Рішення

від 16.01.2025 по справі 911/1884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1884/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛІТІ МІСТ»

про стягнення 92 934, 71 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Шулік О.Й.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-ТРАНС» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛІТІ МІСТ» про стягнення 92 934,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки нафтопродуктів № 531 від 04.02.2022 не поставив передплачений товар в повному обсязі, а в подальшому не повернув позивачу передоплату. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 78 454, 50 грн основного боргу, 4 238, 05 грн 3% річних, 10 242, 16 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1884/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2024 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2024 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛІТІ МІСТ» 24.07.2024 о 18:14.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 25.07.2024.

З урахуванням зазначеного вище, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про його право подати до суду відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 911/1884/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі № 911/1884/24 на 31.10.2024. Зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Зобов`язано ТОВ «Х-ТРАНС» надати до суду: - докази передачі постачальником у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації у період з 08.02.2022 до 20.02.2022 паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів) на загальну суму 352 120, 50 грн відповідно до відомостей, зазначених у картці рахунку 631 за січень 2021 - січень 2024; - копії рахунків на оплату № 306166 від 04.02.2022, № 306238 від 04.02.2022, № 306814 від 09.02.2022, № 307502 від 15.02.2022, № 308084 від 18.02.2022, № 308319 від 21.02.2022.

Крім того, вказаною вище ухвалою суду зобов`язано ТОВ «ВІТАЛІТІ МІСТ» надати до суду: - письмові пояснення щодо можливості доступу ТОВ «Х-ТРАНС» до особистого кабінету покупця (системи віддаленого доступу покупця до окремо визначених параметрів (умов) договірної співпраці, користування яким здійснюється покупцем через сайт http://diesel-manager.com); - відомості про залишок кількості та вартості пального, оплаченого ТОВ «Х-ТРАНС», але не поставленого на даний час.

31.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2024.

31.10.2024 в судове засідання з`явився представник позивача та надав свої пояснення щодо предмету спору. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 08.10.2024 не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/1884/24 на 28.11.2024. Зобов`язано ТОВ «Х-ТРАНС» та ТОВ «ВІТАЛІТІ МІСТ» провести звірку взаємних розрахунків щодо договору поставки нафтопродуктів № 531 від 04.02.2022 та подати до суду у строк до 28.11.2024 розгорнутий акт звірки, підписаний обома сторонами.

27.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2024.

У зв`язку з відключенням світла в приміщенні Господарського суду Київської області судове засідання по справі № 911/1884/24, призначене на 28.11.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 призначено судове засідання у справі № 911/1884/24 на 16.01.2025.

16.01.2025 в судове засідання з`явився представник позивача та надав свої пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду не виконав.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ст. 178 ГПК України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні 16.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» (зараз Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛІТІ МІСТ») (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Х-ТРАНС» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 531 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

У розділі 1 вказаного правочину визначено, що ПММ - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), якість яких відповідає встановленим державним стандартам, поставка яких є предметом даного договору; пункт реалізації ПММ - оптовий склад нафтопродуктів постачальника, де нафтопродукти (ПММ) передаються транспортним засобам покупця; пункт реалізації ПММ - автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на веб-сайті https://diesel-manager.com.

Передача ПММ - заправка транспортних засобів покупця ПММ в порядку та згідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством України.

Талон - документ на отримання ПММ в паперовому чи електронному виді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ. Талон мас індивідуальний номер, містить термін дії, реєстраційний номер транспортного засобу, вид ПММ, кількість літрів, які має право отримати покупець. Талон передається в електронному виді на пункти реалізації ПММ, де за бажанням покупця може бути наданий йому в паперовому виді.

Паливна картка (ПК) - унікальна пластикова картка тривалого та багаторазового використання з персональним номером, що є технічним засобом зберігання інформації та отримання представниками покупця ПММ через систему пунктів реалізації ПММ, який передається в користування покупцеві і з використанням якої покупець чи інша особа (пред`явник ПК), які правомірно володіють нею, можуть замовляти та отримувати ПММ на пунктах реалізації. Паливна карта випускається (емітується) постачальником та являє собою пластикову карту, якій присвоюється ідентифікаційний номер (нанесений на ПК). Пред`явлення ПК дозволяє її пред`явнику отримати ПММ на пункті реалізації ПММ, а також фіксувати такі операції з метою їх обліку (вартість, об`єм, марка, кількість, тощо відпущених ПММ). Паливна картка не є платіжним засобом.

Відповідно до п. 2.2 договору, якість поставлених нафтопродуктів повинна відповідати діючим ДСТУ, ГСТУ, ТУУ заводу виробника та вимогам інших нормативних документів.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до п. 3.2. договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого покупцем. Сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний зберігати ПММ, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю, в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 договору, продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата за ПММ проводиться покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару.

За змістом п. 3.2 договору, ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.

Згідно з п. 3.3 договору, загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору.

Передача ПММ покупцю (пред`явнику ПК) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на пункті реалізації ПММ на момент проведення транзакції (п. 3.4 договору).

У пункті 3.5 договору сторонами узгоджено, що передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливно-роздавальної колонки, або актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки.

Відповідно до п. 3.6 договору, детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через особистий кабінет покупця.

За змістом п. 3.7 договору, фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних процесінгового центру постачальника про використання відповідних ПК.

Згідно з п. 4.1 договору, покупець зобов`язаний, зокрема: - належно виконувати умови даного договору, в т.ч. вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості ПММ відповідно до умов п. 3.2 та/або відповідних додатків чи додаткових угод до даного договору; - покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від постачальника повернути останньому по одному примірнику підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою оригіналів видаткових накладних або в той же строк надати мотивовані заперечення. Відповідальність за невчасне повернення видаткових накладних покладається на покупця.

Згідно з п. 4.3 договору, постачальник зобов`язаний, зокрема: - поставляти ПММ Покупцю на умовах, передбачених даним договором; - здійснювати передачу ПММ через пункти реалізації на всю кількість об`єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати; - забезпечувати необхідну якість нафтопродуктів відповідно до діючих стандартів і умов даного договору; - вести облік асортименту та кількості переданих нафтопродуктів, облік коштів, отриманих від покупця за нафтопродукти; - забезпечити покупця паливними картами в необхідній покупцю кількості; - повідомляти покупця про зміну переліку пунктів реалізації ПММ шляхом розміщення відповідних змін на веб-сайті. - перед кожною транзакцією перевіряти відповідність даних (номер та марка автомобіля), вказаних покупцем у особистому кабінеті по кожній з паливних карт, що пред`являється пред`явником ПК на пункті реалізації ПММ.

У пункті 4.4 договору передбачено, що постачальник має право, зокрема припинити поставку нафтопродуктів покупцю у випадках: - невиконання чи неналежного виконання покупцем умов оплати, передбачених п. 3.2 даного договору; - несвоєчасного повернення належним чином підписаних оригіналів видаткових накладних (п. 4.1.2. даного договору); - виникнення між сторонами спорів, неврегульованих між сторонами, або переданих на розгляд суду: - припинення дії або дострокового розірвання даного договору.

Відповідно до пп. 7.1-7.3 договору, договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору не заявила у письмовій формі про намір його розірвати, то договір вважається таким, що діє на наступний період - 1 (один) календарний рік на умовах передбачених даним договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.

Як зазначив позивач, у зв`язку з укладенням між сторонами договору, ТОВ «Х-ТРАНС» отримало доступ до особистого кабінету покупця (система віддаленого доступу покупця до окремо визначених параметрів (умов) договірної співпраці), користування яким здійснюється покупцем через сайт https://diesel-manager.com. Згідно пояснень позивача, детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через особистий кабінет покупця відповідно до п. 3.6 договору. Окрім того, за ствердженням позивача, відповідач надав контактні дані особистого менеджера мережі АЗС «Правйм».

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідно до умов договору позивач здійснив наступні попередні оплати на рахунок відповідача за ПММ: - 04.02.2022 в сумі 90 000, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 306166 від 04.02.2022; - 07.02.2022 в сумі 90 000, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 306238 від 04.02.2022; - 09.02.2022 в сумі 69 300, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 306814 від 09.02.2022; - 15.02.2022 в сумі 69 525, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 307502 від 15.02.2022; - 18.02.2022 в сумі 63 000, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 308084 від 18.02.2022; - 21.02.2022 в сумі 78 750, 00 грн оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 308319 від 21.02.2022.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року позивачем, на виконання умов договору, сплачено на користь відповідача грошові кошти за ПММ на загальну суму 460 575,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 01.11.2021 до 05.01.2024, а також карткою рахунку 631 за січень 2021- січень 2024.

Проте, як зазначив позивач, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України отримати дизельне паливо у кількості та за ціною, визначених відповідно до вказаних вище оплат та рахунків виявилося неможливо, а доступ до особистого кабінету покупця ТОВ «Х-ТРАНС» було обмежено.

За ствердженням позивача, 11.03.2022 від представника відповідача (контактної особи, що була повідомлена позивачу) через месенджер Viber надійшло повідомлення, в якому, серед іншого, було зазначено про те, що повернення раніше куплених літрів буде здійснюватися у пропорції: 10 % до сплаченого рахунку. Тобто, відповідно до змісту повідомлення, при купівлі 1000 літрів покупець отримує 1 100 літрів, з яких 100 літрів - повернення раніше сплачених.

Як зазначив позивач, за результатами тривалого часткового повернення оплачених літрів дизельного палива станом на 09.09.2022 року залишок попередньої оплати за договором, здійсненої ТОВ «Х-ТРАНС» у лютому 2022 року, на яку не поставлено дизельне паливо становив - 108 454, 50 грн.

Проте, згідно пояснень позивача, запропоновані відповідачем умови пропорційного повернення раніше оплачених літрів з обов`язковим придбанням значних нових обсягів ПММ виявились для ТОВ «Х-ТРАНС» категорично неприйнятним, у зв`язку із чим 09.09.2022 ТОВ «Х-ТРАНС» звернулось до відповідача з листом вих. № 7/09 з проханням повернути кошти в сумі 108 454, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на електронну адресу відповідача лист вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів, в якому просив відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 108 454,50 грн, які були перераховані 18.02.2022 платіжним дорученням № 55 від 18.02.2022 та 21.02.2022 платіжним дорученням № 58 від 21.02.2022.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо отримання листа вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів.

За ствердженням позивача, у зв`язку з отриманням від ТОВ «Х-ТРАНС» вказаного вище листа на повернення коштів, відповідач деактивував особистий кабінет покупця ТОВ «X-ТРАНС», на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви роздруківку скріншоту з вебсайту https://diesel-manager.com, зі змісту якої вбачається, що причиною деактивації акаунту вказано «лист на повернення коштів». У свою чергу, згідно пояснень позивача, без доступу до особистого кабінету покупця позивач не має можливості отримати паливо, розподілити паливо між своїми автотранспортними засобами чи отримати будь-яку інформацію щодо непоставлених залишків пального тощо.

Суд встановив, що відповідач, після направлення позивачем вказаного вище листа, у період з 20.09.2022 до 06.03.2023 здійснив повернення на користь позивача сплачених грошових коштів за ПММ на загальну суму 30 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 01.11.2021 до 05.01.2024.

Таким чином, за ствердженням позивача, залишок заборгованості відповідача перед ТОВ «Х-ТРАНС» з повернення попередньої оплати становить 78 454, 50 грн. На підтвердження бухгалтерського обліку сплати авансу, отримання товару та повернення попередньої оплати позивач долучив до матеріалів справи копію картки рахунку 631 за період січень 2021- січень 2024.року.

Позивач зазначив, що 16.01.2024 ТОВ «Х-ТРАНС», з метою досудового врегулювання спору, направило на юридичну адресу відповідача претензію про сплату боргу, проте вказане відправлення повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну. 08.02.2024 ТОВ «Х-ТРАНС», у зв`язку з неотриманням відповідачем поштової кореспонденції за юридичною адресою, повторно направило досудову претензію про сплату боргу за адресою фактичного місцезнаходження відповідача (вул. Соборна, буд. 112, м. Рівне, Рівненська область, 33028), яка була отримана відповідачем 14.02.2024, що підтверджується доданою роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта». Проте, як зазначив позивач, відповідь на претензію відповідач не направив, залишок попередньої оплати не повернув.

Крім того, 05.02.2024 адвокатом Шулік Оленою Йосипівною в інтересах позивача на юридичну адресу та адресу фактичного місцезнаходження відповідача направлено адвокатський запит, в якому зазначено, що ТОВ «Х-ТРАНС» позбавлено можливості увійти до свого кабінету за посиланням https://diesel-manager.com/ru/login з метою отримання повної інформації про залишок кількості та вартості оплаченого пального (причина «лист на повернення коштів»), у зв`язку із чим представник позивача просив відповідача надати: - відомості про залишок кількості та вартості пального, оплаченого ТОВ «X-ТРАНС», але не поставленого на даний час; - відомості про наявність можливості отримати ТОВ «Х-ТРАНС» весь обсяг залишку пального у кількості та за ціною оплаченою в лютому 2022 року. Однак, адвокатський запит повернувся на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується доданою роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта» та копіями поштового конверту й довідки про причини повернення.

Також позивач зазначив, що 07.04.2024 прибув на АЗК «Прайм» за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт Пулини, Автодорога М-06 Київ - ЧОП 167 КМ+47ІМ, на транспортному засобі марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою його заправлення заборгованим дизельним паливом, оплаченим у лютому 2022 року згідно укладеного між сторонами договору. Проте, як зазначив позивач, йому було відмовлено в заправленні транспортного засобу заборгованим паливом, про що представниками позивача складено акт ненадання заборгованого дизельного палива від 07.04.2024 та в куточку споживача за посиланням по QR-коду залишено відгук наступного змісту: « 07.04.2024 о 14:30 ТОВ «Х-ТРАНС» було відмовлено в заправленні автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 заборгованим (оплаченим в лютому 2022 року) паливом за договором № 531 від 04.02.2022 р.», на підтвердження чого позивач додав роздруківку скріншоту листування у Viber за посиланням по QR-коду.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки відповідач зобов`язання з поставки палива не виконав, попередню оплату за ПММ в повному обсязі не повернув, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 78 454,50 грн основного боргу, а також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 4 238,05 грн 3% річних та 10 242,16 грн інфляційних втрат за прострочення повернення попередньої оплати.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 531 від 04.02.2022 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 договору, продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата за ПММ проводиться покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку.

За змістом п. 3.2 договору, ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що у лютому 2022 року позивачем, на виконання умов договору, сплачено на користь відповідача грошові кошти за ПММ на загальну суму 460 575,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.11.2021 до 05.01.2024, а також карткою рахунку 631 за січень 2021- січень 2024.

Отже, позивачем виконані зобов`язання за договором належним чином.

Згідно із приписами статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до п. 3.2. договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого покупцем. Сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний зберігати ПММ, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю, в повному обсязі.

За змістом пп. 3.2-3.4 договору, покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах. Загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору. Передача ПММ покупцю (пред`явнику ПК) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на пункті реалізації ПММ на момент проведення транзакції.

У пункті 3.5 договору сторонами узгоджено, що передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливно-роздавальної колонки, або актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки.

Згідно з п. 4.3 договору, постачальник зобов`язаний, зокрема: - поставляти ПММ Покупцю на умовах, передбачених даним договором; - здійснювати передачу ПММ через пункти реалізації на всю кількість об`єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати; - забезпечувати необхідну якість нафтопродуктів відповідно до діючих стандартів і умов даного договору; - вести облік асортименту та кількості переданих нафтопродуктів, облік коштів, отриманих від покупця за нафтопродукти; - забезпечити покупця паливними картами в необхідній покупцю кількості; - повідомляти покупця про зміну переліку пунктів реалізації ПММ шляхом розміщення відповідних змін на вебсайті; - перед кожною транзакцією перевіряти відповідність даних (номер та марка автомобіля), вказаних покупцем у особистому кабінеті по кожній з паливних карт, що пред`являється пред`явником ПК на пункті реалізації ПММ.

Зі змісту наявної в матеріалах справи картки рахунку 631 за період січень 2021 - січень 2024 року вбачається, що відповідач певний час належним чином виконував зобов`язання за договором та поставив позивачу ПММ на загальну суму 352 120, 00 грн. Вказана обставина відповідачем не заперечена та не спростована.

Проте, як зазначив позивач, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України отримати дизельне паливо у кількості та за ціною, визначених відповідно до вказаних вище оплат та рахунків виявилося неможливо, а доступ до особистого кабінету покупця ТОВ «Х-ТРАНС» було обмежено.

За ствердженням позивача, 11.03.2022 від представника відповідача (контактної особи, що була повідомлена позивачу) через месенджер Viber надійшло повідомлення, в якому було зазначено про те, повернення раніше куплених літрів буде здійснюватися у пропорції: 10 % до сплаченого рахунку. Тобто, відповідно до змісту повідомлення, при купівлі 1 000 літрів покупець отримує 1 100 літрів, з яких 100 літрів - повернення раніше сплачених.

Згідно пояснень позивача, запропоновані відповідачем умови пропорційного повернення раніше оплачених літрів з обов`язковим придбанням значних нових обсягів ПММ виявились для ТОВ «Х-ТРАНС» категорично неприйнятними, у зв`язку із чим 09.09.2022 ТОВ «Х-ТРАНС» звернулось до відповідача з листом вих. № 7/09 з проханням повернути кошти в сумі 108 454, 50 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач направив на електронну адресу відповідача лист вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів, в якому просив відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 108 454,50 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору, детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через особистий кабінет покупця.

За змістом п. 3.7 договору, фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних процесінгового центру постачальника про використання відповідних ПК.

Відповідно до змісту договору, особистий кабінет покупця - система віддаленого доступу покупця до окремо визначених параметрів (умов) договірної співпраці, користування якою здійснюється покупцем через веб-сайт https://diesel-manager.com/.

Пункт реалізації ПММ - автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на веб-сайті https://diesel-manager.com/.

Процесінговий центр (ПЦ) - апаратно-програмний комплекс, який використовується постачальником для: маршрутизації та обробки авторизаційних запитів, авторизації ПК, обліку ПММ переданих (поставлених) з використанням паливних карток, та/чи талонів, обліку розрахованих операцій покупця, блокування паливних карток, налаштування параметрів лімітів, знижок та здійснених інших операцій обробки інформації, пов`язаних з виконанням умов цього договору.

Авторизація - процедура погодження передачі ПММ відповідно до даних представника покупця, які покупець вказує в особистому кабінеті покупця по кожній з паливних карт, що надані покупцю.

Особовий рахунок - поточний стан взаєморозрахунків між покупцем та постачальником згідно даних постачальника як допоміжний засіб для контролю невикористаних (не переданих) ПММ. Контроль за станом особового рахунку, зокрема кількістю невикористаних ПММ, є правом постачальника і обов`язком покупця. Інформацію про стан особового рахунку покупець отримує через особистий кабінет. На вимогу покупця, йому може надаватися інформація про поточний стан взаєморозрахунків між сторонами в письмовій формі станом на дату вимоги.

Крім того, відповідно до підп. 4.3.4 договору, постачальник зобов`язаний вести облік асортименту та кількості переданих нафтопродуктів, облік коштів, отриманих від покупця на нафтопродукти, яке кореспондує із правом покупця, визначеним у підпункті 4.2.1 договору, отримувати інформацію щодо операцій з поставки ПММ, де відображається пункт реалізації (вибірки), час передачі, транспортний засіб, асортимент та кількість ПММ у електронному вигляді чи за підписом відповідальної особи та завіреного печаткою постачальника.

Суд встановив, що відповідач, у зв`язку з отриманням від ТОВ «Х-ТРАНС» вказаного вище листа на повернення коштів, деактивував особистий кабінет покупця ТОВ «X-ТРАНС», що підтверджується роздруківкою скріншоту з сайту https://diesel-manager.com, зі змісту якої вбачається, що причиною деактивації акаунту вказано «лист на повернення коштів».

З огляду на наведені вище умови договору, суд дійшов висновку, що без доступу до особистого кабінету покупця, ТОВ «Х-ТРАНС» не має можливості отримати паливо, розподілити паливо між своїми автотранспортними засобами чи отримати будь-яку інформацію щодо непоставлених залишків пального тощо. Отже, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання оплачених ПММ, а також отримати інформацію про автозаправну станцію/комплекс, на якій покупець мав можливість отримати від постачальника ПММ тощо.

Суд зазначає, що станом на дату направлення позивачем листа вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів відповідач, в порушення умов договору, зобов`язання за договором належним чином не виконав та не поставив позивачу в повному обсязі оплачені позивачем ПММ.

Станом на 09.09.2022 загальна вартість непоставлених, проте оплачених позивачем, ПММ становить 108 454, 50 грн. Протилежного матеріали справи не містять та відповідачем шляхом подання до суду доказів не спростовано.

При цьому, за замістом пункту 3.2 договору, покупець має право без термінів після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах без будь-яких додаткових умов щодо придбання додаткового обсягу ПММ.

Суд зауважує, що протягом усього розгляду справи відповідач жодного разу не заявив про свою позицію та не навів своїх заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог, зокрема щодо відсутності доказів відмови відповідача у видачі позивачу оплачених ПММ.

Крім того суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов постачання товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судом встановлено вище, що позивач направив відповідачу лист вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів, в якому просив відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 108 454, 50 грн.

З огляду на наведене вище, враховуючи направлення відповідачу листа вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів, а також відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо отримання вказаного листа, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення останньому попередньої оплати є таким, що настав.

Суд встановив вище, що відповідач, після направлення позивачем листа на повернення коштів, у період з 20.09.2022 до 06.03.2023 здійснив повернення частини сплачених позивачем за ПММ грошових коштів на загальну суму 30 000, 00 грн, а саме: 20.09.2022 в сумі 5 000, 00 грн; 04.10.2022 в сумі 5 000, 00 грн; 07.11.2022 в сумі 5 000, 00 грн; 21.12.2022 в сумі 5 000, 00 грн; 17.01.2023 в сумі 5 000, 00 грн; 06.03.2023 в сумі 5 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.11.2021 до 05.01.2024, а також карткою рахунку 631 за січень 2021- січень 2024.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив повернення грошових коштів в сумі 30 000, 00 грн як таких, що були сплачені позивачем в рамках іншого договору, ніж того, що наявний в матеріалах справи.

Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки відповідачем здійснено часткове повернення позивачу суми попередньої оплати на загальну суму 30 000, 00 грн після направлення позивачем листа вих. № 7/09 від 09.09.2022 на повернення коштів, суд розцінює зазначені дії боржника ТОВ «ВІТАЛІТІ МІСТ» як визнання відповідачем перед позивачем заборгованості за договором станом на дату направлення вимоги в сумі 108 454, 50 грн.

Водночас, як встановлено судом раніше, станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовної заявою, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів в загальній сумі 78 454, 50 грн (108 454, 50 грн - 30 000, 00 грн частково повернутої передоплати). Протилежного суду не доведено, доказів повернення грошових коштів у вказаній сумі до суду не надано.

Доказів поставки відповідачем позивачу оплачених ПММ на загальну суму 78 454, 50 грн матеріали справи також не містять.

Крім того суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 у даній справі, серед іншого, було зобов`язано ТОВ «ВІТАЛІТІ МІСТ» надати до суду письмові пояснення щодо можливості доступу ТОВ «Х-ТРАНС» до особистого кабінету покупця (системи віддаленого доступу покупця до окремо визначених параметрів (умов) договірної співпраці, користування яким здійснюється покупцем через сайт http://diesel-manager.com), а також відомості про залишок кількості та вартості пального, оплаченого ТОВ «Х-ТРАНС», але не поставленого на даний час.

Проте відповідач вимоги ухвалу суду від 08.10.2024 не виконав, витребувані судом пояснення та докази до суду не подав, обставини, повідомлені позивачем, не спростував.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 78 454, 50 грн.

Крім того позивачем, внаслідок прострочення відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 238,05 грн 3% річних та 10 242,16 грн інфляційних втрат за період прострочення з 17.09.2022 до 07.06.2024 з урахуванням здійснених відповідачем часткових повернень попередньої оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Суд звертає увагу позивача, що Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

З урахуванням зазначеного вище, здійснивши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням направлення позивачем листа про повернення грошових коштів, дати виникнення прострочення, здійснених відповідачем часткових повернень попередньої оплати, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 4 211, 50 грн 3 % річних, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 9 468, 78 грн.

Слід зазначити, що заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 001, 94 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 500, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 4 500, 00 грн позивачем до матеріалів справи надано копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги № 01022024 від 01.02.2023, укладений між адвокатом Шулік Оленою Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Х-Транс», за змістом п. 4.1 якого за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату грошову винагороду /гонорар/ у фіксованому розмірі - 4 500, 00 грн.

- платіжна інструкція № 578 від 07.06.2024 про оплату ТОВ «Х-Транс» на користь Шулік О.Й. грошових котів в сумі 4 500, 00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1224237 від 07.06.2024, виданий на ім`я адвоката Шулік О.Й.;

- свідоцтва адвоката Шулік О.Й. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ 2447 від 30.10.2018.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 461, 27 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛІТІ МІСТ» (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 22, м. Кагарлик, Обухівський р-н, Київська обл., 09200; код ЄДРПОУ 43431254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-ТРАНС» (місцезнаходження: вул. Покровська, буд.81, офіс 1, м. Житомир, Житомирська обл., 10003; код ЄДРПОУ 44560323) 78 454, 50 основного боргу, 4 211, 50 грн 3 % річних, 9 468, 78 грн інфляційних втрат, 3 001, 94 грн судового збору та 4 461, 27 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ст. 256, 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко