Рішення

від 17.01.2025 по справі 914/245/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025м. ДніпроСправа № 914/245/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський монтажно-заготівельний завод", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ1", м. Дніпро

про стягнення збитків

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський монтажно-заготівельний завод" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ1" і просило суд стягнути збитки у розмірі 43 760,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не провів реєстрацію податкової накладної (реєстрація зупинена). Тому Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача збитків у розмірі недоотриманого податкового кредиту у сумі 21 880,00 грн., а також штрафу у розмірі 21 880,00 грн., нарахованого на підставі п. 6.4 Договору поставки № 57Д від 10.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський монтажно-заготівельний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ1" про відшкодування збитків та стягнення штрафу передано (направлено) за підсудністю Господарському суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Красоті О.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати відомості про наявність або відсутність у Позивача та Відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

15.03.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 60).

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський монтажно-заготівельний завод" (далі Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТВ1" (далі Відповідач, Постачальник) укладено Договір поставки № 57Д (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець сплатити і прийняти товарно-матеріальні цінності (далі товар), номенклатура, комплектність, ціна, кількість яких вказана у специфікаціях, при цьому специфікації є невід`ємною частиною Договору, на умовах, викладених у Договорі.

За умовами п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю товар у строки, вказані у специфікації до Договору, за умови виконання Покупцем п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах ЕХW (Інкотермс 2010).

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони домовились, що товар може поставлятись експрес-перевізником ТОВ "Нова Пошта".

За умовами п. 3.4 Договору разом з товаром Постачальник передає Покупцю документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- сертифікат за замовленням Покупця.

Відповідно до п. 3.5 Договору факт переходу товару від Постачальника до Покупця підтверджується накладними.

Згідно з п. 3.6 Договору право власності переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець проводить 50% передплату за товар за ціною, узгодженою сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, згідно з рахунками, які Постачальник надає Покупцю. Остаточний розрахунок за товар Покупець здійснює протягом 3 банківських днів після отримання від Постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Згідно з п. 5.3 Договору датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

За умовами п. 5.4 Договору порядок розрахунків може бути змінено за домовленістю сторін та вказано у специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавства України і умовами Договору.

Згідно з п. 6.4 Договору з моменту настання першої події (відвантаження Постачальником або оплати Покупцем) Постачальник зобов`язаний провести реєстрацію податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України. У разі порушення Постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 100% суми податку на додану вартість, яка мала бути зазначена у відповідній податковій накладній, яка була складена із порушенням порядку її заповнення чи реєстрації.

Договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 (п. 9.3 Договору).

Специфікацією № 1 (Додаток № 1 від 10.03.2023 до Договору) сторони узгодили найменування товару, його кількість, одиницю виміру, ціну, суму.

Так, загальна сума товару складала 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн.; строк поставки 5 робочих днів з дати передплати та узгодження технічної документації; передплата становить 100%.

10.03.2023 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату № 57 від 10.03.2023 на оплату товару на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн.

На виконання умов Договору Позивач здійснив оплату товару у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 248 від 10.03.2023 на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн.

Відповідач на виконання умов Договору передав у власність Позивачу товар на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн. за видатковою накладною № 38 від 14.03.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за фактом отримання коштів від Позивача за товар на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн.

Так, у квитанції про реєстрацію податкової накладної від 04.09.2023 зазначено, що реєстрація податкової накладної № 1 від 10.03.2023 зупинена. При цьому, Відповідач мав звернутись до податкового органу та надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Однак будь-яких дій з цього випадку Відповідач не вчинив.

02.10.2023 Позивач надіслав Відповідачу претензію за № 76 від 02.10.2023 про сплату збитків та штрафу у загальному розмірі 43 760,00 грн. Однак вказана претензія повернулась Позивачу відділенням поштового зв`язку без вручення адресату.

Отже, податкова накладна складена Відповідачем, однак не зареєстрована в ЄРПН.

Позивач зазначає, що у зв`язку з цим він не зміг скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми ПДВ у розмірі 21 880,00 грн. до складу податкового кредиту. Тому Позивач вважає, що Відповідач завдав йому збитки на суму 21 880,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки у розмірі недоотриманого податкового кредиту у розмірі 21 880,00 грн., а також штраф у розмірі 21 880,00 грн., нарахований на підставі п. 6.4 Договору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Чинне законодавство передбачає, що реєстрацію податкових накладних у ЄРПН здійснює платник податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товарів. Тому обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на Відповідача, як продавця товару, в розумінні ст. 201 Податкового кодексу України.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Тобто саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно, лише зареєстрована в ЄРПН накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Отже, наведеними вище нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Аналогічні правові висновки застосувала об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

З огляду на викладене, у Відповідача існує обов`язок з реєстрації податкової накладної щодо здійсненої поставки товару у строк, визначений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за результатами здійсненої Відповідачем поставки товару Позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

При цьому, відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Враховуючи викладене, датою оплати, а саме:

- 10.03.2023, Відповідач повинен був скласти податкову накладну на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн., та зареєструвати її в ЄРПН у строк до 05.04.2023 включно.

Всупереч нормам Податкового кодексу України, Відповідачем податкова накладна № 1 від 10.03.2023 на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн., в ЄРПН не зареєстрована.

Так, у квитанції про реєстрацію податкової накладної від 04.09.2023 зазначено, що реєстрація податкової накладної № 1 від 10.03.2023 зупинена. При цьому, Відповідач мав звернутись до податкового органу та надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Однак будь-яких дій з цього випадку Відповідач не вчинив.

Щодо підстав виникнення податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.

За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені покупцем до складу податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Щодо завдання збитків у зв`язку з неотриманням податкового кредиту.

Відсутність з боку Відповідача реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 1 від 10.03.2023 на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн., фактично унеможливило отримання Позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у сумі 21 880,00 грн. Такою протиправною бездіяльністю Відповідача Позивачу було завдано збитків, оскільки Позивач не зміг скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми ПДВ у розмірі 21 880,00 грн. до складу податкового кредиту.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Відповідач не виконав вимог ст. 201 Податкового кодексу України та фактично не здійснив реєстрацію податкової накладної № 1 від 10.03.2023 на суму 131 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 880,00 грн.

У зв`язку з цим Позивач позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 21 880,00 грн.

При цьому, хоча обов`язок Відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед Позивачем, невиконання такого обов`язку фактично завдало Позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивача і, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У пункті 15 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:

"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.

У постановах Верховного Суду, на які послалась колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".

Тобто, у Позивача наявне право на стягнення збитків з Відповідача у зв`язку з порушенням останнім обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 21 880,00 грн., нарахованого на підставі п. 6.4 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вказувалось вище, згідно з п. 6.4 Договору з моменту настання першої події (відвантаження Постачальником або оплати Покупцем) Постачальник зобов`язаний провести реєстрацію податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України. У разі порушення Постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 100% суми податку на додану вартість, яка мала бути зазначена у відповідній податковій накладній, яка була складена із порушенням порядку її заповнення чи реєстрації.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф у розмірі 21 880,00 грн., нарахований на підставі п. 6.4 Договору.

Приписи ч.ч. 2, 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, Позивач та Відповідач, укладаючи Договір поставки № 57Д від 10.03.2023, визначили відповідальність Постачальника (Відповідача) (п. 6.4 Договору), яка настає у разі порушення останнім своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної.

Встановлюючи у Договорі відповідальність Відповідача у вигляді штрафу, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію Позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання Відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної і неможливості отримання Позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачена пунктом 6.4 Договору відповідальність Відповідача не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання Відповідачем вимог податкового законодавства.

Зазначення сторонами у Договорі про обов`язок Відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах № 913/272/18, № 908/3565/16, № 917/799/17.

При цьому, невиконання постачальником зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов`язання.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23 (п. 4.50), позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань (п. 4.51 постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

За таких обставин, вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу, яка обґрунтована посиланням на умови Договору щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної, не узгоджується з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 21 880,00 грн. не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача збитків у розмірі 21 880,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ1" (49050, м. Дніпро, пл. Академіка Стародубова, 1А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42619203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський монтажно-заготівельний завод" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01412584) збитки у розмірі 21 880,00 грн., судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

17.01.2025