Рішення

від 21.01.2025 по справі 646/7590/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/7590/24

№ провадження 2/646/35/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Клімової С.В.,

за участю секретаря - Герко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник позивачів: ОСОБА_5 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: Департамент реєстраціїХарківської міськоїради Харківськоїобласті про визнання права власності на нерухоме майно-,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, 3-тя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи свої вимоги тим, що вказана квартира належить позивачам в рівних частинах кожному на 1\4 частині на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК» 03 червня 1997 року згідно розпорядження № 2499, зареєстрованому в Куп`янському БТІ в книзі 105 під р. № НОМЕР_1 . Право спільної часткової власності на вказану квартиру виникло у позивачів у справі з моменту реєстрації свідоцтва про право власності на житло.

На даний виникла необхідність у державній реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим позивачі звернулися до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, однак у проведенні реєстраційної дії було відмовлено, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у зв`язку з чим позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 липня 2024 року позов залишено без руху.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 липня 2024 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2024 року по справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року проведено підготовчий розгляд, справу призначено до судового розгляду.

Позивачі та представник позивачів в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач Куп`янськаміська військоваадміністрації Куп`янськогорайону Харківськоїобласті усудове засіданняне з`явилися,надали заявупро розглядсправи без участі представника військової адміністрації.

3-тя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області у судове засідання не з`явилися, надали до суду письмові пояснення в яких не оспорюють позову, просять розглядати справу у їх відсутність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З`ясувавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Так судом встановлені наступні фактичні обставини.

З свідоцтва про право власності на житло виданого фірмою « АУДИТ КУП`ЯНСЬК» від 03.06.1997 року, вбачається, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по частині ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 згідно розпорядження № 2499.

Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі 105 під р. № 14423, власником квартири значиться ОСОБА_1 , що також підтверджується технічним паспортом.

З інформаційної довідки виданої управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради за № 58 від 10.06.2024 року вбачається, що АДРЕСА_2 була перейменована на проспект Конституції.

З свідоцтва про одруження № НОМЕР_2 від 24.07.2004 року вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради за № 72943976 від 02.05.2024 року відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрації до 01 січня 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті цього встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3277/0/276-23 від 20.07.2023 та 24.07.2023 Департаментом реєстрації отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №1924 від 21.07.2023, відповідно до якої передбачається: що зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Через збройну агресію російської федерації в Україні будівлі Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації», яке знаходиться за адресою: площа Центральна, м. Куп`янськ, Харківської області, було зруйноване, а саме комунальне підприємство та їх база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше майно знищені ворогом. Підприємство на даний час господарською діяльністю не здійснюється. Подані нею документи не дають змогу встановити набуття. Зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Закон який регулює спірні цивільно-правові правовідносини є Цивільний Кодекс України.

Частиною першоюст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно дост. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 392 ЦК Українивизначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, згідно з ч.3ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цьогоЗакону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

На момент набуття позивачами права власності 03 червня 1997 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.

Так, правова нормастатті 128 Цивільного кодексу Української РСРвизначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

В подальшому з 2002 року по 01 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.

Пунктом 1.3цього Тимчасовогоположення передбачалося,що реєстраціюправ власностіна нерухомемайно здійснюютьпідприємства бюротехнічної інвентаризації. Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

У вказаний період часу був прийнятийЦивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1,2,4ст.182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того,03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

ВказанийЗакон№1952-IVнадав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).

Нормамист.4 Закону №1952-IVбуло встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно зп.5 Прикінцевих положень Закону№1952-IVреєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав, до якої за ст.5 Закону входять місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру.

Конституція Україниустатті 41гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Невизнання державою права власності позивачів на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставістатті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме,статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що на теперішній час державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період з червня 1997 року, коли позивачі набули право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав. Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно, у зв`язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачами, створили ситуацію, при якій позивачі не можуть реалізовувати свої правомочності як власники майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном. У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки визнання за позивачами права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивачів.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник позивачів: ОСОБА_5 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: Департамент реєстраціїХарківської міськоїради Харківськоїобласті про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 право спільної часткової власності в рівних частинах за кожним по 1\4 частці на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Суддя: С.В. Клімова