Постанова

від 20.01.2025 по справі 904/3106/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3106/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 (суддя Татарчук В.О., повний текст якого підписаний 16.09.2024) у справі № 904/3106/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в загальному розмірі 742278,72грн, з якої: 23867,88грн збір за зберігання вантажу, 718410,84грн плата за користування вагонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець, внаслідок чого позивачем нараховано плату за користування вагонами у розмірі 718410,84грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 23867,88грн, з причин несвоєчасного забирання відповідачем на свою під`їзну колію вагонів, які надійшли на його адресу. Наведене позбавило позивача можливості доставити на станцію призначення інші вагони, що прямували на адресу відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/3106/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро 71 8410,84грн - плати за користування вагонами, 23867,88грн - збору за зберігання вантажу та 11134,18грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково - в частині стягнення плати за користування вагонами в розмірі 220 099, 56 грн. з ПДВ та збору за зберігання вантажу в розмірі 5530,32 грн. з ПДВ та ухвалити у вказаній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що:

- телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів від обов`язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні, які, у тому числі, передбачають звільнення замовників послуг від обов`язку вносити плату за користування вагонами у разі: введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття до перевезення; запровадження комендантської години на території, на тимчасової окупації; прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин;

- відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування комендантської години не спростовує факт існування самої комендантської години, оскільки є загальновідомим, а також підтверджується відповідними розпорядженнями, що були надані відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції; складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов`язком позивача, а не відповідача;

- суд першої інстанції не врахував доводи відповідача та не дослідив обставини нескладання позивачем актів ГУ-23, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення у частині стягнення нарахованої позивачем плати користування вагонами у період комендантської години.

- плата за користування вагонами була нарахована позивачем за затримку вагонів за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення Інгулець, без урахування вимог телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції Інгулець.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.109.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3106/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

14.10.2024 матеріали справи №904/3106/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/3106/24; розгляд справи призначено у судове засіданні на 20.01.2025.

20.01.2025 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.01.2025 підписано вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі власник колії, Комбінат, відповідач), укладений договір №ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі договір).

Відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії № 2.

Під`їзна колія обслуговується власними локомотивами.

Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлені на продовженні колії №3 біля вхідного світлофора "НІ", на продовженні колії №2 біля вхідного світлофора "НІІ".

Розгорнута довжина під`їзної колії становить 50624,66 погонних метрів (пункт 2 договору).

Пунктом 4 договору встановлено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії.

Згідно з пунктом 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або завантаження" форми ГУ-2.

Вагони для під`їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (пункт 6 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" повідомляє по телефону відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

За змістом пункту 9 договору вагони, що повертаються з під`їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій №1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець, за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 10 договору).

Згідно з пунктом 11 договору для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 год.

Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".

Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

У відповідності до пункту 21 договору (із змінами і доповненнями, викладеними в додатковій угоді №4 від 20.09.2021) цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 квітня 2020 до 31 березня 2025 включно.

У квітні 2024 року за залізничними накладними залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони (а.с. 11-100, том 1). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Інгулець Придніпровської залізниці.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами станцією Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці відповідні вагони було затримано на підставі наказів №№62, 66 від 11.04.2024 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Причина затримки вагонів - скупчення вагонів на станції Інгулець Придніпровської залізниці через їх неприйняття одержувачем на свою під`їзну колію.

Факти скупчення (затримки) вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені актами загальної форми ГУ-23 №№26, 28, підписаними відповідачем із запереченнями (а.с. 167, 168 том 1). Час перебування на станції призначення вагонів за цими актами охоплює час затримки відповідних вагонів за наказом.

Наведене підтверджується актами про затримку форми ГУ-23а №28 від 11.04.2024, №30 від 19.04.2024, №26 від 11.04.2024, №31 від 19.04.2024 (а.с. 169-172 том 1).

По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно (відповідно до пункту 5 договору) повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (а.с. 195-218 том 1).

Повідомлення про затримку наведених вагонів за наказами №66, 62 від 11.04.2024 станцією призначення передано представникам відповідача не пізніше двох годин після його отримання, як то передбачає абзац 4 пункту 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Зазначена обставина підтверджується повідомленням (а.с. 173, 174 том 1).

Наведені вагони відповідач своєчасно не забрав на свої під`їзні колії, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№26, 28 підписаними відповідачем із запереченнями (а.с. 167, 168 том 1).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника за відомостями форми ГУ-46 №№21049239, 22049240, 22049241, 23049243, 23049245, 23049246 позивачем нараховано плату за користування вагонами 718410,84грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№22049061, 22049061, 24049069, 19049045, 23049069, 23049068 23867,88грн, які відповідач підписав із зауваженнями (а.с. 140-145, 146-159 том 1).

Відповідач заявлені до стягнення плату за користування вагонами у загальній сумі 718410,84грн та збір за зберігання вантажу у сумі 23867,88грн не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником Приватним акціонерним товариством "Інгулецький ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та критично ставиться до доводів апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з п. 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Права, обов`язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з п. 42 Статуту залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Статтею 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

У квітні 2024 року за залізничними накладними залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства"Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони (а.с. 11-100 том 1). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Інгулець Придніпровської залізниці.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами станцією Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці відповідні вагони було затримано на підставі наказів №№62, 66 від 11.04.2024 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Причина затримки вагонів - скупчення вагонів на станції Інгулець Придніпровської залізниці через їх неприйняття одержувачем на свою під`їзну колію.

Факти скупчення (затримки) вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені актами загальної форми ГУ-23 №№26, 28, підписаними відповідачем із запереченнями (а.с. 167, 168 том 1). Час перебування на станції призначення вагонів за цими актами охоплює час затримки відповідних вагонів за наказом.

Наведене підтверджується актами про затримку форми ГУ-23а №28 від 11.04.2024, №30 від 19.04.2024, №26 від 11.04.2024, №31 від 19.04.2024 (а.с. 169-172 том 1).

По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно (відповідно до пункту 5 договору) повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (а.с. 195-218 том 1).

Повідомлення про затримку наведених вагонів за наказами №66, 62 від 11.04.2024 станцією призначення передано представникам відповідача не пізніше двох годин після його отримання, як то передбачає абзац 4 пункту 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Зазначена обставина підтверджується повідомленням (а.с. 173, 174 том 1).

Наведені вагони відповідач своєчасно не забрав на свої під`їзні колії, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№26, 28 підписаними відповідачем із запереченнями (а.с. 167, 168 том 1).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника за відомостями форми ГУ-46 №№21049239, 22049240, 22049241, 23049243, 23049245, 23049246 позивачем нараховано плату за користування вагонами 718410,84грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№22049061, 22049061, 24049069, 19049045, 23049069, 23049068 23867,88грн, які відповідач підписав із зауваженнями (а.с. 140-145, 146-159 том 1).

Відповідач заявлені до стягнення плату за користування вагонами у загальній сумі 718410,84грн та збір за зберігання вантажу у сумі 23867,88грн не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087.

Згідно з п. п. 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.

Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Плата за користування вагонами є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абзацу 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до п.п. 6, 8 Правил, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (п.п. 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п. 3 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Відповідно до п. 12 р. ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці неприйнятих ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу.

За цим фактом за весь час затримки відповідних вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23 та згідно з Тарифним керівництвом №1 позивачем розрахована за відомостями форми ГУ-46 №№21049239, 22049240, 22049241, 23049243, 23049245, 23049246 плата за користування вагонами у загальній сумі 718410,84грн, а також збір за зберігання вантажів за накопичувальними картками ФДУ-92 №№22049061, 22049061, 24049069, 19049045, 23049069, 23049068 у загальній сумі 23867,88грн.

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені п. 16 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху назалізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Судом першої інстанції зазначено, що причини, наведені у п. 16 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, для звільнення відповідача від плати за користування вагонами відсутні; відповідачем повідомлення щодо неможливості забирання вагонів з під`їзних колій у зв`язку з введенням воєнного стану позивачу не надсилались.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що не мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Між тим, відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів.

Щодо посилання відповідача на телеграмне розпорядження Департаменту комерційної роботи АТ Укрзалізниця № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, колегія суддів враховує таке.

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

У вказаному переліку зазначено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.

У той же час, інформація, яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23, вказує на те, що відповідач працював та забирав вагони на свої під`їзні колії цілодобово. Посилань на комендантську годину складені акти загальної форми ГУ-23 не містять. Будь-яких повідомлень щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії у зв`язку з веденням воєнного стану від відповідача на станцію Інгудець Придніпровської залізниці не надходило. Позивач зазначає, що станція Інгудець Придніпровської залізниці працює цілодобово.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для перерахунку плати за користування вагонами з врахуванням комендантської години та без засвідчення цієї обставини актами загальної форми ф.ГУ-23 є безпідставними та недоведеними.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності нарахування спірної суми під час дії комендантської години викладена судом касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, від 02.06.2023 у справі № 904/3538/22.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини відповідача. При цьому, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а тому підстави для звільнення відповідача від нарахованої плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/3106/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/3106/24 залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повни й текст постанови виготовлено і підписано 21.01.2025.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд