивача, свідків тільки в стані алкогольного сп`яніння. У разі неможливості ОСОБА_2 відвідати дітей, на даний час є можливість спілкування по відеозв`язку. Посилання відповідача на те що у нього була зламана нога, він переніс операціє, суд спростовує тим, що дана травма є тимчасовою і не має тривалість у понад п`ять років, та суд наголошує, що на сьогоднішній день є функції телефону, де можна спілкуватися по відео і бачити дітей, однак відповідач навіть таким не скористався (хоча в судовому засіданні звучало зі сторони позивача та не заперечувалось відповідачем, що соціальними мережами користується відповідач активно, веде прямі ефіри в соціальній мережі «Тік-ток»). Суд наголошує, що виконання батьками своїх батьківських обов`язків полягає не тільки у вимірі грошовому.

Твердження відповідача що у нього відсутні кошти і він не має змоги утримувати дітей, спростовується наступним.

Так відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; відповідно до ст. 181 СК України - способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так в судовому засіданні відповідач не довів, що не має можливості працювати, що за станом здоров`я не може бути працевлаштований. Крім того, як зазначено позивачем так і визнано відповідачем в судовому засіданні, що неофіційні підзаробітки ОСОБА_2 має, а це означає, що він може працевлаштуватися і надавати грошові кошти на утримання дітей. Однак відповідач не намагається влаштуватися на роботу.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 15, в абзаці 2 п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

При розгляді конкретної справи суд, насамперед, виходить з інтересів самої дитини та враховує при цьому, відповідальність матері (батька), які має відповідально ставиться до створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, як батько, з часу окремого проживання із позивачем, свідомо не приділяє дітям належної уваги, догляду, не забезпечує їх, не турбується про їхнє життя та здоров`я, фізичний та духовний розвиток, не створює необхідних умов для життя та розвитку, не тільки не вживає заходів для утримання, лікування, організації побуту та дозвілля, але й взагалі не цікавиться їхнім життям, не спілкується з ними, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, незважаючи на вік дітей, яким потрібна увага обох батьків, що свідчить про його свідоме небажання виконувати свої батьківські обов`язки, без поважних причин залишивши їх без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми, та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно малолітніх дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Ухилення його від виконання батьківських обов`язків полягає у свідомому самоусуненні від виховання дітей, піклування про їхнє здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створення належних умови для розвитку їх природних здібностей та готування їх до самостійного життя та праці, що в свою чергу вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд також звертає увагу на те, що твердження відповідача на невизнання позову і заперечення проти позбавлення його батьківських прав спростовується наступним.

Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 було поставлено уже в липні 2024 року. Поро даний факт відповідач знав, оскільки викликався на засідання комісії з питань захисту прав дитини. Позивачка подала позов в жовтні 2024 року. Однак з липня 2024 року і до засідання, а саме 15 січня 2025 року відповідач не вжив жодних кроків для того щоб довести, що він виправився і почав, чи хоча би почав намагатися виконувати свої батьківські обов`язки до утримання та виховання своїх малолітніх дітей. Лише один раз на Різдво 2025 року він відвідав дітей на годину часу. Усі дані, поведінка свідчить про байдужість відповідача до вирішення питання про позбавлення його батьківських прав; про його свідоме ухилення від виконання батьківських прав та обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей. Відповідач в судовому засіданні не довів, а навпаки зазначив, що у нього не було перешкод, окрім відсутність коштів, на виконання, передбачених законодавством батьківських обов`язків по утриманню та вихованню своїх неповнолітніх дітей. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Досліджені в судовому засіданні матеріали справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дітей, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дітей. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.

Зважаючи на зазначене, враховуючи, що відповідач маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки, навмисно ухилився від їх виконання у відношенні своїх дітей, тому суд прийшов до висновку, що наявні усі законні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після повно, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає необхідним позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, оскільки останній не приймає участі в житті дітей, не здійснює їх виховання, не піклується про їх фізичний та моральний розвиток, немає жодного зв`язку із дітьми, що в умовах сучасних можливостей для комунікації свідчить про його свідоме ухилення та небажання виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню та розвитку дітей, а тому суд приходить до висновку, що така поведінка відповідача є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

При цьому судом враховується, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та допускається при наявності вини в його батька/матері, які належно не виконують своїх батьківських обов`язків.

При цьому враховується, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, батько, позбавленей батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку передбаченомуст.141 ЦПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 151, 164 СК України, ст. ст. 12, 81, 141, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Встановити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява щодо вирішення питання про судові витрати залишається без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - орган опіки і піклування Крижопільської селищної ради, місце знаходження: вул. Героїв України , 59, селище Крижопіль Тульчинський район Вінницька область, ЄДРПОУ 04325940.

Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя