Постанова

від 14.01.2025 по справі 922/2512/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Харків Справа №922/2512/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пархоменко О.В.;

представника позивача - адвокат Курило М.М. (свідоцтво №1582 від 10.09.2008, ордер АХ №1160099 від 28.11.2023) в залі суду;

представника відповідача - адвокат Кравець В.М. (свідоцтво № 1237 від 19.10.2004, ордер АХ №1142274 від 14.01.2025),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (вх. №2690Х/1) та апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (вх. №2700Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Мужичук Ю.Ю. 15.10.2024 (повний текст складений 25.10.2024) у справі №922/2512/24

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

про стягнення,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Ніка" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (відповідач), про стягнення з відповідача на свою користь за Специфікацією №1 від 18.11.2021 грошових коштів в сумі 21750,91грн, що включає в себе 20293,52грн (пеня подвійна облікова ставка НБУ) + 1457,39грн (3% річних); за Специфікацією №3 від 07.02.2022 грошових коштів в сумі 837132,82грн, що включає в себе 356520,60грн (пеня подвійна облікова ставка НБУ) + 405625,36грн (інфляційне збільшення) +74986,86 (3% річних). Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 12883,26грн.

Позов обґрунтовано простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення грошових коштів передплати за товар, та порушенням строків поставки товару, що мав бути поставлений згідно Специфікації №1 від 18.11.2021 та Специфікації №3 від 07.02.2022 за договором поставки №12-СЗ від 18.11.2021.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.10.2024) позов задоволений частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка":

за Специфікацією №1 від 18 листопада 2021 грошові кошти в сумі 1457,39грн (3% річних);

за Специфікацією №3 від 07 лютого 2022 грошові кошти в сумі 480612,22грн, що включає в себе 405625,36грн (інфляційне збільшення) +74986,86 (3% річних).

Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" судові витрати в сумі 6817,97грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції установлено, що причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для стягнення пені за прострочення поставки товару та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 23.06.2023 по 28.11.2023 за специфікацією №1 від 18.11.2021; та пені за період з 12.09.2022 по 12.03.2023 за прострочку поставки товару, інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за несвоєчасне повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений, за період з 01.03.2022 по 28.11.2023 за специфікацією №3 від 07.02.2022.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом установлено, що між ПП "Агрофірма "Ніка" та ТОВ "Украгроресурс" укладено Договір поставки №12-СЗ від 18.11.2021, на виконання якого позивачем сплачено суму попередньої оплати за товар. Відповідачем було порушено договірні зобов`язання з поставки товару, в зв`язку з чим суму попередньої оплати за Специфікацією №1 від 18.11.2021 у розмірі 111519,66грн та за Специфікацію №3 від 07.02.2022 у розмірі 1430000,21грн, що разом складає 1541519,87грн, повернуто за рішенням суду (справа №922/2809/23).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення пені за специфікацією №3 від 07.02.2022 не підлягає задоволенню, оскільки нарахована після спливу 6 місячного строку від дня, коли зобов`язання з поставки товару за цією специфікацією мало бути виконано.

Крім того, місцевим господарським судом відхилено вимогу про стягнення пені за специфікацією №1 від 18.11.2021, оскільки вона нарахована після спливу 6 місячного строку від дня, коли зобов`язання з поставки товару за цією специфікацією мало бути виконано та на підставі норми договору, що на час нарахування припинив свою дію.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 405625,36грн, 3% річних в розмірі 74986,86грн за Специфікацією №3 від 07.02.2022 та 3% річних в розмірі 1457,39грн за Специфікацією №1 від 18 листопада 2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

13.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Украгроресурс", в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2024 року справі №922/2512/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що протягом строку дії договору поставки ПП "Агрофірма "Ніка" не зверталось з вимогами щодо повернення коштів або здійснення поставки. В наступному, а саме з березня 2023 року ПП "Агрофірма "Ніка" зверталось з вимогами про поставку товару, а не про повернення коштів. Вимога про повернення коштів висунута ПП "Агрофірма "Ніка" виключно при зверненні до суду з позовом про повернення попередньої оплати.

Також апелянт наголошує, що поставка товару повинна була бути здійснена за адресою позивача с.Липчанівка Ізюмського району до 28.02.2022 року.

На думку апелянта, оскільки позивач і відповідач на час виконання договору перебували на окупованій території, що унеможливило виконання умов договору, після деокупації позивач вимагав поставити товар, а не повернути попередню оплату, суд неправомірно стягнув з ТОВ "Украгроресурс" на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, нарахованих за період з 01.03.2022 по 29.11.2023.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 справу №922/2512/24 передано на розгляд суду у складі колегії: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2512/24.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (вх.№ 2690Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2512/24 до надходження матеріалів справи.

21.11.2024 справа №922/2512/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року у справі №922/2512/24 залишено без руху та установлено апелянту строк для усунення недоліків скарги.

15.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка", в якій просить суд:

- рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 по справі №922/2512/24 скасувати в частині відмови у стягненні пені за Специфікацією №1 від 18.11.2021 та за Специфікацією №3 від 07.02.2022,

- в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (ідентифікаційний код 32227053) на користь Приватного Підприємства "Агрофірма "Ніка" (ідентифікаційний код 33168654) за Специфікацією №1 від 18.11.2021 пені в сумі 20293,52грн та за Специфікацією №3 від 07.02.2022 пені в сумі 356520,60грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (ідентифікаційний код 32227053) на користь Приватного Підприємства "Агрофірма "Ніка" (ідентифікаційний код 33168654) судові витрати в сумі 5675,08грн.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Вважає, що місцевий господарський суд неправильно обраховує шестимісячний строк нарахування пені з дати, коли мав бути поставлений товар. Зазначає про те, що пеня розрахована з моменту направлення відповідачу вимоги про поставку товару з посиланням на договір.

Відповідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2024 справу №922/2512/24 передано на розгляд суду у складі колегії: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року у справі №922/2512/24. Призначено справу до розгляду на "14" січня 2025 р. о 12:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 (після усунення апелянтом виявлених судом недоліків), крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 року у справі №922/2512/24. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Украгроресурс" та Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду.

Призначено справу до розгляду на "14" січня 2025 р. о 12:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

13.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ПП "Агрофірма "Ніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Украгроресурс", в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі.

10.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Украгроресурс" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Ніка", в якому наполягає на відсутності вини у порушенні зобов`язання та, відповідно відсутності правових підстав для відповідальності за таке порушення (зокрема від сплати пені, яка заявлена позивачем). Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

09.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ПП "Агрофірма "Ніка" надійшла відповідь на відзив ТОВ "Украгроресурс", в якій викладені заперечення на аргументи, викладені у відзиві ТОВ "Украгроресурс", та доводи на підтвердження таких заперечень.

13.01.2025 від ТОВ "Украгроресурс" надійшли письмові пояснення, в яких, крім іншого, указує на те, що твердження позивача, що з 12.09.2022 року для відповідача відновилася можливість і обов`язок поставити товар не відповідає дійсності. Також ставить під сумнів твердження позивача про те, що він також постраждав від окупації, зокрема звертає увагу суду на те, що документи, подані позивачем на підтвердження цих обставин не відносяться до підприємств позивача.

14.01.2025 від ПП "Агрофірма "Ніка" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких виклав заперечення щодо аргументів, викладених у письмових поясненнях ТОВ "Украгроресурс".

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.01.2025 представник позивача підтримав заявлену ним апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача висловив заперечення проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача.

Представник відповідача підтримав заявлену ним апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник позивача висловив заперечення проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши позиції представників сторін, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального та дотримання норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Між ТОВ "Украгроресурс" (Постачальник) в особі директора Яковенко Наталії Олександрівни, діючої на підставі Статуту, з однієї сторони та Приватним підприємством "Агрофірма "Ніка" (Покупець) в особі директора Заїки Володимира Володимировича, діючого на підставі Статуту, з другої сторони 18.11.2021 укладено Договір поставки №12-СЗ (далі Договір).

У пункті 1 сторони визначили предмет Договору наступним чином: у строки, зумовлені цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, яка є оригінальною продукцією виробника - провідної іноземної компанії світу - в тому числі Syngenta насіннєвий матеріал (надалі "Товар" або "Насіння") та/або хімічні засоби захисту рослин (надалі "хімічні засоби", "препарати" або "товар") та/або мінеральні добрива (надалі "мінеральні добрива" або "товар"), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, номер рахунку-фактури, умови оплати, порядок відвантаження, грошовий еквівалент ціни та вартості товару в іноземній валюті, курс іноземної валюти, спосіб розрахунку (в тому числі за допомогою авальованих векселів), розмір знижки до ціни реалізованого товару або умови, за яких відбувається коригування ціни товару в бік зменшення, вимоги щодо надання забезпечення виконання зобов`язань, а також штрафні санкції, крім тих, що містяться в даному Договорі, інші відомості, які сторони вважають за потрібне погодити наводяться у Специфікаціях та/або в додаткових угодах до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 4.1 Договору якщо інше не буде визначено у Специфікаціях та/або Додаткових угодах, поставка товару за цим договором здійснюватиметься на умовах ЕХW, склад Постачальника, що знаходиться за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренко, 11/1 д.

Поставка товару здійснюється окремими партіями в строки, що додатково погоджуються сторонами (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1, 5.1.1 Договору умови оплати Товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Специфікаціями та/або додатковими угодами до Договору з урахуванням положень, визначених цим Договором, та можуть передбачати: Повну (100 %) попередню оплату до відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони домовились, що Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару згідно умов наведених в специфікаціях та/або додаткових угодах до даного Договору.

Згідно з пунктом 11.1.1 Договору за прострочення (порушення) термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі якщо прострочення оплати триває більше ніж 30 календарних днів, додатково крім пені сплачує штраф розмірі 30 % від суми боргу. Постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів (попередньої оплати) або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною (зокрема, не з`явився за ним у терміни, встановлені Договором).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності до вимог стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями Сторонами збільшується до 3 (трьох) років (пункт 11.8 Договору).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань згідно з Договором, якщо воно є наслідком обставин непоборної сили (форс-мажорні обставини): ураган, буря, повінь, землетрус, пожежа, вибух, страйк, оголошена та неоголошена війна загроза війни, терористичний акт, блокада, революція заколот, підвищення цін виробника добрив, про що видається довідка виробника повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, примусове позбавлення ліцензії, а також нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які суттєво обмежують господарську діяльність, що стосується предмета цього Договору. Вищезазначений перелік форс-мажорних обставин є вичерпним і може змінюватись тільки за взаємною згодою Сторін.

За пунктом 12.2 Договору не вважаються форс-мажорними обставинами та істотною зміною обставин порушення зобов`язань контрагентами Покупця, відсутність у Покупця необхідних коштів, зміна офіційного обмінного курсу НБУ гривні до будь-якої валюти світу тощо.

Відповідно до пункту 12.3 Договору настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено відповідним сертифікатом, виданим Торгово-Промисловою палатою України, його територіальними органами або іншим органом, в компетенції якого знаходиться видача відповідних підтверджуючих документів.

Згідно з пунктом 15.1. Договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного виконання.

Сторони, підписанням цього договору підтверджують, що ними досягнуто згоди щодо віх істотних умов цього Договору, а також гарантують, що Договір підписаний належним чином уповноваженими на це представниками Сторін, які володіють достатнім об`ємом повноважень та будь-яких обмежень для підписання цього Договору не існує (пункт 15.2 Договору).

18 листопада 2021 року сторонами було підписано Специфікацію №1 до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 року, згідно з якою:

вартість товару складає: 111519,66грн (Сто одинадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 66 копійок) з ПДВ, що еквівалентно 4205,96дол. США. Покупець здійснює 100% передоплату Товару згідно рахунку №1524 від 18 листопада 2021 року, яка становить 111519,66грн, що еквівалентно 4205,96дол. США. Товар постачається на умовах DAP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Липчанівка. Термін поставки: за домовленістю сторін.

07 лютого 2022 року сторонами підписано Специфікацію №3 до договору №12-СЗ від 18 листопада 2021 року, згідно з якою:

вартість товару складає: 1430000,21грн (Один мільйон чотириста тридцять тисяч гривень 21 копійка) з ПДВ. Дата: 07.02.2022. Покупець здійснює 100% передоплату Товару згідно рахунку №80 від 07 лютого 2022 року. Товар постачається на умовах DDP (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад Покупця за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Липчанівка. Термін поставки: лютий 2022 року.

16 березня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№16/03-01, в якій позивач просить відповідача вжити належних заходів для поставки Товару за вказаними специфікаціями ПП "Агрофірма "Ніка" на склад Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги або повідомити про готовність Товару до відвантаження і за якою адресою складу в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

13 червня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено ще одну претензію за вих.№ 13/06-01, зі змісту якої вбачається, що позивач вкотре просить відповідача вжити належних заходів для поставки Товару за вказаними специфікаціями ПП "Агрофірма "Ніка" на склад Покупця в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року або повідомити про готовність Товару до відвантаження і за якою адресою складу в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше 22 червня 2023 року.

На підставі викладених обставин та у зв`язку з відсутністю поставки товару та неповерненням оплати, яка здійснена замовником за товар, замовник звернувся до суду з позовом про стягнення з постачальника суми попередньої оплати за замовлений та непоставлений товар за вказаними специфікаціями.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" 1541519,87грн заборгованості та 23122,80грн судового збору.

Рішенням у справі №922/2809/24 установлено, що за Специфікацією №1 від 18.11.2021 позивач - ПП "Агрофірма "Ніка" на підставі Рахунку на оплату замовлення №1524 від 18.11.2021 було здійснено 100% передплату за товар, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення №953 від 22.11.2021 на суму 111519,66грн. За Специфікацію №3 від 07.02.2022 позивач - ПП "Агрофірма "Ніка" на підставі Рахунку на оплату замовлення №80 від 07.02.2022, було здійснено 100% передплату за товар, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчені копія платіжного дорученням №1153 від 08.02.2022 на суму 1430000,21грн. Судом установлено, що відповідач не здійснив поставки товару та не повернув отриману за нього передоплату.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 залишено без змін.

Згідно з даними банківської виписки за період 29.11.2023 (дата формування виписки 4/2/2024) ТОВ "Украгроресурс" здійснило оплату в розмірі 1541519,87грн на користь ПП "Агрофірма "Ніка", призначення платежу: "Повернення передплати зг. дог. №12-СЗ від 18.11.2021, згідно ріш. суду, справа №922/2809/23 від 19.09.2023".

Оскільки ТОВ "Украгроресурс" своєчасно не виконало грошового зобов`язання з повернення грошових коштів у вигляді попередньої оплати за непоставлений за договором товар, ПП "Агрофірма "Ніка" звернулось до суду з позовом у даній справі №922/2512/24, в якому просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочку поставки товару та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 23.06.2023 по 28.11.2023 за специфікацією №1 від 18.11.2021; та пеню за період з 12.09.2022 по 12.03.2023 за прострочку поставки товару, інфляційні втрати та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за несвоєчасне повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений, за період з 01.03.2022 по 28.11.2023 за специфікацією №3 від 07.02.2022.

Як установлено та зазначено вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково ( в частині стягнення інфляційних та річних позов задоволений) та відмовив у стягненні пені.

Позивач не погодився з рішенням суду в частині відмови у стягненні пені та звернувся з апеляційною скаргою. Відповідач не погодився з рішенням в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та річних та звернувся з апеляційною скаргою.

Вимоги та доводи апеляційних скарг викладені вище.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Зі змісту частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У частині першій статті 509 ЦК України зобов`язання визначено як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (ст. рок) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як установлено та зазначено вище, відповідач не виконав обов`язку з поставки товару за який ним отримано попередню оплату та не повернув суму попередньої оплати.

Ці обставини зумовили звернення Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Украгроресурс" попередньої оплати за договором, яка була задоволена судом у справі №922/2809/23. На виконання рішення суду ТОВ "Украгроресурс" повернув суму попередньої оплати.

Враховуючи установлені вище обставини справи та на підставі наведених положень закону, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та річних. Період нарахування та арифметичний розрахунок інфляційних та річних є правильним.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

ТОВ "Украгроресурс" вважає, що місцевий господарський суд помилково посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що ТОВ "Украгроресурс" неправильно трактує висновки Великої Палати у зазначеній справі та обставини даної справи.

У справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що неповернута передплата за непоставлений товар набуває статусу грошового зобов`язання і саме з дати, наступної після дати поставки товару, мали місце реалізоване покупцем право спочатку вимагати поставити товар, а після ігнорування цього обов`язку постачальником, покупець звернувся із вимогою про повернення коштів.

Як установлено та зазначено вище, у даній справі ПП "Агрофірма "Ніка" зверталося до відповідача про поставку товару, з проханням врегулювати ситуацію, що склалася, з огляду на утримання у себе передплати відповідачем. Оскільки відповідачем зазначені вимоги ПП "Агрофірма "Ніка" були проігноровані, то останній скористався наданим йому законом правом та звернувся з вимогою про повернення передплати у формі позовної заяви, яка була розглянута і задоволена у повному обсязі Господарським судом Харківської області в межах справи за №922/2809/23.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє, як таку, що не ґрунтується на положеннях закону позицію ТОВ "Украгроресурс" про те, що у стягненні інфляційних та 3 відсотків річних слід відмовити з огляду на те, що спочатку позивач звернувся щодо поставки товару, а вже потім із позовом про стягнення передплати.

Так, ч. 2 ст. 693 ЦК України, дійсно зазначена альтернатива вимагати або поставку товару, або повернення коштів передплати, і це на вибір покупця, але це означає тільки те, що покупець не може ставити ці вимоги одночасно. При цьому, він не позбавляється можливості після того, як звернувшись з вимогою поставити товар, яка була залишена без реагування постачальником, звернутися із вимогою повернути грошові кошти передплати.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19). (пункт 72 Постанови Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. (пункт 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, вбачається, що обов`язок повернути передплату пов`язаний із зверненням із відповідною вимогою, яка може бути і у формі позовної заяви, але прострочення з повернення передплати не пов`язане із датою вимоги, а пов`язане із простроченням поставки товару.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №910/14071/23 зазначено "4.23 При цьому правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19)".

Східний апеляційний господарський суд відхиляє доводи ТОВ "Украгроресурс" про неправомірність нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки товар мав бути поставлений на територію, яка з 24.02.2022 року по 26.02.2022 була територією бойових дій і по 11.09.2022 знаходилась в окупації.

Відхиляючи такі аргументи ТОВ "Украгроресурс", Східний апеляційний господарський суд зауважує, що інфляційні і 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, нараховані з дати зобов`язання за Договором (поставка мала відбутися до 28.02.2022 і 22.06.2023 відповідно), оскільки застосування відшкодування інфляційних втрат і 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, і застосовується незалежно від вини відповідача.

Правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Отже, під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги ТОВ "Украгроресурс" не знайшли свого підтвердження, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні.

Перевіривши правильність застосування норм матеріального права місцевим господарським судом під час ухвалення рішення в частині відмови у стягненні пені, апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 6 статі 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як установлено та зазначено вище, за Специфікацією №3 від 07.02.2022 до Договору №12-СЗ від 18.11.2021 позивачем нараховано пеню з 12.09.2022 по 12.03.2023. В обґрунтування нарахування саме за такий період позивач вказує, що розрахунок здійснений з дати виникнення можливості поставити товар (12.09.2022 - перший день після деокупації територій Ізюмського регіону, де зареєстрований відповідач).

Сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи що в період з 26.02.2022 по 11.09.2022 мала місце окупація територій Ізюмського регіону, де зареєстрований відповідач, що підтверджується наданим відповідачем сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати № 6300-24-1020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.05.2024 №255/63.01-6, Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення пені за специфікацією №3 від 07.02.2022 не підлягає задоволенню, оскільки нарахована після спливу 6 місячного строку від дня, коли зобов`язання з поставки товару за цією специфікацією мало бути виконано.

Східний апеляційний господарський суд вважає помилковим такий висновок місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Стаття 232 ГК України не містить заборони нарахування штрафних санкцій не з дати виникнення зобов`язання з поставки товару. При цьому, зазначена стаття містить застереження, що сторони можуть встановлювати такий строк у договорі. Сторонами у договорі прямо та чітко передбачено можливість нарахування пені поза межами 6ти місячного строку. Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що початок нарахування штрафних санкцій може змінюватися сторонами або за законом, наприклад, у разі виникнення форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили.

Призначення штрафних санкцій полягає у забезпеченні/стимулюванні боржника до виконання взятих на себе зобов`язань, отже висновок суду першої інстанції щодо того, якщо період початку застосування пені припав на обставини непереборної сили, то дія цього стимулу до виконання таким чином нівельована, хоча від виконання самого зобов`язання обставини непереборної сили не звільняють сторони.

Після припинення впливу обставин непереборної сили постачальник зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання, то передбачені за домовленістю сторін заходи впливу на його стимулювання виконувати зобов`язання у вигляді штрафних санкцій мають діяти разом із зобов`язанням. Системний аналіз положень статей 617 ЦК та 218 ГК свідчать про те, що обставини непереборної сили від виконання обов`язку не звільняють, а звільняють від відповідальності виключно на період впливу цих обставин.

Тобто обставина непереборної сили у вигляді окупації територій Ізюмського району Харківської області з 26.02.2022 по 11.09.2022 виключила можливість поставки Товару і відповідно відповідальність саме за цей період, проте з 12.09.2022 року відповідач не вживав заходів для поставки товару, часткової поставки товарів чи можливо перегляду сторонами строків поставки товару, або припинення дії умов договору і, відповідно, повернення грошових коштів передплати.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. (Пункт 6.19. Постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2024 року у cправі №910/1345/24).

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає, що не можна вважати законним та обґрунтованим оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2512/24 в частині відмови у стягненні пені за специфікацією №3 від 07.02.2022 в сумі 356520,60грн, яка розрахована за шість місяців з дати, коли відповідач після припинення строку дії обставин непереборної сили (окупація) мав можливість поставити товар, але не здійснив поставку товару. При цьому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, законним та доведеними, отже наявні правові підстави для їх задоволення.

В обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за специфікацією №1 від 18.11.2021, суд першої інстанції вважав, що зобов`язання, за яким сторони не визначили строк, має бути виконане в останній день строку дії договору, а дія штрафної санкції припиняється в зв`язку із закінченням строку дії договору.

Однак, Східний апеляційний господарський суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом направлення вимоги. А закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Відповідач ТОВ "Украгроресурс" грошові кошти передоплати не повернув і товар не поставив. Керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу з посиланням на Договір поставки №12-СЗ від 18.11.2021, укладений сторонами, і посилаючись на здійснену позивачем 100% передплату за товар в межах даного Договору, вимогу про поставку товару в строк до 22.06.2023.

Відповідач отримав передоплату, взяв на себе зобов`язання поставити товар за специфікацією №1 від 18.11.2021 до Договору поставки №12-СЗ від 18.11.2021, а договір не може припинитися для сторін інакше як виконанням. Оскільки товар відповідач у визначену у вимозі дату не поставив, а тому має нести відповідальність за не поставку товару за Договором, в межах якого він взяв зобов`язання і передплату відповідно.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені за специфікацією №1 від 18.11.2021 в сумі 20293,52грн, яка розрахована за шість місяців з дати, коли відповідач мав поставити товар на вимогу позивача згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, але не здійснив поставку товару, тож має нести відповідальність, що передбачена договором, оскільки цей договір не був припинений належним виконанням - виконанням обов`язків.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2512/24 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за специфікаціями №1 та № 3 підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення.

При прийнятті в частині стягнення пені нового рішення, Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Східний апеляційний господарський суд враховує, що сума попередньої оплати (основний борг за грошовим зобов`язанням) повернута відповідачем позивачу.

Крім того, задоволені позовні вимоги позивача в частині нарахованих інфляційних та річних.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що не заперечується представниками сторін, підприємство відповідача перебувало в окупації внаслідок агресії РФ проти України.

З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку з власної ініціативи зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, однак суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України розмір судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції розподіляється пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом, то з огляду на те, що апеляційна скарга відповідача відхилена судом, то судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, покладається на відповідача.

Враховуючи висновок апеляційного господарського суду про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, то судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги, розподіляється між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам скарги.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2512/24 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Прийняти в цій частині нове рішення. Позовні вимоги в частині стягнення пені за специфікаціями №1 та №3 до договору поставки №123СЗ від 18.11.2021 в загальному розмірі 376814,12грн задовольнити в частині стягнення 188407,06грн. В іншій частині вимог про стягнення пені відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2512/24 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 33168654) 670476,67грн (які складаються з 76444,25грн -3%річних, 405625,36грн - втрат від інфляції, 188407,06грн -пені) та 10048,94грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити."

В іншій частині вимог апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 33168654) 3391,33грн судового збору за результатами апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін