Рішення

від 17.01.2025 по справі 471/1127/24

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1127/24

Провадження №2/471/38/25

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/1127/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до селянської спілки приватних паїв "КУЙБИШЕВА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА" про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Куйбишева» про розірвання договорів оренди землі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7977 га, кадастровий номер 4821483900:01:000:0162, яка на підставі договору оренди від 01.05.2007 року та додаткових угод до договору, була передана у користування відповідачу. В 2024 році позивачу стало відомо, що відповідачем, без узгодження з нею, передано орендовану земельну ділянку в суборенду ТОВ "Куйбишева", згідно договору суборенди землі. З метою перевірки даної інформації він звернувся до приватного нотаріуса з проханням надати інформаційну довідку щодо земельної ділянки. 19.08.2024 року ним було отримано інформаційну довідку № 391429714 та ним встановлено, що належна йому земельна ділянка передана в суборенду третій особі. Згоди на укладення договору суборенди позивач не надавав. Вказана обставина на думку позивача вказує про істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 01.05.2007 року. В зв`язку з тим, що відповідач, укладаючи договір суборенди без згоди власника землі порушив умови договору оренди, позивач просить суд розірвати договори оренди земельних ділянок.

Ухвалою суду від справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання, призначене на 29 вересня 2024 року представник відповідача надіслала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. В заяві вказала на те, що ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації тому у неї є сумніви щодо повноважень представника щодо звернення до суду.

Судове засідання, призначене на 15 жовтня 2024 не відбулося з технічних причини (відсутність електроенергії та інтернетзв`язку).

Під час судового засідання, призначеного на 31 жовтня 2024 року судом, за клопотанням представника відповідача, вирішувалося питання щодо розгляду справи в порядку загального провадження та прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.

Під час судових засідань, призначених на 12 листопада та 28 листопада 2024 року судом вирішувалися питання щодо доручення та витребування додаткових доказів. За інформацією представника відповідача, станом на 03.10.2024 року в ДРРПНМ існує лише запис про оренду земельної ділянки, відомостей щодо суборенди земельної ділянки немає.

Судове засідання, призначене на 18 грудня 2024 року не відбулося, у зв`язку з хворобою представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 17 січня 2025 року представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 17 січня 2025 року не з`явилася, до суду 16 січня надіслала додаткові пояснення у справі у яких зазначила, що договір суборенди земельної ділянки розірвано за угодою сторін 20 серпня 2024 року, отже відсутня підстава позову та інші докази, які б вказували на суттєве порушення вимог договору оренди землі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, правом надання письмових пояснення не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7977 га, кадастровий номер 4821483900:01:000:0162.

01 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки. В подальшому неодноразово до вказаного договору було укладено додаткові угоди, зокрема 15.01.2017 року було укладено додаткову угоду № 2 , відповідно до умов якої в оренду передається земельна ділянка площею 2,80 га, строк дії договору становить 21 рік (арк.. 4-7).

21 липня 2022 року між ССПП «КУЙБИШЕВА» та ТОВ "Куйбишева" було укладено Договір суборенди належної позивачу земельної ділянки (арк..с.8-9).

Право суборенди зареєстровано 27.07.2022 року.

До матеріалів справи додано копію заяви від імені ОСОБА_1 в якій він не заперечує щодо передачі належної йому земельної ділянки в суборенду (арк..с. 10).

Однак позивач, в своєму позові зазначає, що він не надав згоду на укладення договорів суборенди.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин у порядку забезпечення єдності судової практики дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Як зазначає позивач в своєму позові, своєї згоди на укладення договорів суборенди ним надано не було, а наявну у справі заяви-згоди не підписував.

Відповідно до частин 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідачем не зазначалося ані в судовому засіданні, ані в будь-яких письмових поясненнях наявність у них оригіналу письмової заяви-згоди, не заявлялося клопотання щодо витребування таких доказів, хоча надання таких доказів є процесуальним обов`язком відповідача.

Натомість, представником відповідача спочатку було зазначено про відсутність в Державному реєстрі речових прав запису про договір суборенди, а згодом було надіслано письмове пояснення, в якому зазначено, що договір суборенди розірвано 20 серпня 2024 року, отже відсутня підстава позову.

Судом встановлено, що угодою про дострокове розірвання договору суборенди від 21.07.2022 року, укладеного сторонами 20.08.2024 року достроково припинено договірні відносини щодо суборенди земельної ділянки належної позивачу. Відомості щодо дострокового розірвання договору суборенди внесено до державного реєстру речових прав 24.09.2024 року.

За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що передача в суборенду земельної ділянки, без згоди власника свідчать про порушення орендарем вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» і умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути доведене невиконання орендарем одного із зобов`язань, передбачених ст. 782,783 ЦК України.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.06.2020 року у справі 904/983/18.

Посилання представника відповідача про відсутність підстави позову на час розгляду справи у суді не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 917/1739/17 вказала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин.

У справі, що розглядається, предметом спору є розірвання договору оренди землі від 01 липня 2007 року, а не договору суборенди, а правовою підставою позову є порушення відповідачем умов договору, чинних норм ЦК та Законів України, які регулюють відносини щодо оренди землі, що спричинені укладанням договору суборенди без згоди власника майна чим порушені права власника.

Добровільне розірвання сторонами договору суборенди, укладеного без згоди власника землі, не вказує на звільнення відповідача від наслідків порушення умов договору оренди.

Щодо повноважень представника позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ст.. 58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 1, 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, подання адвокатом позову є професійним правом адвоката, у зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.08.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Любченко В.М., останній приймає на себе зобов`язання про наданню правової допомоги, а саме, представлення інтересів позивача у Братському районному суду Миколаївської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ССПП «Куйбишева» про розірвання договору оренди.

Отже, знаходження позивача поза межами місця свого проживання не позбавляє його права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та можливістю скористатися правовою допомогою.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені при сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до селянської спілки приватних паїв "КУЙБИШЕВА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА" про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:01:000:0162 площею 2,7977 га., від 01.05.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Селянською спілкою приватних паїв «КУЙБИШЕВА» ЄДРПОУ 03765513 (номер запису про інше речове право 21098202) - розірвати.

Стягнути з Селянської спілки приватних паїв «КУЙБИШЕВА» на користь ОСОБА_1 витрати понесені при сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: с.Обухівка Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідач - Селянська спілка приватних паїв "КУЙБИШЕВА", ЄДРПОУ 03765513, місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЙБИШЕВА", місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району Миколаївської області.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.01.2025 року.

Суддя Гукова І.Б.