Рішення

від 14.01.2025 по справі 904/4265/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4265/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 43 а, офіс 12, код ЄДРПОУ 43832700)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 83, корпус 1, кв. 69, код ЄДРПОУ 44713687)

про стягнення 1 311 347,83 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Жукова К.Д.

Представники:

від позивача: Черкавський Ю.С., адвокат (ордер серії ВА № 1012900 від 25.09.2024)

від відповідача: Мельничук Б.В., адвокат (ордер серії АЕ № 1335203 від 19.11.2024)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» про стягнення 1 311 347,83 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 1 222 022,46 грн, пені в сумі 68 020,14 грн, інфляційних втрат у сумі 13462,86 грн та 3% річних у сумі 7 842,37 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з договором № 60-ДСМ від 23.05.2024 позивачем сплачені грошові кошти в сумі 1 222 022,46 грн, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» оплачений товар не поставлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/4265/24, підготовче засідання призначено на 05.11.2024 о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 904/4265/24 на 19.11.2024 об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 904/4265/24 на 03.12.2024 об 11:00 год.

29 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що єдиними документами, якими сторони погоджують умови оплати поставки, є рахунки-фактури, складені постачальником, та/або додаткові угоди до договору, та/або специфікації до договору. Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» разом із позовною заявою надано рахунки-фактури, проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» наполягає, що сторони не досягли домовленості щодо умов співпраці та предмета поставки. Відповідач наполягає, що не оформлював перелічені позивачем та долучені до матеріалів справи рахунки-фактури. Щодо сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» грошових коштів на підставі долучених позивачем платіжних інструкцій, то зазначені грошові кошти є помилково перерахованими та не були сплачені на виконання договору № 60-ДСМ від 23.05.2024 року.

02 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з думкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» та вказує, що законодавством не встановлено вимог щодо змісту рахунку-фактури. При цьому звертає увагу, що відповідач не заперечує, що отримав грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет», а також те, що в реквізитах було посилання саме на спірні рахунки-фактури. До відповіді на відзив позивачем долучено скановані рахунки-фактури.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі № 904/4265/24 призначено на 17.12.2024 о 14:30 год.

29 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, відповідно до якого відповідач не оформлював перелічені і долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» рахунки-фактури, з огляду на це вважає за доцільне вимагати у позивача оригінали зазначених рахунків-фактур.

05 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» надійшли заперечення на клопотання про витребування оригіналів письмових доказів. Позивач указує, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» надав у підготовчому засіданні для огляду оригінали рахунків-фактур, які суд оглянув (представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» також мав змогу оглянути зазначені докази), тому позивач просить відмовити в поновленні строку для подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та відмовити в задоволенні цього клопотання.

13 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшли заяви про поновлення строків для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування оригіналів письмових доказів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» вказує, що через військову агресію рф, яка вплинула на майновий стан підприємства, відповідач не зміг своєчасно скористатися правом на професійну правничу допомогу та вчасно виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 про відкриття провадження у справі № 904/4265/24. У зв`язку із зазначеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняти останній, а також поновити строк для подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та задовольнити вказане клопотання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» строк для подання відзиву на позовну заяву, прийнято відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» на позовну заяву (з додатками) до розгляду, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» строк для подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» про витребування оригіналів письмових доказів, закрито підготовче провадження у справі № 904/4265/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 14.01.2025 о 10:00 год.

У судовому засіданні 14.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У порядку ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови, строк та порядок поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність заборгованості постачальника, періоди прострочення виконання зобов`язань, наявність прострочення поставки товару.

23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» (далі постачальник) укладено договір № 60-ДСМ (а.с. 16-17, далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом дії цього Договору передати покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до Договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених Договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною.

На підставі пункту 1.2 Договору загальний обсяг товару, що продається за цим Договором, визначається протягом терміну дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями товару.

Згідно з пунктом 1.3 Договору ціни на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки покупцю.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного Договору. При цьому вартість партії товару, за яку покупцем здійснено оплату в повному обсязі, зміні не підлягає.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін.

Відповідно до пункту 2.2 Договору термін дії цього Договору до 31.12.2024 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором. У разі, якщо до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього Договору, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору Договір, додаткові угоди та специфікації до Договору, отримані засобами факсимільного зв`язку, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник зобов`язаний передавати покупцю товар партіями в строк, у кількості, асортименті (номенклатурі) і згідно іншим умовам, встановленим у рахунках-фактурах до Договору (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

На підставі пункту 3.3 Договору покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії відповідно до п. 1.4 цього Договору (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

Згідно з пунктом 3.4 Договору постачальник зобов`язаний здійснити відвантаження покупцеві протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його оплати (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

Відповідно до пункту 6.1 Договору накладні, за якими передається товар за Договором, а також додаткові угоди та/або інші двосторонні документи до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 6.2 Договору документи, що відправляються по факсу однієї із сторін іншій стороні, мають бути замінені на оригінали шляхом направлення поштою або вручення представникам сторін. До отримання оригіналів документів їх факсові копії мають повну юридичну силу, погоджують права та обов`язки сторін, можуть бути представлені в судові інстанції в якості доказів.

Відповідно до пункту 6.4 Договору правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, в першу чергу регламентуються нормами параграфа 1 глави 54 чинного Цивільного кодексу України та іншими актами чинного цивільного законодавства України, що не суперечать Цивільному кодексу України.

Згідно з пунктом 6.8 Договору відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зміни, доповнення, додатки (специфікації) до цього Договору, первинні документи, які будуть складені для виконання Договору, можуть бути підписані з боку уповноважених представників сторін з використанням факсимільного відтворення підпису.

Позивач зазначає, що відповідачем на виконання умов Договору виставлені рахунки-фактури на загальну суму 1 222 022,46 грн (а.с. 18, 21, 23, 25, 27):

- № СФ-0000063 від 22.05.2024 на суму 277 006,80 грн (з ПДВ);

- № СФ-0000137 від 28.06.2024 на суму 231 336 грн (з ПДВ);

- № СФ-0000138 від 28.06.2024 на суму 237 119,40 грн (з ПДВ);

- № СФ-0000139 від 28.06.2024 на суму 228 592,26 грн (з ПДВ);

- № СФ-0000140 від 28.06.2024 на суму 247 968 грн (з ПДВ).

Постачальником у перелічених рахунках-фактурах указано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини». Зазначені рахунки-фактури містять підписи уповноваженої особи та відбитки печатки відповідача.

Відповідно до вказаних рахунків-фактур Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» здійснило оплату на загальну суму 1 222 022,46 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції (а.с. 19, 20, 22, 24, 26):

- № 2914 від 23.05.2024 на суму 277 006,80 грн (з ПДВ), призначення платежу: сплата за труби згідно рахунку № СФ-0000063 від 22 травня 2024 року;

- № 3220 від 03.07.2024 на суму 228 592,26 грн (з ПДВ), призначення платежу: оплата за трубу та арматуру згідно рах. № СФ-0000139 від 28.06.2024 р.;

- № 3221 від 03.07.2024 на суму 231 336 грн (з ПДВ), призначення платежу: оплата за трубу та арматуру згідно рах. № СФ-0000137 від 28.06.2024 р.;

- № 3222 від 03.07.2024 на суму 237 119,40 грн (з ПДВ), призначення платежу: оплата за трубу та арматуру згідно рах. № СФ-0000138 від 28.06.2024 р.;

- № 3223 від 03.07.2024 на суму 247 968 грн (з ПДВ), призначення платежу: оплата за трубу та арматуру згідно рах. № СФ-0000140 від 28.06.2024 року.

Суд звертає увагу, що за умовами пункту 3.4 Договору постачальник зобов`язаний здійснити відвантаження покупцеві протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його оплати (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

У матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до Договору, якими би сторони погодили інші строки поставки товару.

Отже, згідно з умовами Договору, наявними рахунками-фактурами та платіжними інструкціями строк поставки товару є таким, що настав 06 червня 2024 та 17 липня 2024 року.

26 серпня 2024 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» з претензією (а.с. 11-12), у якій вимагав у 5-денний строк оплатити заборгованість у сумі 1 222 022,46 гривень. Відповідь на претензію не надійшла, грошові кошти відповідачем не повернуто.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» до суду подало відповідь на відзив та заперечило проти позовних вимог. Відповідач звертає увагу, що з п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору випливає, що єдиними документами, щодо яких сторони погоджують умови оплати, поставки та іншого, є рахунок-фактура, складена постачальником, та/або додаткова угода до Договору, та/або специфікація до Договору. Іншими словами підставою для здійснення правочину поставки товару має передувати документально підтверджена воля і домовленість сторін договору. Однак такої домовленості між сторонами не було. Сторонами не підписано додаткової угоди, сторони не укладали і не підписували специфікації на товар, оскільки не мало місце домовленості сторін щодо умов співпраці і предмета поставки.

На думку відповідача, рахунки-фактури № СФ-0000063 від 22.05.2024, №№ СФ-0000137, СФ-0000138, СФ-0000139, СФ-0000140 від 28.06.2024 (далі рахунки-фактури), нібито на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» сплачувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» грошові кошти за Договором:

- не містять платника, адже ці рахунки-фактури не призначались позивачу саме через відсутність домовленості сторін щодо умов і предмета договору;

- не містять одержувача, адже ці рахунки-фактури не призначались позивачу саме через відсутність домовленості сторін щодо умов і предмета договору;

- не містять замовлення, адже ці рахунки-фактури не призначались позивачу саме через відсутність домовленості сторін щодо умов і предмета договору;

- не містять посилання на договір № 60-ДСМ від 23.05.2024, оскільки ці рахунки-фактури не мали жодного відношення до договору;

- в усіх рахунках-фактурах зазначено, що вони дійсні до сплати до певної дати, однак платіжні інструкції позивача мають інші дати, що теж суперечить рахункам-фактурам.

Крім того, відповідач указує, що сума, перерахована за рахунками-фактурами, жодним чином не відноситься до договору № 60-ДСМ від 23.05.2024 і не сплачена як оплата за товар, оскільки не було домовленостей сторін щодо умов співпраці відповідно до чинного договору. Сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» згідно з платіжними інструкціями грошові кошти сплачено не в рамках і не на виконання умов договору № 60-ДСМ від 23.05.2024, ці кошти є помилково перерахованими, процедура їх повернення не має жодного відношення до умов і положень договору № 60-ДСМ від 23.05.2024 року.

На думку відповідача, оскільки оплати позивача здійснено не в рамках і не на виконання умов договору № 60-ДСМ від 23.05.2024, відповідно немає підстав і причин для застосування будь-яких штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» в розрізі умов договору № 60-ДСМ від 23.05.2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» не погодилось з доводами відповідача. Позивач зазначає, що ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» указує, що Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 визначив, що відтиск печатки є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції.

Крім того, позивач повідомив, що спочатку копії рахунків-фактур направлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» електронними засобами, а згодом, як це передбачено умовами договору, надано оригінали рахунків-фактур.

В оригіналах рахунків-фактур у графі «Одержувач» зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет», у графі «Платник» - той самий, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет».

На підставі ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На підставі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцеві. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця (постачальника), або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця. Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця (постачальника). Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: або звернення до продавця (постачальника) з претензією, листом, телеграмою тощо, або подання до суду позовної заяви.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури № СФ-0000063 від 22.05.2024, №№ СФ-0000137, СФ-0000138, СФ-0000139, СФ-0000140 від 28.06.2024, платіжні інструкції № 2914 від 23.05.2024, №№ 3220, 3221, 3222, 3223 від 03.07.2024 (а.с. 18-27), згідно з якими постачальник отримав оплату товару, проте судом установлено, що передання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» позивачу в установлений договором строк не відбулось.

Відповідач докази поставки товару не надав, позовні вимоги не спростував, контррозрахунок суми заборгованості не подав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» докази на підтвердження заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» перед позивачем у сумі 1 222 022,46 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 1 222 022,46 грн підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» нарахувало та заявило до стягнення за період з 07.06.2024 до 24.09.2024 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 68 020,14 грн, інфляційні втрати в сумі 13 462,86 грн та 3% річних у сумі 7 842,36 гривень.

З приводу нарахування пені суд указує наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, у разі затримки поставки партії товару, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити йому за весь період прострочення поставки пеню, що нараховується на вартість непоставленого товару за кожний день прострочення поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Розрахунок пені позивачем здійснено правильно, тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 68 020,14 гривень.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц, № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» інфляційні втрати розраховані правильно, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 13 462,86 гривень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 7 842,37 гривень. Перевіркою судом здійсненого позивачем розрахунку 3% річних арифметичних помилок не виявлено, тому вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 7 842,37 грн.

З урахуванням установлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню та з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» підлягають стягненню 1 311 347,83 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 1 222 022,46грн, пеня в сумі 68 020,14 грн, інфляційні втрати в сумі 13 462,86 грн та 3% річних у сумі 7 842,37 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 19 670,22 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» про стягнення 1 311 347,83 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські сільгоспмашини» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 83, корпус 1, кв. 69, код ЄДРПОУ 44713687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Руфмаркет» (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 43 а, офіс 12, код ЄДРПОУ 43832700) 1 311 347,83 грн (один мільйон триста одинадцять тисяч триста сорок сім гривень 83 копійки), в тому числі основну заборгованість у сумі 1 222 022,46 грн (один мільйон двісті двадцять дві тисячі двадцять дві гривні 46 копійок), пеню в сумі 68 020,14 грн (шістдесят вісім тисяч двадцять гривень 14 копійок), інфляційні втрати в сумі 13 462,86 грн (тринадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 86 копійок), 3% річних у сумі 7 842,37 грн (сім тисяч вісімсот сорок дві гривні 37 копійок), судовий збір у сумі 19 670,22 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят гривень 22 копійки).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21.01.2025.

Суддя В.О. Дичко