ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" січня 2025 р. Справа№ 910/7215/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Хрипуна О.О.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024
у справі № 910/7215/24 (суддя - Я.А.Карабань)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс»
про стягнення 170 129,61 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 170 129,61 грн., з яких: 169 449,04 грн. основний борг та 680,57 грн. 3% річних.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання в частині поставки товару оплаченого згідно рахунку №358 від 08.02.2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/7215/24 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» 169 449 грн. 04 коп. основного боргу, 680 грн. 57 коп. 3% річних та 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
4. Рішення мотивоване тим, що відповідачем не здійснено поставку всього товару відповідно до укладеного в спрощений спосіб договору поставки та не повернуто суму попередньої оплати, сплаченої позивачем, внаслідок чого у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати, а також 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник скаржника адвокат Орел О.В., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 22.05.2024, 23.09.2024 у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/7215/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» - відмовити в повному обсязі.
6. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не надано оцінку доказам, що містяться в матеріалах даної судової справи.
7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:
8. Внаслідок перемовин між позивачем та відповідачем щодо поставки металопрокату виникла домовленість між позивачем та відповідачем про постачання певного переліку товарів, що в подальшому були відображені в кінцевому рахунку на оплату №358 від 08.02.2024 на суму 194 128,63 грн.
9. Позивачем було здійснено попередню оплату всієї кількості товару на суму 194 128,63 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.
10. 14.02.2024 на підставі усних домовленостей між позивачем та відповідачем було здійснено реальну поставку товару, відповідно до видаткової накладної № РН-0000033 від 16.02.2024 та видаткової накладної № РН-0000034 від 22.02.2024 на загальну суму 188 164,64 грн.
11. Таким чином, 14.02.2024 позивач отримав весь товар, відповідно до рахунку на оплату №358 від 08.02.2024, при цьому не здійснив підписання видаткової накладної за № РН-0000034 від 22.02.2024 і не здійснив повернення такої видаткової накладної.
12. Апелянт наголошує, що, оскільки позивач та відповідач не укладали письмового договору поставки, то умови приймання-передачі товару саме з питань якості та кількості мають передбачатись Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № 6 від 15.06.1965 та Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № 7 від 25.04.1966.
13. Таким чином, виходячи із положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № 6 від 15.06.1965 позивачем, відповідно до обставин справи викладених ним же в позовній заяві, не було здійснено відповідних дій щодо наявної на його думку недостачі товару, поставленного відповідно до рахунку на оплату №358 від 08.02.2024. Тому, відповідач весь період з дати здійснення поставки товару по дату подачі позовної заяви вважав, що товар, відповідно до рахунку на оплату №358 від 08.02.2024, був поставлений позивачу в повному обсязі та у кількості визначеній усними домовленостями сторін на момент поставки.
14. Також апелянтом було подано до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів, що підтверджують факт поставки товару відображеного у видатковій накладній № РН-0000034 від 22.02.2024 саме 14.02.2024 від відповідача позивачу за адресою доставки, погодженою сторонами спору, за допомогою засобів перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕ КОН», та, відповідно, виконання в повному обсязі зобов`язань відповідача перед позивачем.
15. Апелянт зазначає, що засоби досудового врегулювання даного спору стороною позивача не вживались, оскільки про наявність претензії за вих. №22-03/2024 від 22.03.2024 він дізнався тільки після ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
16. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» у справі № 910/7215/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.
17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 910/7215/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/7215/24; розгляд справи № 910/7215/24 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано матеріали справи № 910/7215/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» про стягнення 170 129,61 грн. з Господарського суду міста Києва.
18. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 910/7215/24 03.10.2024 матеріали справи № 910/7215/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
19. Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
20. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
21. Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
22. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
23. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
24. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Позиції учасників справи
25. Позивач у поданих додаткових поясненнях заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення з наступних підстав.
26. Позивач вказує, що ним отримано товар тільки за видатковою накладною № РН-0000033 від 16.02.2024, яка підписана представниками обох сторін.
27. Однак за видатковою накладною №РН-0000034 від 22.02.2024 позивач не отримав товару, як на це посилається відповідач. Позивач наголошує, що видаткова накладна №РН-0000034 від 22.02.2024 не містить підпису позивача (посадової особи позивача або комірника Похілько В.Г.).
28. До того ж, апелянт не надає жодних доказів щодо «реальної поставки товару 14.02.2024», враховуючи той факт що підписана з обох сторін видаткова накладна № РН-0000033 датується 16.02.2024, а односторонньо підписана відповідачем видаткова накладна №РН-0000034 датована 22.02.2024.
29. Щодо твердження відповідача, що умови приймання-передачі товару саме з питань якості та кількості мають передбачатись Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № 6 від 15.06.1965 та Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № 7 від 25.04.1966, і що позивач в разі виявлення нестачі товару мав вчинити відповідні дії, позивач наполягає, що позивачем при прийомі товару за видатковою накладною № РН-0000033 від 16.02.2024 не було виявлено ніякої недостачі згідно переліку ТМЦ, зазначеній у видатковій накладній № РН-0000033 від 16.02.2024, що і було підтверджено підписом посадової особи Позивача.
30. Щодо засобів досудового врегулювання даного спору, позивач зазначає, що ним було направлено лист-вимогу за вих. №22-03/2024 від 22.03.2024 на поштову адресу відповідача: 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5, оф. 5, що підтверджується доданими до позовної заяви поштовими квитанціями, але лист повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання, відповідно, відповідь на претензію не надано.
31. А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
32. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» сформовано рахунок на оплату від 08.02.2024 за №358, який містить найменування товару: труби 150х150х8, 180х180х10, 84х14, 180х10 та круги 70 ст.20, 90 ст.20, 170 ст.20 і 130 ст.20, його кількість, ціну та загальну вартість - 194 128,63 грн.
33. 13.12.2024 позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» на підставі зазначеного рахунку на оплату здійснено оплату за поставку товару в сумі 194 128,63 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №58466 від 13.02.2024.
34. Однак відповідачем поставлено оплачений товар лише частково, а саме на суму 18 715,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000033 від 16.02.2024.
35. 22.02.2024 відповідачем згідно платіжної інструкції №197 повернуто позивачу 5 963,99 грн.
36. 22.03.2024 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих.№22-03/2024 від 22.03.2024, в якій вимагав до 31.03.2024 повернути грошові кошти в сумі 169 449,04 грн, однак вказана претензія отримана останнім не була та повернута поштовим відділенням позивачу 09.04.2024 за закінченням терміну зберігання.
37. Позивач стверджує, що відповідач не здійснив поставку всього товару та не повернув суму попередньої оплати, в результаті чого на момент звернення до суду першої інстанції у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати в розмірі 169 449,04 грн. (194 128,63 грн. за сплачений товар - 18 715,60 грн. за фактично поставлений товар - 5 963,99 грн. повернуті відповідачем кошти), крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 680,57 грн. 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
38. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
39. Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
40. Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
41. Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
42. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
43. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
44. Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..
45. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
46. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
47. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).
48. Верховний суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.05.2020 по справі № 922/1467/19 наголошує, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
49. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
50. Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
51. Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
52. Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
53. Оскільки рахунок на оплату від 08.02.2024 за №358 містить найменування товару (труби 150х150х8, 180х180х10, 84х14, 180х10 та круги 70 ст.20, 90 ст.20, 170 ст.20 і 130 ст.20), його кількість, ціну та загальну вартість - 194 128,63 грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки, і, як наслідое, між сторонами укладено договір поставки в спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунку на оплату та оплатою його позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
54. Окрім цього, оплата позивачем платіжною інструкцією №58466 від 13.02.2024 за поставку товару в сумі 194 128,63 грн., а також здійснення поставки товару відповідачем (згідно з видатковою накладною №РН-0000033 від 16.02.2024 на суму 18 715,60 грн.) також підтверджують факт вчинення дій відповідно до вказаних умов договору.
55. Велика палата Верховного суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 дійшла висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
56. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).
57. Отже, колегія суддів погоджується з тим фактом, що між сторонами у даній справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.
58. Відповідно до частин 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
59. Згідно із статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
60. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
61. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами
62. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
63. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
64. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
65. Як вбачається з матеріалів справи платіжною інструкцією №58466 від 13.02.2024, у якій зазначено призначення платежу «оплата згідно рахунку №358 від 08.02.2024», підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в розмірі 194 128,63 грн. Таким чином, позивачем виконано обов`язок оплатити товар до його передання продавцем відповідно до договору поставки, який укладено між позивачем і відповідачем в усній формі.
66. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено оплачений товар лише частково, а саме на суму 18 715,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000033 від 16.02.2024, яка підписана представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи заперечень.
67. Також 22.02.2024 відповідачем згідно платіжної інструкції №197 повернуто позивачу 5 963,99 грн.
68. Щодо твердження відповідача, що друга частина товару також була поставлена позивачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000034 від 22.02.2024 на суму 169 449,04 грн., і, як результат, 14.02.2024 позивач отримав весь товар відповідно до рахунку на оплату №358 від 08.02.2024, при цьому не здійснив підписання видаткової накладної за № РН-0000034 від 22.02.2024 і не здійснив повернення такої видаткової накладної, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
69. Перелік обов`язкових реквізитів первинних документів зазначено в пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення унормовано, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
70. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
71. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
72. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
73. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.
74. Недоліки, наявні в оформленні накладних, не впливають на розуміння змісту та обсягу господарських операцій, що відбулися між сторонами. Водночас, саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
75. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/14371/18.
76. Суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах справи видаткові накладні та вірно встановив, що видаткова накладна №РН-0000033 від 16.02.2024 містить назву та дату складення документа, назву підприємства, від імені якого складено документ; підписи сторін, що засвідчили здійснення господарської операції по поставці товару між сторонами. Зазначена видаткова накладна засвідчені печатками товариств та в повній мірі розкриває зміст та обсяг проведеної операції. Зазначена видаткова накладна оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості, достатні для встановлення змісту господарської операції та достовірної ідентифікації позивача як особи, яка отримала товар за вказаною накладною, а тому остання була прийнята в якості належних доказів отримання позивачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначена.
77. В той же час за змістом видаткової накладної РН-0000034 від 22.02.2024 на суму 169 449,04 грн. не можна ідентифікувати відповідальну особу позивача, якою було (за твердженнями відповідача) прийнято товар, оскільки вона не містить ні підпису відповідальної особи, ні печатки товариства.
78. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості врахування видаткової накладної №РН-0000034 від 22.02.2024 на суму 169 449,04 грн. у якості належного та допустимого доказу поставки товару, оскільки вона не підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (позивача), а також матеріали справи не містять доказів направлення її останньому.
79. Що стосується наданого відповідачем листування з месенджеру «Viber» суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
80. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України , втрачає сенс.
81. Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
82. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
83. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
84. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
85. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
86. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
87. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
88. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
89. Також Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
90. Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
91. Після дослідження поданої відповідачем переписки у месенджері Viber, колегією суддів зроблено висновок, що зі змісту даної переписки не можна встановити, що вона стосується саме спірної поставки, що учасники листування обізнані з деталями такої поставки. В матеріалах зазначеної переписки не міститься підтвердження отримання позивачем всієї кількості замовленого і оплаченого товару.
92. За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що зміст даного електронного листування між особами у месенджері Viber не надає можливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника, так і отримувача таких повідомлень, як сторін цієї справи. Отже, в даному випадку не має правових підстав для того, щоб оцінювати цей доказ (переписку у месенджері Viber ) нарівні з іншими доказами у справі.
93. Щодо твердження апелянта, що факт поставки товару відображеного у видатковій накладній № РН-0000034 від 22.02.2024 саме 14.02.2024 від відповідача позивачу підтверджується наданими відповідачем документами (договором поставки №19-М/24Р, що укладений між ним та перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕ КОН», рахунком до нього, видатковою накладною №364 від 14.02.2024 і товарно-транспортною накладною №Р364 від 14.02.2024 про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕ КОН» відповідачу товару на суму 121 248,90 грн.), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи стосуються лише правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕ КОН» і відповідачем, і ніяким чином ьне підтверджують факту поставки відповідачем позивачу товару за видатковою №РН-0000034 від 22.02.2024 на суму 169 449,04 грн., оскільки не містять підпису уповноваженої особи саме позивача.
94. Щодо твердження апелянта, що суд першої інстанції не дослідив питання відсутності фіксації будь-яким, передбаченим чинним законодавством України способом начебто недостачі по кількості поставленого товару зі сторони відповідача, в тому числі із застосуванням вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 № П-7, колегія суддів зазначає наступне.
95. Підзаконними нормативно-правовими актами є акти, прийняті компетентними органами державної влади чи уповноваженими державою іншими суб`єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання. Зокрема, до таких актів відносяться інструкції та нормативні накази міністрів, керівників відомств колишнього СРСР з питань, поки що не врегульованих відповідними нормативно-правовими актами України.
96. Інструкція про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 використовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією або товарами (пункт 1,2 зазначеної Інструкції).
97. Пунктом 12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» передбачено: «Приемка продукции по количеству производится по транспортным и сопроводительным документам (счету-фактуре, спецификации, описи, упаковочным ярлыкам и др.) отправителя (изготовителя). Отсутствие указанных документов или некоторых из них не приостанавливает приемки продукции. В этом случае составляется акт о фактическом наличии продукции и в акте указывается, какие документы отсутствуют».
98. В пункті 16 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» зазначено: «Если при приемке продукции будет обнаружена недостача, то получатель обязан приостановить дальнейшую приемку, обеспечить сохранность продукции, а также принять меры к предотвращению ее смешения с другой однородной продукцией. О выявленной недостаче продукции составляется акт за подписями лиц, производивших приемку продукции».
99. Однак, в даному випадку колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними у додаткових пояснення у справі, що при прийомі товару за видатковою накладною № РН-0000033 від 16.02.2024 не було виявлено недостачі згідно переліку ТМЦ, зазначеній видатковій накладній № РН-0000033 від 16.02.2024, що і було підтверджено підписом посадової особи позивача. Відтак, у позивача був відсутній обов`язок щодо здійснення дій при «нестачі товару», що визначений положеннями зазначеної вище Інструкції.
100.Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем умови договору поставки укладеного в спрощений спосіб та недопоставки позивачу оплаченого товару на суму 169 449,04 грн.
101.Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
102.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
103.Згідно частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
104.Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (Постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
105.Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
106.Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України юоржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
107.Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.
108.Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.
109.Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
110.Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2024 позивач направив на адресу відповідача (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5, оф. 5) лист-вимогу за вих.№22-03/2024 від 22.03.2024, в якій вимагав до 31.03.2024 повернути грошові кошти в сумі 169 449,04 грн., однак вказана претензія отримана останнім не була та повернута поштовим відділенням позивачу 09.04.2024 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти щодо відстеження трекінг-номеру про вручення відправлення.
111.У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 911/3142/19 сформульовано висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
112.Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою позивачем надіслано вимогу за вих.№22-03/2024 від 22.03.2024 за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер, та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
113.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
114.Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 169 449,04 грн, а строк його виконання настав.
115.Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
116.Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
117.Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
118.Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 169 449,04 грн., відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку про правильність задоволення позову в цій частині судом першої інстанції.
119.Окрім цього, в зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 680,57 грн. розрахованих за період з 17.04.2024 по 04.06.2024.
120.Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 680,57 грн 3% річних.
121.Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
122.Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
123.Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
124.За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
125.Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
126.При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
127.Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
128.У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
129.З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.
130.На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 по справі 910/7215/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
131.Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 по справі 910/7215/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями Господарського процесуального кодексу України для його скасування, відсутні.
132.У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
133.Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
134.Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
135.З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 по справі 910/7215/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
136.За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» відсутні.
Судові витрати
137. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
138. Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Яковлєв М.Л. - у період з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, суддя Хрипун О.О. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, головуючий суддя - Яценко О.В. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, та, враховуючи те, що суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, повний текст у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 21.01.2025.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Комекс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 по справі 910/7215/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.01.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді М.Л. Яковлєв
О.О. Хрипун
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 23.01.2025 |
Номер документу | 124556456 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яценко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні