Постанова

від 09.01.2025 по справі 905/963/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/963/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Золотарьова М.К. (поза межами суду) на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.11.2024 Серії АЕ № 1305453;

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" (вх.№1617 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024, суддя Зекунов Е.В.)

у справі № 905/963/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій", м. Краматорськ, Донецька обл.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", м.Маріуполь, Донецька обл.,

про визнання недійсним пункт 4.1 договору №112/19.10 на поставку металоконструкцій від 25.10.2021 та стягнення заборгованості за договором №112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 2 721 110,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" про визнання недійсним пункт 4.1 договору №112/19.10 на поставку металоконструкцій від 25.10.2021 та стягнення заборгованості за договором №112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 2 721 110,46 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №905/963/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Магістральна, 15; код ЄДРПОУ 01412242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ "АБ "Радабанк" МФО 306500 одержувач: ТОВ "Стіл Ворк"; адреса: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд.32, код ЄДРПОУ 35006184) заборгованість за договором № 112/19.10 від 25.10.2021 року у розмірі 2 721 110,46 грн, з яких: основний борг 1 746 636,00 грн; 3 % річних 127 837,83 грн, пеня - 253 142,59 грн. та інфляційне збільшення - 593 494,04 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Магістральна, 15; код ЄДРПОУ 01412242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ "АБ "Радабанк" МФО 306500 одержувач: ТОВ Стіл Ворк, адреса: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд.32, код ЄДРПОУ 35006184) судовий збір у розмірі 40 816,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками дослідження стилістики складання речень п. 4.1 укладеного між сторонами договору поставки від 25.10.2021 № 112/19.10 суд першої інстанції дійшов висновку, що основною умовою для розрахунків між сторонами є поставка продукції та підписання акту прийому-передачі; відсутність підпису ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та нездійснення ним розрахунків з ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" не звільняє останнього від обов`язку сплатити ТОВ "Стіл Ворк" грошові кошти за отриманий товар. Таким чином, з огляду на те, що непідписання видаткових накладних ТОВ "Метінвест Інжиніринг" не є відкладальною умовою для здійснення розрахунку за товар з відстрочкою платежу 45 календарних днів з моменту поставки продукції та підписанням акту прийому-передачі покупцем - ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій", господарський суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суму основного боргу за договором № 112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 1746636,00 грн. Також, враховуючи умови ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, п. 9.5 договору від 25.10.2021 № 112/19.10, господарський суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку про їх арифметичну вірність та обґрунтованість, тому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 127 837,83 грн, інфляційне збільшення - 593494,04 грн, пені - 253 142,59 грн.

Крім того, суд зазначив, що пункт 4.1 договору не суперечить жодним положенням Цивільного кодексу України; умови договору відповідають статтям 6, 202, 203, 212, 217, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, які регулюють укладення та виконання правочинів, зокрема, свободу договору та принципи його укладення; особи, які уклали договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що підтверджується юридичним статусом обох сторін (ТОВ "Стіл Ворк" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій") та правом їх директорів укладати договори від імені підприємств; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується підписанням договору обома сторонами без примусу та на умовах, погоджених між ними; договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується частковим виконанням зобов`язань відповідача (ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій") перед позивачем (ТОВ "Стіл Ворк"), а саме частковою оплатою поставки. За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Стіл Ворк" в частині визнання недійсним п. 4.1 договору №112/19.10 від 25.10.2021.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі № 905/963/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" заборгованості за договором №112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 2 721 110,46 грн, а також судовий збір у розмірі 40 816,66 грн і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Підставами заявлених апеляційних вимог відповідач визначає таке:

- з огляду на принцип свободи договору, визначений у пункті 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 Цивільного кодексу України, за наслідками переддоговірного спілкування між сторонами було узгоджено п 4.1 договору саме в викладеній редакції;

- ініціатором укладання існуючої редакції договору № 112/19.10 та наявності в ньому саме такої редакції пункту п. 4.1 виступало саме ТОВ "Стіл Ворк", яке надало до підписання ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" спочатку проект такої редакції договору, без зазначення у ньому ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" як сторони договору, а згодом і сам договір підписаний з боку ТОВ "Стіл Ворк"; відповідно, принцип сontra proferentem, з огляду на наявні у справі письмові докази, має застосовуватись саме до позивача ТОВ "Стіл Ворк" та тлумачитися на користь ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій";

- доданий до відзиву на позовну заяву сканований договір № 112/19.10 та наявний у ньому пункт 4.1 повністю спростовують помилкові висновки суду щодо наявності у зазначеному пункті двох окремих речень, а також правильності оцінки спірних правовідносин за наслідками помилкових співставлень та неправильного трактування умов договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 апеляційна скарга у справі № 905/963/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" на рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №905/963/24; призначено справу до розгляду на "18" грудня 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/963/24.

14.11.2024 матеріали справи № 905/963/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

25.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "Стіл Ворк" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 15015), в якому просить залишити рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі № 905/963/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказаний відзив було досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

09.12.2024 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" подано додаткові пояснення у справі (вх.№ 15747), які було досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

12.12.2024 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" подано клопотання, в якому, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів неможливості надання пояснень до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, додатків до додаткових пояснень у справі (під номерами 3-6), просить не приймати їх до розгляду у суді апеляційної інстанції.

17.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі уповноваженого представника третьої особи.

18.12.2024 в судовому засіданні з розгляду даної справи оголошено перерву до 09.01.2025 до 16:45 год.

07.01.2025 ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№ 217), в обґрунтування якого зазначило про необхідність отримання додаткових доказів та подання до суду додаткових пояснень до апеляційної скарги, які підтверджують доводи апелянта.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає таке.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, також не надано жодних доказів щодо неможливості прийняття участі у судовому засіданні іншого представника, оскільки закон не забороняє мати декількох представників.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 визначено судове засідання у справі №905/963/24, призначене на 09.01.2025 о 16:45 год., провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Судова колегія також зазначає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі №925/1082/18).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

При поданні апеляційної скарги відповідач не повідомляв суд про неможливість надання нових доказів до матеріалів справи, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи.

Не вказано апелянтом і винятковості випадку неможливості подання нових доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Отже, колегія суддів вказує, що скаржником не доведено дотримання чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а саме ч. 3 ст. 269 ГПК України, матеріали поданого клопотання про відкладення розгляду справи таких обґрунтувань не містить.

Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.

Відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Також судова колегія у вирішенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги зі справи врахувала необхідність розумних строків розгляду справи та дотримання балансу інтересів учасників справи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відтак, колегія суддів не визнає поважними причини неявки представника відповідача у судове засідання 09.01.2025 у даній справі, які викладені у вищезазначеному клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій", у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю належного підтвердження зазначених обставин відповідними доказами на підставі приписів ст.73, 74 ГПК України.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду апеляційної скарги, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що його правова позиція викладена останнім в апеляційній скарзі, беручи до уваги строк розгляду даної справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 09.01.2025 за відсутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій".

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" (далі - позивач, продавець, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" (далі - відповідач, покупець, замовник) було укладено договір на поставку металоконструкцій № 112/19.10 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що покупець доручає, а продавець постачає на власний ризик, власними силами та засобами виготовлення футерованих газоходів біметалічним листом SWIP для газоочисної установки бункерної естакади ДП-4 ПрАТ ММК ім. Ілліча, м. Маріуполь, в обсязі згідно специфікації (додаток №1 до договору).

Договір укладено на підставі договору № 2974/21 від 22.02.2021 по об`єкту: "Реконструкція (з новим будівництвом) газоочисної установки бункерної естакади ДП-4 в рамках реалізації проекту Реконструкція (з новим будівництвом) ГОУ ливарних дворів і бункерної естакади ДП-2,4,5 ПрАТ "ММК ім. Ілліча" по вул. Левченко в м. Маріуполь" між ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" (п.1.1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи в порядку і строки, визначені цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяг, характер і вартість виконуваних продавцем робіт визначаються специфікацією згідно складальних креслень та додатків до цього договору, які після підписання сторонами стають невід`ємною частиною цього договору.

Пункт 4.1 договору викладений у наступній редакції "Порядок розрахунків - покупець перераховує продавцю грошові кошти частинами або повністю, згідно підписаної видаткової накладної з відстрочкою платежу - 45 календарних днів з моменту поставки продукції та підписанням акту прийому-передачі, видаткової накладної між ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк" та після перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

Результати приймання товару оформлюються актом приймання ТМЦ за кількістю, якістю та комплектністю (далі - "Акт приймання"), який підписується ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк", в трьох примірниках (по одному для кожної із сторін) (п. 8.10 договору).

У разі невідповідності товару та / або товаросупровідних документів умовам договору за кількістю і / або комплектності та / або якості товару (далі - "дефекти товару"), покупець в Акті приймання вказує зауваження з описом дефектів товару. Наявність зауважень в Акті приймання товару (п. 8.11 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2022, а в частині порядку врегулювання спору, застосування санкцій та виконання грошових зобов`язань до повного виконання зобов`язань (п.12.1 договору).

Договір підписаний директором ТОВ "Стіл Ворк" та генеральним директором ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій", скріплений печатками цих сторін.

На виконання договору № 112/19.10 від 25.10.2021 продавець та покупець склали специфікацію №1 про постачання продукції, згідно якої продавець зобов`язався поставити покупцеві фасонні елементи газоходу з біметалевих листів 6 + 4 для проекту №1063, 1067 (6-основа, 4 наплавлений зносостійкий шар) в кількості 4,852 тонни, та фасонні елементи газоходу з біметалевих листів 6 + 4 для проекту №1071 (6-основа, 4 наплавлений зносостійкий шар), в кількості 5,157 тонн, загальною вартістю 3 435 132,00 гривень, а саме: газохід С-125, в кількості 2 штуки, газохід С-30, в кількості 10 штук, газохід Р-11, в кількості 2 штуки, газохід С-186, в кількості 12 штук, газохід С-107, в кількості 2 штуки, газохід С-124, в кількості 4 штуки, газохід Л-50, в кількості 1 штука, газохід Л-1, в кількості 1 штука, газохід Л-2, в кількості 1 штука, газохід Л-35, в кількості 1 штука, газохід Л-45, в кількості 1 штука.

Специфікація підписана уповноваженими особами ТОВ "Стіл Ворк" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій", скріплена печатками цих сторін.

Згідно доводів позивача, продавець належним чином та в повному обсязі виконав умови вищевказаного договору та здійснив 11.11.2021 та 12.12.2021 поставки продукції покупцю за специфікацією № 1, що підтверджується підписаними сторонами договору видатковими накладними № 219 від 11.11.2021 на суму 1 688 496,00 грн (з ПДВ) та № 264 від 12.12.2021 на суму 1 746 736,00 грн (з ПДВ), товаро-транспортними накладними №271 від 11.11.2021 та № 318 від 12.12.2021. Разом з продукцією покупцю були надані рахунки на оплату.

Товариством "Краматорський завод металевих конструкцій" уся вищезазначена продукція та усі необхідні супроводжуючі документи були прийняті в повному обсязі без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами та засвідчені печатками сторін видатковими накладними № 219 від 11.11.2021, №264 від 12.12.2021 та товаро-транспортними накладними № 271 від 11.11.2021, № 318 від 12.12.2021.

Загальна сума за договором поставки складає 3 435 132,00 гривні.

Покупцем здійснено часткову оплату поставки на користь продавця в сумі 1688496 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2022.

Станом на 10.07.2024 (на день подання позовної заяви) основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 112/19.10 від 25.10.2021 становить 1746636,00 гривень.

У відповідь на претензію позивача вих. № 510 від 21.09.2022 щодо необхідності оплати поставленої продукції другої поставки на підставі видаткової накладної № 264 від 12.12.2021 та товарно-транспортної накладної № 318 від 12.12.2021 відповідач відмовив у оплаті, посилаючись на п. 4.1 договору, у зв`язку з тим, що не відбулося тристороннього підписання видаткової накладної, не відбулася оплата металевих конструкцій зі сторони ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

Згідно позиції відповідача має місце порушення принципу рівності сторін договору, у зв`язку з тим, що зазначений вище пункт 4.1 договору обмежує права позивача як суб`єкта цивільного права та робить неможливим отримання оплати за поставлену продукцію за договором поставки у разі не підписання видаткової накладної ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та не перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг" на користь відповідача за іншим договором, де позивач не є стороною такого договору.

Вважаючи порушеним своє право, ТОВ "Стіл Ворк", посилаючись на приписи ст. ст. 3, 202, 203, 217, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 625-627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, звернулося до Господарського суду Донецької області з даним позовом до ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій".

14.10.2024 прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі № 905/963/24 оскаржується лише в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" заборгованості за договором №112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 2 721 110,46 грн, а також судового збору у розмірі 40 816,66 грн. З огляду на положення ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в іншій частині оскаржуване судове рішення не визначено предметом даного апеляційного розгляду, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено вище, предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" 2 721 110,46 грн, яка, як стверджує позивач, є заборгованістю відповідача за договором №112/19.10 від 25.10.2021.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

При розгляді судами вказаної категорії спорів встановленню підлягають обставини існування (виникнення) у боржника відповідного обов`язку (наприклад, сплатити вартість поставленого товару) та настання строку виконання такого обов`язку (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо у боржника не настав строк виконання обов`язку сплатити грошові кошти, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки звернення позивача з позовом до суду є передчасним (у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між ТОВ "Стіл Ворк" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" договір № 112/19.10 від 25.10.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1, 5.3 договору покупець проводить приймання металоконструкцій за якістю та кількістю. Приймання металоконструкцій за кількістю здійснюється на протязі одного робочого дня від дати поставки металоконструкцій відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Госарбітражу від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями, по теоретичній вазі, згідно креслень КМД, на підставі товаросупроводжувальних документів та відвантажувальної специфікації. Приймання металоконструкцій за якістю (перевірка на наявність механічних пошкоджень та видимих дефектів) здійснюється на протязі трьох робочих днів від дати поставки металоконструкцій відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Госарбітражу від 25.04.1996 № П-7 зі змінами та доповненнями, на підставі сертифіката якості на металоконструкції.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання партії товару належним чином оформлені оригінали наступних документів на відповідну партію товару: рахунок на оплату партії товару; видаткову накладну (в 2 (двох) примірниках), оформлений з боку постачальника; товарно-транспортну накладну (оригінал); пакувальні документи (відомість відвантажених елементів із зазначення марок відвантажених елементів, їх кількості, ваги кожного елементу і їх сумарної ваги в партії, що поставляється товару); документи, що підтверджують якість товару і його складових (сертифікат (паспорт) якості на металоконструкції і матеріали, що використовуються при виробництві поставляються металоконструкцій, креслення на металоконструкції, що поставляються кожної партії товару).

Згідно з п. 8.4 договору підписання сторонами товарно-транспортної накладної свідчить про передачу товару покупцеві для його подальшої приймання згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 8.7 договору приймання товару проводиться у присутності уповноважених представників постачальника і покупця протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати розвантаження кожної партії товару на складі покупця. Якщо постачальник не забезпечив присутність свого уповноваженого представника від час приймання товару, покупець здійснює приймання товару (партії товару) самостійно.

Пунктом 8.10 договору сторони передбачили, що результати приймання товару оформлюється актом приймання ТМЦ за кількістю, якістю та комплектності (далі акт приймання), який підписується ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк", а трьох примірниках (по одному для кожної із сторін). Якщо постачальник не забезпечив явку свого представника на приймання товару, то покупець складає і підписує акт приймання самостійно, після чого направляє його скановану копію постачальнику електронною поштою на адресу, вказану в п. договору. Оформлений таким чином акт приймання є обов`язковим для постачальника, а обставини і факти, зафіксовані в акті - визнаними постачальником.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору, зокрема, пунктів 8.10, 8.11, сторони погодили, що покупець самостійно складає і підписує акт приймання самостійно згідно умов договору, за відсутності явки представника постачальника на приймання товару, а також визначили порядок фіксування невідповідності товару та/або товаросупровідних документів умовам договору (як то складення акту про виявлення дефектів, зазначення в акті приймання товару зауважень до кількості/комплектності/якості товару з описом виявлених дефектів).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання договору №112/19.10, 25.10.2021 продавець та покупець уклали Специфікацію №1 про постачання продукції, згідно якої продавець зобов`язався поставити покупцеві фасонні елементи газоходу з біметалевих листів 6 + 4 для проекту №1063, 1067 (6-основа, 4 наплавлений зносостійкий шар) в кількості 4,852 тонни, та фасонні елементи газоходу з біметалевих листів 6 + 4 для проекту №1071 (6-основа, 4 наплавлений зносостійкий шар), в кількості 5,157 тонн, загальною вартістю 3 435 132,00 гривень, а саме: газохід С-125, в кількості 2 штуки, газохід С-30, в кількості 10 штук, газохід Р-11, в кількості 2 штуки, газохід С-186, в кількості 12 штук, газохід С-107, в кількості 2 штуки, газохід С-124, в кількості 4 штуки, газохід Л-50, в кількості 1 штука, газохід Л-1, в кількості 1 штука, газохід Л-2, в кількості 1 штука, газохід Л-35, в кількості 1 штука, газохід Л-45, в кількості 1 штука.

Специфікація підписана уповноваженими особами ТОВ "Стіл Ворк" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій", скріплена печатками цих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець належним чином та в повному обсязі виконав умови вищевказаного договору та здійснив 11.11.2021 та 12.12.2021 поставки продукції покупцю за Специфікацією № 1, що підтверджується підписаними сторонами договору видатковими накладними № 219 від 11.11.2021 на суму 1 688 496,00 грн (з ПДВ) та № 264 від 12.12.2021 на суму 1 746 736,00 грн. (з ПДВ), товаро-транспортними накладними № 271 від 11.11.2021 р. та № 318 від 12.12.2021. Разом з продукцією Покупцю були надані рахунки на оплату.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод металевих конструкцій» уся вищезазначена продукція та усі необхідні супроводжуючі документи були прийняті в повному обсязі без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами та засвідчені печатками сторін видатковими накладними № 219 від 11.11.2021, № 264 від 12.12.2021 та товаро-транспортними накладними № 271 від 11.11.2021, № 318 від 12.12.2021.

Отже, зважаючи на положення договору, приймання товару за наслідками складання акту приймання-передачі за якістю та кількістю здійснюється покупцем (ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій").

Таким чином, постачальником (ТОВ "Стіл Ворк") були виконано весь обсяг взятих на себе за договором №112/19.10 зобов`язань з передачі товару за договором, в свою чергу, відповідач (покупець) не реалізував своє право на відмову від прийняття товару у формі передбаченій умовами укладеного між сторонами договору за умови наявності для цього достатніх підстав, що не спростовується жодним з учасників судового процесу.

Відповідне також підтверджується здійсненням покупцем часткової оплати вартості поставленого товару на користь продавця в сумі 1 688 496,00 грн згідно платіжним дорученням від 14.01.2022.

Так, у відповідь на претензію позивача вих. № 510 від 21.09.2022 щодо необхідності оплати поставленої продукції другої поставки на підставі видаткової накладної № 264 від 12.12.2021 та товарно-транспортної накладної № 318 від 12.12.2021 відповідач, посилаючись на п. 4.1 договору, повідомив постачальника про причину такої відмови - відсутність тристороннього підписання видаткової накладної та відсутність оплати металевих конструкцій з боку ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

З цього приводу судова колегія зазначає таке.

З метою правильного вирішення спору, місцевий господарським судом було розглянуто питання обставин укладення договору № 112/19.10 та як кожна із сторін тлумачить пункт 4.1 цього договору.

Оцінивши наявні докази та пояснення сторін, Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що ініціатором включення до договору №112/19.10 пункту 4.1 в даній редакції є ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій", оскільки його умови утворюють певні преференції покупцю (замовнику) та створюють перешкоди в отримання своєчасної оплати для продавця (постачальника).

Крім того, дійшов висновку, що у розглянутому договорі від 25.10.2021, укладеному між ТОВ "Стіл Ворк" (позивач, продавець) та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" (відповідач, покупець), пункт 4.1 містить дві окремі умови, розділені крапкою.

Аналізуючи стилістику складання цього пункту, господарським судом було відзначено, що першочерговою умовою є саме "відстрочка платежу - 45 календарних днів з моменту поставки продукції та підписанням акту прийому-передачі". Це основна умова, яка встановлює порядок розрахунків між покупцем і продавцем.

Речення "Видаткової накладної між ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк" та після перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг", не повинно розглядатися як основна умова для розрахунків між покупцем і продавцем. ТОВ "Метінвест Інжиніринг" не є стороною цього договору (№ 112/19.10), тому його участь у підписанні видаткових накладних не може бути обов`язковою умовою для здійснення розрахунків.

Отже, з урахуванням стилістики складання речень, на думку суду першої інстанції, основною умовою для розрахунків є поставка продукції та підписання акту прийому-передачі. Відсутність підпису ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та нездійснення ним розрахунків з ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" не звільняє останнього від обов`язку сплатити ТОВ "Стіл Ворк" грошові кошти за отриманий товар за договором №112/19.10.

Судова колегія частково не погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає, що під час дослідження стилістики вказаного пункту договору від 25.10.2021 №112/19.10 було з`ясовано викладення сторонами словосполучення Видаткової накладної "з великої літери" та проставлення між умовами даного пункту договору саме "ком".

Таким чином, правильне фіксування сторонами тексту даного пункту договору треба читати, як: порядок розрахунків покупець перераховує продавцю грошові кошти частинами або повністю, згідно підписаної Видаткової накладної з відстрочкою платежу 45 календарних днів з моменту поставки продукції та підписанням акту прийому-передачі, Видаткової накладної між ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк" та після перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

З приводу наведеного слід зауважити, що одним з визначальних принципів цивільного права України є свобода договору (ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України). Зміст цього принципу зводиться до того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Нарешті, сторони в договорі можуть навіть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положення Цивільного кодексу України про свободу договору є вирішальними для розуміння того, чому в конкретних випадках сторони (зокрема, ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" та ТОВ "Стіл Ворк") вважають за необхідне укладати саме певний вид договору та відповідній редакції, адже право укласти саме такий, а не інший договір - це право його сторін.

За таких обставин, подією, з настанням якої пов`язано строк оплати поставленого товару за договором, сторонами визначено сплив 45 денного строку з дня здійснення учасників даної господарської операції сукупність рівнозначних дій, яка складається з: поставки продукції; підписанням акту прийому-передачі, Видаткової накладної між ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк"; перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що невірні висновки суду першої інстанції щодо тлумачення умов укладеного між сторонами договору поставки не призвело до неправильного рішення у справі за результатами розгляду позовних вимог по суті, не є підставою для визнання правильності доводів апеляційної скарги ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" щодо незаконності прийнятого у справі рішення.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову, зокрема, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів звертає увагу, що згідно принципу "суд знає закони" суд надає правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, а також визначає, яка конкретна правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, однак в межах позовних вимог сформованих самим же позивачем.

Суд апеляційної інстанції за на наслідками надання правової кваліфікації спірним правовідносинам вказує про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, що полягають в наступному.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Аналіз положень частини першої статті 212 ЦК України свідчить, що, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Вікладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладення договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Отже, ознаками відкладальної та скасувальної умов є наступні: ознака можливості можливість умови означає допустимість, ймовірність її наступу; ознака невизначеності (невідомості) може бути визначена як відсутність у момент вчинення правочину достовірного знання про те, що умова неминуче настане. Ознака невизначеності означає, що доки умова не настала, існує об`єктивна невідомість, чи буде завершено юридичний склад і чи настануть (припиняться) юридичні наслідки правочину; наступна ознака полягає в тому, що умова це обставина, яка станеться у майбутньому; ознака довільності означає, що обставина одержала якість юридичного факту з волі сторін, а не через пряму вказівку закону. Сторони своєю угодою надають якість юридичного факту такій обставині, яка в силу закону зазвичай не становить юридичного факту і не тягне за собою динаміку даних правовідносин.

Так, ТОВ "Метінвест Інжиніринг" не є стороною договору № 112/19.10, та, дійсно, сторони не мають юридичних важелів впливу, можливості спонукання ТОВ "Метінвест Інжиніринг" в межах укладеного між сторонами договору до підписання видаткової накладної та проведення оплати відповідачу за іншим договором (в якому позивач не є стороною), а, отже, ця юридична особа не бере на себе жодних прав та обов`язків та не несе жодної відповідальності за свої дії чи бездіяльність в межах вказаного договору поставки, що у даному випадку може мати наслідком неможливість настання строку оплати продукції (договір таких умов не містить).

Зокрема, судом першої інстанції було досліджено питання, що договір № 112/19.10 було укладено на підставі договору № 2974/21 від 22.02.2021 по об`єкту: "Реконструкція (з новим будівництвом) газоочисної установки бункерної естакади ДП-4 в рамках реалізації проекту Реконструкція (з новим будівництвом) ГОУ ливарних дворів і бункерної естакади ДП-2,4,5 ПрАТ "ММК ім. Ілліча" по вул. Левченко в м. Маріуполь" між ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" (п. 1.1.1 договору).

Договір поставки № 2974/21 від 22.02.2021 укладений між ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій". ТОВ "Стіл Ворк" не було визначено стороною даного договору, а, отже, останній не мав можливості ознайомитися з умовами вищевказаного договору. Матеріали справи не містять доказів того, що цей договір надсилався будь-якою зі сторін договору та будь-якими засобами зв`язку позивачу для ознайомлення.

Поряд з цим, договір поставки № 2974/21 від 22.02.2021 містить умову, передбачену п.11.5, що постачальник (в даному випадку ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій") ознайомлений з Кодексом Етики ТОВ "Метінвест Інжинірінг", який розміщено на www.metinvestholding.com.

Відповідно до розділу "Порядність у відносинах із контрагентами та діловими партнерами" Кодексу Етики, починаючи працювати з контрагентом, укласти з ним угоду про конфіденційність для запобігання витоку важливої для Метінвесту інформації; неприпустимо передавати конфіденційну інформацію про одного контрагента іншому.

Таким чином, умови укладеного договору поставки № 2974/21 від 22.02.2021 встановлюють зобов`язання для відповідача не передавати конфіденційну інформацію про контрагента та іншу важливу інформацію.

Відтак, підписання договору позивачем в такій редакції не означає бути ознайомленим з предметом, сторонами, умовами та підставами укладення договору поставки № 2974/21 від 22. 02.2021, а лише свідчить про те, що позивачу відомо про те, що поставка здійснюється для реконструкції газоочисної установки бункерної естакади ДП-4 в рамках реалізації проекту Реконструкція (з новим будівництвом) ГОУ ливарних дворів і бункерної естакади ДП-2,4,5 ПрАТ "ММК ім. Ілліча" по вул.Левченко в м.Маріуполь" між ТОВ "Метінвест Інжинірінг" та відповідач здійснює закупівлю необхідної продукції для виконання взятих на себе зобов`язань.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що умова п. 4.1 укладеного договору поставки від 25.10.2021 № 112/19.10 щодо настання строку на оплату поставленого товару, яка поставлена в залежність від підписання акту прийому-передачі, видаткової накладної між ТОВ "Метінвест Інжиніринг", ТОВ "Краматорський завод металевих конструкцій" і ТОВ "Стіл Ворк" та перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг", на думку суду, в розумінні ст. 212 ЦК України є саме відкладальною умовою, оскільки: відсутність підписання акту прийому-передачі, видаткової накладної щодо поставки товару, перерахування грошових коштів з боку ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (який не є стороною договору та не наділений певним колом прав та обов`язків стосовно його предмету) не можна вважати неналежним виконанням останнім договору поставки, який є предметом даного судового розгляду, та, зважаючи на обставини даної справи, характеризує невідомість для сторін договору щодо настання такої події в майбутньому.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що, з огляду на вищезазначений пункт договору, має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду сторони, яка виконала в повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання, що проявляється у неможливості настання строку оплати продукції за наслідками не підписання видаткової накладної ТОВ "Метінвест Інжиніринг" та відсутності перерахування грошових коштів ТОВ "Метінвест Інжиніринг" на користь відповідача, неможливості реалізації права на отримання такої оплати в майбутньому.

На думку суду апеляційної інстанції, в даному випадку, вирішальне значення мають дії учасників цивільних правовідносин, які мають відповідати засадам справедливості, доброчесності, розумності.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Добросовісність учасників цивільних правовідносин означає, що їх дії повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venire contra factumproprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Дії учасників спірних договірних правовідносин має оцінюватись судом з позиції добросовісності, адже викладення умови договору щодо настання строку оплати за поставлений товар в такій редакції має за мету досягнення найвигідніших результатів для обох сторін договору та не повинно створювати необґрунтоване підґрунтя для можливості уникнення покупця від обов`язку щодо виконання взятих на себе зобов`язань на шкоду свого контрагента.

Підприємницька діяльність (підприємництво) це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємств (фірм), націлена на отримання прибутку, або особистого доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.

Поведінка відповідача (у формі бездіяльності), який за умовами договору має певні переваги перед постачальником, що, зокрема,полягають у визначенні строку оплати вартості отриманого товару, та не вчиняє дій на реалізацію отриманого ще в 2021 році товару, підписання акту приймання-передачі товару, видаткової накладної з ТОВ "Метінвест Інжиніринг", а також спонукання останнього до перерахування відповідних грошових коштів, суперечить його попередній поведінці отриманню товару за метою подальшої передачі на користь третьої особи (меті укладення відповідного договору з боку відповідача), є недобросовісною. Матеріали справи не містять документів, якими спростовуються вказані обставини.

Слід також звернути увагу на письмові пояснення ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (вх.№07-07/8981/24 від11.10.2024, т.1, а.с. 168, 169), відповідно до яких зазначає, що за наслідками окупації міста Маріуполь, де на початок бойових дій в Україні зберігалися документи, пов`язані із взаємовідносинами ТОВ "Краматорський завод металевих конструкції", третьою особою вживаються заходи, направлені на пошук і відновлення з допомогою електронних баз даних, дублікатів первинних та договірних документів, проте на даний час які є невідновленими. Відповідні обставини, які мають місце з лютого 2022 року, на думку суду підстави для висновку щодо відсутності з боку відповідача дій щодо врегулювання договірних правовідносин з ТОВ "Метінвест Інжиніринг" на час виникнення спору, з огляду на двосторонній характер ведення відповідної документації з боку учасників господарських відносин.

Відповідна поведінка відповідача має наслідком необґрунтоване порушення прав постачальника (ТОВ "Стіл Ворк"), яким належним чином виконано умови договору поставки, з боку відповідача у справі, взагалі позбавляє права на отримання оплати вартості переданого товару, обставина щодо виконання якого взагалі може й не настати.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. (вказана правова позиція викладене у Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 справа № 462/7300/20 провадження № 61-3945св24).

З урахуванням змісту ч. 3 ст. 212 ЦК України й того, що ТОВ "Краматорський завод металевих конструкції" не вчиняє конкретних дій щодо реалізації отриманого ним товару третій особі (ТОВ "Метінвест Інжиніринг") в межах іншого договору з метою вирішення питання щодо розрахунку за отриманий ним товар, за наявності достатніх для цього підстав, колегія суддів вважає, що у відповідача виник обов`язок із сплати грошових коштів (вартості) прийнятого товару в межах договору поставки від 25.10.2021 №112/19.10 (відкладальна обставина вважається такою, що настала).

З огляду на викладене вище, а також виходячи із заявлених ТОВ "Стіл Ворк" позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" суми основного боргу за договором № 112/19.10 від 25.10.2021 у розмірі 1 746 636,00 грн підлягає задоволенню, з чим погоджується й судова колегія.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм права при прийнятті у справі оскаржуваного рішення не пов`язані з невірністю проведення розрахунку пені та інших нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Донецької області про їх арифметичну вірність та обґрунтованість, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини у справі, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява №8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Зокрема, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з`ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно, помилковий висновок суду першої інстанції щодо тлумачення умов укладеного між сторонами договору підряду від 25.10.2021 № 112/19.10 не потягнуло за собою прийняття невірного рішення за наслідками розгляду визначених позовних вимог.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у цій справі немає.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №905/963/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод металевих конструкцій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №905/963/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна