Рішення

від 16.01.2025 по справі 906/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1102/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бочкарь Р.В. - адвокат, ордер серія АЕ №1329930 від 29.10.2024,

від відповідача: Бушинський Л.В. - керівник, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ"

про стягнення 30 430,35грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" про стягнення 30 414,95грн, з яких: 15 400,00грн основного боргу, 5 264,77грн пені, 1 978,86грн 3% річних та 7 771,32грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 31.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/1102/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.11.2024.

14.11.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" надійшов відзив від 14.11.2024 на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

25.11.2024 на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" надійшла заява від 20.11.2024, до якої додано оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та довідку про стан заборгованості відповідача.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено перерву до 12.12.2024.

12.12.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" надійшло клопотання від 11.12.2024, до якого додано довідки про обіги та сальдо за жовтень, листопад 2024 року.

12.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" надійшли письмові пояснення від 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача заявив усне клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору, копію якого відповідачем додано до відзиву на позов.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2024, господарський суд зобов`язав ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ" подати до суду оригінал договору, копію якого додано відповідачем до відзиву на позов та продовжив перерву у судовому засіданні до 20.12.2024.

Представник відповідача у судове засідання 20.12.2024 не прибув.

20.12.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" надійшли:

- клопотання від 20.12.2024, у якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я керівника ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ";

- додаткові пояснення від 18.12.2024 з додатками, у яких, серед іншого вказано, що відповідач направив засобами поштового зв`язку на адресу суду примірник субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року.

З метою дотримання принципів змагальності та реалізації процесуальних прав і обов`язків сторін, зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також необхідність огляду у судовому засіданні примірника субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року, копію якого було додано відповідачем до відзиву на позов, господарський суд ухвалою від 20.12.2024 продовжив строк розгляду справи по суті на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та відклав розгляд справи по суті на 16.01.2025 р.

23.12.2024 до суду від відповідача надійшов примірник оригіналу субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року ПП "ТРК Новий Світ".

В судовому засіданні 16.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2025 проти задоволення позову заперечив, надав пояснення щодо особи, яка підписала субліцензійний договір №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року зі сторони відповідача. Також представник ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ" повідомив, що пропонував позивачу вирішити спір наступним чином: поділити різницю у 2 000,00грн за кожен місяць (6 000,00грн - 4 000,00грн) на дві сторони порівну, і закрити цю справу.

Представник ТОВ "Медіа Група Україна" підтвердив, що відповідач звертався з пропозицією врегулювати спір, а саме ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ" пропонувало сплатити 13 000,00грн. Проте вказав, що погодження цієї пропозиції від керівництва ТОВ "Медіа Група Україна" не отримав.

В судовому засіданні 16.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за субліцензійним договором №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року (п.4.2.2 договору) в частині сплати щомісячної винагороди (роялті) за використання програм шляхом їх розповсюдження, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 15 400,00грн. За прострочення сплати винагороди за використання програм шляхом їх розповсюдження, позивач просить стягнути з відповідача на підставі 5.3 субліцензійного договору 5 264,77грн пені, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 1 978,86грн 3% річних та 7 771,32грн інфляційних втрат.

Представник відповідача у відзиві від 14.11.2024 на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову. Посилався на те, що ПП "ТРК Новий Світ" виконало у повному обсязі і своєчасно всі обов`язки по платежам за договором №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року, який підписаний зі сторони відповідача та п.4.2 якого передбачав щомісячну сплату суми винагороди лише в розмірі 4 000,00грн без ПДВ.

Керівник відповідача зазначив, що 22.01.2020 на електронну пошту ПП "ТРК Новий Світ" надійшов лист в якому було запропоновано роздрукувати документи на розповсюдження каналів "Медіа Група Україна" на 2020 рік в двох екземплярах, підписати та відправити на підпис на поштову адресу ТОВ "Медіа Група Україна". Вказав, що ним підписано субліцензіонний договір з викладенням п.4.2. в слідуючій редакції: п.4.2. Щомісячна сума винагороди становить 4000,00грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) без ПДВ у період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020р. включно. Стверджує, що він, як директор ПП "ТРК Новий Світ", жодного рекомендованого листа з повідомленням про вручення по Договору №УНІ - 094636/2019 від 03 грудня 2019р. за 2020 рік від ТОВ "Медіа Група Україна" не отримав. Після закінчення терміну дії субліцензійного договору №УНІ - 094636/2019 від 03 грудня 2019р., а саме 24.05.2021р. Підприємство отримало лист-претензію вих.№2405/01 від ТОВ "Медіа Група Україна", згідно вимог якої щоб закрити бухгалтерський облік за вищевказаним договором за 2020 рік, нам пропонувалося "Протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість по Договору №УHI - 094636/2019 від 03 грудня 2019р. в сумі 2400,00грн. (Дві тисячі чотириста грн.00коп.) винагороди на рахунок ТОВ "Медіа Група Україна", що наше Підприємство виконало в повному обсязі і своєчасно.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03 грудня 2019 року між ТОВ "Медіа Група Україна" (ліцензіат) та ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ" (субліцензіат) підписано Субліцензійний договір №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019, відповідно до п.2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою аналогової мережі (далі - "право на розповсюдження"), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

За умовами п.2.2 субліцензійного договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується актами прийому-передачі прав (далі - "Акт"), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірника акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За умовами п. 4.2. щомісячна сума Винагороди становить:

4.2.1. 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року включно;

4.2.2. 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ у період з 01.04.2020 року по 31.12.2020 року включно.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2020 року (дата закінчення чинності) включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Пунктом 6.1.1 субліцензійного договору визначено, зокрема, що право на розповсюдження програм надається субліцензіату, починаючи з 01 січня 2020 року та до дати закінчення чинності цього договору (ліцензійний строк).

Відповідач посилається на те, що субліцензійний договір №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року зі сторони ПП "ТРК Новий Світ" було підписано з урахуванням викладення пункту 4.2 договору у такій редакції:

"4.2. Щомісячна сума Винагороди становить 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року включно".

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію №2405/1 від 24.05.2021 у якій ТОВ "Медіа Група Україна" вимагало протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у сумі 2 400,00грн.

Після отримання зазначеної претензії ПП "Телерадіокомпанія Новий Світ" сплатило на користь позивача 2 400,00грн, про що свідчить платіжна інструкція №223 від 31.05.2021 у призначенні якої вказано "сплата заборгованості по претензії №2405/1 від 24 травня 2021 року".

У позові позивач посилається на те, що відповідач не в повній мірі виконав умови договору, оскільки здійснював проплати лише в сумі 4 000,00грн, тоді як згідно з п.4.2 щомісячна сума винагороди становила: 4 000,00грн без ПДВ у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року включно та 6 000,00грн без ПДВ у період з 01.04.2020 року по 31.12.2020 року включно. Відтак, у період з 01.04.2020 по 31.12.2020, відповідач мав здійснювати щомісячну оплату в сумі 6 000,00грн. Така сума щомісячної оплати відображена у підписаних сторонами актах приймання-передачі у період з квітня 2020 по рудень 2020 включно.

Неналежне виконання відповідачем даних умов договору стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.3,4 ст.426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

За змістом п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору.

За приписами ч.1-4 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Згідно з ч.1,2 ст.41 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб`єкт суміжних прав на програму організації мовлення має право на використання програми організації мовлення будь-яким способом (способами) та виключне право дозволяти або забороняти використання програми організації мовлення іншими особами. Способами використання програми організації мовлення є, зокрема: 1) публічне сповіщення; 2) ретрансляція; 3) фіксування; 4) відтворення запису програми організації мовлення; 5) розповсюдження примірників запису програми організації мовлення; 6) публічне демонстрування запису програми організації мовлення; 7) інтерактивне надання доступу. Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права на програму організації мовлення, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути передані (відчужені) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання програми організації мовлення на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання програми організації мовлення на території всіх держав світу або на окремі способи використання програми організації мовлення на території окремих держав світу, або на всі способи використання програми організації мовлення на території окремих держав світу). Особа, яка набула майнові права на програму організації мовлення у повному складі або частково, є суб`єктом суміжних прав у межах набутих прав.

Суб`єкт суміжних прав на програму організації мовлення має право надавати дозвіл на використання програми організації мовлення та розпоряджатися майновими правами на програму організації мовлення в інший спосіб, що не суперечить закону.

Відповідно до пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Правовідносини між сторонами ґрунтуються на субліцензійному договорі №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019, відповідно до п.2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою аналогової мережі (далі - "право на розповсюдження"), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

За умовами п.2.2 субліцензійного договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується актами прийому-передачі прав (далі - "Акт"), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірника акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2020 року (дата закінчення чинності) включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Пунктом 6.1.1 субліцензійного договору визначено, зокрема, що право на розповсюдження програм надається субліцензіату, починаючи з 01 січня 2020 року та до дати закінчення чинності цього договору (ліцензійний строк).

Позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем умов п.п.4.2.2 договору за умовами якого щомісячна сума винагороди у період з 01.04.2020 по 31.12.2020 включно становить 6 000,00грн без ПДВ. У вказаний період відповідачем сплачувалась щомісячна сума винагороди в розмірі 4 000,00грн, а не 6 000,00грн, як зазначено в п.4.2.2 договору.

Суд встановив, що позивач надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм шляхом розповсюдження, що підтверджується Актами прийому-передачі прав:

- №389 від 31.01.2020 на суму 4 000,00грн,

- №10001 від 29.02.2020 на суму 4 000,00грн,

- №1778 від 31.03.2020 на суму 4 000,00грн,

- №2806 від 30.04.2020 на суму 6 000,00грн,

- №3444 від 31.05.2020 на суму 6000,00грн,

- №4323 від 30.06.2020 на суму 6 000,00грн,

- №5201 від 31.07.2020 на суму 6 000,00грн,

- №6288 від 31.08.2020 на суму 6 000,00грн,

- №7054 від 30.09.2020 на суму 6 000,00грн,

- №7985 від 31.10.2020 на суму 6 000,00грн,

- №8930 від 30.11.2020 на суму 6 000,00грн,

- №9677 від 31.12.2020 на суму 6 000,00грн.

У вказаних актах підставою для надання суміжних прав використання програм шляхом розповсюдження зазначено договір №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року

Керівник відповідача доводить про необґрунтованість вимог позивача про сплату відповідачем щомісячної суми винагороди в розмірі 6 000,00грн з посиланням на те, що ним було підписано договір за яким щомісячна сума винагороди становить 4 000,00грн без ПДВ у період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020р включно.

Судом було витребувано у сторін наявні у них примірники оригіналів субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року, які досліджено в судовому засіданні та встановлено, що:

- в примірнику договору, який надано позивачем, пункт 4.2 договору наведено у такій редакції:

"4.2. Щомісячна сума Винагороди становить:

4.2.1. 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року включно;

4.2.2. 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) без ШДВ у період з 01.04.2020 року по 31.12.2020 року включно";

- в примірнику договору, який надано відповідачем, пункт 4.2 договору наведено у такій редакції:

"4.2. Щомісячна сума Винагороди становить 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року включно".

Як пояснив керівник відповідача в судовому засіданні 16.01.2025, на електронну пошту його підприємства від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" надійшов електронний лист з договором, який ми роздрукували, але з сумою щомісячної винагороди у розмірі 6 000,00грн не погодилися, тому, самостійно змінили суму 6 000,00грн на 4 000,00грн на увесь період дії договору. Даний договір відправили листом з повідомленням на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна", які його підписали та згодом повернули нам. Зазначив, що примірник договору, який був наданий позивачем підписаний не ним, пояснивши, що у 2020 він хворів, переніс складну операцію, у зв`язку з чим видав наказ на підприємстві, яким надав право першого підпису працівниці - Бушинській Ользі (невістці), яка і підписала примірник договору, що міститься у Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ". Зазначив, що Бушинська Ольга пояснила йому, що підпис на примірнику договору, який наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" їй не належить, але на даний момент вона в цьому сумнівається, можливо, підпис все-таки належить їй. Поряд з цим зазначив, що позивач не дотримувався пункту 2.2 договору щодо порядку направлення Актів прийому-передачі. Вказує, що акти, які подані позивачем до позову, були підписані, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" попросило про їх підписання.

З даного приводу суд зазначає, що статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Виходячи з пояснень керівника відповідача, субліцензійний договір №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року зі сторони ПП "ТРК Новий Світ" підписано Бушинською Ольгою - працівником відповідача. Водночас, в матеріалах справи відсутня відповідна довіреність, наказ, розпорядження, тощо від імені ПП "ТРК Новий Світ".

При цьому суд враховує, що підписи на договорі №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 від імені ПП "ТРК Новий Світ" та на актах прийому-передачі скріплені печаткою ПП "ТРК Новий Світ".

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

У даному випадку судом взято до уваги:

- наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах (договорі, актах);

- що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорі, актах;

- що відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі. Клопотань щодо призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності підпису та відтисків печатки ПП "ТРК Новий Світ" на договорі та актах прийому-передачі відповідач не заявляв.

На підставі викладеного, за наявності підписів на договорі, в тому числі примірнику позивача, та актах приймання-передачі, які засвідчені відтиском печатки ПП "ТРК Новий Світ", не може свідчить про те, що ці документи є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки є свідченням участі ПП "ТРК Новий Світ" у здійсненні господарської операції за договором та актами-приймання-передачі.

Водночас суд враховує, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі за період з квітня 2020 по грудень 2020 вартість послуг на невиключне суміжне право на використання програм "Україна", "НЛО.ТV" та "Індіго TV" шляхом розповсюдження становить 6 000,00грн щомісячно.

Пунктом 2.2 субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року передбачено, що передача права на розповсюдження звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі (далі - "Акт"), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірника акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Доказів підписання сторонами у період з квітня 2020 по грудень 2020 актів приймання-передачі наданих послуг щомісяця в розмірі 4 000,00грн відповідач не надав. Обставин недотримання позивачем умов п.2.2 договору щодо порядку та строків направлення Актів прийому-передачі відповідачем не доведено.

З урахуванням наведеного у сукупності, поданими до матеріалів справи доказами підтверджується узгодження між сторонами вартості послуг у період з квітня 2020 по грудень 2020 в сумі 6 000,00грн щомісяця, що відповідає умовам п.4.2.2 договору від 03.12.2019, оригінал якого надано для огляду позивачем, та їх фактичне надання у зазначеному періоді.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем претензія виставлялась на суму 2 400,00грн, яка була сплачена відповідачем, представник ТОВ "Медіа Група Україна" у судовому засіданні пояснив, що від Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" надходили платежі і по іншому договору, бухгалтерія розподіляла їх по процедурі, і в порядку виникнення заборгованості, тому заборгованість за спірним договором відображалася некоректно. Повідомив, що між сторонами був спір і по іншому договору, і в ході іншої справи з`ясувалось, що бухгалтерія некоректно зараховувала кошти, які сплатив відповідач. Після того, як це стало відомо, бухгалтерія зробила перерахунок заборгованості та коректно її розрахувала.

Судом встановлено, що за період з січня 2020 по грудень 2020 позивачем на виконання умов субліцензійного договору №УНІ-094636/2019 від 03.12.2019 року було надано послуги на загальну суму 66 000,00грн. Оформивши у відповідності до умов п.2.2 договору акти прийому-передачі прав окремо за кожен місяць, відповідач фактично підтвердив факт одержання передачі прав на використання та розповсюдження відповідних прав.

Згідно з п.4.5 субліцензійного договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховавувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п.4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Відповідно до п.3.7.9 субліцензійного договору субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за надані послуги відповідач виконав частково, сплативши у період з 17.02.2020 по 02.02.2022 кошти в загальній сумі 50 600,00грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами (а.с. 19-25, 57-64).

Непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 15 400,00грн.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, які кореспондуються зі ст.526, 525 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За наведеного, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 400,00 грн заборгованості є обґрунтованою.

За прострочення сплати винагороди за використання програм шляхом їх розповсюдження, позивач просить стягнути з відповідача на підставі 5.3 субліцензійного договору 5 264,77грн пені, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 1 978,86грн 3% річних та 7 771,32грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3 субліцензійного договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, сума пені за прострочення сплати винагороди по кожному платежу становить 5 264,77 грн (розрахунок а.с.27-28). Нарахування пені проведено позивачем починаючи з дати прострочки сплати кожного платежу і до дати закінчення строку дії карантину - 30.06.2023 на період дії якого, згідно з п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, строки визначені, зокрема, статтею 232 цього Кодексу, продовжено.

Перевіривши наведених позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він здійснений відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірним, тому підлягає задоволенню у заявленій сумі.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 1 978,86грн 3% річних та 7 771,32грн інфляційних втрат (розрахунок а.с. 26-27).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена позивачем сума 7 771,32 грн не перевищує їх обґрунтований розмір та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 960,01грн. Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 18,85грн безпідставні.

Судом також враховується, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 726, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано карантин з 30.06.2023.

Водночас за приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Отже, на час дії на території України карантину, а також воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.

З огляду на продовження строків позовної давності на строк дії карантину та на період дії воєнного стану, позивач не пропустив строк позовної давності за вказаними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 15 400,00грн основного боргу, 5 264,77грн пені, 1 960,01грн 3% річних, 7 771,32грн інфляційних втрат. У стягненні 18,85 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог - у сумі 2 419,67 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Новий Світ" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Одеська, буд. 38/2; ідентифікаційний код 32721108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (03056, м.Київ, вул. Борщагівська, буд.152-Б; ідентифікаційний код 37226740):

- 15 400,00грн основного боргу,

- 5 264,77грн пені,

- 1 960,01грн 3% річних,

- 7 771,32грн інфляційних втрат,

- 2 419,67грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 21.01.25

Суддя Кравець С.Г.

Надіслати:

1 - позивачу (ЄДРПОУ 37226740) - Електронний Суд,

2 - відповідачу (ЄДРПОУ 32721108) - Електронний Суд,

3 - представникам сторін - Електронний Суд.