Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/13655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/13655/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інновація"

про стягнення 151514,66 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інновація" про стягнення 151514,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 06012303 від 06.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/13655/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 13.11.2024 о 19:11, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про його право подати відзив на позовну заяву та про наслідки не подання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інновація" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 06012303, відповідно до п. 1.1., 1.2 якого, продавець зобов`язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором. Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості й асортименту товару по всім переданим, відповідно до умов даного договору, окремим партіям товару.

Ціна на товар визначається сторонами в накладній на момент передачі партії товару і є звичайною ціною. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2,3.3 договору продавець зобов`язаний передати товар покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений замовленням. У разі відсутності замовленої кількості певних асортиментних позицій товару на складі продавця, термін передачі товару покупцю відкладається на строк, потрібний для надходження товару на склад покупця, про що продавець в дводенний термін письмово або в усні формі інформує покупця. Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця.

Як передбачено в п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше одного банківського дня з дати виставлення продавцем рахунку покупцю.

Згідно п. 8.1, 8.2 договору він набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань. Якщо протягом 1 місяця з моменту закінчення договору жодна зі сторін не повідомила іншу в письмовому вигляді про розторгнення даного договору, то він вважається пролонгованим ще на 1 рік.

В підтвердження обставин поставки товару до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № БТ-ВД-0102.00040 від 01.02.2024 на суму 42644,41 грн, № БТ-ВД-0103.00030 від 01.03.2024 на суму 45007,26 грн, № БТ-ВД-1904.00063 від 19.04.2024 на суму 58267,80 грн. Загальна вартість товару, поставленого згідно означених видаткових накладних, складає 145919,80 грн. Долучені до матеріалів справи видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.

Для здійснення оплати товару позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури: № ВД-Б-0002148 від 01.02.2024, № ВД-Б-0004428 від 01.03.2024 на суму 45007,26 грн, № ВД-Б-009454 від 18.04.2024 на суму 58267,80 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару у сумі 5000,00 грн 05.09.2024.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач визнані позивачем у позові обставини щодо часткової оплати товару на суму 5000,00 грн не заперечив та не спростував, доказів здійснення оплати у більшому розмірі, суду не надав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 349 від 10.10.2024, в якій вимагав негайно оплатити заборгованість у розмірі 140919,47 грн. Докази направлення претензії долучені до позовної заяви.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як передбачено ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено поставку товару на суму 42644,41 грн - 01.02.2024, на суму 45007,26 грн - 01.03.2024 та на суму 58267,80 грн - 19.04.2024. Рахунки на оплату були виставлені 01.02.204, 01.03.2024 та 18.04.2024. З урахуванням положень ст. 693, 538 ЦК України та п. 4.1 договору товар мав бути оплачений не пізніше 03.02.2024, 04.03.2024 та 20.04.2024 відповідно.

Як уже було зазначено вище, позивачем визнано оплату товару на суму 5000,00 грн з загальної вартості поставленого товару - 145919,47 грн, в зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 140919,47 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 140919,47 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2733,89 грн за період з 03.02.2024 по 31.10.2024 та втрати від інфляції у сумі 7861,31 грн за період з лютого 2024 по вересень 2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та встановив, що позивачем помилково було нараховано 3% річних на суму боргу 145919,47 грн включно по 05.09.2024 та не враховано, що відповідачем було здійснено 05.09.2024 часткову оплату боргу у сумі 5000,00 грн, які були сплачені 05.09.2024. Суд відзначає, що 3% річних, як і будь-які санкції, нараховуються на повний день прострочення, а тому день оплати в період нарахування не враховується. Тобто з 05.09.2024 база нарахування становила уже 140919,47 грн. Суд здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням зазначених вище обставин. Згідно розрахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2721,92 грн.

Суд відзначає, що оскільки, втрати від інфляції розраховуються не за кожен день прострочення, то означена вище помилка позивача не вплинула на вірність розрахунку втрат від інфляції. Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму втрат від інфляції у розмірі 7861,31 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інновація" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 13, офіс 426, ідентифікаційний код 41202888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології 2015" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 67, ідентифікаційний код 40071391) заборгованість у розмірі 140919 (сто сорок тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 47 коп., 3% річних у розмірі 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн 92 коп., втрати від інфляції у розмірі 7861 (сім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн 31 коп. судовий збір у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 76 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 11,96 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко