Рішення

від 08.01.2025 по справі 906/799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/799/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Красовський В.М. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ №1091111 від 17.06.2024,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Висоцького Юрія Михайловича

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Радомишльське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 2 165 392 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача про стягнення з відповідача 1 972 396,23 грн. основного боргу, 135 106,83 грн. штрафу, 27 969,32 грн. відсотків річних, 29 920,51 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг, пов`язаних з лісництвом №6-2023 від 11.01.2023 в частині оплати вартості наданих виконавцем послуг.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.07.224 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

18.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що позивачем не виконано умови п.п. 4.1. договору щодо направлення рахунків-факту, в результаті чого не настав граничний термін оплати наданих послуг. Також відповідач не погоджується з визначеною позивачем сумою заборгованості - 1972396,23 грн., оскільки 01.08.2024 відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти в сумі 100 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 5119, яка не врахована позивачем.

Ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що при зверненні до суду з даним позовом, в зв`язку із допущенням технічної помилки, при обрахунку загальної суми наданих позивачем відповідачу послуг позивачем не було враховано надані відповідачу і прийняті останнім послуги по Договору №6-2023 від 11.01.2023 за грудень 2023 року, а саме по Актах приймання-передачі робіт та послуг: №6047 від 14.12.2023 на суму 2 600,96 грн., №6057 від 15.12.2023 на суму 2000,00 грн., №6162 від 22.12.2023 на суму 262,00 грн., №6258 від 28.12.2023 на суму 167,68 грн. та №6226 від 29.12.2023 на суму 8 000,00 грн. - на загальну суму 13 030,64 грн. (копії вказаних актів приймання-передачі робіт та послуг в якості доказів подані до суду разом із позовною заявою).

Також позивачем надано суду скоригований розрахунок штрафних санкцій, із врахуванням вказаної вище суми наданих відповідачу за грудень 2023 року послуг (виконаних робіт) по Договору та відповідно уточнює суму основної заборгованості відповідача перед позивачем, яка станом на момент подання до суду позовної заяви в даному спорі становить 1 985 426,87 грн.

Крім цього, позивач пояснив, що після закінчення строку дії Договору №6-2023 від 11.01.2023 скористався своїм правом щодо нарахування штрафних санкцій за період із дня наступного за днем закінчення строку дії договору (01.01.2024), протягом якого та не пізніше закінчення строку його дії відповідач і мав в повному обсязі виконати свої зобов`язання, до дня підготовки позовної заяви для звернення до суду із даним позовом.

Різниця в розрахунку штрафних санкцій (штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних) суми заборгованості відповідача перед позивачем із сумою основного боргу заявленої до стягнення (без врахування вказаного вище періоду надання послуг по Договору за грудень 2023 року та відповідної суми, яка помилково не була включена у розрахунок), то це обумовлено здійсненою відповідачем 10.07.2024 оплатою заборгованості по Договору на суму 100 000,00грн, копію відповідної платіжної інструкції № 4824 від 10.07.2024 додано до позовної заяви.

Згідно наведених додаткових пояснень зазначив, що просить стягнути 1 985 426,87 грн. основного боргу, 135 937,37 грн. штрафу, 28 141,36 грн. 3% річних та 30 102,94 грн. інфляційних.

Суд, проаналізувавши згадані додаткові пояснення, відзначає, що останні за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає наслідки пропуску процесуальних строків. Так, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім цього, ч. 2 ст. 207 ГПК України передбачає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, оформивши останню у вигляді додаткових пояснень (вх. № 16242 від 30.12.2024), після закінчення встановленого законом строку на її подання, на стадії розгляду справи по суті, суд, керуючись приписами ст.ст. 118, 207 Господарського процесуального кодексу України, залишає таку заяву без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додаткового зазначив, що суду подані уточнені розрахунки, позовні вимоги не змінюються.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа..

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що така неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2023 між Фізичною особою-підприємцем Висоцьким Юрієм Михайловичем (виконавець/позивач) та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Радомишльське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" (замовник/відповідач) укладено договір №6-2023 про надання послуг, пов`язаних з лісівництвом (а.с. 11-12), відповідно до якого виконавець зобов`язувався на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016:2010) за завданням замовника, який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги (пункт 1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у додатках, які є невід`ємною частиною даного договору:

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток № 1);

- акт приймання-передачі лісосіки для розробки (Додаток №2);

- технічне завдання (Додаток №3);

- кошторис на послуги, які надаються за договором (Додаток №4);

- протокол погодження вартості послуг, які надаються за договором (Додаток №5);

- акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №6);

- акт огляду місць використання лісових ресурсів (Додаток №7).

За змістом Додатку №5 до Договору (Протоколи №1, №2 та №3 погодження вартості послуг) до послуг, які надаються виконавцем замовнику за договором відносяться: суцільно лісосічна рубка, вибіркова санітарна рубка, рубки формування та оздоровлення лісу, рубка догляду трелювання, очистка від хворосту (без збирання, із збиранням, із збиранням та спалюванням).

Згідно пункту 3.4. Договору, загальна сума договору становить 1 000 000,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після надання виконавцем рахунка на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт (додаток №6) на протязі терміну дії договору (п.п. 4.1. договору).

За змістом п. 5.1.1. договору, до прав виконавця відноситься право - своєчасно та в повному обсязі отримання плати за надані послуги (виконані роботи).

Відповідно до п.п. 5.4.4. договору замовник зобов`язаний оплатити надані виконавцем послуги, передбачені у Додатку №6 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені цим договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.03.2023 (п.п. 10.1. договору).

Пунктом 12.3. договору передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2023 до договору №6-2023 від 11.01.2023 дію договору продовжено до 31.05.2023, а загальну суму договору збільшено до 2 000 000,00 грн. (п.1 Додаткової угоди №1).

Додатковою угодою №3 від 31.05.2023 до договору №6-2023 від 11.01.2023 дію договору продовжено до 30.06.2023 (п. 1 Додаткової угоди №3).

Додатковою угодою №4 від 30.06.2023 до договору №6-2023 від 11.01.2023 дію договору продовжено до 31.12.2023 (п. 1 Додаткової угоди №4), а загальну суму договору збільшено до 5 000 000,00 грн.

На виконання умов договору №6-2023 від 13.09.2023 позивач надав, а відповідач прийняв лісозаготівельні послуги, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акти приймання-передачі робіт та послуг, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 22-126) на загальну суму 4 851 155,81 грн. (4 838 125,17 грн. за період з 25.01.2023 до 30.11.2023 + 13030,64 грн. за грудень 2023 року).

Відповідач, в свою чергу, за період з 25.01.2023 до 30.11.2023 сплатив 2 667 173,40 грн. та 175 581,27 грн. за 2024 рік, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 127-130), платіжними інструкціями № 3643 від 22.03.2024, № 3932 від 11.04.2024, № 4824 від 10.07.2024 та № 5119 від 01.08.2024 (а.с. 131-132).

Позивач з метою захисту свої прав та інтересів звернувся до суду з позовом про стягнення 1 972 396,23 грн. основного боргу, 135 106,83 грн. штрафу, 27 969,32 грн. відсотків річних, 29 920,51 грн. інфляційних.

Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5119 від 01.08.2024 (а.с. 146).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526, 525 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст.193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

На виконання умов договору №6-2023 від 13.09.2023 позивач надав, а відповідач прийняв лісозаготівельні послуги без будь-яких зауважень щодо порушення законодавства та/або претензій щодо невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним у технічному завданні, чи надання послуг з відступами від умов договорів або з іншими недоліками, які роблять результат наданих послуг непридатним для використання замовником, що сторонами не заперечується та підтверджується підписаними між ними актами приймання-передачі робіт та послуг. У кожному такому акті приймання-передачі за спірний період міститься відмітка про те, що зауважень по результатах виконаних робіт у замовника немає, якість робіт задовільна, на підставі даного акта роботи слід вважати виконаними та прийнятими.

Доводи відповідача щодо невиконання позивачем умов договорів в частині надання рахунків-фактури для здійснення оплати наданих послуг, а тому оплата повинна здійснюватися на підставі претензії суд оцінює критично та не приймає до уваги, так як у кожному акті приймання-передачі робіт та послуг за спірний період, окрім вже згаданого вище, також зазначено, що дійсний акт є документом для проведення розрахунків між виконавцем та замовником. Тобто, підписавши відповідний акт, відповідач (замовник) погодився сплатити вартість наданих позивачем (виконавцем) послуг на підставі такого акта без виставлення рахунку-фактури.

За результатом проведення аналізу поданих суду доказів, суд відзначає, що позивач надав відповідачу послуги в порядку, визначеному договором №6-2023 від 11.01.2023, на загальну суму 4 851 155,81 грн., а відповідач прийняв їх і частково оплатив в сумі 2 842 754,67 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з даним позовом становила 2 008 401,14 грн.

Після звернення до суду з даним позовом відповідач сплатив заборгованість в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5119 від 01.08.2024 (а.с. 146).

Суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн., основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З урахуванням наведеного вище, станом на дату прийняття рішення у даній справі обґрунтованою до стягнення є сума основного боргу - 1 908 401,14 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення 63 995,09 грн. основного боргу суд відмовляє.

Крім цього позивач згідно позову просить стягнути з відповідача 135 106,83 грн. штрафу, 27 969,32 грн. відсотків річних, 29 920,51 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.7. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 10), відзначає, що з урахуванням обрахованих судом вірних сум заборгованостей, визначених позивачем періодів нарахувань та проведених відповідачем оплат, обґрунтованою до стягнення є неустойка в сумі 130 400,26 грн.

В стягненні 4 706,57 грн. неустойки суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, виконаного позивачем, сума 3% річних становить 27969,32 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, прийнявши до уваги наведені позивачем періоди нарахування, суд вважає, що обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних, що становить 26 877,93 грн., нарахованих:

- в сумі 14 500,21 грн. за період з 01.01.2024 до 21.03.2024 на суму заборгованості 2 183 982,41 грн.;

- в сумі 3 563,91 грн. за період з 22.03.2024 до 10.04.2024 на суму заборгованості 2 173 982,41 грн.;

- в сумі 8 813,81 грн. за період з 11.04.2023 до 31.05.2024 на суму заборгованості 2 108 401,14 грн.

В стягненні 1 091,39 грн. 3% річних суд відмовляє.

Також судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних з урахуванням періодів обрахування, визначених позивачем, та встановлено, що обґрунтованою до стягнення є інфляційні в сумі 30527,36 грн., нарахованих:

- в сумі 26 310,26 грн. за період з 01.01.2024 до 21.03.2024 на суму заборгованості 2 183 982,41 грн.;

в сумі 0,00 грн. за період з 22.03.2024 до 10.04.2024 на суму заборгованості 2 173 982,41 грн.;

- в сумі 4 216,80 грн. за період з 11.04.2023 до 31.05.2024 на суму заборгованості 2 108 401,14 грн.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимогу щодо стягнення 29 920,51 грн. інфляційних обґрунтованою в заявлених межах та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 908 401,14 грн. - основного боргу, 130 400,26 грн. - неустойки, 29 920,51 грн. - інфляційних та 26 877,93 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та закриває провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Радомишльське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (12201, Житомирська область, Житомирський район, м. Радомишль, вул. Київська,6, код ЄДРПОУ 45040111) 1 908 401,14 грн. - основного боргу, 130 400,26 грн. - неустойки, 29 920,51 грн. - інфляційних та 26 877,93 грн. - 3% річних, а також 31 433,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Закриває провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

4. Врешті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.01.25

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - адвокату Красовському В.М. в Електронний кабінет

3 - відповідачу ДСГП "Ліси України" в Електронний кабінет

4 - Філії "Радомишльське лісомисливське господарство" в Електронний кабінет