Ухвала

від 20.01.2025 по справі 914/2406/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.01.2025 Справа № 914/2406/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши матеріали заяви: Приватного підприємства «Лео Буд»

про: забезпечення позову

у справі

за позовом: Приватного підприємства «Лео Буд»

до відповідача-1: Львівської міської ради

відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб»

про: визнання незаконною та скасування ухвали,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2406/24 за позовом Приватного підприємства «Лео Буд» до відповідача-1: Львівської міської ради, відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження ТзОВ «Захід Хаб» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка,327-Ї, 327-Д, 327-Л» від 12.09.2024 року.

17.01.2025р. Приватним підприємством «Лео Буд» подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№198/25).

У поданій заяві (вх.№198/25 від 17.01.2025р.) заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради «Про затвердження ТзОВ «Захід-Хаб» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л» від 12.09.2024 року № 5335.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що земельна ділянка, яка надається в оренду ТОВ «Захід-Хаб» згідно спірної ухвали, накладається на належну позивачу будівлю «З-2», загальною площею 259,8 кв.м., а також відсікає єдину дорогу, яка веде до такої будівлі, чим порушується право власності на таку будівлю та право на отримання в користування земельної ділянки під такою будівлею. Вказані твердження, на думку позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: висновком експерта від 03.01.2025р., звітом від 18.11.2024р., актом виносу меж ділянки з координатами будівлі, технічним паспортом від 2004 року, скріншотами з сервісів мережі Інтернет. Аргументуючи підстави для забезпечення позову, заявник посилається на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову це унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

20.01.2025р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Хаб» (відповідача-2 у даній справі) надійшло заперечення (вх№1417/25) щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову, в якому викладено, зокрема, клопотання розгляд заяви про забезпечення позову проводити за участю відповідачів у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Проте, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд не вбачає у даному випадку винятковості, що зумовлює необхідність призначення судового засідання для розгляду поданої заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, позовну заяву та дослідивши додані до них письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі № 910/1040/18).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява №32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Предметом позову у справі є визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження ТзОВ «Захід Хаб» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка,327-Ї, 327-Д, 327-Л» від 12.09.2024 року № 5335.

Підставами позову є обставини, які на думку позивача, вказують на те, що спірна ухвала порушує його права, як власника нежитлової будівлі, так як земельна ділянка, яка надається в оренду ТОВ «Захід-Хаб», за твердженням позивача, згідно спірної ухвали накладається на належну позивачу будівлю «З-2», загальною площею 259,8 кв.м., а також відсікає єдину дорогу, яка веде до такої будівлі, чим, на думку позивача, порушується право власності на таку будівлю та право на отримання в користування земельної ділянки під такою будівлею.

Метою забезпечення позову, за змістом заяви, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

На думку заявника, мету забезпечення позову може бути досягнуто шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради «Про затвердження ТзОВ «Захід-Хаб» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка, 327-Ї, 327-Д, 327-Л» від 12.09.2024 року № 5335.

Позивач звернувся до відповідачів з позовом немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якого не вимагатиме примусового виконання. Отже, у даному випадку суд визнає необґрунтованими твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Мета забезпечення позову, що, на думку позивача, полягає в уникненні можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, не ґрунтується на вимогах норм частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позивач не довів суду обставин, які свідчать про вчинення відповідачами дій, що можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Такі обставини ґрунтується виключно на припущеннях щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання у подальшому судового рішення.

Оцінюючи необхідність забезпечення позову в даному випадку, суд враховує відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтувань того, що невжиття заходів щодо зупинення дії спірної ухвали призведе до ускладнення чи взагалі зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору є визнання незаконною та скасування ухвали міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду і оцінка дій відповідачів, на незаконності яких наголошує заявник, буде надана судом за результатом розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. При цьому, позов не містить ознак майнового спору, заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об`єктами нерухомого майна станом на момент звернення до суду із даною заявою про забезпечення позову. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість ускладнення виконання судового рішення в межах заявленого предмету спору.

Суд також враховує позицію позивача щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення, яке може гарантувати відповідачу відшкодування збитків, завданих зупиненням дії ухвали міської ради.

Суд вважає, що забезпечення позову може призвести до недотримання балансу інтересів обох сторін за відсутності можливості відшкодування збитків, завданих вжитими заходами забезпечення позову, у разі їх наявності, за рахунок позивача.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві фактично вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

На переконання суду невжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Лео Буд» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається, можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.