Постанова

від 20.01.2025 по справі 925/462/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 925/462/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023

у справі №925/462/22 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей"

до Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 240 985,50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "НоваПей" (далі - позивач, ТОВ "НоваПей") звернулося до Господарського суду Черкаської обалсті з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича (далі - відповідач, ФОП Одуд О.В., скаржник) 240 985,50 грн. шкоди завданої його працівником.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що під час проведення інвентаризацій 01.03.2022 та 18.04.2022 в пункті надання фінансових послуг (далі - ПНФП) 25063 було виявлено нестача грошових коштів в розмірі 233 240,00 грн. та в сумі 7745,50 грн., що підтверджується актами про результати інвентаризації наявних коштів від 01.03.2022 і від 18.04.2022, які були підписані без зауважень матеріально відповідальною особою - касиром ОСОБА_1, яка у письмових поясненнях до актів повідомила, що кошти з сейфу вилучав на власні потреби - ФОП Одуд Олексій Васильович.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Одуд Олексія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей" завдану його працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків матеріальну шкоду в розмірі 240 985,50 гривень 50 копійок, 3 614,78 грн. витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що нестачею грошових коштів в касі ПНФП 25063, яка була виявлена під час інвентаризації 01 березня 2022 та 18 квітня 2022 року, позивачеві було завдано майнової шкоди у розмірі 240 985,50 грн.

Доказів здійснення відповідачем відшкодування згідно пункту 5.3 Договору до суду не подано, виплати не здійснено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємиць Одуда Олексій Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження за поданою апеляційною скаргою. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у позовних вимогах.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, клопотання учасників апеляційного провадження та їх розгляд

22.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що в апеляційній скарзі відповідач не зазначає жодної підстави для скасування рішення суду першої інстанції. А сумнівні доводи щодо розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

14.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано з пропуском процессуального строку, встановленого ухвалою суду від 10.04.2024.

15.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Щодо доказів, долучених до апеляційної скарги колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Колегія суддів зазначає, що скаржником взагалі не викладено поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, а тому відповідні докази залишаються колегією суддів без розгляду.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) є недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (Постанова від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України» ЗСУ - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України та розв`язання питань, пов`язаних із проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення). Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо), оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу п. 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Таким чином, матеріали цієї справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач станом на травень 2024 року перебуває у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки матеріали справи не містять наказ по особовому складу, а отже, відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 витребувано справу №925/462/22.

02.04.2024 на вимогу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/462/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 прийнято справу №925/462/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 до свого провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М. Задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 та поновити Фізичній-особі підприємцю Одуд О.В. зазначений строк. Відмовлено Фізичній-особі підприємцю Одуд О.В., у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22. Зупинено дію Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 прийнято справу №925/462/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (Фінансова установа), як небанківська фінансова установа, надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії № 11/1 від 17.10.2014, виданої Національним банком України, зокрема, в пункті надання фінансових послуг (далі - ПНФП) № 25063 (вул. Шевченка, буд. 2, с. Михайлівка, Кам`янського району, Черкаської області).

Касові операції в ПНФП позивача виконують як штатні касири Фінансової установи, так і касові працівники інших суб`єктів господарювання, що залучаються на підставі договору про надання послуг з надання персоналу. Так, відповідно до п. 44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою НБУ 29.12.2017 за № 148 (далі - Положення 148), керівник установи/підприємства для здійснення функцій касира може прийняти рішення щодо виконання таких функцій працівником іншої/іншого установи/підприємства, залученого на підставі укладеної угоди на надання послуги з надання персоналу, у якій обов`язково зазначається вимога про повну матеріальну відповідальність такого працівника.

Між позивачем та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Одуд Олексієм Васильовичем (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з надання персоналу шляхом приєднання Виконавцем до умов договору на підставі заяви № 671-0421 від 01.04.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати в розпорядження позивача власний персонал (далі - касири) для виконання касових операцій в пунктах надання фінансових послуг.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що персонал (касири), які направляються Виконавцем для виконання касових операцій у позивача є працівниками Виконавця, на підставі укладених з ними трудових договорів.

Касові операції в ПНФП № 25063 ( АДРЕСА_1 ) станом на 01.03.2022 року виконувала працівник відповідача - касир ОСОБА_1 (третя особа).

01.03.2022 у пункті надання фінансових послуг № 25063 працівниками позивача - склад інвентаризаційної комісії - за участі матеріально відповідальної особи (третя особа) була проведена ревізія наявних грошових коштів.

Зокрема, згідно з п. 46 Положення 148 у разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з`ясовуються обставини їх виникнення. Акт інвентаризації каси складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

Під час проведення інвентаризації 01.03.2022 в ПНФП №25063 була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 233 240,00 (двісті тридцять три тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, що підтверджується актом про результати інвентаризації наявних коштів від 01.03.2022, який був підписаний без зауважень матеріально відповідальною особою - касиром ОСОБА_1.

У письмових поясненнях до акту про результати інвентаризації наявних коштів касир повідомила, що кошти з сейфу вилучив на власні потреби - ФОП Одуд Олексій Васильович.

18.04.2022 у пункті надання фінансових послуг № 25063 працівниками позивача - склад інвентаризаційної комісії - за участі матеріально відповідальної особи (третя особа) була проведена ревізія наявних грошових коштів. Згідно з п. 46 Положення 148 у разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з`ясовуються обставини їх виникнення. Акт інвентаризації каси складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

Під час проведення інвентаризації 18.04.2022 в ПНФП 25063 була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 7 745,50 (сім тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 50 копійок, що підтверджується актом про результати інвентаризації наявних коштів від 18.04.2022, який був підписаний без зауважень матеріально відповідальною особою - касиром ОСОБА_1.

У письмових поясненнях до акту про результати інвентаризації наявних коштів касир повідомила, що кошти з сейфу вилучив на власні потреби - ФОП Одуд Олексій Васильович.

Нестачею грошових коштів в касі ПНФП 25063, яка була виявлена під час інвентаризації 01 березня 2022 та 18 квітня 2022 року, позивачеві було завдано майнової шкоди у розмірі 240 985,50 грн.

За умовами п. 5.3 Договору у разі нанесення персоналом (касиром) Виконавця під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків шкоди Замовникові, Виконавець зобов`язаний відшкодувати Замовнику таку шкоду протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання відповідної вимоги (претензії) Замовника.

Сторони домовились, що належними та допустимими доказами вини касира Виконавця у заподіянні шкоди Замовнику будуть, зокрема, але не виключно, докази, зазначені в п. 3.15 Договору.

П. 3.15 Договору Сторони узгодили, що належною підставою для заміни касира Виконавця буде надання Замовником наступних доказів, але не виключно:

- висновок службової перевірки відділу безпеки Замовника;

- акт про результати інвентаризації наявних коштів з нестачею коштів в касі ПНФП/другорядній касі;

- письмові пояснення касира;

- письмові претензії клієнтів щодо неможливості отримати грошові перекази у зв`язку з їх фактичною видачею;

- інші докази, що підтверджують вину касира у порушені касової дисципліни/ нанесенні шкоди Замовнику.

Позивач направляв відповідачеві претензії щодо відшкодування завданої його працівником шкоди за вих. № 28-03/2022/18/20 від 28.03.2022 та № 20-04/2022/18/17 від 20.04.2022 з вимогою оплатити завдану шкоду, які були залишені відповідачем без відповідного реагування.

Отже, предметом спору у справі є вимога позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди, завданої відповідачем нестачею грошових коштів в касі позивача у ПНФП № 25063.

В обґрунтування своєї вимоги позивач посилався на норми статей 1166, 1172 ЦК України та вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою НБУ 29.12.2017 за № 148.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Відповідно статті 1 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено статтею 11 ЦК України.

Згідно з приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Проте, за правилами статті 1172 ЦК України, яка є спеціальною нормою, обов`язок відшкодувати шкоду покладається на особу, яка її не завдала. Зокрема, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на особу відповідальності, яка передбачена статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України покладено на відповідача.

Відповідно до вимог п. 45 Положення 148 касиру/працівнику іншої/іншого установи/підприємства, залученому на підставі укладеного договору на надання послуги з надання персоналу, забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору про надання послуг з надання персоналу шляхом приєднання відповідачем до умов договору на підставі заяви № 671-0421 від 01.04.2021.

Колегія суддів, дослідивши умови цього Договору враховує те, що сторонами, з урахуванням принципу свободи договору, на власний розсуд були врегульовані питання, викладені у п.3.15:

- висновок службової перевірки відділу безпеки Замовника;

- акт про результати інвентаризації наявних коштів з нестачею коштів в касі ПНФП/другорядній касі;

- письмові пояснення касира;

- письмові претензії клієнтів щодо неможливості отримати грошові перекази у зв`язку з їх фактичною видачею;

- інші докази, що підтверджують вину касира у порушені касової дисципліни/ нанесенні шкоди Замовнику.

Як зазначалось колегією суддів, під час проведення інвентаризації 01.03.2022 в ПНФП №25063 була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 233 240,00 (двісті тридцять три тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, що підтверджується актом про результати інвентаризації наявних коштів від 01.03.2022, який був підписаний без зауважень матеріально відповідальною особою - касиром ОСОБА_1 .

Під час проведення інвентаризації 18.04.2022 в ПНФП 25063 була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 7 745,50 (сім тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 50 копійок, що підтверджується актом про результати інвентаризації наявних коштів від 18.04.2022, який був підписаний без зауважень матеріально відповідальною особою - касиром ОСОБА_1 .

За змістом п.39 Положення 148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Відокремлені підрозділи установ/підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов`язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що вкладні аркуші касової книги ПНФП 25063 за 01.03.2022 та 18.04.2022, підписані касиром ОСОБА_1 , є належним, достатнім і допустимим доказом, який підтверджує залишок коштів в касі ПНФП на початок та кінець робочого дня, та доказом того, що саме третя особа виконувала роль старшого касира (була матеріально відповідальною особою за головну касу ПНФП) у вказаний день.

Нестачею грошових коштів в касі ПНФП 25063, яка була виявлена під час інвентаризації 01.03.2022 та 18.04.2022, позивачеві було завдано майнової шкоди у розмірі 240 985,50 грн.

Доказів здійснення відповідачем відшкодування згідно пункту 5.3 Договору матеріали справи не містять, виплати не здійснено.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань по вище вказаному Договору та здійснення відшкодування/повернення грошових коштів позивачу у розмірі 240 985,50 грн., відповідачем не надано.

З огляду на викладене та вищенаведені приписи чинного законодавства колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до задоволення.

18.08.2023 від адвоката позивача Вершиніна К.В. надійшло до суду клопотання про стягнення 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В якості доказів понесених витрат суду надано:

- ордер серії №1132925 від 27.05.2022;

- договір про надання правової допомоги від 01.09.2019;

- акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 18.08.2023;

- протоколом узгодження вартості послуг № 32 від 18.08.2023.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що заявлена вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали від 30.06.2023 направлялась відповідачу на адресу, яка міститься у позовній заяві і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ЄДРПОУ), а саме: 20822, Черкаська область, Кам`янський район, с.Жаботин, вул..Жовтнева,22. Проте, вказана ухвала була повернута до суду 01.08.2023 без вручення адресату (поштове повернення №1801605593034) із Довідкою відділення поштового зв`язку (ф.20) з посилання на підставу невручення такої: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч.3 та ч.7 ст. 120 та ч.11 ст. 242 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

При цьому, суд враховує, що згідно ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 30.06.2023 для вчинення відповідних дій, та яка повернулася до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для кореспонденції.

Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції судом першої інстанції вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Одуда Олексія Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2023 у справі №925/462/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою - підприємцем Одуда Олексієм Васильовичем.

5. Матеріали справи №925/462/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк