Постанова

від 16.01.2025 по справі 922/831/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Харків Справа №922/831/23 (638/718/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

від позивача Бочарова О.М.,

від відповідача-1 Васьков О.Ю.,

від відповідача-2 не з`явився,

від третіх осіб не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2165Х від 16.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 (638/718/23) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 02.09.2024)

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,

до 1. Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків,

2. Комунального підприємства «Житлокомсервіс», м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_2 , м. Харків,

2. ОСОБА_3 , м. Харків,

3. ОСОБА_4 , м. Харків,

про стягнення коштів,

в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Житлокомсервіс», -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача КП «Харківводоканал» матеріальну шкоду у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн та майнову шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 грн, а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2023 клопотання представника Комунального підприємства «Харківводоканал» Васькова О.Ю. про залучення співвідповідачем Комунального підприємства «Жилкомсервіс» задоволено. Залучено до участі у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової Олени Миколаївни, до Комунального підприємства «Харківводоканал», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якості співвідповідача Комунальне підприємство «Жилкомсервіс».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2023 матеріали цивільної справи №638/718/23 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової Олени Миколаївни, до Комунального підприємства «Харківводоканал», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - передано на розгляд Господарського суду Харківської області, який відкрив справу про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

30.11.2023 матеріали справи №638/718/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.

Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - Фізичної особи-підприємця Шевцова Олега Станіславовича до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Комунального підприємства «Жилкомсервіс», призначено розпорядником майна Комунального підприємства «Жилкомсервіс» арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.

24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за №70274.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2024, крім іншого, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх.№10991 від 25.04.2024). З власної ініціативи постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №922/831/23 (638/718/23) за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача про залучення третіх осіб (вх.№10969 від 25.04.2024). Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

27.08.2024 до Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№21486), в якій остання просила суд прийняти відмову від позову в частині позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн.

В судовому засіданні 27.08.2024 ухвалою Господарського суду Харківської області заяву представника позивача (вх.№21486 від 27.08.2024) - задоволено. Прийнято відмову представника позивача від частини позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн. Закрито провадження у справі №922/831/23 (638/718/23) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2684,00 грн. В решті вимог відмовлено. Ухвалено видати накази після набрання рішення законної сили.

Комунальне підприємство «Харківводоканал» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з КП «Харківводоканал» на користь на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 грн та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, стягнення в дохід держави судового збору у розмірі 2684,00 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до КП «Хаарківводоканал»; в іншій частині залишити рішення без змін; вирішити питання розподілу судових витрат по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Харківводоканал» зазначає наступне:

- позивачем усунуто недоліки позовної заяви із порушенням встановленого строку , що є підставою для повернення позовної заяви;

- підстави для відповідальності за порушення умов Договору від 29.12.2011 №16/2 виникають лише з взаємних зобов`язань сторін цього договору замовника та виконавця, а споживач (позивач) серед сторін договору відсутній;

- зобов`язання між КП «Харківводоканал» та мешканцями будинку з приводу обслуговування, поточного ремонту внутрішньобудинкових систем, а також відповідальність за порушення умов договору, виникли лише з 01.05.2022, з моменту виникнення правовідносин за публічним договором, які полягають у наданні відповідних послуг виконавцем та оплати за них споживачами;

- складений акт обстеження від 22.06.2021 не є доказом причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю КП «Харківводоканал», подіями що сталися у помешканні позивача та причиненою шкодою та не відповідає законодавчим вимогам до його змісту та форми;

- якщо має місце завдання шкоди пов`язане з неналежним наданням комунальних послуг за укладеним між споживачем та виконавцем договором має застосовуватись Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, зокрема в частині складання акту-претензії;

- судом покладено в основу висновку договір між КП «Харківводоканал» та КП «Житлокомсервіс» з посиланням на невиконання договору в частині дотримання технічного стану внутрішньобудинкових мереж, тож ст. 1166 Цивільного кодексу України, як деліктне (позадоговірне) зобов`язання не може застосовуватись через питання порушення договірних зобов`язань;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами спричинення КП «Харківводоканал» моральної шкоди Позивачу, а також Позивач не надала обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між виконанням умов договору КП «Харківводоканал» від 29 грудня 2011 року №16/2 та завданою моральною шкодою.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2024 для розгляду справи №922/831/23 (638/718/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№12137 від 19.09.2024), в якому останнє просить розгляд апеляційної скарги КП «Харківводоканал» здійснювати з викликом сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2165Х від 16.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 (638/718/23). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (638/718/23).

25.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/831/23 (638/718/23) (вх.№12382).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 призначено апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2165Х від 16.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 (638/718/23) до розгляду на « 16» січня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 16.01.2025 представники відповідача-2 та третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Так, ухвала від 16.12.2024 направлена відповідачу-2 - Комунальному підприємству «Житлокомсервіс» та третій особі-3 - ОСОБА_4 до їх електронних кабінетів у системі «Електронний Суд». Третій особі-2 Сахно Валерію Григоровичу вказана ухвала направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана останнім 25.12.2024. Третій особі-1 ОСОБА_2 вказана ухвала направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не була доставлена останній з причин «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні.

Присутній представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити та скасувати рішення в оскаржуваній частині. Представник позивача проти вимог скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 станом на час виникнення спірних правовідносин належала квартира за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні Господарського суду Харківської області 27 серпня 2024 уповноважений представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги в повному обсязі у даній справі, просила суд позов задовольнити на користь позивачки - ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що 21 червня 2021 року здійснено затоплення належної позивачу на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_1 в вищезазначену дату позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження квартири АДРЕСА_3 від 22.06.2021 із висновку якого вбачається, що 21.06.2021 сталося затоплення квартири АДРЕСА_4 з квартири розташованої на 5-у поверсі №77. Причина залиття витік води із системи холодного водопостачання на врізці стояка власника квартири АДРЕСА_5 .

Крім того, на підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_1 в вищезазначену дату позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження квартири від 06.07.2021, із висновку якого вбачається наступне :

- є пошкодження внутрішнього оздоблення кімнат і приміщень квартири АДРЕСА_4 ;

- пошкодження викликані потраплянням води зверху. Відповідно до Акту обстеження №13 від 22.06.2021 ділянка №7 КП «Жилкомсервіс» квартира АДРЕСА_6 відбулась 21.06.2021 з квартири АДРЕСА_7 . При цьому були залиті всі квартири, що знаходяться нижче стояку. Причина затоки - витік води з системи холодного водопостачання на врізці власника квартири АДРЕСА_5 ;

- необхідний ремонт згідно з переліком пошкоджень.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що з відповіді КП «Жилкомсервіс» від 21 грудня 2021 року вбачається, що у під`їзді №2 будинку АДРЕСА_8 за останні 3 роки була одна аварійна ситуація з причин дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_9 .

В підтвердження розміру завданих позивачці збитків, останньою долучено до матеріалів позовної заяви Звіт про оцінку майна з визначення вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири АДРЕСА_10 , зокрема у розмірі 94309,00 грн.

Такі обставини, на думку позивачки, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим остання звернулася до суду з цим позовом.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 відбулось внаслідок аварійної ситуації - течі на стояку холодного водопостачання d-32 мм. Протилежного суду не доведено. Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №902 від 20.12.2011 та Договору №16/2 відповідальність за належний технічний стан та проведення якісних ремонтних робіт на внутрішньобудинкових системах холодного водопостачання, проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах водопостачання покладено на КП «Харківводоканал», як виконавця послуг. Місцевий господарський суд зазначив, що твердження представника відповідача-1 про те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт протиправної діяльності саме КП «Харківводоканал» є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи та законодавчими положеннями. Суд вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Житлокомсервіс» як управителя будинку або іншої фізичної/юридичної особи. Крім того, судом встановлено, що аварійно-відновлювальні роботи у даному разі були виконані саме бригадою КП «Харківводоканал», тоді як КП «Житлокомсервіс» жодних робіт у відповідний період не проводило, як і не проводили інші фізичні/юридичні особи, протилежного суду не доведено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме КП «Харківводоканал» є належним відповідачем у даній справі. На думку суду, укладання КП «Харківводоканал» безпосередньо із співвласниками багатоквартирного будинку Договору від 01.05.2022, не спростовують висновків про відповідальність КП «Харківводоканал» у правовідносинах, що виникли до укладання вказаного договору та з урахуванням фактичних обставин даної справи. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу, а відповідачем-1 дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена майнова шкода позивачу, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, на загальну суму 94309,00 грн підлягає задоволенню. Також з урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань у зв`язку із пошкодженням її майна, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 10000,00 грн є достатнім та співмірним.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За приписами пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.

Рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Харківкомуночиствод». Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 КП «Харківкомуночиствод» перейменоване на КП «Харківводоканал».

Рішенням №1186 КП «ВТП «Вода» (зараз - КП «Харківводоканал») покладено обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. КП «Харківводоканал» надає послуги в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківводоканал» як виконавця послуг з їх утримання.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; 4) своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; 6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; 7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; 8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; 10) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; 11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; 12) контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; 13) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; 14) направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п`яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків управителя або інших виконавців послуг.

Пунктом 5 частини 4 статті 8 Закону встановлено, крім іншого, обов`язок управителя у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.12.2011 між КП «Жилкомсервіс», який на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» (далі рішення №1186) визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (Управитель) та КП «Харківводоканал», який на підставі рішення №1186 визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Виконавець) укладено Договір №16/2.

Пунктом 1.1. Договору №16/2 встановлено, що на виконання вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків, укладеного із споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова (споживачі), Управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе й аварійно-диспетчерське обслуговування, а Управитель зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю надані послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору №16/2 технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем включає в себе комплекс робіт, які визначені на підставі «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу від №76 17.05.2005, «Примірного переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових території та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу №150 від 10.08.2004, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №902 від 20.12.2011 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Харкові» та відображених у Додатку №1 до Договору.

Згідно з п.п. 2.3.1. і 2.3.2. Договору №16/2 сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем згідно із законодавством та умовами цього Договору; здійснювати контроль за технічним станом внутрішньобудинкових систем житлових будинків, відповідно до «Графіку технічного обслуговування».

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішенням від 20.12.2011 №902 Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі рішення №902) встановлено перелік, порядок та періодичність надання послуг з утримання будинків та споруд, тобто послуг, що надає КП «Харківводоканал» (як виконавець послуг з утримання будинків та споруд, згідно Рішення №1186). Зокрема, послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, у тому числі пунктом 13 розділу «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових водопостачання» додатку до рішення №902 - проведення аварійно-відновлюваних робіт на внутрішньобудинкових системах водопостачання.

Додатком № 1 до Договору №16/2 передбачено проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах водопостачання.

Таким чином, з урахуванням наведених нормативних та договірних положень обов`язок щодо утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та аварійно-диспетчерське обслуговування покладено саме на відповідача-1, як виконавця послуг.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акта обстеження від 22.06.2021 комісією у складі представників КП «Житлокомсервіс», при обстеженні квартири АДРЕСА_11 встановлено, що 21.06.2021 відбулося залиття квартири АДРЕСА_4 у будинку №10 з квартири, розташованої на 5-му поверсі №77. Встановлено завдані залиттям пошкодження квартири. При цьому, за висновком комісії причина залиття - витік води із системи холодного водопостачання на врізці власника квартири АДРЕСА_5 .

Відповідач-1 у наданих до суду першої інстанції поясненнях зазначав, що до аварійно-диспетчерської служби Комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал» 22.06.2021 о 00.07 від мешканців кв. АДРЕСА_12 надійшла заявка про залиття квартири. Виїздом на місце о 00.35 фахівцями аварійно-диспетчерської служби перекрито послугу холодного водопостачання, залиття ліквідовано. 24.06.2021 о 15.11 при наданні доступу до квартири АДРЕСА_5 виконано зварювальні роботи на стояку водопостачання d-32мм.; водопостачання було відновлено у повному обсязі.

Крім того, КП «Харківводоканал» у заяві (вх.№10951 від 24.04.2024) зазначено, що розташування стояку холодного централізованого водопостачання у житловому будинку АДРЕСА_8 наступне: внутрішньо будинкові стояки холодного централізованого водопостачання проходять через квартири мешканців, тому проведення необхідних робіт з ліквідації аварії та відновлення надання послуги з централізованого водопостачання потребує доступу до квартири, у якій розташована ділянка стояка де сталась аварія.

Обставини відсутності вини мешканців квартири АДРЕСА_5 (вказівка про яку міститься в акті про залиття) у залитті квартири позивача встановлено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.12.2022 у справі №638/12150/21, яке набрало законної сили, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

У вищезазначеному рішенні, крім іншого, зазначено, що з відповіді КП «Жилкомсервіс» від 21 грудня 2021 року вбачається, що у під`їзді №2 будинку АДРЕСА_8 за останні 3 роки була одна аварійна ситуація з причин дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_9 .

Крім того, у вищезазначеному рішенні зазначено, що матеріали справи №638/12150/21 не містили доказів того, що залиття квартири, яка належить позивачу ( ОСОБА_1 ), сталося саме з вини відповідача ( ОСОБА_2 ); аварійна ситуація відбулася з причини дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_9 , який був усунутий шляхом виконання зварювальних робіт саме на стояку водопостачання, а не на розводці труб, здійснених відповідачем; матеріали справи не містили даних, з яких вбачається, що дефект трубопроводу виник у зв`язку з діями відповідача ( ОСОБА_2 ) при самовільному проведенні неякісних ремонтних робіт, порушенні правил експлуатації трубопроводу тощо.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності свідчать про те, що залиття квартири позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось внаслідок аварійної ситуації - течі на стояку холодного водопостачання d-32 мм.

Вказані обставини щодо причин залиття квартири не спростовано апелянтом в порядку встановленому ст.ст.73-79 ГПК України.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами першої-третьої статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як вже зазначено вище, із сукупності наявних у матеріалах справи доказів та фактичних обставин справи вбачається, що залиття квартири позивачки відбулося внаслідок винних дій КП «Харківводоканал».

Водночас, апелянт заперечує проти належності наданого на підтвердження причин та обставин залиття акту від 22.06.2021 з огляду на його невідповідність встановленим законодавством вимогам до його змісту та форми.

Колегія суддів зазначає, що акт від 22.06.2021 має достатні відомості для встановлення події, що трапилася у зв`язку із залиттям квартири позивачки, зокрема, про склад комісії, місце обстеження, дати залиття, обставини залиття, завдані залиттям пошкодження квартири, висновки щодо причин залиття та підписи членів комісії. З огляду на що доводи скаржника щодо неналежності акту є необґрунтованими.

Як вбачається із встановлених у даній справі обставин, у Акті від 22.06.2021 та у інших доказах, що стосуються залиття квартири, відсутнє будь-яке посилання на виникнення аварійної ситуації, яка стала причиною залиття квартири позивача, та відповідальність за яку може бути покладено на КП «Житлокомсервіс».

Крім того, відсутні будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження обставин відповідальності саме КП «Житлокомсервіс» за завдану шкоду. При цьому, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири, КП «Харківводоканал» не заявляло, а тому вина останнього не спростована належними та допустимими доказами.

Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, у даному випадку, завдана залиттям квартири шкода заподіяна внаслідок неналежного виконання КП «Харківводоканал» обов`язків як виконавця послуг, передбачених законодавчими положеннями та умовами Договору, що є підставою для її відшкодування останнім.

Посилання апелянта на укладання КП «Харківводоканал» безпосередньо із співвласниками багатоквартирного будинку Договору від 01.05.2022, не спростовують висновків про відповідальність КП «Харківводоканал» у правовідносинах, що виникли до укладання вказаного договору та з урахуванням фактичних обставин даної справи.

Стосовно твердження скаржника про те, що належним відповідачем є КП «Жилкомсервіс», оскільки саме на користь останнього відбувалося внесення плати за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, колегія суддів вказує про наступне.

З метою приведення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що знаходяться у господарському віданні комунального підприємства «Жилкомсервіс», у відповідність з економічно обґрунтованими витратами підприємств виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Вказаним рішенням визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідних для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем. Відповідно до Додатку №1 зазначеного рішення до такого переліку входить, зокрема, послуга з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання.

За умовами п.4.2. укладеного між відповідачами Договору №16/2 від 29.12.2011 вартість послуг Управителя, відповідно до п.2.2.5 Договору розраховується за формулою: вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, затверджена відповідним рішенням Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», за винятком вартості технічного обслуговування та аварійно-диспетчерського обслуговування на внутрішньобудинкових системах, відповідно до актів виконаних робіт за звітний період, і відраховується Управителем з грошових коштів, що надійшли на його рахунок від споживачів послуг для оплати Виконавцю за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем.

З урахуванням вищевикладеного, скаржником не обґрунтовано, що оплата споживачами послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем на користь КП «Жилкомсервіс» свідчить про покладання відповідальності за спричиненні збитки на останнього. А тому твердження скаржника в цій частині не спростовує вищевикладені висновки суду щодо належного відповідача у даній справі.

Також апелянт посилається на те, що у випадку якщо має місце завдання шкоди пов`язане з неналежним наданням комунальних послуг за укладеним між споживачем та виконавцем договором, то обов`язковому застосуванню підлягає претензійний порядок, встановлений Законом України «Про житлово-комунальні послуги». З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Статтею 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до нормативних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на які посилається апелянт, в обґрунтування доводів про необхідність застосування претензійного порядку вбачається, що звернення споживача із претензією (ч.1 ст.27), виклик управителя для перевірки наданих послуг (ч.2 ст.27) є його правом.

Суд зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/5561/19.

Таким чином колегія суддів зазначає, що згідно з чинним законодавством України, передбачене законом право осіб врегулювати спір у межах досудових процедур, в жодному разі не свідчить про обмеження права особи захисту своїх прав та інтересів шляхом звернення безпосередньо до суду.

Отже, доводи скаржника щодо обов`язковості застосування претензійного порядку є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з КП «Харківводоканал» завданих залиттям квартири збитків, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом вище, з метою визначення розміру матеріальних збитків, понесених в наслідок залиття квартири за адресою: м.Харків вул. Новгородська, будинок №10, квартира №54 позивачка звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Промексперт»

Відповідно до Звіту про оцінку майна вартість відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири становить 94309,00 грн.

Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, матеріали справи не містять.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу внаслідок залиття квартири, а КП «Харківводоканал» дані обставини не спростовано, з огляду на висловлену у судовому засіданні згоду співвласників квартири на стягнення заявлених сум на користь позивача, суд вважає, що, спричинена позивачу майнова шкода у сумі 94309,00 грн, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, підлягає стягненню з відповідача - КП «Харківводоканал», про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань у зв`язку із залиттям її житлового приміщення, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 10000,00 грн є достатнім, співмірним та піддягає задоволенню.

Посилання апелянта на недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем-1 своїх обов`язків та завданою моральною шкодою, колегія суддів вважає необґрунтованими. Встановленими обставинами даної справи підтверджується, що залиття квартири сталося внаслідок неналежного виконання КП «Харківводоканал» своїх обов`язків, а завдані залиттям пошкодження квартири впливають на можливість проживання у житловому приміщенні та співвідносяться із наслідками залиття, вказаними, зокрема, у акті від 22.06.2021 та звіті про оцінку майна, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між залиттям та моральною шкодою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача - КП «Харківводоканал» завданої позивачу шкоди.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, неповернення позовної заяви з огляду на недотримання позивачем строку для усунення недоліків позовної заяви, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2023 позивач звернулася з даним позовом до Дзержинського районного суду м. Харкова, яким відкрито провадження у справі.

З огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство КП «Жилкомсервіс», ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2023 матеріали справи 638/817/23 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі №922/831/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження у справі. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала не була вручена позивачу. Після здійсненої судом першої інстанції телефонограми 13.02.2024 за змістом якої повідомлено про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження, представником позивача надано заяву про усунення недоліків на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 (вх.№4292 від 15.02.2024).

Колегія суддів вказує, що посилання апелянта на наявність у адвоката позивача зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний Суд» не свідчать про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалася на підставі ордеру на представництво у Дзержинському районному суді м. Харкова, і тільки разом із заявою про усунення недоліків представником надано докази на представництво інтересів позивача у Господарському суді Харківської області.

Колегія суддів зазначає, що у рекомендаціях від 02.03.2022, прийнятих Радою суддів України, вказано про необхідність виважено підходити до питань, пов`язаних із поверненням різного роду процесуальних документів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).

Тобто, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зокрема, подання позовної заяви ще у січні 2023 року, передача справи за підсудністю, дію воєнного стану на території України, колегія суддів зазначає, що постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 про прийняття справи №638/718/23 до розгляду в межах справи №922/831/23 (642/8413/21) про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» є законним, узгоджується із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та забезпечує право особи на доступ до правосуддя.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 у справі №922/831/23 (638/718/23) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян